15 листопада 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Економіка сільських територій - Основи підприємницької діяльності та агробізнесу - Організаційно-правові форми господарювання - Розвиток малих форм господарювання на селі (самозайнятість сільського населення) - Стан та перспективи розвитку малого бізнесу в Україні - Перспективи розвитку малого бізнесу


Стан та перспективи розвитку малого бізнесу в Україні

Перспективи розвитку малого бізнесу

Перспективы развития малого бизнеса

Етапи розвитку малого підприємництва в Україні. У реформуванні української економіки ще з часів перебудови малі підприємства (МП) взяли на себе роль засновника нової  системи господарювання. Домінуючий нині приватний сектор зародився саме у сфері малого бізнесу.

Для поглибленого аналізу нинішньої ситуації у розвитку українських МП слід критично розглянути деякі сторінки їх “новітньої історії”.

Українське мале підприємництво у своєму розвитку за останні 17 років пройшло три етапи і перебуває у фазі входження у четвертий етап.

Перший і найбільш яскравий з них спостерігався за часів колишнього СРСР в кінці 80-х років. Величезні пільги всіх видів, в тому числі за рахунок коштів державного бюджету...“золотий вік” малого підприємництва.

В цей період відбувалося досить швидке і легке нагромадження капіталів, розвивалося виробництво дефіцитних товарів широкого вжитку і сфера дефіцитних на той час побутових послуг, роздрібної торгівлі, громадського харчування тощо.

Прихованою стороною “золотого віку” було й те, що малі підприємства виконували роль каналу перекачування ресурсів командно-керованих держпідприємств у тіньову економіку, на користь напівкримінального і просто кримінального псевдо-ринкового підприємництва. Самий печальний наслідок такого перекачування полягав у тому, що засоби, які нагромаджувалися (і нині нагромаджуються) у малому підприємництві методом дограблення державного сектора, за невеликим виключенням, практично назавжди уходили із сфери нагромадження і не використовувалися для розвитку національного виробництва та його інфраструктури.

Звичайно, у розвитку МП мали місце не тільки негативні процеси. За роки перебудови малий бізнес включився в загальний, всіляко підтриманий урядом процес бурного розвитку кооперативного руху. І роздержавлення, і навчання широких верств населення основам підприємництва відбувалися через розвиток кооперації і малого бізнесу.

Проте не можна не помітити, що “золотий вік” малого бізнесу і поставлені йому функції прискорювача реформ у більшості випадків виявилися у жорсткому протиріччі з іншими напрямками економічних перетворень, а точніше - з невдалою спробою проведення реформ зверху, в жорстко-унітарних традиціях, із опорою виключно на апарат державної влади і управління. Спроби центрального керівництва якимсь чином обмежити можливості одержання дутих доходів від різниці між фіксованими цінами державного сектора і вільними цінами недержавних підприємств, регламентувати діяльність МП, використати важелі оподаткування наштовхувалися на явну недієздатність державного апарату.

 Необхідний був кардинально інший економічний курс, який втілився уже у новій пореформеній Україні - у реформах типу шокової терапії. Розпочався новий, другий етап і у розвитку малого підприємництва. 1992 рік - рік шокової терапії - характеризувався самими високими із кінця 80-х років темпами росту числа малих підприємств (більш ніж у два рази) та чисельності зайнятих в них. Цей факт носить феноменальний характер, оскільки здійснена тоді лібералізація цін та введення податкового пресингу надзвичайно підірвали фінансову основу малого підприємництва. Стрімка інфляція привела, з одного боку, до знецінення заощаджень населення, а з іншого - до різкого збільшення відсоткових ставок банківського кредиту. Це викликало справжній параліч інвестиційної діяльності, який, на жаль, не подоланий і понині.

Статистичні дані свідчать, що абсолютним лідером у збільшенні числа МП стала сфера науки та наукового обслуговування. В ній число МП зросло більш ніж втричі.

За досить поширеною думкою, модель шокової терапії була мало конструктивною для швидкого і ефективного розвитку економіки країни і, зокрема, для сфери малого підприємництва. Проте слід визнати, що в умовах активізації ринкових реформ МП продемонстрували і свої позитивні можливості. Найважливішими функціями МП за умов шокової терапії стали соціальне демпфування, забезпечення виживання значних верств населення за умов гострої кризи завдяки самозайнятості, надання можливості одержання додаткових (здебільшого і формальної зайнятості) засобів до існування.

Замість свого роду годівниці із сильним кримінальним відтінком, що було властиве періоду перебудови, у сфері МП почало утворюватися нормальне конкурентне про-ринкове середовище, що характеризувалося боротьбою малих підприємств за виживання на основі підвищення якості і асортименту товарів та послуг. Зазначене, правда, не означає, що кримінальні структури залишили малий бізнес у спокої.

Феноменальний ріст кількості МП в 1992 р. має своє пояснення. Швидкий розвиток торгово-посередницького малого підприємництва став відповідною реакцією на підрив початкової фінансової бази. Ліберизація зовнішньої торгівлі ще в умовах колишнього СРСР та зняття заборони на приватну торгівлю всередині країни створили сприятливі умови для будь-якої торговельної діяльності.

До позитивної ролі торговельної та посередницької діяльності МП необхідно віднести і їх участь у створенні нових господарських зв`яків. Ініційована ліберизацією цін та рядом інших факторів (скорочення позицій ВПК, втрата ринків країн Східної Європи та більшості країн колишнього СРСР) повне “закупорення” раніш усталених каналів взаємозв`язку між виробниками, постачальниками і торгівлею відкрила широке поле для діяльності малих фірм по постачанню і реалізації продукції.

Звичайно, для нових господарських зв`язків у повному обсязі потрібен новий технологічний каркас економіки із відповідними ринковими, високоефективними каналами руху товарів від виробників до споживачів. У стратегічному плані задача створення такого каркасу малому бізнесу не під силу, так як вимагає багатьох років і величезних капітальних вкладень.

Проте малий бізнес зміг відіграти роль каталізатора перших кроків руху до нової системи внутрішньо кооперативних зв`язків в українській економіці. Крім того, він виконав роль амортизатора, який зберіг багатьох підприємств від неминучого краху із-за розриву попередніх, хоч і неефективних, але все ж працюючих господарських зв`язків.

Ривок малого підприємництва у бік торговельної та посередницької діяльності став також закономірною реакцією на введений урядом податковий пресинг. У колишньому СРСР не було і в принципі не могло бути податкової системи, адекватної ринковим умовам. Тому введення у практику господарського життя навіть елементів нормальної податкової відповідальності повинно було викликати у не звиклих до цього підприємців природну реакцію відторгнення. Але справа в тому, що на цю реакцію наклався явний екстремізм державної податкової політики, направленої на вилучення до 70-90% доходів малих підприємств. При цьому, уряд і не розраховував на те, що хто-небудь буде відразу ж сплачувати податки у повному обсязі. Підприємців тим самим підштовхували до того, щоб шукати і знаходити способи приховання доходів від оподаткування. Торгівля і посередництво, орієнтовані на роботу із важкоконтрольованими готівковими засобами, відкривали великі можливості для уникнення від податків.

В цілому ситуація 1992 р. може характеризуватися загальноприйнятим терміном “грюндерство”. (Грюндерство - гарячково-квапливе заснування підприємств, акціонерних товариств із спекулятивною метою).

Мале підприємництво було складовим елементом цього масового процесу засновництва. Біржі, банки, страхові фірми, крупні приватні і напівдержавні акціонерні товариства виникали в Україні у неймовірній кількості. Люди вперше у життя одержали свободу для самостійної підприємницької діяльності, право займатися фінансовим плануванням, що раніш було абсолютною монополією державних структур і їх чиновників. Такі мотивації у поєднанні із розвалом  державних, перш за все бюджетних підприємств і організацій, з надією одержання високих доходів від достатньо простих видів робіт і послуг не могли не породити  великомасштабного грюндерства. Подібне грюндерство пояснюється не стільки економічними причинами, скільки загальними законами соціальної психології у їх додатку до очевидної для України ситуації кардинального суспільного перелому.

Ілюстрацією до вищенаведеного може слугувати масова поява ефемерних фермерських господарств у несприятливих кліматичних умовах і на низькоякісних грунтах, де з точки зору економічної доцільності таких господарств в принципі не може бути навіть у самій розвинутій ринковій країні. Більшість малих підприємств виникли не в силу економічної доцільності, не маючи якої-небудь програми довгострокового розвитку, а тільки із надії, мрії їх організаторів на достатньо абстрактне “краще життя” (в основному у стилі привабливих трафаретів суспільства вільного підприємництва і загального споживання). У певному розумінні психологічні очікування швидкого процвітання домінували над тверезим економічним розрахунком і навіть здоровим глуздом.

Саме цим пояснюється феномен бурної появи численних приватних наукових фірм в умовах надзвичайно швидкого згортання будь-якого попиту на наукову продукцію із-за загостреної інвестиційної кризи, спаду інноваційної активності і фантастичного дефіциту бюджетів усіх рівнів. Психологічно це явище пояснюється ще й тим, що наукова діяльність, особистість дослідника протягом багатьох попередніх десятиліть  були в стані явної незатребуваності. Нові умови давали колишнім науковим співробітникам надію на самостійний вихід із того тупикового стану, у якому вони перебували в державних академічних, галузевих та інших наукових закладах в 70-ті і у 80-ті роки.

Грюндерство, як свідчить історичний досвід, завжди обмежене у часі. Уже до 1995 р. виявилися практично вичерпними ніші і можливості надприбутків від торговельно-посередницької діяльності. Більшість із тих МП, що виникли як торговельно-посередницькі або, наприклад, науково-консультативної орієнтації припинили своє існування, або диверсифікувалися. Така тенденція закономірно повинна була генерувати нові тенденції у розвитку українського малого бізнесу. Визначився черговий, третій етап якісних змін у динаміці й структурі малого підприємництва, який супроводжувався, як було відмічено вище, значним скороченням приросту кількості МП.

Головними причинами призупинення росту кількості малих підприємств на даному етапі були  різке звуження сфер, які характеризувалися легкою досяжністю високої доходності, вичерпання психологічних очікувань необмежених фінансових можливостей самостійної підприємницької діяльності. В нормальній ринковій економіці мале підприємництво у більшості випадків і за доходністю, і за межами потенційних можливостей поступається середньому і великому бізнесу. Воно йде слідом за ними у ролі хоч і цілком гідного, але все  ж аутсайдера.

В економіці України стала відслідковуватися тенденція до нової ринкової концентрації і централізації капіталів, а також самої господарської діяльності. Отримав розвиток процес поглинання підприємств. Часто найбільш рентабельні малі підприємства стають першою жертвою таких поглинань. Наприклад, у Києві на місці ще недавно чисельних індивідуальних торговельних палаток виникли добре оформлені торговельні павільйони, що належать тій чи іншій  крупній фірмі. Менш рентабельні МП також не витримують економічної конкуренції із середніми та великими фірмами та вимушені згортати свою діяльність.

В цьому розумінні на нинішньому етапі українських реформ процеси централізації і концентрації капіталів також протистоять збільшення чисельності МП. Але у майбутньому, як ми вважаємо,  нові крупні і середні підприємства будуть самим активним чином стимулювати створення нових МП у структурі нових господарсько-технологічних ланцюжків

На кардинальне сповільнення приросту кількості МП в середині 90-х років вплинуло і завершення перереєстрації малих підприємств. Діючі МП в ході перереєстрації приймали нові організаційні форми, а ті що призупинили свою роботу - просто ліквідувалися. Фактор перереєстрації і ліквідації не працюючих підприємств у повній мірі проявив себе в 1995 р.

Сповільнення темпів росту кількості нових МП пояснюється ще й тим, що не проявив свою силу - і в економічному, і в соціальному плані - таких могутній фактор збільшення кількості малих підприємств, як ріст безробіття. Незважаючи на всі прогнози її стрімкого збільшення, аж до 1977 р. офіційне безробіття залишалося на рівні 3-4% економічно активного населення. Реальне безробіття може бути на порядок вище, на що вказують альтернативні розрахунки експертів профспілкових об`єднань, міжнародних організацій тощо.

Найбільш суттєвим негативним моментом була і залишається криміналізація малого підприємництва.

Різкий спад темпів приросту кількості МП по-різному знайшов відображення в окремих галузях. Можна констатувати, що останніми роками щодо МП українським урядом проведена політика помірно-жорсткої стабілізації: з одного боку, спостерігалося значне сповільнення темпів росту кількості МП, але, з іншого боку, дана політика мала виражений санаційний характер. В країні формується принципово нова економічна ситуація, у якій МП почали відігравати роль, характерну для малого підприємництва в нормальній ринковій економіці. Політика державної підтримки МП здійснювалася на основі податкових пільг, створення (хоч ще і в незавершеному вигляді) цивілізованого законодавчого простору, інформаційної підтримки, навчання кадрів, формування мережі бізнес-парків, налагодження ефективної координації в цій галузі між національним центром і регіонами, а також з місцевими органами влади.

Малі підприємства у боротьбі за виживання навчилися самостійно пристосовуватися до складнощів ринку. Так, для підвищення своєї життєдіяльності МП активно диверсифікують господарську і інвестиційну діяльність. Більше половини МП неторгового профілю мимо основної діяльності займається ще й торгівлею як нескладною, але відносно прибутковою діяльністю із швидким строком оберненості капіталів.

В цілому ж, ми вважаємо, що новий ривок у динаміці кількості МП, у збільшенні їх макроекономічної ваги по всіх показниках неминучий. Його слід очікувати по мірі нагромадження передумов для формування цілісної системи ринкового господарювання, рішучих кроків в галузі демонополізації економіки, дебюрократизації управління і, звичайно, загального переходу до фази пожвавлення і підйому виробництва та виробничого інвестування.

Для закріплення і подальшого розвитку позитивних тенденцій росту українського малого підприємництва, кардинального розширення поля його діяльності вимагається активізація державної підтримки МП на всіх рівнях. В першу чергу у підтримці має потребу сфера кредитування і страхування малого бізнесу, стимулювання його інвестиційної активності. Настійною необхідністю є декриміналізація малого бізнесу. Надзвичайно важливо також розширення інноваційної і наукової діяльності МП в інтересах розвитку всіх сфер української економіки. Початок реального підйому в економіці дасть змогу перейти до четвертого етапу дійсно ринкового розвитку українського малого підприємництва.

Таким чином, аналіз стану та проблем розвитку малого бізнесу в Україні свідчить про те, що подальший розвиток ситуації без активного та позитивного втручання держави може призвести до згортання (в основному через подальшу тінізацію) цього сектора економіки з відповідним загостренням економічних проблем та посиленням соціальної напруги. Через це і виникає необхідність дієвої державної політики підтримки малого бізнесу.

Створення відповідних правових, економічних та організаційних умов сприятиме подальшому збільшенню кількості суб’єктів малого підприємництва, зростанню ролі та значення його у національній економіці.

Розв’язання існуючих проблем розвитку малого підприємництва в Україні, створення відповідного середовища потребують докорінної перебудови державної політики в галузі сприяння малому підприємництву. Завдання полягає у тому, щоб суттєво розширити його роль і місце в економічному процесі. Мається на увазі забезпечення протягом найближчих років у структурах зазначеного сектора зайнятості на рівні 25-30% дієздатного населення та виробництва до 25-30% ВВП. Саме з цього слід виходити при розробці та реалізації заходів щодо підтримки малого підприємництва.

 

Вирішення цього завдання, на нашу думку, має зосереджуватися на таких основних напрямах.

 

По-перше: створення відповідної нормативно-правової бази, а саме:

  • прискорення прийняття Закону України “Про малий бізнес”, який визначав би загальні правові, організаційні та економічні засади підтримки малого підприємництва, дав би єдине тлумачення відповідних термінів, визначив би основні напрями державного регулювання та підтримки малого підприємництва;

  • розробка та прийняття Закону України “Про приватну власність”, мета якого полягає у визначенні правових засад приватної власності, забезпеченні правового захисту та недоторканості приватної власності;

  • розробка та впровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності малих підприємств;

  • внесення відповідних змін та доповнень до законів України “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”, “Про власність” тощо.

 

По-друге: вирішення питань щодо організаційного забезпечення малого підприємництва, насамперед:

  • розробити та прийняти цільові і регіональні програми розвитку та підтримки малого підприємництва з відповідним фінансовим та організаційним забезпеченням;

  • впровадити єдину вертикальну систему органів виконавчої влади з питань малого підприємництва від Кабінету Міністрів України до обласних, районних державних адміністрацій;

  • розробити єдину систему реєстрації та легалізації суб’єктів підприємництва;

  • удосконалити мережу та підвищити дієвість роботи громадських об’єднань малого підприємництва.

 

По-третє: формування та розвиток системи фінансової підтримки малого підприємництва, для чого в першу чергу необхідно:

  • внести зміни та доповнення до Закону України “Про систему оподаткування” та інші закони, в яких передбачити: скорочення кількості зборів та відрахувань, перехід на єдиний сукупний податок, введення системи патентів для громадян-підприємців (фізичних осіб), звільнення від оподаткування частини прибутку (доходу), що спрямовується на рефінансування суб’єктів малого підприємництва;

  • передбачити використання державних кредитних ліній для підтримки малого підприємництва із зазначенням середнього розміру позики, процентної ставки та секторів кредитування при умові створення нових робочих місць;

  • створити спеціалізовану банківську установу або установи з кредитування малого підприємництва;

  • розробити механізм цільового використання коштів Фонду сприяння зайнятості населення на розвиток малого підприємництва;

  • впровадити порядок кредитування малого підприємництва комерційними банками під гарантії бюджетних коштів;

  • забезпечити надання малим підприємствам, що підпадають під державні цільові програми підтримки малого підприємництва, державних гарантій, у тому числі у вигляді високо ліквідних державних боргових зобов’язань;

  • впровадити віднесення на собівартість витрат, пов’язаних з формуванням страхового фонду (резерву на покриття можливих витрат) при кредитуванні малих підприємств;

  • ввести пільгове оподаткування прибутку комерційних банків, одержаного за рахунок кредитування малих підприємств;

  • впровадити механізм використання незв’язних іноземних кредитних ліній та гарантій для фінансування цільових програм;

  • визначити чіткий порядок участі донорів і реципієнтів у процесі здійснення міжнародної технічної допомоги.

 

По-четверте: інформаційне, консультативне та кадрове забезпечення, насамперед:

  • відновити щоквартальну статистичну звітність про діяльність суб’єктів малого підприємництва, використовуючи метод вибіркового обстеження;

  • розробити методику прогнозування розвитку малого підприємництва;

  • створити мережу інформаційно-аналітичних центрів малого підприємництва;

  • проводити необхідну пропагандистську роботу, спрямовану на формування сприятливої громадської думки щодо підприємницької діяльності;

  • організувати підготовку та перепідготовку кадрів через систему бізнес-центрів, інкубаторів та технопарків;

  • запровадити в учбові програми навчальних закладів та в 10-11 класах середніх загальноосвітніх шкіл основи підприємницької діяльності та організації малого підприємництва.

 

Формування державної політики щодо підтримки малого підприєм-ництва, визначення шляхів її реалізації повинно бути не лише “об’єктивною необхідністю” переходу до ринку, а й невід’ємною частиною загальнодержавної доктрини соціально-економічних перстворень в Україні. Це сприятиме формуванню чисельного середнього класу суспільства, який є основою ринкових перетвореньтагарантом їх незворотності.


Свіжі обговорення на агро-форумі: Вопрос по тракторам. Какую технику выбрать? Чем лучше отмывать свинарник? АВД для сельского хозяйства Трапензунд, Керасунд (черенкование) Фундук "Трапезунд". ЧП "Ореховод-практик" принимает заказы вегетативных саженцев на осень 2014.
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.