18 листопада 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Економіка сільських територій - Основи підприємницької діяльності та агробізнесу - Організаційно-правові форми господарювання - Сільськогосподарська кооперація - Кредитні спілки - Організаційні засади діяльності


Кредитні спілки

Організаційні засади діяльності

Организационные принципы деятельности

Як свідчить світовий досвід, кредитні спілки виникали там і тоді, коли небагаті категорії населення потребували певних фінан­сових послуг. Тобто вони виступають дійовим інструментом, за допомогою якого вирішуються соціальні та фінансові проблеми конкретного на­селеного пункту.

В Україні на початку ХХ ст. кредитні спілки налічували близько 3 млн. учасників (майже 2 млн. - на східних землях і 800 тис. - на західних). Проте наприкінці 30-х років кредитна кооперація була ліквідована, а всі її активи (вступні та пайові внески, а здебільшого і вклади селян) фактично експропрійовано. На базі кредитних сільськогосподарських товариств були створені районні відділення Держбанку. Офіційною причиною заборонних дій держави було те, що кредитна кооперація, маючи порівняно невеликі кошти, виявилась неспроможною обслуговувати колгоспи. Водночас соціалістичне сі­льське господарство вимагало значних ресурсів, які могли забезпечити лише державні установи. У зв’язку з цим кредитна кооперація була ліквідована, а функції кредитування покладено на державну банківську систему.

Початок відновленню кредитних спілок покладено Указом Президента України “Про тимчасове положення про кредитні спілки” від 20 вересня 1993 року № 377.

 

У липні 2001 р. було прийнято Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, який регулює діяльність окремих видів фінансових установ і ринків в Україні. Цей закон дозволяє системно вирішити ряд проблем, зокрема:

  • дає чітке визначення фінансових установ та фінансових послуг і визначає їх перелік та класифікацію;

  • встановлює рамкові щодо всіх фінансових установ норми стосовно умов та правил діяльності з надання фінансових послуг на фінансових ринках;

  • окреслює структуру цілісної системи регулювання та нагляду за діяльністю фінансових  установ і визначає механізми взаємодії та ін­формаційного обміну між окремими державними органами, що входять до її складу (Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку та Уповноважений орган у сфері регулювання ринків фінансових послуг);

  • передбачає існування спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг і визначає функціональні й організаційні засади здійснення даним органом функцій регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ.

 

Становлення законодавчої бази, що регулює діяльність кредитних спілок в Україні, протягом останнього часу привело до прийняття в груд­ні 2001 р. Закону України  “Про кредитні спілки”, який визначає організаційні, правові, економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, їх об’єднань, права й обов’язки членів кредитних спілок та їх об’­єднань. Згідно з цим законом кредитна спілка - неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансо­вих послуг за рахунок об’єднання грошових внесків членів кредитної спілки.

Кредитну спілку визначено як фінансову установу, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг. Кредитна спілка - одна з форм об’єднання на кооперативних засадах учасників економічних відносин в фінансовій сфері, з метою вико­ристання тимчасово вільних коштів для надання взаємної фінансової допомоги.

Неприбутковість кредитної спілки як кооперативного об’єд­нан­ня полягає в тому, що основною метою їх діяльності є надання фінансових послуг і захист заощаджень лише своїх членів за собівартістю. Особливістю є те, що у собівартість послуг не включається чистий прибуток, а всі члени спілки одночасно є і клієнтами і власниками. Дана  ця мета досягається за рахунок господарської діяльності, яка здійснюється відповідно до чинного законодавства.

 

Кредитні спілки мають особливості функціонування, зокрема:

а) кредитна спілка об’єднує тільки фізичних осіб;

б) вона працює у вузькому секторі фінансового ринку, ма­ючи справу переважно з дрібними позичками;

в) кредитну спілку створюють як юридичну особу за ініціативою гру­пи людей, яких щось вже об’єднує, наприклад: об’єднаних за територіальними, професійними та іншими ознаками;

г) кредитній спілці як кооперативній формі господарювання властива демократичність самоврядування, а саме: рівноправність спіл­чан незалежно від величини внеску та часу вступу до цієї організації; можливість брати участь в управлінні в разі обрання до керівних органів; право на повну фінансову та іншу інформацію про діяльність кредитної спілки; право контролювати діяльність виборних керівних органів;

д) сутність кредитної кооперації передбачатиме мінімальний фінансовий ризик, завдяки чому ця організація більш-менш стійко реагує на постійну мінливість ринку. 

 

За допомогою кредитних спілок можуть відбуватись різноманітні форми забезпечення кредиту, спрощене оформлення документів, швидке надання кредиту, людяний підхід у складних життєвих ситуаціях.

 

 Кредитні спілки розрізняються за сферою діяльності і організаційними засадами, зокрема:

 

За джерелами формування та напрямами використання фінансових ресурсів виділяються:

а) з переважно залученими коштами та використанням їх для задоволення тільки виробничих потреб членів кооперативу (Райфейзенівська модель);

б) з переважно власними коштами та використанням їх на будь-які потреби (модель народних банків Шульце-Де­ліча);

в) змішана модель (Офенбахівська модель).

 

За напрямами діяльності:

а) ощадно-позичкові товариства, які ґрунтуються накласичній моделі “народних банків” Шульце-Деліча;

б) каси взаємодопомоги як міська модель кредитного кооперативу для підприємств, установ та організацій;

в) сільські кредитні кооперативи, які ґрунтуються на класичній моделі сільської кооперації Райфейзена;

г) кредитні кооперативи з товарними функціями - міські та сільські   мо­делі кредитно-споживчих, кредитно-постачальницьких, кредитно-збутових та інших кредитних кооперативів з товарними функціями;

д) кредитні кооперативи з інвестиційними функціями - міські та сільсь­кі моделі  кредитно-будівельних  та  інших  кредитно-інвести­цій­них кооперативів;

є) універсальні кооперативи з кредитними функціями - міського та сільського типу;

ж) кредитні спілки для різних типів поселень, підприємств, установ і організацій.

       

Діяльність кредитної спілки ґрунтуються на таких основних засадах:

а) добровільності вступу до кредитної спілки та свободи виходу з неї;

б) рівноправності членів кредитної спілки;

в) самоврядування;

г) гласності.

 

Відповідно до цих засад:

а) ніхто не може бути примушений вступати до кредитної спілки, а виключення з членів кредитної спілки здійснюється лише у разі порушення членом кредитної спілки її статуту;

б) усі члени кредитної спілки мають рівні права, в тому числі під час голосування на загальних зборах, незалежно від розміру пайового та інших внесків;

в) кредитна спілка зобов'язана забезпечити повне та своєчасне ін­фор­му­вання своїх членів з питань власної діяльності, на їх прохання ознайом­лювати з протоколами загальних зборів і засідань інших органів уп­равління кредитної спілки, видавати копії документів або витяги з них;

г) забороняється будь-яке втручання в діяльність кредитної спілки, за винятком випадків, передбачених законодавством України про кредитні спілки.

 

Кредитна спілка є юридичною особою, має самостійний баланс, банківські рахунки, які відкриває і використовує згідно із законодавством у самостійно обраних банківських установах, а також печатку, штамп та бланки із своїм найменуванням і власну символіку.  Вона набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації.

 

Кредитна спілка може:

а) укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать нормативно-правовим актам та статуту кредитної спілки;

б) набувати майнових та немайнових прав;

в) мати обов'язки, що випливають із законодавства України, чинних за­конодавчо-нормативних актів,  укладених кредитною спілкою угод;

г) бути позивачем і відповідачем у судах.

 

Кредитна спілка не може бути засновником або співзасновником суб'єкта (суб'єктів) підприємницької діяльності. Вона діє на основі самофінансування, несе відповідальність за наслідки своєї діяльності та виконання зобов'язань перед своїми членами, партнерами та державним бюджетом, а також за своїми зобов'язаннями у межах вартості майна, яке належить їй на праві власності.

Державне регулювання і контроль за діяльністю кредитних спілок та їх об’єднань здійснює органу державної виконавчої влади ((державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг).

 

Кредитування членів кредитних спілок можливе з урахуванням таких напрямів їх господарської діяльності :

  • отримання кредитів від імені членів кредитної спілки також селян­ськими (фермерськими) господарствами та приватними підприємствами, які знаходяться у їх власності;

  • поручительство виконання членом спілки зобов’язань перед третіми особами;

  • залучення кредитів банків, кредитів об’єднаної кредитної спілки, коштів інших установ та організацій виключно для надання кредитів своїм членам;

  • оплата за дорученням своїх членів вартості товарів, робіт і послуг в обсягах наданого їм кредиту.

 

Процес фінансової діяльності кредитних спілок потребує класифікації кредитів. Згідно з класифікацією Національної асоціації кредитних спілок України вони поділяються:

а) за терміном користування кредитом - на короткострокові (до трьох місяців), середньострокові (від трьох місяців до 12 місяців) та довгострокові (12 місяців і більше);

 

б)  за цільовим призначенням :

споживчі (за їх рахунок позичальник отримує можливість придбати необхідні для підвищення його рівня життя товари та послуги в коротші строки; не використовуються для отримання доходу, який є джерелом для повернення такого кредиту);

підприємницькі (за їх рахунок позичальник отримує можливість збільшити свої прибутки; використовується для отримання доходу, який є джерелом для повернення такого кредиту);

 

в) за порядком нарахування та сплати процентів і основної суми кредиту:

нарахування та сплата процентів і основної суми  кредиту в кінці терміну дії кредитного договору;

періодичне нарахування та сплата процентів зі  сплатою основної суми кредиту в кінці терміну дії кредитного договору;

періодичне нарахування та сплата процентів з періодичною сплатою рівних часток основної суми кредиту;

періодичне нарахування та сплата процентів і основної суми  кредиту “рівними частками”;

 

г)  за наявністю забезпечення:

  незабезпечений (наданий без застави майна чи інших видів забезпечення);

слабо забезпечений (в кредитному договорі передбачені штрафні санкції або поручительства за умови, якщо платоспроможність поручителя недостатньо обґрунтована та підтверджена);

забезпечений (наданий під заставу майна або поручительства за умови, якщо платоспроможність поручителя достатньо обґрунтована та підтверджена);

 

д)  за методом надання основної суми кредиту:

  • кредити, основна сума яких надається одразу у встановленому кредитним договором розмірі;

  • кредити, основна сума яких в межах встановленого кредитним договором розміру надається у визначеному таким договором режимі по частинах (кредитна лінія).

 

Кредитну політику кредитної спілки визначає спостережна рада спілки через прийняття відповідного Положення про надання послуг, а саме:

а) види кредиту, які надає кредитна спілка, відповідно до їхнього ці­льового призначення;

б) питому вагу окремих видів кредиту у кредитному портфелі спілки;

в) мінімальний та максимальний розмір кредиту кожного виду;

г) мінімальний і максимальний термін для кредиту кожного виду;

д) вимоги за рівнем забезпеченості кредиту кожного виду;

є) порядок нарахування та сплати процентів і основної суми кредиту кожного виду з урахуванням їхнього можливого розміру та терміну;

ж) метод надання основної суми кредиту кожного виду;

з) можливість зміни рівня за користування кредиту кожного виду;

і) додаткові умови за окремими видами кредиту;

ї) можливість застосування штрафних санкцій щодо позичальників, які не належним способом виконують свої зобов’язання за кредитними угодами, а також види та розміри таких санкцій.

 

Надання кредиту відбувається за наступними правилами. Кредит надають членам кредитної спілки на підставі укладеного кредитного договору, в якому мають бути зазначені:

  • дата і місце укладання договору;

  • предмет договору;

  • повна назва сторін та їхніх представників, повноваження пред­став­ників;

  • ціна договору;

  • термін та порядок виконання договору;

  • відповідальність сторін;

  • реквізити сторін;

  • підписи та в разі потреби печатки сторін.

 

Під час прийняття рішення про надання кредиту членам кре­дит­ної спілки основною умовою є очевидна та належним чином під­тверд­жена здатність члена повернути основну суму та проценти за кредит на встановлений в договорі термін за рахунок власних джерел доходу. Таку здатність для підприємницьких кредитів забезпечують обов’язковим складанням та аналізом бізнес-плану. Для спо­живчих кредитів сума місячного платежу не може перевищувати 50% чистого місячного доходу позичальника. При цьому такий доход має бути реа­льним та очевидним.

Додатковими умовами прийняття рішення про надання кредиту членові кредитної спілки можуть бути його кредитна історія в спілці та можливе застосування одного з видів забезпечення.

Крім того, в цьому положенні можна передбачити обов’язкову умову для надання членам окремих видів кредитів, а саме: наявність у позичальника в кредитній спілці певної суми внесків відповідних видів.

За умови відсутності в позичальника поточної простроченої заборгованості кредитний договір може бути пролонговано. Для цього обов’язковою умовою має бути те, що до подальших платежів із спла­ти кредиту входитимуть не тільки проценти, а й частина основної суми кредиту. Повторна пролонгація угоди неприпустима.

 

Для нагляду за своєчасністю сплат за наданими кредитами й оперативного планування руху грошових потоків кредитна спілка веде належний аналітичний облік, зокрема:

  • поточний контроль за дотриманням умов кредитних договорів виконує уповноважена на це особа, яка здійснює контроль за своєчасністю та повнотою передбачених у кредитних договорах платежів на підставі звіряння фактично отриманих платежів з графіком планових платежів, який складають на кожний тиждень. Уповноважена особа звітує про дотримання графіка планових платежів на кожному засіданні кредитного комітету;

  • в разі виявлення прострочення платежів відповідальні особи вживають необхідних заходів;

  • для окремих видів кредитів у положенні про правління кредитної спілки може передбачатися особливий порядок супроводження (наприклад, для підприємницьких кредитів,  які надаються в режимі кредитної лінії, можна визначити, що умовою надання кожної наступної частини основної суми кредиту є перевірка практичного ви­конання попереднього етапу реалізації бізнес-плану).

 

Простроченим кредитом вважають такий кредит, очікуваний платіж за якою не надійшов повністю або частково станом на дату, визначену в графіку сплат за умовами кредитного договору.

До суми платежу залежно від порядку сплати процентів та основної суми кредиту можуть входити проценти, проценти та частина основної суми кредиту, проценти та основна сума кредиту.

Залишок заборгованості за простроченим кредитом - це сума всього не сплаченого залишку основної сумипростроченого кредиту. Така сума є базою для розрахунку необхідного розміру резерву сумнівних боргів,  якщо цей кредит визнано сумнівною щодо повернення.

 

Якщо попередні заходи не привели до сплати боргу, кредитна спілка вдається до дій, спрямованих на стягнення боргу в примусовому по­рядку. Перед їх вчиненням кредитна спілка має вжити таких заходів:

а) визначити суму боргу на останній день перед початком цих заходів, а також документально її зафіксувати. Сума боргу складається з таких частин:

  • не сплачена решта основної суми кредиту;

  • нараховані не сплачені проценти за кредит;

  • пеня, неустойка та штраф, якщо їх передбачено в кредитному договорі;

  • сума відшкодування збитків. завданих кредитній спілці внаслідок неналежного виконання зобов'язань за угодою з боку боржника, якщо це прямо передбачено в кредитному договорі;

 

б) визначити можливість та реальність звернення стягнення на майно борж­ника або третіх осіб:

  • наявність такого майна та його вартість, місцезнаходження тощо;

  • наявність претензій інших кредиторів на це майно або взагалі до боржника;

  • наявність прав інших осіб на це майно (наприклад, неповнолітні діти);

 

в) оцінити доцільність звернення стягнення на певне майно боржника, вра­ховуючи вартість цього майна та вартість заходів, які дове­деться здійснити;

г) встановити місцезнаходження боржника.

 

Стягнення боргу примусовим способом здійснюють у порядку, передбаченим чинним законодавством.

У деяких випадках, за спеціальним рішенням кредитного комітету, кредитна спілка може відстрочити застосування щодо позичальника заходів примусового стягнення боргу і дотриманням передбаченого в законодавстві процесуального терміну. Однак таке рішення потрібно належним способом обґрунтувати. Якщо протягом року всі вказані заходи не привели до повернення боргу пози­чальника, такий кредит підлягає списанню. Списання кредитів здійснюють за рішенням правління за поданням кредитного комітету спілки. В деяких випадках, за спеціальним рішенням правління, кредитна спілка може відстрочити списання не повернених кредитів. Однак таке рішення потрійно обґрунтувати, і його доцільність має бути очевидною.

 

Діяльність кредитних спілок передбачатиме вирішення питань щодо залучення внесків кредитної спілки. Для цього визначаються:

  1. Класифікація внесків членів. Внески членів кредитної спілки поділяються:

  • за обов'язковістю – на обов'язкові і необов'язкові;

  • за зворотністю – на зворотні і незворотні;

  • за можливістю нарахування процентів (розподілу доходів) – на внески, на які потрібно нараховувати проценти, внески, на які можна розподіля­ти доход та внески, на які проценти не нараховують (доходу не розподіляють);

  • за економічною природою – на внески, що належать до капіталу, та внески, що належать до зобов'язань спілки;

  • за власністю – на внески, що є власністю членів кредитної спілки, та внески, що є власністю кредитної спілки;

  • за цільовим призначенням – на внески, які кредитна спілка викори­стовує для надання кредиту членам кредитної спілки, та внески, що формують власний капітал спілки.

 

  1. Види внесків членів кредитної спілки. У кредитній спілці можуть застосовуватись такі види внесків:

  • вступний внесок – обов'язковий незворотний внесок, що вно­си­ться особою одноразово в момент її вступу в члени спілки в розмірі, якщо цього розміру не переглянула спостережна рада спілки. На вступний внесок проценти не нараховуються. Вступний внесок повністю спрямовується на формування резервного фон­ду спілки і є власністю кредитної спілки;

  • обов'язковий пайовий внесок - обов'язковий зворотний внесок, що вноситься особою в момент її вступу в члени спілки в розмірі, визначеному спостережною радою спілки. На обов'язковий пайовий внесок може розподілятися доход за результатами роботи кредитної спілки за певний період у розмірі та по­рядку, визначеному спостережною радою спілки. Обов'язковий пайовий внесок спрямовується на надання кредитів членам кредитної спілки та формує її пайовий капітал. Обов'язковий пайовий внесок може бути повернутий за ба­жанням члена спілки, що тягне за собою припинення членства в спілці;

  • додатковий пайовий внесок - необов'язковий зворотний внесок члена кредитної спілки, максимальний розмір якого законодавством не рег­ламентується і може бути обмежений лише рішенням спостережної ради спілки. На додатко­вий пайовий внесок можуть бути нараховані відсотки за результатами робо­ти кредитної спілки за певний період у розмірі та порядку, визначеному спостережною радою спілки. Додатковий пайовий внесок спрямову­ється на надання кредитів членам кредитної спілки та формує її пайовий капітал;

  • вклад на депозитний рахунок - необов'язковий зворотний внесок члена кредитної спілки, розмір і термін знаходження в користуванні спілки якого визначено відповідними договорами. На вклад на депозитний рахунок здійснюється нарахуван­ня процентів згідно ук­ладеними договорами. Вклад на депозитний рахунок спрямовує­ться на надання кредитів членам кредитної спілки та входить до складу її зобов’язань. Вклад на депозитний рахунок є власністю члена та по­вертається йому відповідно до умов укладених договорів.

 

  1. Варіанти нарахування відсотків на пайові внески. Кредитна спілка може застосовувати три варіанти нарахування процентів на пайові внески:

  • нарахування процентів здійснюється лише на внески, які знаходилися в спілці станом на початок періоду: при розрахунку не враховуються пайові внески, що були внесені протягом періоду. У випадку вибуття членів, внески яких знаходилися в спілці на початок періоду, доход на такі внески за даний період розподіляється, незважаючи на втрату особою членства в спілці (якщо інше не було передбачено в Положенні спілки);

  • нарахування процентів здійснюється на внески, які знаходилися в спіл­ці на кінець періоду: при розрахунку не береться до уваги фактичний термін перебування внесків конкретного члена в кре­дитній спілці;

  • нарахування процентів по “пайоднях” - розрахунок здійснюється на основі наявних у конкретного члена “пайоднів” за відповідний період (сума внесків множиться на кількість днів фактичного перебування внесків у спілці протягом періоду).

 

  1. Формування політики кредитної спілки щодо залучення внесків членів. Залучення внесків членів кредитної спілки визначає спостережна рада спілки через прийняття відповідного Положення в якому потрібно визначити:

  • види внесків членів кредитної спілки відповідно до цього Положення;

  • максимально допустиму питому вагу внесків, що належать одному членові, в пасивах спілки (в процентному співвідношенні із загальни­ми пасивами спілки);

  • режим залучення внесків депозитного типу відповідно до термінів дії угод, варіантів нарахування процентів і сплати процентів та суми внеску, можливості поточного зняття чи вкла­дення частини суми внеску;

  • питому вагу окремих видів внесків депозитного типу в загальній сумі таких внесків;

  • мінімальний та максимальний розмір вкладень за окремими вида­ми внесків депозитного типу;

  • мінімальний та максимальний термін дії угод за окремими видами внес­ків депозитного типу, які є строковими;

  • можливість застосування в угодах штрафних санкцій щодо вкладника в разі, якщо з його ініціативи достроково припиняють дію угод про внесення строкового членського внеску депозитного типу;

  • можливість застосування в угодах щодо внесків депозитного типузмін­них (прирівняних до еквіваленту) процентів;

  • періодичність та варіант розподілу доходів на внески пайового типу;

  • порядок та термін повернення окремих видів зворотних внесків на вимогу члена.

 

  1. Режим залучення вкладів на депозитні рахунки:

а) за терміном дії договорів вклади на депозитні рахунки поділяються на:

  • термінові (стро­кові);

  • безтермінові (без визначення в угоді терміну залучення);

б) термінові вклади на  депозитні рахунки за строками дії договорів поділяються:

  • корот­кострокові (до трьох місяців);

  • середньострокові (від трьох до 12 місяців);

  • довгострокові (12 місяців і більше).

 

  1. Термінові вклади на депозитні рахунки можуть залучатися за наступними режимами:

  • вклади з періодичним нарахуванням та сплатою процентів і суми вкладу в кінці строку дії договору;

  • вклади з періодичним нарахуванням та сплатою процентів та суми вкладу в кінці строку дії договору;

  • вклади з періодичним нарахуванням та сплатою процентів і частини суми вкладу.

 

  1. Безтермінові вклади на депозитні рахунки – це поточні вклади з правом зняття або довнесення будь-якої суми в будь-який час. Процен­ти за такими вкладами повинні бути набагато нижчими, ніж по тер­мінових вкладах. Безтермінові вклади на депозитні рахунки можуть залучатися за наступними режимами:

а) щодо суми вкладу:

  • поточні вклади з правом зняття або довнесення будь-якої суми в будь-який час;

  • внески з правом періодичного зняття будь-якої суми;

  • фіксовані вклади з правом зняття повної суми в будь-який час на вимогу члена спілки;

б) щодо сплати процентів:

  • періодично;

  • на запитання.

 

У положенні кредитної спілки можна передбачити також інші режими залучення внесків депозитного типу.

Надзвичайно важливою є норма закону, яка унеможливлює зловживання службовим становищем представниками органів управління та працівниками кредитної спілки, оскільки послуги їм надаються на умовах, що не відрізняються від загальних та з дотриманням вимог щодо уникнення конфлікту інтересів.

Нині в Україні реально працюють понад 500 кредитних спілок, більшість з них функціонує в сільській місцевості. Кредитні спілки, що реально працюють і діяльність яких відповідає встановленим правилам гри та принципам міжнародної кооперації об’єднано в Національну асоціацію кредитних спілок України. Кредитні спілки чи не єдині установи, які реально надають послуги фермерським  і особистим господарствам населення (далі - ОГ)  на взаємоприйнятних та взаємовигідних умовах.

Крім того, історичний і новітній досвід свідчить, що сільськогосподарські обслуговуючи кооперативи (далі - СОК), особливо постачальницько-збутові, переробні, сервісні, успішно функціонують за умови ділової співпраці з кредитними спілками. Це зумовлено тим, що члени кредитних спілок, як правило, живуть в одному населеному пункті, а тому виникає атмосфера довіри при залученні їхніх особистих заощаджень для взаємного кредитування. Таким чином, зростають доходи громадян за рахунок розвитку кооперативних підприємств ринкової інфраструктури, підвищується рівень їх соціальної захищеності та набуваються практичні знання щодо фінансів, формуються навички раціональної фінансової поведінки.

У цілому ж використання кредитної кооперації для залучення вільних коштів громадян з метою інвестування сільськогосподарського виробництва та сільськогосподарських кооперативів є ознакою демократичності і високої організованості суспільства. Цією обставиною аналітики пояснюють поширеність кредитних спілок у розвинутих країнах. У США, наприклад, членами кредитних спілок, яких налічується 10 тис., є 63,8 млн. осіб (37,7% населення). В їх системі задіяно 263,3 млрд. дол. вкладів населення, з яких 197,3 млрд. розміщено у вигляді кредитів. Кожен третій мешканець Канади також є членом кредитної спілки або народної каси, в яких сконцентровано понад 100 млрд. дол. США, що становить 13% активів усіх суб’єктів фінансового ринку. Вони обслуговують 17% ринку іпотечних і 14% ринку споживчих кредитів, а також забезпечують 55% від загального обсягу кредитів, які надаються сільському господарству.

На виконання Закону України “Про кредитні спілки” потрібно вжити ряд регуляторних заходів, у тому числі щодо завершення формування належної нормативно-правової бази. Зокрема, державне регулювання і нагляд за діяльністю кредитних спілок має здійснювати Уповноважений орган згідно із законодавством України про фінансові послуги та державне регулювання їх ринків, необхідно також створити відповідний Державний реєстр. Значні обсяги робіт по­в’язані із перереєстрацією та ліцензуванням кредитних спілок. Це особливо відповідальна функція держави, оскільки за інформацією НАКСУ, існує велика кількість підприємств й організацій, які використовують у своїх назвах термін “кредитна спілка”, а фактично за напрямами діяльності, механізмом фінансування та методами управління нічим не відрізнялися від ломбардів, трастів або інших фінансових пірамід.

Інша, не менш важлива проблема, пов’язана з оподаткуванням відсотків, що нараховуються на пайові вклади членів кредитних спілок і можуть оцінюватися податковими органами як дивіденди з відповідним оподаткуванням. Проте економічна природа зазначених коштів відрізняється від дивідендів, отриманих від підприємницькій діяльності. Для чіткішого врегулювання цього питання особливий режим оподаткування нарахувань на пайові вклади членів кредитних спілок необхідно передбачити в проекті Податкового кодексу. За інших умов це може призвести до негативних змін у структурі пасивів кредитних спілок, зниження їх капіталізації та погіршення фінансового стану, що в умовах фактичної відсутності розвинутої і надійної банківської системи стримуватиме трансформаційні процеси в економіці України.

Як свідчить досвід, завжди актуальною проблемою буде, з одного боку, уникнення надмірного регулювання кредитних спілок дер­жавними органами на усіх ієрархічних рівнях, а з другого - забезпечення надійного захисту громадян від структур, діяльність яких не відповідає основному правилу побудови кооперативів - “самодопомога шляхом взаємодопомоги через неприбуткову організацію, побу­довану на демократичних засадах”.

Безумовно, можливості кредитних спілок щодо обслуговування інвестиційних проектів підприємств ринкової інфраструктури, заснованих у формі СОК, особливо постійно діючих аукціонів живої худоби, оптових ринків рослинницької продукції, є обмеженими, адже на зазначені цілі можуть спрямовуватися порівняно невеликі суми кредитів і на короткий термін. Значний потенціал у цьому контексті може бути задіяний при створенні кооперативних банків. Незважаючи на прийняття змін та доповнень до Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року № 2121, яким передбачено створення місцевих (у межах області) та центрального кооперативного банку, ці питання залишаються предметом переважно наукових дискусій.

Недооцінка органами державного регулювання важливості функціонування кооперативного банку у фінансово-кредитному забезпеченні структурних змін у сільському господарстві та становленні контрольованої його господарськими суб’єктами інфраструктури аграрного ринку пояснюється, зокрема, й тим, що в розвинутих країнах майже не залишилось суто кооперативних банків. А ті, що були створені на кооперативних засадах, під впливом конкуренції частково втратили кооперативну ідентичність, трансформувались у комерційні фінансові структури і майже не відрізняються від інших організаційно-правових форм ведення бізнесу. Враховуючи ситуацію, ідея кооперативних банків подається як архаїчна і така, що не має перспективи для розвитку в Україні.

На нашу думку, прихильники таких поглядів не враховують прин­цип еволюційного розвитку ринкових формувань, об’єктивних економічних і конкретно-історичних передумов зародження, розвитку й занепаду будь-яких суспільних інститутів. У цій роботі неодноразово зосереджувалася увага на невиваженості державної регуляторної політики в перехідних умовах господарювання щодо запозичень суто ринкових економічних формувань (трастів, недержавних інвестиційних фондів, страхових компаній, інших структур небанківського сектора) без попереднього створення належного інституційного середовища.

У регуляторній політиці щодо аграрного сектора бажано враховувати той факт, що економіка нашої держави - це економіка перехідного періоду. Вона вже втратила більшість важелів централізовано-планового управління, але ще не ринкова, оскільки не сформовано ефективних важелів нейтралізації деструктивних явищ ринкової стихії на мікро- і макрорівні. Тому Україна з урахуванням світового дос­віду має еволюційним шляхом пройти всі етапи системного розвитку від адміністративно-командної до соціально орієнтованої і ефективно регульованої економіки ринкового типу. Це загальноцивілізаційний принцип розвитку, який постійно “нагадує” про себе, особливо в період радикальних змін економічної системи. Без урахування вказаного принципу регуляторна політика держави потрапляє у так звані “інституційні пастки”, механізм дії яких виявляється при реформуванні цінової, податкової, кредитної, бюджетної та інших систем. Сутність “інституційних пасток” полягає в тому, що, здійснюючи зміни будь-якого інституту без урахування взаємозв’язку і взаємовпливу з варіантами поведінки інших інститутів, створюється блокувальна ситуація на шляху вирішення поставлених завдань. Тобто нове явище, що виникає, пов’язане з відсутністю належної синхронності в дії макроекономічних регуляторів.

Насамперед слід зазначити, що кооперативний фінансово-кре­дитний сектор багатьох країн - членів ЄС, США та Канади продовжує і в сучасних умовах виконувати функцію забезпечення кредитними ресурсами виробників сільськогосподарської продукції та створених ними СОК як впливової складової інфраструктури аграрного ринку. В Нідерландах, наприклад, на Rabobank припадає понад 70% загального обсягу кредитного портфеля. У Франції місцеві відділення банку Gredit Agrikole, а також у Бельгії і Люксембурзі банки CERA більше половини своїх операцій здійснюють у сільських районах. У Німеччині DG Bank на 40% від потреби кредитує сільське господарство через свої структури на місцях. Проте загальною тенденцією є поширення діяльності кооперативних фінансових організацій на інші сектори економіки, що дає їм можливість більш гнучко реагувати на зміни ринкової кон’юнктури і таким чином залучати додаткові кредитні ресурси для потреб сільськогосподарського виробництва. Важливо підкреслити, що державні органи країн з розвинутим кооперативним сектором реалізують свої програми  регулювання аграрних відносин також через кооперативні банки. Тобто бюджетні кошти не “вимиваються” з аграрної сфери, як в Україні, а продовжують забезпечувати функції підтримання належних ринкових позицій фермерів у їх конкуренції з посередницькими комерційними формуваннями.

З урахуванням вищезазначеного, на нашу думку, механізм часткового відшкодування відсоткових ставок комерційних банків з дер­жавного бюджету, запроваджений в рамках програми кредитування аграрного сектора економіки більшою мірою підтримує банківську систему, ніж потреби галузі, а тому має бути переглянутий через призму набутого досвіду та можливого розвитку кооперативної банківської системи.

Перший її рівень – кредитні спілки, які можуть бути засновниками або учасниками місцевого кооперативного банку. За цілеспрямованої державної регуляторної політики вони матимуть значний фінансовий та інтелектуальний потенціал для формування основ майбутньої фінансово-кредитної системи.

Другий рівень – місцеві кооперативні банки мають створити не менш як 50 осіб із статутним капіталом 1 млн. євро (для комерційних банків 3 млн. євро), або в середньому по 20 тис. на одну особу.

Третій рівень - національний, представлений центральним кооперативним банком. Його учасниками можуть бути місцеві кооперативні банки, а мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації повинен становити 5 млн. євро, тобто на рівні з комерційними банками. Розбудова кооперативної кредитно-банківської системи можлива, на нашу думку, лише за дотримання фундаментального принципу “знизу вгору”.

 

З цією метою бажано державними засобами сприяти поширенню кредитних спілок, особливо у сільській місцевості, шляхом:

  • відшкодування частини відсоткових ставок за надані кредити сі­льськогосподарським товаровиробникам, тобто прирівняти їх до комерційних банків;

  • залучення до виконання державних програм і заходів, пов’язаних із кредитуванням сільського населення, підтриманням малого під­приємництва (програма “Власний дім” для молодих сімей, утри­мання об’єктів соціальної сфери, капітальне будівництво тощо);

  • запровадження сучасних стандартів обслуговування населення (створення гарантійного та стабілізаційного фондів, клірингової системи, регіональних об’єднань тощо).

На початковому етапі створення місцевих кооперативних банків бажано одночасно розпочати з п’яти регіонів, де кредитні спілки набули достатнього розвитку. Статутний капітал кожного з них пропонується сформувати за рахунок різноманітних джерел, а саме: власних майнових внесків їх учасників (не менше 30%), бюджетних позичок та зовнішніх кредитних ліній, взятих під гарантійні зобов’я­зан­ня держави з відстрочкою погашення не менше, ніж п’ять років. Державна підтримка цього рівня кооперативних банків може передбачати ті ж заходи, що й для підтримки кредитних спілок, але в обсягах, збільшених пропорційно масштабам регіону, в якому функціонує дана фінансова установа.

Держава може надавати певну перевагу центральному кооперативному банку, фінансуючи через нього усі програми розвитку аграрного сектора економіки та соціальної сфери сільської місцевості. Дотримання цією установою принципу неприбутковості операцій унеможливлює встановлення відсоткових ставок вище очікуваного рівня інфляції з урахуванням витрат на управління адресним призначенням та цільовим використанням бюджетних коштів. За цих умов держава має бути представлена в органах управління зазначеного банку з метою контролю за дотриманням встановленого механізму та ефективністю використання коштів, але не перебираючи на себе їх функції, особливо щодо ринкової відповідальності за прийняті рішення.

З цього приводу можна заперечити, оскільки за дотримання таких регуляторних заходів створюються передумови для монопольних дій щодо використання бюджетних коштів. Дійсно, певні ознаки дискримінації по відношенню до інших банківських структур є, але, враховуючи поставлену мету - створення  в майбутньому конкурентного середовища на ринку фінансових послуг, такий підхід держави вважаємо виправданим за умови його тимчасовості. Так, своєрідним монополістом бюджетних коштів до 1980 р. був французький кооперативний банк Gredit Agrikole в діяльності щодо компенсації фермерам частини відсотків за користування  кредитами. Однак із становленням ринкових умов кредитування державою було запроваджено конкурсний відбір банківських установ, основною умовою якого є найнижчі відсоткові ставки, гарантії щодо ефективності їх використання та довіра фермерів.


Свіжі обговорення на агро-форумі: Фундук "Трапезунд". ЧП "Ореховод-практик" принимает заказы вегетативных саженцев на осень 2014. Самоходный опрыскиватель серии SP 275 Вопрос по тракторам. Какую технику выбрать? Чем лучше отмывать свинарник? АВД для сельского хозяйства
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.