19 квітня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Каталог культур
Зернові
Зернобобові
Зернові круп"яні
Овочеві
Ефіро-олійні
Технічні
Кормові культури
Прядильні
Плодові зерняткові
Плодові кісточкові
Горіхоплідні
Ягідні
Виноград
Гриби
Спеції
Декоративні та лікарські
Хімічний захист рослин
Групи культур (культури)
Препарати
Бур'яни
Шкідники
Хвороби
Додаткова інформація
Лікарські рослини
Насінництво
Календар городника
No-Till
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Рослинництво - Прядильні - Льон - Корисна інформація - Ботанічна характеристика льону


Льон

Ботанічна характеристика льону

Льон — основна прядивна культура в Україні. При його вирощуванні одержують три цінних види продукції — високоякісне волокно, висихаючу олію і технічну сировину (кострицю). Волокно характеризується високими технологічними якостями — міцністю, гнучкістю, тониною. За міцністю воно в два рази перевищує бавовняне і в три рази — шерстяне. З нього виготовляють багато побутових, технічних, тарних і пакувальних тканин. Вони міцні, стійкі проти гниття, мають високі гігієнічні якості.

Насіння містить 35—42% висихаючої олії (йодне число 165—192) і близько 25% білкових речовин. Олію широко використовують у харчовій, лакофарбовій, миловарній, паперовій, електротехнічній промисловості та в медицині.

Льон належить до родини льонових Linaceae D., яка включає 22 роди, із них для практичної мети використовують переважно один рід — Linum L. Він об'єднує понад 200 видів, серед яких є однорічні й багаторічні трав'янисті рослини. Господарське значення має тільки культурний, або звичайний, льон — Linum usitatissimum L., який широко використовують на волокно і насіння.

Коренева система стрижнева. Головний корінь проникає у грунт на глибину більше 1 м. По всій довжині головного кореня утворюється бічне коріння першого порядку, яке в результаті послідовного гілкування досягає п'ятого-шостого порядку. Характерною особливістю кореневої системи є густе розміщення бічних коренів першого порядку зверху головного кореня не глибше 30 см. Льон у зв'язку з цим характеризується слабким розвитком кореневої системи, яка не перевищує 9—15% надземної маси рослини.

Стебло гладеньке, циліндричне, тонке. Залежно від різновидності має висоту від 15—20 до 100—120 см, розгалужується тільки зверху (льон-довгунець) або від основи по всій довжині (льон-кучерявець, льон-межеумок). З цим пов'язане і різне використання форм льону. Стебло світле або сизо-зелене.

Листки сидячі, ланцетні, цілокраї, зелені або сизі, густо розміщені на стеблі почергово, гладенькі, із восковим нальотом, 26—30 мм завдовжки і 2—4 мм завширшки.

Суцвіття — зонтикоподібні китиці, розміщені на верхівці стебла і його бічних розгалуженнях. Квітка п'ятірного типу, симетрична, складається із чашечки, що має п'ять загострених зелених чашолистиків із війками по краях, віночка, який складається з п'яти пелюсток голубого кoльору, звужених до основи,і п'яти тичинок із синіми або рідше жовтими пиляками, п'ятигніздої зав'язі, яка зверху має п'ять стовпчиків. Відомі форми льону з білими, рожевими або фіолетовими квітками. Льон належить до самозапильних рослин, хоч не виключається і перехресне запилення за допомогою вітру і комах.

Плід — п'ятигнізда, округла, зверху загострена коробочка. Повними перегородками вона поділяється на п'ять гнізд, а кожне гніздо неповними перегородками — на дві частини, в яких утворюється, як правило, по одній насінині. В нормально розвинутій коробочці може бути не більше 10 насінин.

Насіння яйцеподібної форми, з вузьким, трохи загнутим носиком, коричневе з різними відтінками. Відомі форми льону з жовтим або оливковим насінням. Поверхня блискуча, гладенька, слизька. Довжина 3,2—4,8, ширина 1,5—2,2 мм. Маса 1000 насінин — 3,5—6,5 г. Насінина складається з оболонки, ендосперму і зародка. Зверху вона покрита тонкою оболонкою, яка складається із шести шарів: кутикули, епідермісу, шару клітин повітроносної паренхіми, шару кам'янистих клітин, другого шару клітин паренхіми й пігментного шару, від якого залежить коричневе забарвлення насінини. Під оболонкою знаходиться ендосперм, багатий на білки та олію. Всередині насінини знаходиться зародок, який складається з короткого корінця, двох сім'ядольних листочків і бруньки між ними.

Морфологічна і анатомічна будова стебла
Основна продуктивна частина стебла льону-довгунця — стебло. В ньому міститься 20—30% волокна. Розрізняють загальну і технічну довжину стебла. Загальна довжина — відстань від місця прикріплення сім'ядольних листочків до верхньої коробочки. Технічна довжина вимірюється відстанню від місця прикріплення сім'ядольних листочків до початку розгалуження суцвіття. У цій частині стебла утворюється найцінніше довге волокно. Для одержання якісного довгого волокна довжина стебла повинна бути понад 70 см.

За товщиною стебла льон буває тонкостеблий (0,8—1,1 мм), середньостеблий (1,2—1,5 мм) і товстостеблий (понад 1,5 мм). Вимірюють діаметр стебла на середині його висоти від сім'ядольних листочків мікрометром. Довжина і діаметр стебла — дуже важливі ознаки якості. Чим довше стебло і чим більша його технічна частина, тим більше довгого волокна міститься в ньому. Із тонких стебел одержують волокно кращої якості.

Анатомічну будову стебла розглядають на поперечному і поздовжньому його розрізах. Поверхня стебла складається із одного ряду клітин епідермісу (шкірки) — тонкої, але щільної покривної тканини. Зовнішня стінка епідермісу дуже потовщена і вкрита тонким шаром воску, який захищає рослини від випаровування вологи. Під епідермісом знаходиться шар корової паренхіми, який складається із ніжних тонкостінних клітин. Серед клітин корової паренхіми містяться волокнисті пучки лубу у вигляді окремих острівців, які іноді зливаються в суцільне кільце. Волокнисті пучки складаються із товстостінних клітин — елементарних волокон із невеликою порожниною. Це найцінніша частина стебла. Епідерміс і паренхіма з волокнистими пучками становлять корову частину стебла.

Під корою розміщується тонкий шар клітин камбію, який має вигляд безперервного кільця. Під камбієм всередині стебла розміщується деревина з потовщеними стінками. Тут знаходяться судини, по яких надходять поживні речовини від кореня до надземних органів. Центральна частина стебла зайнята серцевиною, яка складається з тонкостінних клітин. Під час достигання льону вони висихають і всередині стебла утворюється порожнина.

Волокнисті пучки, що кільцем розміщені в корі стебла, мають різну форму і складаються з елементарних волокон, щільно чи нещільно розміщених у пучку і склеєних між собою пектиновою речовиною. На поперечному зрізі стебла утворюється 20—40 пучків. Краще за якістю волокно одержують із стебел, що містять щільні волокнисті пучки.

Кожна елементарна волокнина — видовжена клітина з кінцями, що поступово потоншуються. У молодому віці ці клітини мають округлу форму й заповнені протоплазмою. В міру росту стебла вони подовжуються, стінки їх потовщуються з внутрішнього боку, протоплазма висихає і всередині волокна утворюється порожнина у вигляді вузького каналу. Довжина окремої розвинутої волокнини 20—30, а в окремих випадках — 100—120 мм. В одному пучку утворюється від 30 до 50 елементарних волокон.

Елементарні волокна з'єднані в пучку так, що їх кінці знаходяться на різній висоті. Це зумовлює міцність кожного пучка. Волокнисті пучки зв'язуються між собою елементарними волокнами, що переходять з одного пучка в іншій і утворюють міцне з'єднання всієї волокнистої системи стебла льону.

Кількість волокна неоднакова в різних частинах стебла. Найменше його біля основи (12%), найбільше в середній частині стебла (35%). У верхній частині стебла волокна близько 28—30%. В бічних гілках його небагато, хоч відносний вміст інколи буває значним. При переробці одержують тіпаного довгого волокна близько 18—20% від маси льно-соломи.

Форма елементарних волокон, від якої залежить якість волокна, буває різною — від овальної до багатокутної. В нижній частині стебла знаходяться елементарні волокна переважно овальної й округлої форм. Всередині стебла і вище вони багатокутні, внаслідок чого щільніше прилягають одне до одного, що забезпечує більшу міцність волокнистих пучків. Ознаки якості волокна безпосередньо залежать від анатомічної будови і зовнішніх особливостей стебла. Довші елементарні волокна з меншим діаметром зумовлюють одержання тоншого і відповідно ціннішого волокна. Довгі елементарні волокна багатокутної форми з вузьким каналом забезпечують одержання міцного, високоякісного технічного довгого волокна.

Визначення видів і підвидів культурного льону
Із більш як 200 видів, які об'єднує рід Linum L., виробниче значення мають небагато. Найпоширенішим є льон звичайний культурний — Linum usitatissimum L. До культурних видів належить і льон-стрибунець — Linum crepitans Dum. Проте цей вид втрачає значення культурного і трапляється у деяких місцях як бур'ян. Основні відмінності лиж цими видами такі:
1. Linum crepitans Dum. Стиглі коробочки широко розкриваються і відокремлюються від плодоніжок, насіння з невеликим носиком, легко обсипається.
2. Linum usitatissimum L. Стиглі коробочки не розкриваються і не відокремлюються від плодоніжок. Насіння з добре розвинутим носиком, не обсипається або незначно обсипається.

Культурний звичайний льон — Linum usitatissimum L. — має багато форм, які різняться між собою не тільки морфологічними ознаками, а й пристосованістю до грунтово-кліматичних умов. За класифікацією Е.В.Вульфа, звичайний культурний льон поділяється на п'ять підвидів: євразійський, середземноморський, проміжний, індо-абіссінський та ін-достанський. Підвиди індо-абіссінський та індостанський виробничого значення не мають.

Євразійський підвид (ssp. eurasiaticum Vav. et. Ell.). Найпоширеніший підвид, який вирощують для одержання волокна і як олійну культуру. Він включає такі групи різновидностей:
льон-довгунець,
межеумок,
кучерявець.
Середземноморський підвид (ssp. mediterraneum Vav. et. Ell.). Крупнонасінні форми льону, вирощують переважно в середземноморських країнах, використовують у селекції при виведенні сортів з крупним насінням.
Проміжний підвид (ssp. transitorium Ell.) має крупне насіння, вирощують на півдні України як олійну культуру.

Визначення груп різновидностей культурного льону
Залежно від морфологічних ознак найпоширеніший євразійський підвид культурного льону поділяється на такі групи різновидностей:
довгунець, межеумок, кучерявець, сланкий льон.

Довгунець (elongata) має стебло заввишки 70—125 см, у густих посівах одностеблий, не гілкується, утворює мало коробочок (1—3). Вирощують головним чином на волокно.
Межеумок, або проміжний льон (intermedia). Рослини заввишки 50—70 см, з більш розвинутим, ніж у довгунця, суцвіттям і більшою кількістю коробочок на ньому. Стебло галузиться по всій висоті. Вирощують як олійну культуру.
Кучерявець (brevimulticaulid). Низькорослі рослини (30— 50 см). Стебло гілкується біля основи. На рослині утворюється багато коробочок (40—50 шт.). Вирощують як олійну культуру.
Сланкий льон (prostrata). Рослини з багатьма сланкими до цвітіння стеблами. Перед цвітінням вони піднімаються і досягають довжини 45—70 см. Це напівозимі форми. При сівбі весною плодоносять, але дуже пізно. В невеликій кількості вирощують в Азербайджані, Вірменії і Дагестані.
Основні сорти льону-довгунця, занесені до реєстру сортів рослин України, такі: К-6, Київський, Могильовський 2, Мрія, Томський 16, Український 2 тощо.


Корисна інформація | дивіться також
Ботанічна характеристика льону
Технологія вирощування льону
Фенологічні спостереження
Біологічні особливості льону
А льон цвіте… Не жовто_синьо!
Ресурсозберігаюча технологія вирощування льону-довгунця (практичні рекомендації)
Приготування трести льону
Стандартизація лубоволокнистої сировини

Свіжі обговорення на агро-форумі: Укрытие винограда на зиму С чего начать? Ветеринарная клиника Выбор бензопилы Фундук "Трапезунд". ЧП "Ореховод-практик" принимает заказы вегетативных саженцев на осень 2014.
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.