21 листопада 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Економіка сільських територій - Основи підприємницької діяльності та агробізнесу - Організаційно-правові форми господарювання - Розвиток малих форм господарювання на селі (самозайнятість сільського населення) - Методологічні підходи щодо понятійного апарату “малий бізнес” як складової малих форм господарювання


Розвиток малих форм господарювання на селі (самозайнятість сільського населення)

Методологічні підходи щодо понятійного апарату “малий бізнес” як складової малих форм господарювання

Методологические подходы относительно понятийного аппарата “малый бизнес” как составляющей малых форм ведения хозяйства

За останні роки у пресі, науковій та прикладній літературі, ділових колах спеціалістів, менеджерів і простих людей міцно входять у вжиток такі поняття, як “мале підприємництво”, “малий бізнес”, ”малі і середні підприємства”, ”підприємства малого та середнього бізнесу”, “малий бізнес як сектор економіки”, “підприємці малого бізнесу”, “підприємни-цтво і малий бізнес” тощо. Не вдаючись поки до економічного змісту, що стоїть за цими поняттями, зробимо декілька коротких зауважень відносно самої термінології та її адекватності щодо особливості української мови - досить багатої надбаннями національної культури.

Перш за все підкреслимо, що питання термінології не просто абстрактна наукова або в деякій мірі філологічна проблема. Ігнорування того глибинного змісту на рівні підсвідомості, який приховується інколи за зовнішніми безневинними словесними кліше, на якомусь етапі може принести відповідний, але нежданий, не завжди бажаний і справедливий результат. З іншого боку, враховуючи, що за всіма протиріччями розвитку реформ Україна йде по шляху інтеграції у світове економічне співтовариство, необхідно своєчасно звертати увагу на питання ділової термінології. Особливо це важливо при запровадженні понять, що відоб-ражають нові для реформування економіки України явища.

І насамкінець, на наш погляд, “мала форма господарювання”- поняття значно ширше, ніж “мале підприємство”, “мала фірма” і навіть “фермерське господарство”. Дійсно, мала фірма, фермерське господарство, мале підприємство, хоч і входять до складу малих форм господарювання - це суб'єкти, юридичні особи, що мають чітко виражену ринкову орієнтацію. Їх мета - одержання доходу. Крім названих, малі форми господарювання включають широкий спектр господарюючих суб'єктів, що не мають ринкового спрямування, їх метою виступає в основному задоволення особистих потреб домогосподарств (особистих селянських господарств). Такі господарства можуть виконувати підсобну роль для тих осіб, які займаються в них після основної роботи на стороні.

Отже, перелічені нами поняття (терміни), що входять до складу  “малих форм господарювання” (МФГ), не тільки не містять у собі будь-яких суттєвих протиріч з точки зору чистоти української мови, але й мають цілком певні аналоги у діловій англійській мові: "smallbusiness", "smallbusinesses", "smallandmediumenterprises (SMEs)", "smallbusinesssector", "smallbusiness-owners", "entrepreneurshipandsmallbusiness" (рис. 1).

 

Рис. 1. Малі форми господарювання (МФГ)  сільських поселень

 

 

 

Умовні позначення:

МП- малі підприємства; ІП - індивідуальні підприємці; СВК - сільськогосподарські виробничі кооперативи; КП - комунальні підприєм-ства; ДГ - домогосподарства; ОК - обслуговуючі кооперативи; ОСГ - особисті селянські господарства; СОК - садо-городні кооперативи; КС - кредитні спілки; ФГ - фермерські господарства.

 

Разом з тим із чиєїсь легкої руки у професійній лексиці спеціалістів міцно вкорінюються і такі “неологізми”, як “малий підприємець” або “малий сектор економіки”, “мала фірма”, інколи навіть переповзаючи із окремих сторінок дисертацій та науковий статей у нормативно-правові акти та документи державної ваги, вони міцно укорінюються у офіційних документах. Вираз “мале підприємництво”, що укорінився у офіційних документах, також можна піддати сумніву у відношенні адекватності свого використання, тим більше, що він знайшов своє застосування тільки в Україні, Росії та деяких країнах колишнього Союзу.

Відносно цих та подібних словесних комбінацій ми відмічаємо.

По-перше, підприємництво - надзвичайно багатогранна і інтегральна сфера людської діяльності, що межує у своїх різноманітних проявах з мистецтвом, наукою, спортом, грою, інколи із мистецтвом військової стратегії і ... - цей перелік можна було б продовжити. До речі відмітити, що існує, наприклад, “велике мистецтво” і просто “мистецтво”, але немає “малого мистецтва”, інакше це вже не мистецтво, а погана художня самодіяльність. Існує “великий спорт” і просто “спорт”, але немає “малого спорту”, у противному це уже не спорт, а фізкультура. Є “великі вчені” і просто “вчені”, але не існує “малих вчених”, інакше це вже не вчені, а юні члени гуртка технічної творчості. Відповідно, неправомірно, на наш погляд, говорити про “малих підприємців” і / або  “мале підприємництво”, оскільки поняття “підприємництво” і “малий бізнес” хоч і взаємопов'язані, але не еквівалентні. При цьому власник малого бізнесу або власник малої фірми, який керує своєю справою, - завжди підприємець, але не будь-яке підприємництво - малий бізнес.

По-друге, з точки зору світової економічної ділової термінології поняття “мале підприємництво” також не має аналогів і є, очевидно, суто вітчизняним варіантом перекладу терміну "smallbusiness". Відносно ж такого звороту, як “малий сектор економіки”, за словами Б.М. Ічітовкіна: “можна лише розвести руками, задавши собі і тим, хто вживає цей термін питання: В якому розумінні малий?”.

По-третє, домінуючий нині приватний сектор зароджується саме у сфері малого бізнесу. Малі підприємства, як суб'єкти малого бізнесу, володіючи вартістю 17,3% необоротних і 16,5% оборотних активів економіки України і майже 10% числа зайнятих, займають в ній 7,7% обсягу валової продукції (робіт, послуг) та 6,6% обсягу продаж товарів і послуг. Це говорить про широкі, проте далеко не повністю розкрити можливості розвитку малого підприємництва і зобов'язує вчених-економістів, практиків продовжувати дослідження в цій сфері економіки.

На питання:“Чи досяжна універсальність визначення малого  та середнього бізнесу?”, хотілося б зазначити.  В останні 10-15 років малі та середні підприємства (МСП) стали привертати до себе все більше уваги як дослідників, вчених-економістів, так і політиків у різних країнах. Все більшого визнання отримує здатність підприємств малого та середнього бізнесу вносити суттєвий вклад у вирішенні проблем зайнятості і підвищення конкурентоспроможності цілих галузей. У зв'язку з цим посилюється зацікавленість як до вивчення малих фірм, особливостей управління малим бізнесом, так і аналізу тенденцій змін даного сектора економіки, а також формується потреба у відповідній інформації.

Саме тому сьогодні, на наш погляд, необхідні великомасштабні дослідження із різних аспектів розвитку підприємств малого та середнього бізнесу України. Виконані ж до цих пір дослідження носять, на жаль, достатньо фрагментарний характер. У багатьох випадках це пояснюється відсутністю єдиного підходу не тільки до визначення малих форм господарювання взагалі, але й  малого та середнього підприємства зокрема. Окремі спроби як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників виробити єдине  або узагальнене поняття, думається, наперед приречені на провал. Зважаючи на чисельність і різноманітність задач, для вирішення яких може знадобиться формальне визначення малого і / або середнього підприємства, диференційованості об'єктивних зовнішніх умов, завжди будуть виникати варіації на цю тему. Про практичну нездійсненність такого роду задач мовиться у багатьох працях вчених, при цьому підкреслюється, що для будь-яких цілей можуть використовуватися (що й робиться) різні визначення.

Відмітимо також, що для вирішення одних задач необхідне чітке або формальне визначення поняття “мале”, “середнє” підприємство, для вирішення інших - достатньо наявності загальних узгоджених підходів до розуміння суті, що криється за тим чи іншим розумінням.

Враховуючи реальний досвід і практику розвитку малих та середніх підприємств в Україні і у світі, можна виділити такі проблемні галузі, що вимагають використання формального визначення розміру підприємства або неформального узгодженого підходу:

 

1. Статистичне спостереження і співставлення діяльності малих та середніх підприємств. Можна виділити різні рівні такого аналізу:

  • міжфірмовий (порівняльний аналіз самого широкого спектру, наприклад, співставлення стилю менеджменту, продуктивності та інших аспектів діяльності фірм самих різних галузей, регіонів);

  • внутрігалузевий (порівняльний аналіз однієї і тієї ж галузі);

  • міжгалузевий (співставлення діяльності малих та середніх підприємств різних галузей - мікрорівень, а також співставлення галузевих секторів малих та середніх підприємств - макрорівень аналізу);

  • міжрегіональний і міжнародний (порівняльний аналіз діяльності як фірм - мікрорівень, так і секторів малих і середніх підприємств - макрорівень - різних регіонів і країн).

2. Розробка державних програм підтримки малих підприємств. Можна виділити місцевий, регіональний, національний і міждержавний рівні значущості таких програм.

3. Оподаткування, включаючи місцевий і національний рівні.

4. Освіта (навчання):

  • бізнес-освіта (орієнтація переважно на мікрорівень - на управління малою фірмою);

  • економічна освіта (орієнтація в більшій мірі на макрорівневі аспекти МСП як сектору економіки - макрорівень).

5. Дослідження:

  • вивчення підприємств малого та середнього бізнесу, стилю менеджменту, особливостей маркетингу та інших аспектів управління (мікрорівень);

  • вивчення МСП як сектора економіки і процесів управління розвитком цього сектора (макрорівень).

 

Разом з тим, незважаючи на неможливість прийняття єдиного універсального визначення для всіх перелічених вище та тих задач, що виникатимуть заново, у ЄС вже протягом ряду років робляться спроби використання єдиного визначення МСП для вирішення задач статистичного спостереження за даним феноменом. Більш того, для вирішення задачі формування єдиної системи статистичних спостере-жень та забезпечення можливості проведення аналізу на міжрегіо-нальному та міжнародному рівнях тут проводиться робота над проектом по розробці єдиної системи статистичного спостереження за розвитком МСП. В той же час у кожній країні - члену ЄС паралельно існують свої національні підходи до визначення МСП, які інколи також варіюють в залежності від конкретних задач.

  

 Суть проблеми визначення розміру підприємства. Р. Бруксбенк виділяє та аналізує такі три складові проблеми визначення розміру підприємства.

1. Що є розмір підприємства? У різний час різними авторами пропонувалися такі варіанти розкриття поняття розміру підприємства (організації), як, наприклад, “масштабність операцій” ("thescaleofopera-tions"), або “межі організації (організаційної структури) і її відповідаль-ності (задач)” ("thescopeofanorganisationanditsresponsibilities").

Найбільша частина вчених у дослідних цілях використовувала такі показники як: “число зайнятих”, “вартість активів” або “річний оборот” (“обсяг продаж”) тощо. Внаслідок різноманіття підходів, варіації числових значень тих чи інших показників, учасники обговорення проблем МСП далеко не завжди мали і мають на увазі одне і теж, вживаючи поняття малого та середнього бізнесу.

2. Як слід вимірювати розмір підприємства? Навіть, відповідаючи  на питання: “Що є розмір підприємства?-слід не забувати, що в залежності від обраного критерію одна і та ж фірма може бути одночасно віднесеною до великих, середніх і малих підприємств. Так, наприклад, рекламна фірма із величезним оборотом, відносно середнім масштабом операцій і невеликим числом співробітників. Те, що вважається “серед-нім” для однієї галузі або одного сегменту ринку, може бути віднесене до “малого” або “крупного” в іншому контексті. Порівняємо, наприклад, оборот фірм у музичній індустрії, бізнес-освіті і у промисловому будів-ництві, або поняття “масштабність операцій” для України і Люксембургу.

3. Де проходить лінія розмежування? Навіть після вирішення питань: “Що є розмір?” і “Як його необхідно вимірювати?” - все ще буде залиша-тися невирішеним питання: “Де проходить лінія, що розділяє малі, середні і великі фірми?”. К. Грей і Дж. Стенуорт роблять такий висновок з цього привіду: "Никакое универсальное определение малого предприятия не сможет быть достаточным для всех задач. Мойщик окон, независимый магазин с двумя работниками, фермер с 300-ми акрами земли, одним наемным рабочим и трактором или каким-нибудь другим оборудованием, швейная фабрика с 50-ю сотрудниками - все они сталкиваются с общими проблемами, отличными от проблем транснациональных корпораций. Необходимо не столько иметь для всех задач универсальное определение, точно отделяющее малое предприятие от крупного, сколько сделать полезные обобщения о малых и крупных предприятиях".

 

Варіанти підходів до визначення малих та середніх підприємств. Можна виділити кількісний, якісний та комбінований підходи до визначення малого та середнього підприємства.

Кількісний підхід до визначення МСП. У визначенні малих та / або середній підприємств, що базуються на кількісних підходах, здебільшого використовують такі легкодоступні для аналізу критерії, як кількість зайнятих, обсяг продаж, балансова вартість активів.

При цьому відомі визначення, основані тільки на використанні одного з цих критеріїв, (наприклад, попереднє визначення МСП у ЄС - за чисельністю зайнятих); може бути використане комбінування цих показ-ників, як у новому визначенні ЄС (табл.1, 2).

  

Таблиця 1

Визначення малого і середнього предприємства за методологією ЄС (січень, 1995 р.) [1]

 

 Підприємство

Чисельність зайнятих, осіб

Річний оборот, млн. ЕКЮ

Баланс, млн. ЕКЮ

Мале

Середнє

менше 50

50-250

менше 4

менше 16

менше 2

менше 8

 

Проте, хоч подібні критерії і є найбільш поширені, різнобій думок про кількісні параметри змін таких критеріїв надзвичайно широкий навіть у межах однієї і тієї ж країни, не кажучи про різні країни.

 

Таблиця 2

Варіанти кількісного визначення розміру середнього підприємства [2]

 

Тип дослідження

Балансова вар­тість активів, млн. ф. ст.

Обсяг продаж, млн. ф. ст.

 

Число занятих, осіб

Визначення розміру фірми з метою бухгалтер. обліку

1,4-5,75

1,4-5,75

50- 250

Планування у середньому бізнесі

-

10-33,3

-

Стратегія у середньому бізнесі

-

-

10 - 500

Корпоративне планування

у середньоему бізнесі Великобританії

 

-

 

9-160

 

1800-4999

Експортні маркетингові стратегії у середньому бізнесі Великобританії

 

-

-

 

100-500

Фактори успішного росту компаній у США

-

16-666*

-

Фактори успішного росту компаній у електронній промисловості Великобританії

 

-

 

10-120

 

-

Інновації в промимловості Греції

-

-

50-250

Маркетингові дослідженния у середньому бізнесе

 

-

 

-

 

100-500

Стратегії развитку технологій в середньому бізнесі

 

-

 

13-66*

 

-

* Долари США перераховані  у фунти стерлінгов.

 

Це цілком пояснюється як спектром задач, для яких використовуються формальні визначення, так і рівнем розвитку економіки у різних країнах. До цих об'єктивних факторів додаються ще й суб'єктивні уявлення окремих дослідників чи політиків про те, що ж являє собою малий та / або середній бізнес.

Дані таблиці 2 свідчать про відсутність консенсусу у дослідників з питання визначення розміру підприємства навіть у національному масштабі. Більша частина наведених критеріїв відноситься до Великобританії, остільки саме вона однією із перших західноєвропейських країн привернула увагу до феномену МСП і яка й нині цілеспрямовано досліджує цей сектор економіки. Головною перевагою кількісних визначень є зручність їх використання.

Такі критерії, як обсяг продаж або чисельність зайнятих, як правило, доступні для науковців. Основними недоліками кількісних підходів є їх абсолютність, відсутність теоретичної бази, що визначає вибір того чи іншого показника та межі його змін, і як наслідок - трудність у використанні для порівняльного аналізу.

Якісні варіанти визначень передбачають використання якісних критеріїв. Бувають також випадки, коли важливі доповнення якісного визначення деякими кількісними показниками.

Проте і такий підхід тримається в основному на суб'єктивних міркуваннях і досвіді, хоч при цьому й робляться акценти на відміни.

 

Робляться також спроби визначити розмір “малого”, “середнього” і “великого” підприємств через розгляд, по суті, “ефектів” або наслідків впливу розмірів на характер діяльності фірми. В якості прикладу такого підходу Р. Бруксбенк наводить визначення Ван Хорна (Нідерланди). Так, при аналізі особливостей стратегічного планування малих фірм Ван Хорн виділяв п'ять характерних ознак, властивих у стратегічному аспекті малим фірмам:

  • відносно невелика кількість вироблених продуктів (технологій, послуг, ноу-хау);

  • порівняно обмежені ресурси і потужності (капітал, трудові ресурси, земля тощо);

  • менш розвинені системи управління, адміністративних процедур і технологій, необхідних для оцінки і контролю стратегічного стану фірми;

  • не систематичність менеджменту, неформальні відношення  до тренінгових і навчальних програм;

  • ключові управлінські посади і більшість акцій утримується засновниками фірми і / або їх родичами.

 

На базі цих якісних критеріїв, а також свого досвіду консультування у підприємствах Нідерландів, Ван Хорн запропонував вважати середні підприємства з чисельністю зайнятих від 50 до 500 осіб і обсягом продаж у 1-33 млн. ф. ст.

Іншим прикладом якісного підходу є методика, розроблена Х. Веду, на підставі якої він досліджував процеси розвитку організацій. Х. Веду ідентифікує ряд характеристик, властивих підприємствам різного розміру - від малих до великих (табл.3).

Таблиця 3

Варіант якісного визначення розміру фірми за Х.Велу

 

Вид бізнесу

малий

малий-середній

середній-вели-кий

крупний

Мета

Визначається ринком, інтуїтивно, імпровізовано

Корегується ринком і спеціальною стратегією, інтуїтивно

Коригується ринком, стратегією, винахідливістю

Стратегічна та систематична діяльність на ринку

 

Менеджмент

 

Особистий, авторитарний

Особистий, консультації із ключовими партнерами, спеціалістами

Особистий, невелика команда спеціалістів, що використовують зовнішніх експертів

Командний, велика команда спеціалістів, функціональна структура консультаційна структура

 

Продукт

Не має плану, відсутні маркетингові дослідження

Короткострокове планування, без маркетингових досліджень

Коротке і нерегулярне довгострокове планування, несистематичні маркетингові дослідження

Довгострокове планування; регулярні маркетингові дослідження

 

Персонал

Особисті стосунки “шеф-співробітник” за принципом “велика сім'я”; великий ступінь мотивації і замученості, слабкий вплив проф.-спілок і РТК

Особисті стосунки “підприємець-колектив- співробітники”, деяка міра замученості, незначний вплив профспілок, РТК

Відношення співробітництва, організаційне “середовище”, деяка міра мотивації, посилення впливу профспілок, РТК

Чітка ієрархія відносин, співробітництво у колективах, відсутність замученості (тільки у топ-менеджерів), важко підвищити мотивацію, сильна профспілка, РТК, банк, акції

Фінанси

Сім'я, банк

Сім'я, банк

Сім'я, банк, акції

Банк, акції

 

В цьому дослідженні він доходить висновку про те, що британські середні за розміром фірми - це підприємства з чисельністю від 25 до 500 осіб.

Широке розповсюдження у західних країнах одержала також “теорія “теорія етапів росту фірми” (або просто “теорія росту фірми”), що виникла внаслідок досліджень у галузі “організаційної поведінки” ("specialisaionratio), і також дала поштовх до розповсюдження якісних визначень розміру фірми. І хоч жоден із варіантів теорії росту фірми не зв'язаний прямо визначеннями розміру підприємства, ряд дослідників використовують цю концепцію для розвитку якісних варіантів визначення розміру фірми.

Один із варіантів цієї теорії фокусується на стратегію розвитку продукту як індикаторі стану розвитку фірми. При цьому більшість авторів розглядають компанії як підприємства, що розвиваються від малої фірми, орієнтованої на виробництво окремого продукту, до крупної із орієнтацією на диверсифікацію.

Перевагами якісного підходу є досягнення в деякій мірі його теоретичного обгрунтуванния і облік широкого спектру “інтуїтивно” властивих різним підприємствам якісних критеріїв, таких як “система менеджменту”, “система контролю продуктивності”, “система мотивації продуктивності” тощо. Основним недоліком цього підходу є складність практичного його використання, зумовлена, зокрема,  важким доступом до внутріфірмової інформації для визначення ряду характеристик, таких, наприклад, як “система менеджменту”, а також достатньо широкий спектр самих критеріїв.

Чисто якісне визначення малої фірми можна сформулювати завдяки виділенню основних характерних особливостей її існування та розвитку. Цей підхід цікавий перш за все тим, що розглядає малу фірму не як зменшений варіант великої компанії, а як організацію, діяльність якої якісно відрізняється від крупного підприємства такими специфічними рисами: високим ступенем невизначеності, потенційно більш високою здатністю до впровадження інновацій; постійним розвитком і адапто-ваністю до змін.

Комбінований підхід. Характерним прикладом комбінованого підходу є визначення малої фірми, запропоноване ще в 1971 р. в доповіді Болтонського комітету (Великобританія), яке стало, по суті, першим прикладом серйозного розгляду проблеми розвитку малого бізнесу.

В ньому наведені результати порівняльного аналізу деяких аспектів розвитку малих фірм у різних країнах, що й було першою спробою осмислення проблеми МСП у міжнародному контексті.

 

Прагнучи усунути недоліки кількісного підходу, Болтонський комітет запропонував так зване “економічне” і “статистичне” визначення малої фірми. Згідно до економічного визначення, до малих відносяться фірми, що задовольняють таким трьом умовам:

  • фірма володіє відносно невеликою частиною ринку у ринковому просторі її діяльності;

  • управління фірмою здійснюється її власником (або співвлас-никами) особисто, а не завдяки формалізованої управлінської структури;

  • фірма є незалежною (не є частиною великого підприємства).

 

Статистичне визначення (табл.4) пропонувалося використати для виявлення вкладу підприємств малого бізнесу у валовий внутрішній продукт, у вирішення проблеми зайнятості, експортну діяльність, розви-ток інновацій тощо, а також для аналізу змін відповідних показників в часі та забезпечення можливості проведення співставлень на між народ-ному рівні.

Таблиця 4

Статистичне  визначення малої фірми за методологією Болтонського комітету [3]

 

Галузь

Визначення

Промисловість

Число зайнятих не більше  200

Будівництво, добування

корисних копалин

 

Число занятих не більше  25

Роздрібна торгівля, послуги

Оборот не більше 50 000 ф. ст.

Продаж автомобілей

Оборот не більше 100 000 ф. ст.

Оптова торгівля

Оборот не більше 200 000 ф. ст.

 

Транспорт

У власності фірми не більше

5 транспортних засобів

 

Громадське харчування

Всі самостійні підприємства,Виключаючи будь-які відділення і

Підприємства, що управляються пивоварними заводами

 

Дані таблиці 4 ілюструють также використання різних визначень для різних галузей та варіації одних і тих же “критеріїв малості” для різних сфер діяльності.

За більш ніж тридцятилітній період болтонське визначення неодноразово підпадало критиці, зокрема, як економічної, так і статистичної його складових.

По-перше, відмічалося протиріччя між економічним визначенням, яке передбачало, що управління у малій фірмі здійснюється без використання будь-якої формалізованої управлінської структури і “статистичним” визначенням, згідно до якого мала фірма, наприклад, у промисловості, може налічувати до 200 зайнятих. Хоч у болтонській інтерпретації у подальшому і визнавалося, що деякі малі підприємства можуть характеризуватися одним або більше рівнями  проміжних контролерів, ("supervisors") або "бригадирів", які проводять у життя рішення власника фірми - підприємця, підкреслювалося, що всі ключові рішення приймаються саме ним. Проте і спеціальні дослідження цього питання, і просто об'єктивний погляд на практику функціонування малих фірм показує, що менеджери малих фірм приймають серйозні управлінські рішення (у межах делегованої їм відповідальності), а не тільки виконують чисто контрольні функції починаючи уже з того часу, коли фірма налічує від 10 до 20 осіб і більше. При цьому діяльність фірми характеризується досить чітким розмежуванням сфер відповідальності.

Другий спірний аспект Болтонського економічного визначення - переконання у неможливості для малої фірми впливати на свій ринковий сегмент, наприклад, на ціни завдяки змінам кількості продукції, яку вона випускає. Це переконання, по суті, базується на сприйнятті того факту, що мала фірма діє у контексті досконалої конкуренції. На практиці, проте, більшість малих фірм розвивається досить успішно, знаходячи свої ніші. Забезпечуючи присутність на ринку у високій мірі спеціалізованих послуг або продуктів, наприклад, у достатньо ізольованій в географічному плані місцевості, вони часто не зазнають особливої конкуренції. Внаслідок цього у короткостроковому і навіть довгостроковому часовому інтервалі малі фірми перебувають у стані, який сприяє їм утримувати досить високі ціни та досягати при цьому високої рентабельності, навіть вищої ніж на великих підприємствах тієї ж галузі.

 

Статистичне визначення Болтонського комітету також зазнало серйозної критики у різних аспектах. У якості його недоліків відмічалися такі:

  • широкий спектр застосовуваних критеріїв “малості”;

  • наявність різних числових параметрів змін критеріїв для різних галузей, що утруднює використання такого визначення;

  • безпосереднє використання грошових одиниць, що неодмінно приводить до труднощів обліку змін їх вартості у часі;

  • застосування критеріїв чисельності зайнятих при співставленні діяльності малих і крупних фірм протягом часу також приводить до певних труднощів у зв'язку з нерівномірними змінами кількості валового внутрішнього продукту на людину для різних галузей;

  • єдине статистичне визначення, незважаючи на окремі варіації його складових для різних галузей, припускає однорідність сукупності малих фірм.

 

Дослідникам, що прагнуть зробити будь-які висновки на підставі статистики МСП різних країн, необхідно буди особливо пильними, так як існують додаткові “підводні камені”, здатні суттєво викривити  “істинний” стан речей:

  • різні підходи до формального визначення МСП у різних країнах;

  • навіть у межах загальних підходів - різниця  традиційно усталених  в різних країнах способів обліку підприємств, що з'явилися на ринку та тих, що покидають ринок фірм;

  • навіть за повного збігу визначень та числових параметрів критеріїв можливі несподіваності. Наприклад, способи обліку чисельності як частково зайнятих, так і самостійно зайнятих можуть відрізнятися для різних країн;

  • статистика малих підприємств у різних країнах по-різному обліковує малі фірми, які є відділеннями інших компаній. Таким чином, статистичні дані по МСП можуть використовуватися у різних дискусіях в спекулятивних цілях. Уникнути таких неприємних наслідків поточної реальної ситуації в цій галузі можна тільки завдяки об'єднанню зусиль вчених, дослідників, політиків і самих підприємців.

 

Тривалі дебати спеціалістів західних країн з проблем визначення МСП до цих пір не закінчені, а в Україні ще і не починалися (наприклад, наше законодавство поки ніяк не  визначить зміст середнього бізнесу).

В даний час у нашій країн при розгляді проблеми визначення МСП увага спеціалістів і політиків концентрується в основному на питаннях оподаткування і державної підтримки малого бізнесу. У Росії, наприклад, в законодавстві про МСП звернуто особливу увагу на розробку і закріплення у російському законодавстві прийнятих у світовій практиці, в тому числі і у країнах ЄС, понять “мікрофірма” і “середнє підприємство”, а також розповсюдження на ці сфери підприємництва дії федерального закону “Про державну підтримку малого підприємництва в Російській Федерації”.

При розробці вітчизняних варіантів корисне осмислення досвіду країн, у яких сектор МСП розвивається десятиріччями. Особливо слід наголосити на те, що навряд чи існує єдино вірне для всіх випадків визначення малого і / або середнього підприємства. Розмитість перехідних меж між якісними визначеннями "малий - середній - крупний бізнес", на наш погляд, очевидна.


[1]  PROMEESE Profiles of Management Excellence in European Small Enterprises.

[2]  Brooksbank R. Defining the Small Business: a New Classification of Company Size.

[3]  Bolton Committee Report (1971).


Свіжі обговорення на агро-форумі: Где брать мицелий? Гусеничная пара - кто что знает? Закупка и реализация злаковых культур. Семенной картофель оптом Реализуем семена газона и многолетних трав
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.