Сільське господарство України має великі перспективи для свого розвитку. Сьогодні його потенціал використовується лише на третину. Загальний обсяг продукції, що виробляється протягом одного року складає близько 20 млрд. дол. США, з якої майже половина споживається всередині країни, третина використовується для наступного відтворення та близько 20% експортується за межі держави. Навіть при подвійному збільшенні внутрішнього споживання продовольства в майбутньому, що приблизно відповідатиме середньоєвропейським нормам в перерахунку на душу населення, ми будемо мати можливості щорічного його експорту в обсязі близько 40 млрд. дол. США. Це дасть змогу не тільки значно впливати на покращення макроекономічних показників в державі та покращувати умови життя сільського населення, а й змінити на краще нашу позицію в формуванні міжнародної політики. Адже продовольство стає головною стратегічною сировиною, дефіцит якої стрімко збільшується на планеті. Україна має виконувати свою епохальну роль хранительки людства від голодної смерті. 

Сьогоднішні політики повинні усвідомлювати свою відповідальність за необхідність використання цих унікальних можливостей та своєчасне коректування аграрної політики.
Досягнути реалізації максимального потенціалу сільськогосподарського виробництва можливо при інвестуванні близько 70 млрд. дол. США в рослинництво та тваринництво. Це реально зробити впродовж найближчих 10-15 років, радикально змінивши інвестиційний клімат за наступних умов: 

1. Повного усунення стихійного ручного управління галуззю, що базувалось на накладанні на сільське господарство соціальної функції та було основною зброєю політиків-популістів у формуванні симпатій знедолених людей шляхом розподілу між ними дешевого хліба, олії та інших продуктів харчування. 
2. Запровадження Державної програми адресного продовольчого забезпечення потреб населення, що має статок нижчий середньо прожиткового мінімуму. 

3. Остаточного завершення земельної реформи. 
4. Забезпечення сучасного системного підходу до проведення інституційного розвитку аграрного ринку шляхом його кореляції з основними чинниками, що забезпечують конкурентоспроможність агропромислового комплексу Євросоюзу. 

 5. Завершення адміністративної реформи та забезпечення щорічного фінансування соціальних програм на селі в обсягах не менших ніж загальний бюджет АПК. 

Усунення ручного управління сільськогосподарським виробництвом: 

· створить систему захисту від політичних ризиків, що виникали в інвесторів при сумнівних популістських потребах уряду заборонити експорт сільськогосподарської продукції або її переміщення з одного адміністративного району в інший; · забезпечить захист від непередбачуваних втрат при протиправному субсидованому бюджетом імпорті сільськогосподарської продукції, або безпідставному неповерненні податку на додану вартість при експорті продовольства; 

· дасть можливість уникати проблеми з ризиками встановлення «нульової» рентабельності виробництва, або фіксування неринкових, популістських цін на продукти харчування без наступної бюджетної компенсації збитків їх виробникам; 
· унеможливить запровадження несподіваного ліцензування або квотування діяльності суб’єктів господарювання, позапланових протиправних перевірок податковими органами та іншими силовими структурами; 

· зменшить корупцію при використанні бюджетних коштів для потреб агропромислового комплексу та державного резерву. 
Для прискореного вирішення даної проблеми необхідно внести зміни до базового Закону „Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року” в частині регламентації умов адміністративного ручного управління як на місцевому так і на національному рівнях «лише при запровадженні в країні надзвичайного стану». 

Необхідно також реформувати Аграрний фонд, Держрезерв і ДАК «Хліб України», змінивши при цьому їх функції та структуру, а також Міністерство аграрної політики України та відповідні органи в місцевих адміністраціях. 
Основні функції управління бюджетними коштами для субсидування та стимулювання розвитку продовольчих товарних ринків, а також питання квотування імпорту продукції передати повністю або частково професійним громадським об’єднанням АПК, залишивши за державою функції контролю охорони навколишнього середовища, а також ветеринарного, фітосанітарного та карантинного контролю. 

Для забезпечення потреб незаможних або неспроможних забезпечити себе продуктами першої необхідності людей необхідно впроваджувати систему гарантованої державної підтримки. 
Першим кроком в реалізації такої практики може стати застосування грошових продовольчих чеків, за допомогою яких можна купувати лише хліб, крупи, олію, молоко тощо. Для подальшого розвитку таких програм можна використовувати практику США, Канади, країн Європейського Союзу. 

Завершення земельної реформи встановить межу сумнівним схемам її приватизації та нецільового використання, забезпечить реальне, а не фіктивне право розпоряджатись землею людям, які її отримали. 
Але головне при цьому полягатиме в можливості використовувати механізми іпотечного фінансування сільськогосподарського виробництва, та системно працювати над збереженням та підвищенням її родючості. 

Для вирішення цієї проблеми існує правове поле та напрацьовані проекти законів та підзаконних актів, які врегульовують основні проблеми на шляху приватизації землі, прийняття яких потребуватиме декількох місяців та політичної волі депутатів і Уряду. 

Інституційний розвиток аграрного ринку повинен здійснюватись за наступних умов: 

· Функціонування сучасних та ефективних механізмів роздрібної та оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією, у тому числі розвиток біржового ринку, торгівлі ф’ючерсними контрактами та іншими деривативами, що не тільки забезпечуватиме кращу ліквідність та прогнозованість ринку, але також дозволятиме аграріям хеджувати майбутні цінові ризики. 

· Удосконалення систем управління якістю та контролю безпечності сільськогосподарської продукції згідно міжнародних підходів, будівництво сучасних лабораторій, гармонізації відповідно до міжнародних вимог ветеринарних та санітарних правил, технічних регламентів тощо. 

· Розвиток систем страхування аграрних ризиків, запровадження сучасних схем фінансування сільськогосподарських виробників, що передбачатимуть розподіл ризиків між виробниками та постачальниками, фінансовими установами, та інших фінансових інструментів, створення Фонду гарантування по кредитах тощо. 
· Запровадження надійних систем зберігання сільськогосподарської продукції, що забезпечуватимуть повноцінний захист інтересів власників аграрної продукції, удосконалення інших елементів інфраструктури аграрного ринку. 

Важливим для забезпечення інтересів сільських громад є повноцінне виконання державою соціальних функцій на селі шляхом повного та своєчасного фінансування відповідних соціальних програм. Потрібно утримуватися від існуючої практики перекладання такої функції на аграрний бізнес. Для цього необхідно передбачати у державному бюджеті відповідне фінансування на рівні бюджету фінансування АПК. Збільшенню ефективності використання цих державних коштів сприятиме завершення адміністративної реформи, зокрема в частині перерозподілу повноважень і обов’язків між місцевими громадами та органами центральної влади щодо використання фінансових засобів. Потрібно розглянути доцільність поступового переходу від централізованого розподілу бюджетних коштів до більш широкої участі у цьому процесі місцевих громад, збільшення частки фінансів, що формуватимуться та використовуватимуться на місцевому рівні. 

Сьогодні ситуація на міжнародних аграрних ринках, яку іноді називають світовою продовольчою кризою, створює унікальні можливості для нашої країни. Україна зобов’язана скористатися цим своїм шансом, що не тільки помножить її впливовість на світовій арені, підвищить добробут її населення, але також допоможе людству боротися з проблемою голоду.