19 грудня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Каталог культур
Зернові
Зернобобові
Зернові круп"яні
Овочеві
Ефіро-олійні
Технічні
Кормові культури
Прядильні
Плодові зерняткові
Плодові кісточкові
Горіхоплідні
Ягідні
Виноград
Гриби
Спеції
Декоративні та лікарські
Хімічний захист рослин
Групи культур (культури)
Препарати
Бур'яни
Шкідники
Хвороби
Додаткова інформація
Лікарські рослини
Насінництво
Календар городника
No-Till
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Рослинництво - Плодові зерняткові - Груша - Корисна інформація - Види груші


Груша

Види груші

Груша належить до родини розоцвітих (Rosacea). Вважають, що родоначальниками у створенні культурних сортів груші є такі основні види: звичайна, або лісова, лохолиста, снігова, кавказька, усурійська, китайська, верболиста, російська та деякі інші. Різких ботанічних відмінностей між дикими грушами і культурними видами немає. Різняться вони лише формою крони дерев, величиною і смаком плодів. Для дикої груші характерне густе галуження, тонкі пагони, колючі шипи на кінцях коротких пагонів, сильний ріст, непоказні на вид із грубим м'якушем плоди. Плоди ж культурних груш більші, привабливіші за зовнішнім виглядом, ароматніші й смачніші. Пагони їх позбавлені колючок, товсті, рідко розташовані.

Груша звичайна, або лісова (Pyrus comrtwnte L.) найбільше поширена у лісах Центрально-Чорноземної зони Росії, в Україні та Молдові. Дерево довговічне (до 200—300 років), дуже велике, сягає 20— З0 м висоти, крона широкопірамідальна, часто в колючках. Плодоношення пізнє. В урожайні роки доросле дерево дає 400—800 і навіть 1000 кг плодів. Плоди дрібні, зелені, при достиганні жовтіють, м'якуш твердий, терпкий, кам'янистий. Насіння використовують для вирощування підщеп для культурних сортів груші.

Груша кавказька (P. caucasica Fed:) поширена у зволожених районах північного Кавказу і Закавказзя. Дерево висотою 10—20 м. Листки яйцеподібні або овальні, з цільними краями. Плоди зеленувато-жовті, м’якуш соковитий, достигають у серпні—жовтні. Вид середньоморо-зостійкий, сприйнятливий до бурої і білої плямистостей.

Морозо- та посухостійкість середні, а на півночі України вона неморозостійка. Добре росте на ґрунтах із підвищеним вмістом солей. Використовують як основну підщепу для груші в районах Північного Кавказу та Закавказзя.

Груша лохолиста (P. elleagnifolta Pall.) росте в Малій Азії, Південному Закавказзі і південно-східній Європі. Дерево висотою 8—15 м, у посушливих районах — невелике, з колючками. Листки вузькоовальні і оберненояйцеподібні, шкірясті, знизу опушені. Плоди зеленувато-жовті, з грубим м'якушем, достигають у вересні — жовтні. Вид морозостійкий (витримує морози до -25—32°С), середйьосприйнятливий до хвороб.

Посухостійкість висока, хоча може витримувати і перезволоження ґрунту. Дерева ростуть як на засолених, так і на кам'янистих і карбонатних ґрунтах. Тому груша лохолиста ціниться як підщепа для ґрунтів різного діапазону вологості та засоленості.

Груша снігова (P. nivalis Jacq.) поширена в Малій Азії. Дерево висотою 10—15 м, у посушливих районах — кущ. Листки оберненояйцеподібні або овальні, шкірясті, знизу опушені. Плоди округлі, жовті, кислі, терпкі, тверді. Рослина посухостійка, тому її можна використовувати як підщепу в районах недостатнього зволоження, а також у селекції для виведення нових сортів.

Груша усурійська (P. ussuriensis Maxim.) поширена в Китаї, Японії, Кореї і в Приморському краї. Сильноросле дерево з колючками. Листки з видовженою верхівкою і пилчастими краями. Плоди округлі або грушоподібні, зеленувато-жовті, невеликі або середньої величини, з короткою плодоніжкою, з грубим м'якушем, ароматні.

Один із найморозостійкіших видів. Використовують як основну зимостійку підщепу в районах Сибіру та Уралу, а кращі форми — у селекції. Стійкий вид до p,elybrsd хвороб.

Груша китайська, або піщана (P. serotina Rehd). Походить з Центрального та Західного Китаю. Поширена у Приморському краї, а також у Японії і Кореї. У 1909 р. завезена до США. Дерева заввишки 10—15 м, гілки без колючок. Молоді прирости голі або слабоопушені, червонувато-коричневі. Листки великі, видовжено-яйцеподібні, з пилчастими краями, на кінцях загострені, молоді — злегка опушені. Плоди дрібні, кулястої форми, коричневі, з грубуватим зернистим м'якушем. Чашечка обпадає.

Морозостійкість дерев висока, але нижча, ніж у груші усурійської. Використовують як підщепу в Приморському краї, на Кубані, а також як декоративну рослину і в селекції.

Груша російська (P. rossica Danilov). Походить від звичайної лісової груші, але відрізняється від неї видовженими листками, чашечкою плоду, що обпадає, та тонкою пластинчастою корою, яка відшаровується. Поширена в Центрально-Чорноземній зоні Росії. Дерева заввишки 15— 20 м із загущеною, пірамідальною кроною.

Посухостійкість рослин дещо вища, а морозостійкість — нижча, ніж груші звичайної.


Корисна інформація | дивіться також
Вимоги до умов навколишнього середовища груші
Інтенсивні технології вирощування плодових культур зони Лісостепу
Значення плодів груші
Коротка історія груші
Види груші
Будова дерева груші
Сучасні технології виробництва садивного матеріалу плодових культур зони Лісостепу
Як зберігати яблука та груші
Китайська груша
«Сигари» на груші та винограді
Обрезка груши (видеоурок)

Свіжі обговорення на агро-форумі: Фундук "Трапезунд". ЧП "Ореховод-практик" принимает заказы вегетативных саженцев на осень 2014. Решил заняться рисом. Какая техника нужна? Аналоги запасных частей российского производства к импортной технике (macshio gaspardo, great plains Турбокомпрессоры для сельхозтехники Запчасти на сельхозтехнику
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.