20 вересня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Економіка сільських територій - Основи підприємницької діяльності та агробізнесу - Організаційно-правові форми господарювання - Розвиток малих форм господарювання на селі (самозайнятість сільського населення) - Прогресивні форми організації підприємницької діяльності - Фінансове підприємництво


Прогресивні форми організації підприємницької діяльності

Фінансове підприємництво

Финансовое предпринимательство

Суть фінансового підприємництва.В процесі розвитку виробничо-господарської діяльності все більш чітко проявляється різниця між підприємцем і власником капіталу. Зокрема К.Маркс розмежовуючи  капітал-власність і капітал-функцію, відповідно характеризував  подвійну природу управління. Капітал-власність за Марксом, є “титул власності”, “власність на капітал за процесом виробництва”, а капітал-функція є власність у вигляді функціонуючого капіталу. Суб'єкт, який застосовує капітал, чи він є його власним чи запозиченим неодмінно розпадається на “простого власника капіталу і особу, яка застосовує капітал: сам його капітал по відношенню до принесених ним категорій прибутку розпадається на капітал-власність,, з одного боку, і, з другого боку, на капітал в процесі виробництва, капітал поза процесом виробництва, що сам по собі приносить процент, і як капітал, здійснюючи процес, приносить підприємницький доход.

В економічній літературі найчастіше виділяють такі види підприємницької діяльності: виробничу, комерційну і фінансову (фінансово-кредитну). При цьому їх здебільшого зв'язують з фазами відтворення: виробництво - розподіл - обмін - споживання.

Фінансове підприємництво - це обмін. Об'єктом купівлі-продажу тут виступає специфічний товар: гроші, валюта, цінні папери. Іншими словами, обмін фінансових активів - одних на інші - сприяє одержанню прибутку. Технологія проведення угоди в цьому випадку подібна технології комерційного підприємництва з тією лише різницею, що товаром тут виступають фінансові активи. Фінансові підприємці приймають участь в угодах на ринку грошей. Учасниками ринку грошей виступають комерційні банки, фондові біржі, комерційні фонди, брокерські контори, підприємства, організації, ділери-підприємці, страхові компанії, холдинги тощо. Процес таких угод зводиться до залучення потенційного покупця грошей або інших фінансових активів з тим, щоб зацікавити його. В такому процесі учасник ринку може бути  первинним власником “товару”, а може виступати в ролі лихваря, посередника. В будь-якому випадку метою проведення угод є вилучення прибутку.

Ринок фінансових активів відрізняється високим ступенем ліквідності, великим рівнем ризику (а отже, значним рівнем доходності), ринкова кон'юнктура на ньому швидко змінюється. Фінансове підприємництво, як ніякий інший вид підприємницької діяльності, потребує найбільш достовірної інформації, глибокого фундаментального і технічного аналізу.

Види і форми фінансового підприємництва.

Різновидом фінансового підприємництва є фінансове посередництво. По суті фінансове посередництво являє собою непряме фінансування: переміщення засобів від кредиторів до позичальників. Вони збільшують розміри грошових фондів, випускаючи свої власні боргові зобов'язання, а на виручені  від їх продажу засоби купують боргові зобо-в'язання  або цінні папери, випущені іншими. Подвійний обмін борговими зобов'язаннями  відрізняє фінансових посередників від інших фінансових суб'єктів, таких як брокери і ділері, які також сприяють переміщення засобів від кредиторів до позичальників, але не випускають на ринок власних боргових зобов’язань. Сама важлива функція фінансових посере-дників полягає у приведенні активів і боргових зобов'язань (пасивів) у відповідності до запитів споживачів.

Друга функція фінансових посередників полягає у скорочення ризику шляхом диверсифікації. Фінансові посередники виконують і третю функцію - скорочення витрат обігу шляхом спеціалізації на окремих видах фінансових операцій.

Фінансове підприємництво: інновації і ризики. Фінансове підприємництво - це діяльність на фінансовому ринку, пов'язана з вилученням доходу (надприбутку) на інноваційній та ризиковій основі. Значення фінансового підприємництва, в основі якого лежить прагнення скоротити трансакційні витрати і ризики, тобто оптимізувати фінансові ринки, важко переоцінити. Це один із головних засобів впливу на збереження і інвестиції. Наприкінці ХХ ст. різко зросли інновації на фінансових ринках провідних західних країн. Процес фінансового новаторства відповідного ринку розпочався у США, перейшов у Японію, а потім охопив всі країни Європи.

На думку спеціалістів Інституту міжнародного бізнесу і фінансів, мотивацією фінансових нововведень є “недосконалість існуючого фінансового ринку або,  навпаки, його розвиток, а цілеспрямованістю - підвищення ефективності і (або) розширення ринків, зниження вартості трансакцій, податкових баластів”. Ними ж запропоновані фактори, що викликають фінансові інновації. Перелік цих факторів, очевидно, не можна вважати вичерпним, але їх можна класифікувати за ознаками (табл. 1).


Таблиця 1

Класифікація факторів, які викликають фінансові інновації

Ознака  класифікації

Фактор

 

 

Вартісна

1.Податкові асиметрії, які можуть бути використані для одержання економії у податкових платежах для інвестора або продавця

2. Вартість трансакцій, тобто розміри операційних витрат при здійсненні угод

3. Агентські видатки, тобто різні форми компенсацій посередникам, які супроводжують товари до споживача

Цінова

1.Рівень і коливання цін на різних ринках

2.Бухгалтерські переваги, полегшення і здешевлення обліку і звітності

 

 

Ризикова

1. Можливості зниження або перенесення ризику з одного сегменту ринку на інший, менш чутливий до цього ризику (або готового ризикнути за додаткову плату)

2. Можливості підвищити ліквідність того чи іншого виду активів

3. Результат досліджень співвідношення ризик - доход і зв'язані з цим можливості

 

 Законодавча

1. Регулятивні або законодавчі фактори

2. Зміна типу економіки, турбулєнтне економічне середовище або швидкі структурні трансформації

3. Запізнююче або неефективне банківське, адміністративне або кримінальне законодавство

Технологічна

1. Технологічні інновації фінансових процесів

2. Нерівномірність розподілу інформації

Соціальна

Особливості національної моралі і психології

Особистісна

Користолюбива мотивація керівників

 

Впровадження інновацій у сфері цінних паперів, інструментів кредитування, фінансових процесів об'єктивно є основою виникнення і розвитку нових організаційних форм фінансового підприємництва.

Оскільки фінансове підприємництво має інноваційний характер, воно зв'язане з високим ступенем ризику. Ризик - це ситуативна характеристика діяльності..., яка відображає невизначеність її кінця і можливі несприятливі наслідки у випадку неуспіху. Фінансові ризики - це, з одного боку, небезпека потенційної можливості втрати ресурсів або недоодержання доходів порівняно із розрахунковим варіантом (нормативом), з іншого боку, це ймовірність одержати додатковий обсяг прибутку, що зв'язаний з ризиком. Тому будь-який підприємець прагне, з одного боку, звести до мінімуму ступінь ризику і з декількох альтернативних рішень завжди вибрати те, за якого рівень ризику мінімальний. З другого боку, необхідно вибирати оптимальне співвідношення ризику і ступеня ділової активності.

Лізинг як форма фінансового підприємництва. Організація бізнесу в сфері фінансового підприємництва вимагає залучення основних засобів у вигляді обладнання для забезпечення діяльності (приміщення під офіс, оргтехніка, меблі тощо). Це обладнання досить дороге, і його придбання для багатьох підприємців проблематичне.

Разом з тим у формі лізингу підприємець може одержувати позику, майже рівну вартості необхідного обладнання.

Правові норми, що регламентують основи лізингової діяльності, наведені у Цивільному кодексі України (2004 р.), Законі України “Про лізинг” (1997 р.), Постанові КМ України “Про створення державного лізингового фонду для технічного переоснащення сільського господарства”. У поняття лізингу тут входить виключно фінансова оренда. Навіть за існуючого механізму кредитування капіталовкладень і високих ставок банківського кредиту використання лізингу ефективне.

В основі формування діючих на даний час лізингових компаній лежать певні організаційно-правові і методичні принципи. Так, більшість лізингових компаній приставлені відкритими акціонерними товариствами. Разом з тим окремі організації мають юридичний статус закритих акціонерних товариств. Засновниками товариств виступають як фізичні особи, так і місцеві адміністративні структури, господарські організації різних форм власності, банки, суспільні організації, а також державний і регіональні фонди підтримки малого підприємництва.

Оскільки кожний підприємець в умовах ринку має можливість або купити виробниче обладнання, інше майно за рахунок позики, або ж взяти його у лізинг, він повинен порівнювати витрати по кожному з цих варіантів і визначати фінансову ефективність платежів.

 

Основні обмеження, обумовлені процедурами аналізу, можна записати у вигляді співвідношень:

 

S + ЛП + R = Ро,  (1)

при цьому

Ро ≤ Рк, ЛП ≤ С2(2)

 

де S- собівартість товару (робіт, послуг); ЛП - платежі по лізингу; R- доход, виручка; Ро- ціна реалізації товару; Рк- ціна ринку аналогічного (подібного) товару; С1- витрати на придбання об'єкту лізингу в умовах одержання грошових засобів на засадах кредиту; С2- витрати, обумовлені угодою купівлі-продажу.

 

Припустимо, що S і R- задані величини.

У процедурі аналізу основного співвідношення (1), яке характеризує лізингову угоду в умовах ринку, перевіримо для змінної ЛП виконання обмежень типу нерівності

Ро ≤ Рк, ЛП ≤ С1:

  • методом “із фіксованою загальною сумою”. В цьому випадку загальна сума платежів у відповідності до узгодженої сторонами періодичністю нараховується рівними частинами протягом всього строку договору;

  • методом “з авансом”. Цей метод передбачає виплату авансу у узгодженому розмірі, а інша частина виплачується протягом строку дії договору, як і при нарахуванні платежів із фіксованою загальною сумою;

  • методом “мінімальних платежів”, за яким загальна сума платежів включає такі складові: амортизацію лізингового майна за весь строк дії договору, плату за використання лізингодавцем залучених засобів, комісійну винагороду і плату за додаткові послуги лізингодавця, передбачені договором, а також вартість викуповуваного лізингового майна, якщо викуп передбачений угодою.

 

Визначивши у відповідності до викладених вище обмежень загальний обсяг платежів, розрахуємо складові платежів у межах методу “мінімальних платежів”. В процесі розрахунку повинне виконуватися таке співвідношення:

 

ЛП ≤ АВ +ПК + КВ + ДП + ПДВ,

 

де  АВ - амортизаційні відрахування;  ПК - плата за користування кредитними ресурсами; КВ - комісійна винагорода лізингодавцю; ДП - плата за додаткові послуги лізингодавця; ПДВ - податок на додану вартість, який сплачується лізингодавцем.

Складові компоненти лізингових платежів визначаються на підставі алгоритмів і наступних можливих варіантів розрахунків (табл. 2).

 

 

 


Таблиця 2

Визначення основних компонент лізингових платежів

Компоненти платежу

Алгоритм розрахунку

Можливий варіант

розрахунку

Амортизаційні відрахування (АВ)

 

 

 

 

 

 

Плата за використані  кредитні ресурси (ПК)

 

 

 

 

 

 

 

Комісійна винагорода у розрахунковому році

лізингодавцю (КВ)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Плата за додаткові послуги лізингодавця ( Рдп))

 

 

 

 

 

Податок на додану

вартість у розрахунковому році

(ПДВ)

     БВ х На

АВ = ------------- ,

   100

де БВ - балансова вартість майна; На - норма амортизації

 

 

     КР х СТк

ПК = -------------- ,

    100

де КР - кредитні ресурси;

     Стк - ставка за кредит

 

 

 

 

а) КВt = Р х БС,

де Р - ставка комісійної винагороди, відсотків річних від балансової вартості майна (БВ);

           Осн + Оск     СТв  

б) КВt = ------------- х ------ ,

            100           2

де Осн і Оск - вартість майна

відповідно на початок і кінець року, млн. грн.;

СТв - ставка комісійної винагороди

        


      Р1 + Р2 +...+ Рп

Рдп = ----------------------- ,

     Т

де Р1, Р2, ...Рп- витрати на надання кожної додаткової послуги, млн. грн.;

1, 2, ..., п - види послуг;

Т - термін договору, років

              

 

        Вt х СТп

ПДВt = -------------- ,

      100

де Вt- виручка, млн. грн.;

Вt = АВt + ПКt + КВt + ДПt;

СТп - ставка податку на додану вартість, %;

t- розрахунковий рік

Діюча норма амортизаційних відрахувань або механізм прискореної амортизації з коефіцієнтом не більше 3

 

 

 

 

Плата за кредитні ресурси у кожному розрахунковому році співвідноситься із середньорічною сумою непогашеного кредиту або середньорічною залишковою вартістю майна. Розмір плати може варіювати в залежності від величини ставки за користування кредитними ресурсами

 

 


Зміна структури послуг і цін

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Зміна складу виручки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміна складу виручки

 

 

 

 

Придбання обладнання на базі лізингової угоди має визначальне значення для малих підприємств, що займаються інноваційною діяльністю. Мале підприємство покликане завчасно виявляти прогресивні тенденції розвитку науки і техніки і відповідати на них інноваційними рішеннями.

 

Розвинена інноваційна діяльність позитивно сприяє на:

  • ефективне використання інвестицій;

  • створення умов для випуску конкурентоспроможної продукції фірмами і корпораціями;

  • збільшення масштабів експортно-спроможної продукції;

  • прискорення практичного використання результатів фундаментальної науки;

  • підвищення ступеня використання науково-технічного потенціалу галузевої науки;

  • створення передумов для вирішення проблем екологічної безпеки.

 

Інноваційні підприємства досить ефективні. Кількість нововведень на одиницю витрат, як правило, в них більше, ніж у середніх і великих підприємств. Малі підприємства  майже на одну третину випереджають великі за швидкістю освоєння новацій. Разом з тим саме у інноваційній діяльності малих підприємств гостро відчувається нестача фінансових засобів. Засоби, які витрачаються на інновації, в основному, забезпечені невеликими внутрішніми ресурсами цих підприємств, оскільки кредити  і запозичення для них недоступні із-за високих відсоткових ставок. Як відомо, переважна частина витрат при інноваційній діяльності зв'язана з придбанням обладнання, приладів та інших видів основних фондів. В цій ситуації лізинг має широке поле діяльності. Використання переваг лізингу у малих підприємств буде основою створення сприятливих умов для задоволення потреб у занадто дорогому сучасному випробувальному, експериментальному, метрологічному та технологічному обладнанні. Причому необхідність у експлуатації цих об'єктів носить короткостроковий тимчасовий характер. Для вирішення цих проблем найбільш результативним є оперативний лізинг, який дає змогу придбати за умов обмежених фінансових засобів необхідне обладнання на короткий термін, а по його закінченню повернути об'єкт лізингу лізингодавцю.

Для успішного ведення лізингових операцій взагалі і малого підприємництва в особливості визначальною є процедура аналізу і відбору партнерів для лізингу.

У відповідності  до усталеної практики здебільшого виділяють три укрупнені етапи лізингової угоди.  Змістом першого є роботи, зумовлені  особливістю вивчення характеру лізинговою оцінкою джерел фінансування угоди.  В межах даного етапу  готується обґрунтований висновок про кредитоспроможність лізингоотримувача, розраховується ефективність угоди. На другому етапі оформляються лізингові угоди, договори про купівлю-продаж об'єкта лізингу та інші (акт про приймання об'єкта в експлуатацію). Третій етап зв’язаний з використанням об'єкту лізингу у підприємницькому середовищі, з відображенням процесу лізингових операцій у бухгалтерських документах, а також із виплатою лізингових платежів.

В процесі лізингової діяльності досить важливо зробити об'єктивну оцінку можливих втрат, тобто оцінити ступінь ризику. Перш за все це стосується можливих втрат лізингодавцем і лізингоотримувачем частини своїх ресурсів або недоотримання доходів або появи додаткових витрат внаслідок здійснення певної виробничої і фінансової діяльності. Оскільки будь-яка виробничо-господарська угода  зв'язана із ймовірністю втрати суб'єктами угоди частини своїх ресурсів, тобто з ризиком, не є виключенням і лізингова угода. Існує декілька способів зниження ризику, найважливішим із яких є страхування; значущість його зростає за умов ринку.

Як уже зазначалося, прийнято виділяти три основні види ризику: комерційний - ненадійність доходів; виробничий - зв'язаний із спроможністю компанії реагувати на зміни у попиті на товари і послуги; фінансовий - виникає внаслідок управлінських рішень, зв'язаних із фінансуванням активів.


Зміст ризику, ступінь ймовірності виникнення страхового випадку визначає характер і обсяг страхового захисту.

 

Об'єктами страхування можуть бути не суперечні законодавству майнові інтереси, зв'язані з:

  • володінням, користуванням і розпорядженням майном;

  • поверненням страхувальником нанесеної їм шкоди особистості або майну фізичної особи, а також шкоди, нанесеної юридичній особі (страхування цивільної відповідальності);

  • життям, здоров'ям, працездатністю і пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи.

 

До страхового ризику відносять передбачувану подію, на випадок настання якої відбувається страхування. Подія повинна мати ознаки ймовірності і випадковості. При звершенні такої події наступає страховий випадок і страхувальник зобов'язаний виплатити страхове відшкодування або страхове забезпечення у розмірах, передбачених договором страхування. При страховому випадку з майном страхувальника виплачується страхове відшкодування, а у страховому випадку з особистістю страхувальника або третьою особою -  страхове забезпечення.

До матеріальних, звичайно, відносять ризики, зв'язані з об'єктами страхування, тобто за наявністю або відсутністю нормальних і загальноприйнятих умов стану об'єкта, який пропонується до страхування.

У лізинговій діяльності застосовується переважно страхування лізингового майна та страхування фінансових ризиків.

Майнове страхування в залежності від об'єкта страхування може бути розділеним на страхування майна підприємств, вантажів, засобів транспорту, будівель.

Законодавчо встановлено, що страхове відшкодування не може перевищувати прямої шкоди застрахованого майна страхувальника. В тому випадку, коли страховка менша страхової вартості майна, розмір страхового відшкодування  корегується пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості майна.

Об'єктами страхування можуть бути машини, механізми, обладнання і інструменти, які належать страхувальнику або взяті ним у лізинг. Як правило, страхувальник не несе відповідальності за втрату або пошкодження матриць, форм, штампів, кліше і подібного майна, яке підлягає періодичній заміні.

Страхування фінансових ризиків зв'язане з поверненням (відшкодуванням) лізингових платежів. Цей вид страхування здійснюється страховою компанією тільки за наявності спеціальної ліцензії, виданої компетентними органами Міністерства фінансів України. Страховими випадками можуть бути відмови від оплати або несвоєчасна оплата лізингових платежів.

Законодавство України про лізинг передбачає, що ризик випадкової втрати, пошкодження або загибелі лізингового майна несе лізингодавець. Договором може бути зазначений і перехід вказаного ризику  до лізингоодержувача з моменту поставки йому майна. В останньому випадку лізингоодержувач приймає на себе всі ризики, зв'язані з руйнуванням або пошкодженням чи втратою обладнання, незалежно від того, чи може бути виправленою, чи ні  шкода, яка заподіяна в процесі доставки або після неї. Лізингоодержувач не може вимагати від лізингодавця будь-якого відшкодування збитків, зменшення розміру плати за лізинг при порушенні нормального процесу використання і експлуатації обладнання, якими б не були причини цього.

У відповідності до чинного законодавства лізингоодержувач несе всі витрати по утриманню лізингового майна, його страхуванню, включаючи страхування своєї відповідальності перед лізингодавцем, а також всі витрати, що виникають у зв'язку з експлуатацією, технічним обслуговуванням і ремонтом цього майна, якщо інше не передбачене договором лізингу.

Таким чином, при виникненні будь-якого ризику лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок і на власний розсуд передбачити таке: відремонтувати обладнання або замінити його на будь-яке аналогічне обладнання, що задовольняє лізингодавця.


Свіжі обговорення на агро-форумі: Витамины и добавки собаке? Самый вкусный огурец Чем лучше отмывать свинарник? АВД для сельского хозяйства Рассрочка на минитрактор
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.