23 січня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Каталог культур
Зернові
Зернобобові
Зернові круп"яні
Овочеві
Ефіро-олійні
Технічні
Кормові культури
Прядильні
Плодові зерняткові
Плодові кісточкові
Горіхоплідні
Ягідні
Виноград
Гриби
Спеції
Декоративні та лікарські
Хімічний захист рослин
Групи культур (культури)
Препарати
Бур'яни
Шкідники
Хвороби
Додаткова інформація
Лікарські рослини
Насінництво
Календар городника
No-Till
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Рослинництво - Ягідні - Чорниця щиткова - Корисна інформація - Чорниця щиткова – Vaccinium corymbosum


Чорниця щиткова

Чорниця щиткова – Vaccinium corymbosum

Автор: С.А. Багач, магістр,  Агробіологічний факультет, Навчально-науковий інститут рослинництва та грунтознавства, Національний університет біоресурсів і природокористування україни

Народногосподарське значення


Чорниця – харчова, медоносна, лікарська, фарбувальна рослина. Ягоди чорниці вживають свіжими, перетертими з цукром, у суміші з молоком і вершками. Вони є сировиною для різних галузей харчової і кондитерської промисловостей. З чорниць готують соки, морси, екстракти, сиропи, джеми, варення, компоти, мармелад.
У фруктово-ягідному виноробстві з чорниці готують вино, яке має високі смакові й дієтичні властивості, а також наливки і настойки. Сік чорниці використовують для підфарбовування плодових вин і як харчовий барвник [1].

До складу ягід чорниці входять цукри (до 9 %), лимонна, яблучна, молочна, янтарна, щавлева, хінна кислоти (1−1,2%), глюкозид гліконін і барвник міртилін, дубильні й пектинові речовини, мінеральні солі, вітаміни А, С, В1, В2, РР. Пектини надають кондитерським виробам з чорниці високої якості, а в свіжому вигляді сприяють виведенню з організму людини шкідливих радіоактивних сполук [4].
Чорниця - добрий весняно-літній медонос, що дає переважно підтримуючий взяток. За один день бджоли збирають до 2,5 кг меду на вулик, медопродуктивність від 30 до 80 кг з 1 га. Мед прозорий, ароматний, має лікувальні й дієтичні властивості [1].

У науковій медицині використовують ягоди і листки чорниці - Fructus et Folium Myrtilli. Висушені ягоди застосовують як в’яжучий засіб при гострих і хронічних проносах, особливо у дітей; Листки, що містять глікозид поліміртилін, використовують як засіб при лікуванні початкових форм цукрового діабету.

У народній медицині сухі плоди чорниці вживають як в’яжучий засіб у вигляді чаїв, компотів, киселів при лікуванні різних хвороб кишково-шлункового тракту. Сироп з ягід вживають при запаленні печінки, при недокрів’ї, зниженій кислотності шлункового соку. Рослину використовують при маткових кровотечах, водянці, жовчнокам’яній хворобі, недокрів’ї, цукровому діабеті. Є вказівки, що ягоди запобігають розвитку силікозу, поліпшують зір. Антоціани, що містяться в плодах, використовують для виготовлення препаратів, що застосовуються для профілактики променевої хвороби [4].

Сік і ягоди чорниці мають бактерицидні властивості, кислоти ягід поліпшують процеси травлення і запобігають відкладанню в порожнині суглобів солей щавлевої кислоти. Велике значення ягоди чорниці мають в нормалізації процесів обміну речовин, лікуванні подагри і ревматизму запаленні слизових оболонок носоглотки. Плоди застосовують для забарвлення тканин у синій колір [6].

Ботанічна характеристика чорниці

Чорниця щиткова – Vaccinium corymbosum.

Чагарник родини брусничних (30−120 см заввишки) дуже розгалужений, з буруватою або темно-сірою корою, молоді гілочки зелені; Стебла прямостоячі, циліндричні, округлі. Листочки чергові, цілокраї, дуже мінливі за розміром (0,7−5 см завдовжки, 0,4−3 см завширшки), на коротких черешках. Листки від ланцетних до оберненояйцеподібних, зверху блакитнувато-темно-зелені, зісподу світліші, сизо-зелені з дуже виступаючими жилками. Квітки розміщені (по дві−три, зрідка по одній) на верхівках торішніх пагонів, квітконіжки трохи довші за квітки, з двома приквітками. Квітки правильні, зрослопелюсткові з подвійною оцвітиною. Чашечка 4−5−зубчаста, зелена, віночок (45 мм завдовжки) білувато-рожевий, яйцеподібно-глечиковидний, з чотирма-п'ятьма відігнутими назовні зубцями. Тичинок 8−10, маточка одна, зав'язь нижня. Плід − ягода, грушоподібна або овальна (9−12 мм завдовжки) синя з сизим нальотом, всередині із зеленуватим м'якушем. Насіння численне, ясно-коричневе, загострене, у формі півмісяця, з сітчастою шкіркою.

Росте чорниця в заболочених хвойних і мішаних лісах, на торф'яних болотах. В природних умовах рослини роду Vaccinium мають на кореневій системі мікоризу (симбіотичний грибок), що полегшує мінеральне живлення, зокрема надходження в рослину азоту. В культурі симбіоз спостерігається в меншій мірі. Рослина світлолюбна. Цвіте у травні, плоди достигають у липні. Урожайність чорниці коливається від 120 до 550 кг/га. Чорниця, як і інші ягідники, дуже чутливі до пізніх весняних приморозків, кількості опадів. Велику роль у зав’язуванні плодів відіграють бджоли-запилювачі. При наявності запилювачів утворюється 67,8 % зав'язей, а без запилення − 5,6%. Поширена в західному і центральному Поліссі, зрідка в лівобережному Поліссі, в Карпатах [12].

Історія розвитку, сучасний стан та перспективи

На Україні в дикому вигляді росте чорниця звичайна (Vaccinium myrtillus) та лохина драговинна (Vaccinium uliginosum). Дикоростуча чорниця (Vaccinium myrtillus) в культуру не введена – в даний час ведеться селекційна робота над відбором комерційно привабливих форм та сортів цієї рослини.[32]

Часто великоплідну американську чорницю називають окультуреною лохиною, що призводить до непорозумінь і суперечок.

Думка про те, що можна вирощувати чорницю в саду, поряд із іншими ягідними культурами, вперше прийшла в голову американцям. На початку минулого сторіччя американський ботанік Фредерік Вренон Ковілл вперше оцінив можливості високорослої чорниці. Він почав свою роботу з окультурення чорниці в 1906 р. і протягом подальших чотирьох років встановив особливості вирощування і описав розвиток високорослої чорниці від проростання насіння до дозрівання ягід. Фредерік Ковілл почав відбирати дику чорницю для селекції в 1908 р. Перші сорти (Брукс і Рассел) були відібрані з диких форм Vaccinium corymbosum L. і V. angustifolium Ait. У 1911 р. було проведено запилення Брукса пилком Рассела і в 1913 р. виведено сорт Grünfild.

Того ж року до роботи з селекції чорниці долучилася Елізабет Уайт, яка надала землю для вирощування сіянців і допомагала у підборі місцевих батьківських форм для отримання гібридів. Використовувались дикі рослини V. australe Small. Перші сорти, передані у виробництво в 1920 р. (Pioneer, Cabot і Katharine), були гібридами першого покоління двох видів із групи високорослої чорниці: чорниці південної і чорниці щиткової. У гібридизацію був включений ще один вид із групи низькорослої чорниці − чорниця вузьколиста. За 30 років наполегливої праці, до 1937 р. Ковіллом було створено 15 сортів.

Після його смерті селекційну роботу з 1937 року очолив Д. Дарроу, який на протязі 1939-1959 рр. із насіння і сіянців, які залишились у Фредеріка Ковілла, отримав ще 15 сортів. У цей же період до роботи з покращення чорниці були залучені майже усі дослідні станції штатів, розміщених вздовж Атлантичного узбережжя і в районі Великих озер.

Після США інтерес до чорниці з'явився і в інших країнах. У 1926 р. приступили до випробування чорниці у філіалі дослідної станції МСГ Канади в Кентвіллі. У результаті на північноамериканському континенті накопичений великий досвід з розробки методів плантаційного вирощування чорниці високої, створена агротехніка, яка дозволяє механізувати основні етапи − від посадки до збору ягід, вивчений видовий склад хвороб і шкідників, розроблені заходи боротьби з ними.

Досягнення американців перейняли і європейці. Експериментальне вирощування чорниці в Європі почалося ще в 1923 р. у Нідерландах і в 1929 р. у Німеччині з випробування північноамериканських сортів. До другої світової війни Англія, Данія і Австрія також проводили обмежені випробування. Перші спроби відбору і селекції були зроблені у Німеччині, Австрії і Данії. Зараз селекційні програми розпочаті в Ірландії, Шотландії, Фінляндії і Югославії.
За останніми даними найбільші площі під чорницею в Європі знаходяться у наших сусідів – в Польщі.

А от в Україні промислові насадження чорниці з’явилися не так давно. Нею займаються не лише сільськогосподарські підприємства. Нині її також вивчають на рівні аграрних університетів країни. [32]
В даний момент в культуру введено широкий асортимент сортів декількох типів чорниць, а саме:

Чорниця високоросла (Vaccinium corymbosum) – найбільш розповсюджений тип – сорти цієї чорниці достатньо морозостійкі і культивуються практично на всій території Сполучених Штатів, а також в Австралії, Новій Зеландії, Китаї та, з недавнього часу, в Польщі.

Чорниця низькоросла (Vaccinium angustifolium) – основний тип з підвищеною морозостійкістю для більш суворих регіонів – в основному північ США, Канада та континентальний Китай

Чорниця заяча (Vaccinium ashei) – сорти цього типу не потребують тривалого періоду понижених температур для яровизації та мають понижену зимостійкість, а тому вирощуються в основному на півдні США.[32]

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.    Андрієнко  М. В., Роман І. С. Малопоширені ягідні i плодові культури. — к. урожай, 1991. — 166с.
2.    Барабаш О. Ю., Федоренко В. С, Гапоненко Б. К Технологія виробництва овочів i плодів. — к.: вища шк., 1993. — 322 с.
3.    Барабаш О. Ю., Хареба В. В. Плодоовочеві культури. — к.: аграрна наука, 1995.— 99 с.
4.    Барабаш О. Ю., Цизь О. М., Леонтьев О. П., Гонтар В. Т. Овочівництво i плодівництво. — к.: вища шк., 2000. — 503 с.
5.    Гапоненко Б. К.,Гапоненко М. Б. Ваш сад. — к.: урожай, 1994. —400 с.
6.    Грицаєнко А. О. Плодівництво. — к.: урожай, 2000. — 432 с.
7.    Карпенчук Г. К. Частное плодоводство. — К.: вища шк., 1985. — 295 с.
8.    Куян В. Г. Плодівництво. — К.: аграрна наука, 1998. — 468 с.
9.    Кичина В.В. Генетика и селекция ягодных культур. – М.: Колос, 1984. –С.178.
10.    Бурмистров А. Д. Ягодные культуры. — Агропромиздат, 1985. — 270 с.
11.    Гупало П. П., Скрипчинский В. В. Физиология индивидуального развития рас¬тений. - М.: Колос, 1971. - 224 с.
12.    Жуковский П. М. Ботаника. - М.: Колос, 1982. - 623 с.
13.    Карпенчук Г. К. Частное плодоводство. - К: Вища шк. Головное издательство, 1985. - 295 с.
14.    Куян В. Г. Агротехніка ягідних культур. — Ужгород: Карпати, 1969- — 104 с.
15.    Куян В. Г. Інтенсивне плодівництво Полісся УРСР. - К.: УСГА, 1974. - 48 с.
16.    Куян В. Г. Плодівництво. - К.: Вища шк. Головне видавництво, 1988. - 302 с.
17.    Метлицкий 3. А. Агротехника плодовых культур. - М.: Колос, 1973- - 519 с.
18.    Муромцев И, А. Активная часть корневой системы плодовых растений. — М.:Колос, 1969. - 245 с.
19.    Придатність грунтів під сади і ягідники / П. Д. Попович, В. А. Джамаль, Н. Г. Ільчишина та ін. - К.: Урожай, 1981. - 158 с.
20.    Промышленное садоводство / Под ред. В. И. Сенина, П. В. Клочко. - К.: Уро¬жай, 1987. - 222 с.
21.    Рубин С. С. Содержание и удобрение в интенсивных садах. — М.: Колос, 1983. — 272 с.
22.    СемашД. П. Орошение плодового сада. - К.: Урожай, 1975. - 183 с.
23.    Трусевич Г. В. Интенсивное плодоводство. — М.: Россельхозиздат, 1978. — 203 с.
24.    Фридрих Г., НойманД., ФогльМ. Физиология плодовых растений: Пер. с нем.. —М.: Колос, 1983. - 413 с.
25.    Шеремет І. П. Догляд за садом. - К.: Урожай, 1974. - 200 с.
26.    Шитт П. Г. Избранные сочинения. — М.: Колос, 1968. — 581 с.
27.    Шурихт Р. Производство плодов: Пер. с нем. — М: Колос, 1984. — 302 с.
28.    Копань В.П., Копань К.М. Методи, результати і перспективи селекції плодових і ягідних культур в Україні/ Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть: У 4т. – К.:Логос, 2001. – Т.З. С.-381-393.
29.    Майдебура В.И., Васюта В.М., Шеремет И.А. Справочник по садоводству. – К.: Урожай, 1983. – 320 с.
30.    Cоколов А.В. Агрохимические методы исследования почв. – М.: Наука, 1975. – 656 с.
31.    П.В. Кондратенко, М.О. Бублик Методика проведення польових досліджень з плодовими культурами. – К.: Аграрна наука, 1996 р. − 98 с.
32.    Агросектор – журнал сучасного сільського господарства №1 (32) 2009 р.
33.    Савчук Н.Т., Подпрятов Г.І., Скалецька Л.Ф. та ін. Технохімічний контроль продукції рослинництва: Навчальний посібник. – К.: Арістей, 2005. – 256 с.
34.    www.volga.lutsk.ua
35.    www.uk.wikipedia.org
36.    www.lol.org.ua
37.    www.plants.usda.gov
38.    www.paghat.com
39.    www.ipm.uconn.edu
40.    www.backyardgardener.com
41.    www.wildflower.org
42.    www.plantarium.ru
43.    www.pfaf.org
44.    www.plant-identification.co.uk


Корисна інформація | дивіться також
Чорниця щиткова – Vaccinium corymbosum
Технологія вирощування чорниці

Свіжі обговорення на агро-форумі: Как сэкономить на кормлении птиц? Сроки высадки чечевицы Помидоры черри Артишок Меллисса лекарственная
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.