18 липня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Каталог культур
Зернові
Зернобобові
Зернові круп"яні
Овочеві
Ефіро-олійні
Технічні
Кормові культури
Прядильні
Плодові зерняткові
Плодові кісточкові
Горіхоплідні
Ягідні
Виноград
Гриби
Спеції
Декоративні та лікарські
Хімічний захист рослин
Групи культур (культури)
Препарати
Бур'яни
Шкідники
Хвороби
Додаткова інформація
Лікарські рослини
Насінництво
Календар городника
No-Till
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Рослинництво - Технічні - Тютюн і махорка - Корисна інформація - Технологія вирощування махорки


Тютюн і махорка

Технологія вирощування махорки

Морфобіологічні та екологічні особливості

Махорка (Nicotiana rustica L.) - однорічна рослина родини пасльонових (Solanaсеае).

Коренева система стрижнева, добре розвинена, проникає в ґрунт на глибину 1,5 м і більше. Більша частина коренів розміщується у верхньому 30 - 40 см шарі фунту.

Стебло прямостояче, ребристе або кругле з пухкою серцевиною, зеленого або жовтого забарвлення, заввишки до 1,2 м. Листки черешкові, серце-, яйцеподібні, трикутні, лопато-, еліпсо- або ниркоподібні, зморшкуваті, світло-зелені або жовто-зелені. На стеблі почергово розміщується від 12 до 20 листків. Листя й стебла, вкриті короткими головчастими волосками, мають сильний специфічний запах.

Суцвіття - волоть.

Квітки дрібніші, ніж у тютюну, двостатеві, п'ятірного типу, з приквітниками, зелені або жовтувато-зелені. Махорка - самозапильна рослина, але не виключене й перехресне запилення.

Плід - двостулкова багатонасінна коробочка. В одній коробочці 300 - 500 насінин. Насіння дрібне, коричневе або кремове з кострубатою поверхнею. Маса 1000 насінин 0,25 - 0,35 г.

Махорка відзначається пластичністю біології, тому її успішно вирощують у різних ґрунтово-кліматичних зонах - від Заполяр'я до південних районів. В онтогенезі махорки (і тютюну) виділяють 10 фаз індивідуального росту й розвитку: спочиваюче насіння, проростання насіння, сходи, вкорінення сходів, формування розсади, вкорінення її в полі, формування рослин, цвітіння, формування й достигання насіння, формування й достигання листя.

Насіння починає проростати при температурі 7-8°С. Оптимальна температура для росту й розвитку рослин 20 - 30°С. Температура вище 35°С пригнічує розвиток, а заморозки мінус 2 - 3°С призводять до загибелі рослин. Тривалість вегетаційного періоду в полі махорки-сіянки 90 - 130, махорки-саджанки 70 - 100 днів.

Махорка - рослина довгого дня, прискорює свій розвиток у міру просування на північ, що дає змогу вирощувати її навіть у Заполяр'ї.

Махорка дуже вибаглива до вологи, але абсолютно не витримує пере-зволоження ґрунту. Оптимальна вологість ґрунту для неї 70 - 90 % НВ. Нестача вологи в ґрунті зумовлює підгоряння листя або передчасне їх відмирання. Транспіраційний коефіцієнт махорки 450 - 500.

Кращими для махорки е супіщані й суглинисті чорноземи, темно-сірі та сірі опідзолені ґрунти, родючі й удобрені органічними добривами.

В Україні районовано такі сорти махорки: Високоросла зелена 317. Малопасинковий пехлець 4 і Хмелівка 125-с.

Способи вирощування. Махорку можна вирощувати двома способами - сіянкою (висіванням насіння безпосередньо в поле) і саджанкою (садінням розсади в полі). В умовах України за обох способів культура може давати високі врожаї. Проте для сіянки більш придатні ділянки із структурними ґрунтами, а низинні з високою родючістю, де обробіток проводять пізніше, доцільно відводити під саджанку.

Технологія вирощування

Махорку як дуже вибагливу до родючості ґрунту культуру розміщують у спеціальних сівозмінах на найбільш родючих ґрунтах: глибоких чорноземах, наносних землях у долинах річок, окультурених торфовищах тощо.

Найкращими попередниками для неї є багаторічні трави, кормові буряки, овочеві культури, вико-вівсяна суміш на сіно. Махорка добре росте також 2-3 роки підряд на одному місці, якщо вносити достатню кількість добрив.

Обробіток ґрунту.Під махорку зяблеву оранку проводять на глибину 27-30 см плугами з передплужниками. Якщо її розміщують після ранніх культур, площу спочатку лущать, а потім глибоко орють.

Передпосівний обробіток ґрунту під махорку починають у перші дні весняних польових робіт. При вирощуванні махорки безрозсадним способом (сіянкою) весняний обробіток обмежують шлейфуванням і боронуванням важкими боронами у 2 - 3 сліди на глибину 3-4 см, щоб не пересушити верхній шар ґрунту.

На площах, відведених під саджанку (розсадна культура), весняний обробіток включає раннє боронування та шлейфування і наступні 2-3 культивації на глибину 8 - 10 см. Низинні ділянки з важкими ґрунтами, особливо при весняному внесенні гною, рекомендується переорювати на глибину 15 - 18 см з боронуванням.

Удобрення. Махорка виявляє підвищені вимоги до поживних речовин. На 1 ц урожаю (в перерахунку на суху речовину) вона виносить у середньому 3 - 3,5 кг азоту, 0,8 - 1 фосфору, 3,5-4 калію, 6 кг кальцію. Махорка дуже чутлива до добрив. При високому рівні агротехніки внесення 35 - 40 т/га гною підвищує врожай її на 20 - 30 ц/га.

У дослідах на опідзолених чорноземах у районах лівобережного Лісостепу України при внесенні під махорку мінеральних добрив 60 кг/га д. р. зібрали такі врожаї, ц/га: без добрив - 21,3; при внесенні NP - 35,6; NK - 37,0; РК - 31,7; NPK - 44,5.

На опідзолених чорноземах під махорку треба вносити гній 30 - 40 т/га або повне мінеральне добриво N80-120P60-90K60-90. Найвищі врожаї дає махорка при внесенні органічних і мінеральних добрив. Вносити їх слід восени під глибоку оранку. Лише в заплавах річок деяку перевагу має весняне удобрення із заорюванням добрив на 15-18 см.

Високі прирости врожаю забезпечує суперфосфат, внесений з поливною водою під час садіння в дозі 1 ц/га або під час сівби махорки. Він прискорює розвиток рослин, поліпшує приживаність розсади.

Ефективним для підвищення врожайності махорки е підживлення, особливо на початку вегетації: сіянки - після проривання, саджанки - через 10 - 12 днів після садіння. При підживленні вносять повне мінеральне добриво (20 - 30 кг/га д. р.) на відстані 10 - 12 см від рядка на глибину 6-8 см.

Сівба. Сіють махорку одночасно з ранніми ярими культурами. Для цього використовують сухе й пророщене насіння, змішане в однакових кількостях. Якщо ранні сходи від пророщеного насіння пошкоджені заморозками, можна мати повторні сходи без пересівання (за рахунок сухого насіння).

Махорку сіють при ширині міжрядь 50 - 60 см. На 1 га висівають 4 - 5 кг насіння (в перерахунку на сухе), загортаючи його на глибину 1 см. Під час сівби ґрунт у рядках ущільнюють коточками, які йдуть услід за сошниками.

Садіння. В усіх районах вирощування махорки в Україні ефективніше раннє садіння - наприкінці квітня або в першій декаді травня. За багаторічними даними Лохвицької дослідної станції, при садінні на початку травня урожайність махорки становила 34,1 ц/га, в другій половині травня - 24,8, а на початку червня - 17,2 ц/га.

Сорти махорки з великим листям (Хмелівка) висаджують дещо рідше, ніж сорти із середнім за розміром листям (Високоросла зелена). При розсадній культурі махорки на кожний гектар закладають по 30 - 40 м.кв. парників або 40 - 50 м.кв. теплих грядок. На 1 м.кв. парників висівають (у перерахунку на сухе насіння) 1,5 -2г, теплих грядок 2 - 2,5 г насіння. Перед висіванням насіння протруюють у розчині формаліну (одна частина 40 %-го формаліну на 50 частин води).

Садять махорку розсадосадильними машинами або вручну з шириною міжрядь 50 або 60 см і відстанню між рослинами в рядках 25 - 30 см. Через 5-6 днів після садіння махорки підсаджують розсаду на місце загиблих рослин.

Догляд.Першим заходом догляду за посівами є шарування, яке проводять як тільки з'являться сходи, а коли весна холодна, то й до з'явлення сходів (сліпе шарування). Через 8-10 днів шарують удруге з одночасним виполюванням бур'янів у рядках. Коли на рослинах з'являться 2-3 справжніх листки, проводять механізоване букетування (довжина букетів 10 - 12, а відстань між ними 50 - 60 см).

Проривають сіянку в період утворення 4-5 справжніх листків, залишаючи в гнізді по дві найбільш розвинені рослини, а при рядковому розміщенні рослини залишають через 25 - 30 см.

Протягом вегетації міжряддя махорки обробляють культиваторами 3-4 рази. У дощову погоду глибину розпушувань збільшують до 8 - 10, а в посушливу - зменшують до 5 - 6 см.

Важливим агрозаходом при вирощуванні махорки саджанкою, як і при вирощуванні тютюнів, е видалення нижніх пожовклих листків. Видаляють їх через 10 - 12 днів після садіння, відламуючи по 2-3 застарілих і пожовклих листки. При вирощуванні махорки-сіянки ці листки не видаляють, бо це не сприяє підвищенню врожаю.

Для підвищення врожайності і якості махорки обов'язково обламують суцвіття (вершкують) і бокові пагони (пасинкують). Одночасно з вершкуванням видаляють верхні недостатньо розвинені й нижні застарілі листки. Для достигання залишають на рослині 9 - 10 листків у крупнолистих і 11 - 12 у середньолистих сортів.

Пасинкування треба проводити, як тільки пасинки досягнуть довжини 5-6 см. Звичайно махорку пасинкують 2-3 рази, а малопа-синкові рослини - один раз.

Збирання. Приріст сухої речовини й інтенсивне утворення нікотину відбуваються в перші 20 - 30 днів після вершкування рослин. Через 40 - 45 днів ці процеси припиняються і настає технічна стиглість листя. Її визначають за такими ознаками: листя стає щільним , і звисає вниз, частково втрачаючи хлорофіл, про що свідчать світлі плями, які з'являються на ньому; пластинка листка стає дуже крихкою і при незначному згинанні ламається.

Збирають цілі рослини махорки, зрізуючи стебла біля землі. Щоб прискорити сушіння і зменшити втрати сухої речовини, за 3 - 4 дні до збирання стебла махорки розколюють.

Сушіння. Зрубані рослини після прив'ялювання перевозять до сушильних приміщень, де складають для томління шарами заввишки 50 - 70 см і завширшки в дві рослини (листям усередину і стеблами назовні). У шарах рослини швидко розігріваються і при температурі 35 - 40°С томління триває від 12 до 24 год. Після томління рослини нанизують на глиці або в'яжуть у пучки і розвішують для сушіння в закритих приміщеннях, які добре провітрюються.

Сушіння махорки закінчують, коли сировина досягає стандартної вологості - 35 %. Махорку, призначену для виробництва нікотину, не томлять, а сушать при інтенсивній вентиляції до повного висихання листя. Останнє обрізують і при вологості 18 - 20 % тюкують.



Корисна інформація | дивіться також
Ботанічна характеристика тютюну і махорки
Технологія вирощування махорки
Технологія вирощування тютюну
Морфобіологічні та екологічні особливості тютюну

Свіжі обговорення на агро-форумі: Гербициды на озимых злаковых растениях Что лучше посеять на земле, которая долгое время не обрабатывалась Козье молоко Розведення раків в домашніх умовах Мотоблок: дизельный или бензиновый?
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.