19 вересня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Економіка сільських територій - Основи підприємницької діяльності та агробізнесу - Бізнес-планування - Методологія і методика бізнес-планування - Фінансовий план та оцінка ризиків


Методологія і методика бізнес-планування

Фінансовий план та оцінка ризиків

Финансовый план и оценка рисков

Розділ бізнес-плану „Фінансовий план” є підсумковим і розраховується за результатами прогнозу виробництва і реалізації продукції. Тут поряд з прогнозним рухом грошових потоків повинно бути детально висвітлено поточний фінансовий стан підприємства ( при умові, що проект реалізується на діючому підприємстві). Зазвичай фінансовий розділ включає такі основні документи:

1) план доходів і витрат (прибутків і збитків);

2) план руху грошових коштів (готівки);

3) плановий баланс.


Ступінь детальності викладу інформації в прогнозних формах фінансової звітності визначається цілями бізнесу, що проектується. План прибутків і збитків, а також рух грошових коштів подається в бізнес-плані, зазвичай, на перший плановий рік помісячно, на другий і третій – поквартально. Плановий баланс активів і пасивів складається на кінець кожного року планового періоду.

План прибутків і збитків відображає операційну діяльність підприємства на плановий період і по суті є прогнозом його фінансових результатів (табл.1).

Таблиця 1.

План доходів і витрат

Показники

Роки

перший

другий

третій

1. Вартість реалізованої продукції




2. Прямі витрати на виробництво реалізованої продукції




3. Валовий прибуток (р.1 – р.2)




4. Адміністративно-збутові (операційні) витрати




5. Операційний прибуток (р.3 – р.4)




6. Сплата відсотків за кредит




7. Прибуток до сплати податків (р.5 – р.6)




8. Податки з прибутку




9. Чистий прибуток (збиток) (р.7 – р.8)





В бізнес-плані графічним або аналітичним шляхом визначається критичний обсяг продажу (точка беззбитковості або поріг рентабельності) і запас фінансової міцності підприємства.

 

Критичний обсяг продаж в грошовому виразі (Q гв) може бути розрахована за такою формулою:

Q гв = Впос /(1-Пзм),

де Впос – умовно-постійні витрати;

Пзм – питома вага умовно-змінних витрат в обсязі продаж, долі одиниць.


Критичний обсяг продаж в натуральному виразі (Q н) може бути розрахована за такою формулою:

Qн= Впос/(Ц-Взм) = Впос /МД,

Ц – ціна одиниці продукції (без ПДВ);

Взм – змінні витрати на одиницю продукції;

МД – маржинальний дохід на одиницю продукції.


Запас фінансової міцності визначають як різницю між плановою величиною виручки та критичним обсягом продаж і відображає розмір, до якого можна зменшувати обсяг виробництва або ціну, з тим щоб виробництво не було збитковим.

Слід зазначити, що, якщо підприємство планує виробляти декілька видів продукції, то результати розрахунків точки беззбитковості будуть справедливі лише для планової структури продаж.

Важливим завданням фінансового планування є планування грошових потоків (cashflows). Воно дає можливість визначити майбутні грошові надходження підприємства та його витрати. При цьому необхідно передбачити час надходження грошових коштів та їх витрачання. Бюджет грошових коштів підприємства розробляється на різні строки: на місяць, квартал, рік. Як правило складаються місячні бюджети. Грошові потоки підприємства забезпечують його ліквідність, тобто здатність платити за придбану сировину, матеріали, погашати позики. Загальна схема складання руху грошових потоків і баланс грошових коштів представлена в табл.2.

Таблиця 2.

Рух чистих грошових потоків і баланс грошових коштів, тис. грн.

Грошові потоки

Місяці

1

2

3

4

5

6

1. Усього надходжень

200

160

120

280

450

700

2. Усього грошових видатків

150

250

300

300

350

400

3. Чистий грошовий потік (р.1-р.2)

50

(90)

(180)

(20)

100

300

4. Грошовий потік на початок місяця

100

150

60

-

-

-

5. Зовнішнє фінансування: надходження (погашення)

-

-

120

20

(100)

(40)

6. Грошовий потік на кінець місяця (р.4 + р.5)

150

60

-

-

-

260

7. Рух заборгованості

-

-

120

140

40

-


У плані руху грошових коштів (готівки) міститься інформація з визначення надходження коштів, які необхідні для виконання запланованого обсягу фінансово-господарських операцій. Усі надходження і грошові видатки враховуються у період часу, що відповідають фактичним датам здійснення їх платежів, з урахуванням часу затримки оплати реалізованої продукції, часу затримки платежів і поставок матеріальних ресурсів.

В грошові видатки підприємства не включається сума амортизаційних відрахувань, так як вони не є грошовим зобов’язанням. В той же час кошти на придбання основних засобів повністю відносяться до грошових видатків.

Дані таблиці 2 свідчать, що у березні місяці підприємство змушене взяти кредит у банку 120тис. грн., а в квітні – 20 тис. грн.. З травня починається погашення боргу – 100 тис. грн., а в червні 40 тис. грн.

Таким чином, основним завданням плану руху чистих грошових потоків і балансу грошових коштів є перевірка синхронності надходжень і витрат грошових коштів, тобто перевірити майбутню ліквідність підприємства.

План руху грошових коштів є основним документом, в якому визначається потреба в капіталі, реалізується стратегія фінансування підприємства. На його основі здійснюється оцінка інвестицій.

Стратегія фінансування бізнес-проекту передбачає визначення переліку залучених джерел інвестиційних ресурсів, які поділяються на внутрішні ( статутний капітал підприємства, нагромаджені резерви, амортизаційні відрахування тощо) та зовнішні ( кредити, надходження від продажу емітованих цінних паперів, державні субсидії тощо). З метою одержання максимального прибутку від інвестиційної діяльності та забезпечення фінансової стійкості підприємства на практиці, зазвичай, здійснюється оптимізація структури джерел інвестицій. Використання лише внутрішніх джерела фінансування веде до зниження ефективності господарської діяльності, що зумовлене наявністю ефекту фінансового важеля. Ефект фінансового важелю – це приріст рентабельності власного капіталу, який зумовлений використанням позичкового капіталу.

 

Ефект фінансового важеля розраховується за формулою:

ЕФВ = (1– Сп)*(РК – СВК)* ПК/ВК,

Де ЕФВ – ефект фінансового важеля;

Сп – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

РК – коефіцієнт рентабельності активів без врахування виплат на обслуговування кредиту;

СВК– середня розрахункова ставка відсотків за кредит, виражена десятковим дробом;

ПК – величина позичкового капіталу;

ВК – величина власного капіталу підприємства.

Значення диференціалу (РК – СВК) не повинне бути від’ємне. Від’ємне значення диференціалу означає, що підприємство буде мати збитки від використання позичкових коштів.


Плановий баланс характеризує фінансовий стан підприємства на кінець розрахункового періоду часу і відображає ресурси підприємства по їх складу і напрямках використання, з одної сторони (актив), і по джерелах їх фінансування – з другої. При складанні планового балансу враховується купівля основних фондів, зміни вартості матеріальних запасів, що зумовлені зростанням обсягів продажу та іншими чинниками.

Балансовий план підприємства складається методом визначення відсоткового співвідношення до продажу. Він ґрунтується на тому, що на рух активів підприємства впливають зміни в обсязі реалізації. За зростання обсягу продажу виникає необхідність у збільшенні суми активів. Використання методу відсотків передбачає диференціацію активів. Необхідно виділити активи, на які впливають зміни в обсязі продажу й активи незалежні від цих змін. Більша частина активів залежить від обсягу продажу, наприклад дебіторська заборгованість, товарно-матеріальні запаси. Вони прямо пов’язані зі зменшенням або збільшенням продажу. Відбуваються зміни і в зобов’язаннях. Так, збільшення кількості зайнятих призведе до зростання статті „нарахована, але не виплачена заробітна плата”, зросте також сума „нарахованих податків” через збільшення податкової бази.

 

Систему показників ефективності підприємницького проекту можна поділити на дві групи:

1) показники фінансового стану підприємства (табл3);

2) показники ефективності інвестицій.

Таблиця 3.

Показники оцінки фінансового стану підприємства

Показники або група показників

Економічний зміст

Коефіцієнти ліквідності. Ліквідність – це здатність підприємства виконувати свої короткострокові зобов’язання.

Коефіцієнт поточної ліквідності

Відношення поточних активів до поточних пасивів підприємства

Коефіцієнт термінової ліквідності

Відношення поточних активів без вартості товарно-матеріальних запасів до поточних пасивів

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Відношення високоліквідних активів (грошові кошти, цінні папери) до поточних пасивів

Показники платоспроможності. Платоспроможність – це здатність підприємства виконувати свої довгострокові зобов’язання в міру настання строків платежів

Коефіцієнт фінансової стійкості

Відношення власних коштів підприємства до залучених

Коефіцієнт платоспроможності

Відношення залучених коштів до власних коштів підприємства

Показники рентабельності. Ця група показників характеризує здатність підприємства отримувати прибуток на вкладений капітал

Коефіцієнт валового прибутку

Відношення величини валового прибутку до суми виручки від реалізації продукції

Коефіцієнт операційного прибутку

Відношення величини операційного прибутку до суми виручки від реалізації продукції

Коефіцієнт чистого прибутку

Відношення величини чистого прибутку до суми виручки від реалізації продукції

Чиста рентабельність активів

Відношення величини чистого прибутку до середньої за період вартості активів

Чиста рентабельність власного капіталу

Відношення величини чистого прибутку до середньої за період вартості власного капіталу

Показники активності (оборотності). Ця група показників характеризує ефективність використання підприємством економічних ресурсів

Коефіцієнт оборотності активів

Відношення виручки від продаж до середньої за період вартості активів

Коефіцієнт оборотності власного капіталу

Відношення виручки від продаж до середньої за період вартості власного капіталу

Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів

Відношення виручки від продаж до середньої за період вартості запасів

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Відношення виручки від продаж в кредит до середньої за період дебіторської заборгованості


Ефективність проекту оцінюється на протязі розрахункового періоду, який охоплює часовий інтервал від початку проекту до його завершення.

Розрахунковий період розбивається на кроки – відрізки, в межах яких відбувається агрегування даних, які використовуються для оцінки фінансових показників. Кроки розрахунку t визначаються номерами (0, 1, 2 ...М). Час в розрахунковому періоді вимірюється в роках або долях року і відраховується від фіксованого моменту t0 =0 і приймається за базовий.

Грошовий потік – це залежність від часу грошових надходжень і видатків при реалізації проекту, який породжує цей потік.

Основні показники ефективності проекту основані на врахуванні фінансових ресурсів у часі, які визначаються за допомогою дисконтування.

Дисконтуванням грошових потоків називається приведення їх різночасових значень до їх цінності на відповідний момент часу, який називається моментом приведення і позначається t0 .

Основним економічним нормативом, який використовується при дисконтуванні, є норма дисконту Е, яка виражається в долях одиниць або відсотках в рік.

Дисконтування грошового потоку на m-му кроці здійснюється шляхом множення його значення на коефіцієнт дисконтування αm, який розраховується за формулою:

αm= 1/ (1+Е) tm-to

де tm – момент закінчення m – го кроку.

Норму дисконту Е можна вибирати різною для різних кроків розрахунку.

 

Для розрахунку ефективності проекту можна використовувати такі основні показники:

1) чистий приведений дохід;

2) внутрішня норма дохідності;

3) індекс доходності (прибутковості, рентабельності) інвестицій;

4) термін окупності інвестицій.


1. Чистий приведений дохід (ЧПД) являє собою накопичений дисконтований ефект ( дискотоване накопичене сальдо) за розрахунковий період

           М           М              М

ЧПД = ∑ fmαm= ∑ ГПmαm– ∑ Іmαm ,

         m=0        m=0           m=0

де fmвеличина грошового потоку на m-му кроці;
ГПm, Іm – відповідно грошовий потік від проекту і сума інвестицій в проект на m-му кроці.

М – тривалість (строк життя) проекту

Якщо ЧПД >0 , то проект ефективний, Якщо ЧПД < 0 , то проект не ефективний.

 

2. Внутрішня норма дохідності (ВНД). ВНД називається таке додатнє число Ев, при якому норма дисконту Е=Ев ЧПВ проекту перетворюєтьсяв 0, при всіх більших значеннях Е ЧПВ – від’ємна, а при всіх менших значеннях Е ЧПВ – додатна. ВНД на практиці обчислюють за формулою:

ВНД = ДСм + ЧТВмдс /(ЧТВмдс - ЧТВбдс)*(ДСб-ДСм),

де ДСм, ДСб – задана умовою задачі відповідно кількісно менша (індекс „м”) і більша (індекс „б”) дисконтна ставка, %;

ЧТВмдс, ЧТВбдс – чистий приведений дохід за умови взятої відповідно меншої і більшої дисконтної ставки.


3. Індекс доходності (прибутковості, рентабельності) інвестицій

       М              М

ІД = ∑ГПmαm /  ∑ Іmαm ,

      m=0          m=0

Якщо ІД >1 , то проект ефективний, Якщо ІД < 1 , то проект не ефективний.

 

4.Терміном окупності інвестицій називається тривалість періоду від початкового моменту до того моменту часу в розрахунковому періоді, після якого ЧПД стає і в подальшому залишається невід’ємним.

Основним завданням розділу „Оцінка ризиків і їх страхування”

є виявлення найбільш значних ризиків, які мають місце у випадку реалізації пропонованого проекту та пропонування основних заходів захисту від їх впливу.

 

Починати даний розділ необхідно з формування повного переліку можливих ризиків, які можуть виникнути в ході реалізації підприємницького проекту. Найважливішими ризиками в таких ситуаціях є :

  • ризик вибору споживачів;

  • ризик конкуренції;

  • ненадійність постачальників;

  • ризик помилкової стратегії проникнення на ринок;

  • ризик підвищення цін на ресурси;

  • ризик коливання цін;

  • ризик зміни умов оподаткування тощо.

 

Потім необхідно оцінити ймовірності появи того чи іншого ризику та проаналізувати їх. Для аналізу ризику використовують такі методи:

  • аналіз чутливості;

  • перевірка стійкості;

  • корегування параметрів плану;

  • аналіз сценаріїв;

  • метод „Монте-Карло”.

 

Особливістю застосування вказаних методів полягає у формалізованому описі умов реалізації плану у формі моделі та аналізі можливих сценаріїв розвитку подій і їх впливу на показники ризику. Тут, як правило, до аналізу сценаріїв використовують три підходи: песимістичний, оптимістичний і найбільш ймовірний. Планування сценаріїв дозволяє сформулювати повний перелік факторів ризику, проранжувати можливі ризики і змоделювати процес реалізації бізнес-плану підприємства, оцінити з відповідною ймовірністю наслідки несприятливих ситуацій.

Потім доцільно зробити розрахунки можливих втрат в результаті настання того чи іншого ризику. В абсолютному вираженні рівень ризику визначають як добуток очікуваного збитку на ймовірність того, що збиток дійсно матиме місце. Вибравши найбільш значні ризики, виходячи з ймовірності появи і із розмірів втрат у випадку їх настання, розробляють заходи з їх нейтралізації або мінімізації негативних наслідків.

 

Виділяють зовнішні та внутрішні способи зниження ризику. Найбільш типовими зовнішніми способами зниження ризику є:

  • страхування, що являє собою систему відшкодування збитків страхувачем при настанні страхових випадків із спеціальних фондів, які формуються за рахунок страхових внесків страхувальниками;

  • хеджування (захист від втрат), що передбачає укладення довгострокової угоди на поставку продукції між постачальником і споживачем за обумовленою ціною тощо.

 

Найпоширенішими внутрішніми способами зниження ризику є такі:

  • диверсифікація виробництва;

  • підвищення якості та ефективності управління підприємством;

  • створення страхових резервів для покриття можливих непередбачуваних втрат тощо.


Свіжі обговорення на агро-форумі: Фундук "Трапезунд". ЧП "Ореховод-практик" принимает заказы вегетативных саженцев на осень 2014. Оборудование для перемещения зерновых от производителя О пестицидах Гусеничная пара - кто что знает? Чем кормить лошадь зимой?
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.