25 червня 2018р.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
 

Чому вітчизняні гібриди цукрових буряків програють у конкуренції із зарубіжними

У народі кажуть: "Все починається з насіння". Це стосується всіх сільськогосподарських культур, особливо цукрових буряків. Чому - особливо? Тому що густота стояння рослин цієї культури формується фактично під час сівби.
Використовуючи для сівби неякісне насіння отримуєш зріджені сходи і виправити на краще цей елемент практично неможливо. Але ж якість насіння, це лише одна сторона показника посівного матеріалу… Якість самого гібриду є також важливим фактором в отриманні високого врожаю коренеплодів.
До недавнього часу в Україні для сівби використовували, головним чином, насіння вітчизняних гібридів. В останні декілька років на ринку з'явилось багато гібридів зарубіжної селекції, якими вже засівається майже 15 відсотків посівних площ під цією культурою. У багатьох товаровиробників цукросировини навіть утвердилась вже думка, що вітчизняні гібриди не можуть конкурувати з зарубіжними, тому що останні мають більший потенціал продуктивності і вищі якісні показники.
Фахівці ж Інституту цукрових буряків та його наукових установ твердять інше - вітчизняні гібриди за продуктивністю і цукристістю практично не поступаються зарубіжним. До того ж вони адаптовані до грунтово-кліматичних умов України і значно менше уражуються хворобами під час вегетації, особливо гнилями коренеплодів.

Хто ж правий?
От що пише Л.Островська в журналі "Агроном" (№2,2005,С.38): " У демонстраційних посівах гібридів вітчизняної і зарубіжної селекції в АПФ. "Крупець" Рівненської області у 2003р. найбільшу урожайність коренеплодів цукрових буряків забезпечили гібриди Білоцерківський ЧС-57 та Уладово-Верхняцький ЧС - 37, які за продуктивністю не поступалися іноземним гібридам "Роберта" та "Ківі" німецької фірми КВС. Збір цукру на цих полях становив відповідно 9,6 і 9,8 т/га проти 10,1 і 8,0 т/га.
Таких прикладів можна навести багато і вони свідчать про те, що при використанні для сівби високоякісного насіння гібридів вітчизняної селекції і чіткому дотриманні технології вирощування цієї культури, за сприятливих грунтово-кліматичних умов, можна отримати врожайність коренеплодів у межах 48,0-55,0 т/га з цукристістю 17-18,5%, збору цукру 8,5-9,5 т/га, що не поступається показникам кращих зарубіжних зразків.
Чому ж у реальному виробництві вітчизняні гібриди не показують такої продуктивності? Здебільшого навіть за недостатнього технологічного забезпечення вони за продуктивністю істотно поступаються зарубіжним.
Наприклад, у тому ж 2003р. у ряді господарств Кагарлицького району Київської області в однакових умовах вирощування гібриди фірми "Адванта" забезпечили врожайність коренеплодів на 8,9 - 14,7 т/га вищу порівняно з вітчизняними. І це непоодинокі випадки. Дивлячись на таку різницю щодо продуктивності, між гібридами вітчизняної та зарубіжної селекції багато товаровиробників віддають перевагу останнім. Однією з причин того, що вітчизняні гібриди за врожайністю коренеплодів цукрових буряків поступаються іноземним є недосконала система насінництва, за якою сьогодні досить важко прослідкувати за забезпеченням чистоти гібриду від початку його виведення до реалізації фабричного насіння.
Справа в тому, що в Україні, на відміну від бурякосійних зарубіжних країн, цілісна система підготовки посівного матеріалу, починаючи від виведення гібриду і до реалізації насіння розірвана на декілька частин:
- виведення гібриду в наукових установах Інституту цукрових буряків (ІЦБ);
- реалізація Торговим домом ІЦБ елітного насіння насіннєвим господарствам;
- вирощування фабричного насіння у насіннєвих господарствах;
- переробка фабричного насіння на насіннєвих заводах і його реалізація.
Кожний із цих відрізків загального ланцюга переслідує свій інтерес. Так, наукові установи ІЦБ виводять гібриди за рахунок державного бюджету. У них Торговий дім "Насіння" купує еліту і реалізовує її насінницьким господарствам.
Насіннєві заводи у більшості купують сировину у насінницьких господарств і кожен з них за своєю технологією переробляє її і реалізовує. При цьому остання структура (я б її назвав структура на "глиняних ніжках") не завжди дбає про чистоту гібриду, який вона реалізовує у бурякосійні господарства, адже сьогодні практично відсутня доступна методика їх ідентифікації. Як наслідок у багатьох випадках реалізація еліти і кількість вирощеного з неї фабричного насіння не співпадають.
Наприклад, ще не так давно було продано еліти гібриду Український ЧС-70 у два рази менше ніж вирощено і реалізовано з неї фабричного насіння. Тобто, торгувати насінням цукрових буряків вигідна справа. Цим прибутковим напрямом бізнесу сьогодні займаються багато людей. Фахівців з буряківництва серед них на жаль дуже мало.
А звідки, наприклад, юристу, військовому чи будівельнику знати особливості насінництва цієї культури. Переконаний, що більшість з них навіть не уявляє, навіщо взагалі створюються гібриди. На їх думку дотримуватись чистоти гібридного матеріалу це зайві клопоти. Як наслідок в науковій установі створюється високопродуктивний гібрид, а після насіннєвого заводу нерідко для товаровиробника реалізовується насіння з маловідомим або зовсім невідомим походженням, але з етикеткою цього гібриду.
Головне, що за цю фальсифікацію ніхто не несе відповідальності.
Ми сьогодні маємо багато різних структур - від насіннєвих інспекцій до експертних комісій, але вони не спроможні навести належний порядок у насінництві цукрових буряків при такій організації, яка існує .
Тільки при жорсткому самоконтролі під одним, а не декількома дахами, піклуючись про престиж фірми, залучаючи до цієї справи не випадкових людей, а фахівців, можна забезпечити товаровиробників високоякісним вітчизняним насінням. При цьому виведення гібридів та їх розмноження повинно фінансуватися за рахунок реалізації фабричного насіння. Всі, хто задіяний у цей процес повинні працювати на спільний інтерес, в одній структурі.
Не секрет, що така примітивна організація насінництва цукрових буряків, яка існує в Україні сьогодні, на руку багатьом зарубіжним фірмам, які мають інші підходи до вирішення цієї проблеми і які дуже зацікавлені у нашому ринку.
Створення в Україні однієї чи декількох державних, державно-приватних, приватних структур, які б об'єднували всі ланки загального і нерозривного ланцюга системи насінництва цукрових буряків, дозволить надіятись на те, що вітчизняні гібриди будуть конкурентноздатними і задовольнять навіть самі високі вимоги товаровиробників.
Зволікання з розв'язанням цієї проблеми призведе до незворотного процесу - ми поступово скотимося у повну залежність від чужих фірм, як це відбулося майже у всіх країнах східної Європи.
Сьогодні Інститут цукрових буряків і його наукові установи володіють пакетом патентів біля двох десятків високопродуктивних вітчизняних гібридів. Щоб уберегти їх від фальсифікації слід виключити реалізацію базового насіння цих гібридів за межі цих структур і вирощувати з нього фабричну репродукцію під їх контролем. Вирощене насіння перероблювати і доводити до посівних кондицій на насіннєвому заводі який підконтрольний науковій установі, дотримуючись жорсткої сортової дисципліни. Тобто, потрібно виключити можливість некваліфіковано використовувати будь-ким багаторічну копітку працю колективів науковців, які створюють гібриди.
Бізнесові структури, які забажають займатися насінням цукрових буряків, повинні викупляти патент на право користування тим чи іншим гібридом і за домовленістю з власником, оплачувати послуги щодо його щорічного відтворення.

В.Т.Саблук, професор, Інститут цукрових буряків УААН
  ©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені. Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.