17 липня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Каталог культур
Зернові
Зернобобові
Зернові круп"яні
Овочеві
Ефіро-олійні
Технічні
Кормові культури
Прядильні
Плодові зерняткові
Плодові кісточкові
Горіхоплідні
Ягідні
Виноград
Гриби
Спеції
Декоративні та лікарські
Хімічний захист рослин
Групи культур (культури)
Препарати
Бур'яни
Шкідники
Хвороби
Додаткова інформація
Лікарські рослини
Насінництво
Календар городника
No-Till
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Рослинництво - Ягідні - Чорниця - Корисна інформація - Технологія вирощування чорниці високорослої в Україні


Чорниця

Технологія вирощування чорниці високорослої в Україні

Нова культура - нові можливості

Останнім часом серед українських виробників плодовоягідної продукції зростає зацікавленість до вирощування нових перспективних культур. Мабуть серед таких культур за останні декілька років найбільше уваги отримала лохина високоросла, яку деколи називають великоплідною американською чорницею.

 

Серед причин такої уваги можна назвати зростання зацікавленості переробних підприємств, які розглядають можливість заміни культивованою лохиною дикоростучої чорниці. Адже закупівельна ціна на дикоростучу ягоду зросла за останні декілька років в 4-5 разів!

 

Крім цього не останню роль зіграв приклад нашого сусіда - Польщі. Саме польські фермери продемонстрували на практиці можливість використання конкурентних переваг країни, основою економіки якої є сільське господарство. Лише трохи більше десятиліття знадобилося Польщі, щоб стати одним з ключових гравців світового ринку цієї культури, який, до речі, на протязі останніх півстоліття має тенденцію до зростання.

Метою даної публікації є ознайомлення виробників з основними елементами технології вирощування цієї культури та її перспективами на Україні.

Від імені проекту розвитку плодовоягідного сектору у Вінницькій області висловлюємо щиру подяку експерту USAID з вирощування ягідних культур, пану Річарду Дейлу, який надав цінні поради та рекомендації, що були використані в даній статті.

 

Класифікація

Чорниця та лохина (російська назва "голубика") відносяться до роду Vaccinium, що також включає інші поширені дикоростучі ягідні культури (зокрема брусницю та журавлину).

 

На Україні в дикому вигляді росте чорниця звичайна (Vacciniummyrtillus) та лохина драговинна (Vacciniumuliginosum). Дикоростуча чорниця (Vacciniummyrtillus)в культуру не введена - в даний час селекційні програми декількох країн ведуть роботу над відбором комерційно привабливих форм цієї рослини.

 

На американському континенті (США та Канада) ще на початку минулого століття розпочалася селекційна робота з лохиною високорослою (Vacciniumcorymbosum), в результаті якої з’явились культурні сорти, що вирізнялися покращеними господарськими ознаками та підвищеною продуктивністю.

 

Часто окультурену лохину називають великоплідною американською чорницею, що призводить до непорозумінь і суперечок.

 

В даний момент в культуру введено широкий асортимент сортів декількох видів лохини, а саме:

 

Лохина високоросла (Vacciniumcorymbosum) - найбільш розповсюджений вид - сорти цієї лохини достатньо морозостійкі і культивуються практично на всій території Сполучених Штатів, а також в Австралії, Новій Зеландії, Китаї та європейських країнах, зокрема в Польщі, яка за останнє десятиліття стала одним із світових лідерів у вирощуванні цієї культури.

 

Лохина низькоросла (Vacciniumangustifolium) - цей вид має підвищену морозостійкість і придатний для вирощування у більш суворих регіонах (північ США, Канада та континентальний Китай).

 

Лохина заяча (Vacciniumashei) - сорти цього виду не потребують тривалого періоду понижених температур для яровизації та мають понижену зимостійкість, а тому вирощуються в основному на півдні США.

 

Останнім часом з’явилися також міжвидові гібриди лохини, які поєднують господарчоцінні ознаки: високу продуктивність, зимостійкість, меншу вибагливість до умов зволоження та ширшу адаптацію до ґрунтових умов.

Анатомія та морфологія

Лохина - багаторічний кущ, що має добре розгалужену кореневу систему, яка, в основному, розміщується в шарі ґрунту 30-40 см. Коренева система пристосована до існування у перезволоженому субстраті з високим вмістом органічної речовини та, на відміну від більшості інших рослин, не має кореневих волосків, що відіграють важливу роль у живленні та водопостачанні більшості рослин.

 

В природних умовах рослини роду Vaccinium мають на кореневій системі ендомікоризу (симбіотичний грибок), що покращує мінеральне живлення рослини. При вирощуванні лохини в культурі та інтенсивному удобренні рослин мінеральними добривами цей симбіоз спостерігається в меншій мірі.

 

Рослина лохини має 15-18 пагонів, що відходять від коронки (кореневої шийки). Урожай формується на бруньках, що заклались в попередньому сезоні.

Господарська характеристика

Лохина високоросла - досить морозостійка рослина. Вона добре переносить зниження температури до -24...30°С (а окремі сорти - до -40°С).

 

Пагони лохини можуть бути прямостоячі чи дещо пониклі - це залежить від сорту та визначає придатність останнього до механізованого збирання.

 

В умовах України ранні сорти лохини високорослої (Спартан, Патріот, Блюджей) можуть пошкоджуватись весняними заморозками (критична температура для періоду цвітіння 1°С). Середньостиглі та пізньостиглі сорти (Норзкантрі, Норзскай, Блюкроп, Нельсон, Еліот) цвітуть пізніше, коли загроза пошкодження цвіту низькими температурами значно менша.

 

Лохина може формувати ягоди без перехресного запилення, проте кращий урожай отримується при можливості перехресного запилення (декілька сортів з однаковим періодом цвітіння на одній плантації) та наявності комах запилювачів - найкраще джмелів (можна використовувати і медоносних бджіл - 24 вулики на гектар).

 

З дворічного саджанця перший урожай отримують зазвичай на третій рік після посадки (близько 0,5 кг з куща), така рослина вступає в повне плодоношення на 5-6 рік (24 кг ягід з куща в залежності від сорту). Довговічність плантації визначається рівнем догляду та зазвичай становить 30-40 років, хоча в США існують високопродуктивні насадження, яким зараз більше 60 років.

Вибір місця і підготовка грунту

В зв’язку з загрозою пошкодження цвіту весняними заморозками для ранніх сортів потрібно вибирати ділянку з відсутністю застою холодного повітря та бажано не південної експозиції (де вегетація зазвичай розпочинається дещо раніше).

 

Бажано уникати попередників, які сприйнятливі до вільноживучих нематод (цукровий буряк, картопля, суниця). Також не рекомендується закладати плантації на ділянках з високою заселеністю ґрунтових шкідників (личинки травневого хруща та жукаковалика).

 

Ділянка має бути добре дренована, з рівнем залягання ґрунтових вод не ближче 60 см від поверхні грунту.

 

Механічний склад - легкий суглинок чи супісок. Рослини погано ростуть на грунтах важкого механічного складу.

 

Оптимальний рівень рН - 4,5...5,2

 

Для зниження рівня рН використовують сірку. Щоб знизити рН на одну одиницю потрібно внести від 350-400 кг/га на грунтах легкого механічного складу, або 1000-1200 кг/га на середніх суглинках. Сірка має бути внесена в попередньому сезоні для окислення ґрунтовими бактеріями. Якщо рівень рН грунту перевищує оптимальний показник більш ніж на одиницю - закислення грунту сіркою може виявитись економічно не виправданим.

 

Лохина добре росте і плодоносить на грунтах з високим рівнем органічної речовини - для збагачення грунту на органіку за рік до посадки рекомендується посіяти сидеральні культури з послідуючою заробкою зеленої маси у грунт(алкалоїдний люпин чи подвійний посів гірчиці).

Посадка

В якості посадкового матеріалу можуть використовуватись однорічні (вкорінені живці), дворічні або трьохрічні саджанці. Найбільш технологічними та прийнятними з економічної точки зору є дворічні рослини.

 

Саджанці з відкритою кореневою системою потребують ретельного догляду при транспортуванні та тимчасовому зберіганні, тому при необхідності перевезення рослин на значні відстані краще замовляти посадковий матеріал, вирощений в контейнерах ємкістю 23 л. Крім того, при імпорті саджанців з оголеними коренями за вимогою карантинної служби коренева система рослин  має бути вимита - це спричиняє значне погіршення приживання рослин. При вирощуванні саджанців у контейнерах використовуються негрунтові субстрати, які допускаються до ввезення на територію України при умові відсутності карантинних об’єктів.

 

Більшість комерційних розсадників вирощують саджанці укоріненням живців з маточних кущів при цьому рослини можуть інфікуватись вірусами та іншими патогенами, що значно знижують потенціал сорту та швидко поширюються на всю плантацію. Саме тому особливо ретельно потрібно підійти до вибору сертифікованого постачальника посадкового матеріалу, який має гарантувати високу якість саджанців та правдивість сорту.

 

Схема посадки має відповідати параметрам техніки, що буде використовуватись для догляду за насадженнями та збиранням продукції. Міжряддя можуть бути від 2,6 до 3,5 м (якщо в майбутньому планується використовувати комбайн для збирання ягід - мінімальна ширина міжрядь має становити 3,2 м). Відстань між рослинами може бути від 0,8 до 1,6 м.

 

Посадку можна проводити восени та навесні. Весняній посадці надають перевагу - відсутня загроза пошкодження молодих рослин гризунами та випади через несприятливі погодні умови взимку.

 

Висаджування рослин проводять вручну. В заздалегідь підготовлені лунки рекомендується внести 10-15 л торфу, який добре зволожують перед висаджуванням рослин. Якщо використовується розсада в горщиках (контейнерах) - перед посадкою обов’язково потрібно розкришити субстрат та розправити коріння рослини. Після посадки рослини ще раз добре поливають.

Зрошення

Лохина досить вимоглива до умов зрошення.

 

Зазвичай використовують систему крапельного зрошення - в даному випадку з’являється можливість фертигації і внесення засобів захисту для боротьби з ґрунтовими шкідниками. Полив дощуванням дозволяє захищати рослини від весняних заморозків та охолоджувати плантацію в жаркі літні місяці, проте при такому типі зрошення використовується значно більше води, а в період дозрівання врожаю може погіршитись товарний вигляд ягід.

 

Обов’язково проводять аналіз поливної води на вміст мінеральних солей (електропровідність ЕС < 1,2), рН води має бути не вище 6,0 (якщо рН води зависокий - його можна понизити сірчаною кислотою, кількість якої визначається за результатами титрування).

 

Рослини потребують найбільше вологи в період цвітіння - дозрівання ягід. В цей час, за відсутності опадів, може з’явитись необхідність поливу двічі на тиждень (максимальна потреба у воді може сягати 25-40 мм на тиждень, що відповідає 250-400 куб. м/га).

Захист насадження

При вирощуванні в агробіоценозі лохина буде уражуватись шкідниками та хворобами. Так, як ця культура є новою для України зараз досить важко оцінити можливий фітопатогенний тиск.

 

Беручи до уваги досвід вирощування цієї культури у інших країнах можна стверджувати, що в Україні є достатньо широкий вибір зареєстрованих засобів захисту рослин, що можуть бути використані на даній культурі у разі потреби.

 

Для обмеження ризиків зниження урожайності плантації внаслідок пошкодження насадження шкідниками та хворобами варто відповідально підійти до вибору ділянки, підготовки грунту та знищення ґрунтових шкідників перед висаджуванням рослин. Також особливу увагу варто приділити якості і чистоті посадкового матеріалу для уникнення ввезення шкодочинних об’єктів з інших країн.

Удобрення

Рослини лохини потребують порівняно невеликої кількості елементів живлення та погано переносять підвищену концентрацію добрив.

 

Азот потрібно вносити в аміачній формі (або карбамід - амідний азот якого з часом переходить в аміачну форму). Нітратний азот рослини сприймають погано, а в підвищених дозах він має токсичний ефект.

 

Найкращий вид азотного добрива - сульфат амонію - це добриво понижує реакцію ґрунтового розчину (особливо актуально на карбонатних грунтах, де після внесення сірки для пониження рН з часом реакція може дещо вирівнятись).

 

Норма внесення азоту на щойно посадженій плантації становить 10-25 кг/га діючої речовини (вносять локально в 2 прийоми), на плодоносній плантації норму підвищують до 50-70 кг/га. На ґрунтах, багатих органікою вона може бути занижена, на легких бідних ґрунтах - дещо збільшена. У випадку використання у якості мульчуючого матеріалу некомпостованої тирси - норма внесення азоту значно збільшується (до 80-100 кг/га д.р.).

 

Фосфор - на плодоносній плантації в середньому вносять 60-80 кг/га д.р. фосфору на рік в залежності від результатів аналізу грунту та експрес аналізу листкової проби.

 

Калій - зазвичай після вступу у повне плодоношення необхідно 50-100 кг/га д.р. калію за сезон. Як і для більшості інших ягідних культур, потрібно уникати хлориду калію та інших хлорвмісних форм калійних добрив.

 

Мікроелементи.

 

Мікроелементи найкраще вносити позакореневим підживленням, тому, що низький рівень рН грунту, який потрібно утримувати, блокує доступ рослини до ґрунтових запасів більшості з них.

 

Прояв дефіциту на зовнішньому вигляді рослини є запізнілим показником потреби елементів живлення. Краще декілька разів на сезон проводити аналіз листкової проби для вчасного коригування балансу елементів живлення.

Мульчування та обрізка

Плодоносні ряди бажано мульчувати торфом чи тирсою. Краще використовувати тирсу, компостовану на протязі попереднього сезону (для уникнення іммобілізації азоту мікроорганізмами). Можна використовувати свіжу тирсу листяних порід дерев (збільшуючи норму азотних добрив на 40-50%). Тирса хвойних порід дерев обов’язково має компостуватися перед внесенням.

 

Спочатку вносять 8-10 см тирси в ряди (в перший рік можна внести мульчуючий матеріал лише навколо рослин) та перемішують її з верхнім шаром грунту, а потім кожних 3-4 роки шар тирси поновлюють, щоб уникнути оголення кореневої системи.

 

Мульчування тирсою знижує тиск бур’янів, створює оптимальний водноповітряний режим для функціонування кореневої системи та спрощує підтримання низького рівня рН в кореневмісному шарі субстрату.

 

Обрізку проводять ранньою весною, коли помітне зимове пошкодження пагонів (якщо таке мало місце).

 

Пагони лохини з часом товстішають та утворюють більшу і більшу кількість латеральних плодових гілочок. При такому загущенні розмір ягід зменшується і їх якість погіршується. Тому такі гілки варто видаляти. Зазвичай при обрізці видаляють кожну шосту гілку (якщо кущ має 12 гілок, то вирізають 2 найстаріші).

 

Також видаляють пошкоджені та заражені хворобами пагони, та гілки, які доторкаються грунту. Для покращення якості ягід та їх розміру варто дещо проріджувати плодові гілочки, на пагонах, що залишились для плодоношення.

Збирання врожаю

Збирання ягід проводять від початку липня до вересня місяця (в залежності від сорту).

 

Ягоди набувають насиченого темносинього забарвлення за 34 дні до повної стиглості.

 

Збір проводять раз на 7-10 днів. Рекомендується збирати врожай вранці, після випаровування роси. Продукцію відразу ж охолоджують та зберігають при температурі 0...+2°С та відносній вологості повітря 90-95%. При дотриманні таких умов ягоди можна зберігати до 14 днів без втрати якості.

 

При використанні деяких сортів та відповідній схемі закладання насадження можна механізувати процес збирання врожаю.

 

При цьому перші дозрівші ягоди збирають вручну та реалізують на ринку свіжої продукції, а потім, при масовому дозріванні - використовують комбайн.

Сорти

Блукроп (Bluecrop) - середньостиглий сорт американської селекції отриманий у 1952 році.

 

В даний час являється найпоширенішим у світі.

 

Кущ прямостоячий, відкритий. Урожайність висока, за відсутності проріджуючої обрізки, можливе перенавантаження рослини та дрібнішання ягід. Морозостійкість висока. Придатний до механізованого збирання.

 

Ягоди середнього розміру, міцні, з приємним ароматом. Місце відриву невеликого розміру.

 

Сієра (Sierra) - середньостиглий сорт отриманий в 1988 році.

 

Кущ середнього розміру, продуктивний. Морозостійкість посередня.

 

Ягоди середнього розміру, міцні, з легким ароматом. Місце відриву невеликого розміру.

 

Дюк (Duke) - ранньостиглий сорт виведений в 1987 році.

 

Кущ сильнорослий, прямостоячий. Придатний до механізованого збирання. Урожай дозріває дружно. Цвіте пізно - квітки практично не пошкоджуються весняними заморозками. Зимостійкість добра.

 

Ягоди середнього розміру, світлосинього кольору, міцні, з легким ароматом, при зберіганні аромат посилюється.

 

Еліот (Elliott) - дуже пізній сорт (термін дозрівання серпень-вересень) виведений в 1973 р.

 

Кущ сильнорослий, прямостоячий. Урожайність висока. Придатний до механізованого збирання

 

Ягоди міцні, невеликі світлосинього кольору, з слабким ароматом, дещо терпкі. Транспортабельний, добре зберігається.

 

Патріот (Patriot) - середньоранній сорт виведений в 1976 році.

 

Кущ невеликий, прямостоячий. Зимостійкість добра, проте через раннє цвітіння може пошкоджуватись весняними заморозками. Толерантний до ґрунтових умов.

 

Ягоди великі, міцні, з сильним ароматом, місце відриву невеликого розміру.

 

Спартан (Spartan) - середньостиглий сорт виведений в 1978 році. Рослини сильнорослі, прямостоячі, розлогі. Ягоди дуже великі, світлосині, з сильним ароматом. Сорт через пізнє цвітіння практично не пошкоджується весняними

 

заморозками, морозостійкий, проте досить вимогливий до ґрунтових умов. Нельсон (Nelson) - пізній сорт виведений у 1988 році. Кущ прямостоячий, придатний до механізованого збирання. Сорт вирізняється високою продуктивністю. Морозостійкий. Ягоди великі, міцні, ароматні. Місце відриву маленьке, відрив сухий.

 

Торо (Toro) - середньостиглий сорт отриманий у 1987 році.

 

Кущ прямостоячий, відкритий. Придатний до механізованого збирання.

 

Ягоди середнього розміру, ароматні, місце відриву маленьке та сухе. Термін дозрівання ягід співпадає з Блукроп. Морозостійкість добра.

 

Блуголд (Bluegold) - середньостиглий сорт виведений у 1988 році.

 

Кущ низькорослий, має тенденцію до загущення.

 

Ягоди середнього розміру, міцні, ароматні. Місце відриву маленьке та сухе.

 

Придатні до транспортування та мають подовжений період зберігання.

 

 

 

Олег Босий

 

виробничий аналітик

 

Проект "Розвиток плодовоягідного сектора"

 

Міжнародна фінансова корпорація

 

Група Світового банку

 

т/ф: (0432) 525450

 

еmail: OBosyy@ifc.org



Корисна інформація | дивіться також
Технологія вирощування чорниці високорослої в Україні

Свіжі обговорення на агро-форумі: Смеситель кормов Семена подсолнечника Опрыскивание деревьев Интернет-Магазин Укрсервис Нужно ли отрезать ягнятам хвосты в раннем возрасте?
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.