21 листопада 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Економіка сільських територій - Основи підприємницької діяльності та агробізнесу - Організація виробництва - Організація галузей рослинництва, тваринництва, промислових виробництв та промислів - Організація підсобних виробництв і промислів


Організація галузей рослинництва, тваринництва, промислових виробництв та промислів

Організація підсобних виробництв і промислів

Организация подсобных производств и промыслов

Об'єктивна необхідність і передумови розвитку підсобних виробництв

Розвиток ринкових відносин в економіці України вимагає створення нових та розширення існуючих видів підприємницької діяльності, особливо в агропромисловому комплексі. Це пояснюється специфікою сільського господарства: воно найбільш успішно розвивається при раціональному поєднанні основних, додаткових і підсобних галузей. Останні сприяють розвитку основного виробництва — надають йому певні види послуг, виготовляють матеріальні засоби, переробляють сільськогосподарську продукцію. Завдяки цьому знижується сезонність використання робочої сили, забезпечується рівномірна її зайнятість протягом року, раціонально використовуються матеріальні, сировинні та енергетичні ресурси, господарства мають додаткові грошові надходження. Крім того, розвинене підсобне виробництво дає змогу сільськогосподарським підприємствам в умовах економічної кризи розвивати основне виробництво, зберігати трудові колективи, тобто воно є фактором економічної стабільності.

Доцільність поєднання сільськогосподарського виробництва з іншими видами діяльності зумовлена багатьма факторами: природними, соціально-економічними, організаційними, технологічними тощо.

Різниця між робочим періодом і періодом виробництва у сільському господарстві створює необхідні умови для поєднання землеробства з підсобними промислами. Наприклад, період виробництва озимих зернових культур триває 250–300 днів, а робочий період, що охоплює обробіток грунту, сівбу, догляд за посівами, збирання врожаю, — близько трьох тижнів. Аналогічна закономірність виявляється в садівництві, виноградарстві та інших галузях рослинництва, що зумовлює сезонність виробництва, нерівномірний розподіл та використання трудових ресурсів протягом року, їх надлишок у міжсезонний період і нестачу в період масових польових робіт. Одним з напрямів більш повного та рівномірнішого використання трудових ресурсів і є організація підсобних виробництв.

Іншим важливим природним фактором розвитку підсобних виробництв є наявність місцевих сировинних ресурсів. Природними джерелами сировини є ліси, надра, родовища корисних копалин, мінеральні джерела. Зокрема, використовуються дари лісів (плоди, ягоди, березовий сік, лікарські рослини), поклади граніту, бутового каменю, черепашник.

У багатьох випадках запаси цієї сировини є недостаніми для створення потужних промислових підприємств з її переробки або діючі підприємства не спроможні охопити всі сировинні джерела. За таких умов доцільною є організація невеликих виробництв місцевого значення на базі одного або кількох сільськогосподарських підприємств.

Раціональне використання природної сировини для виготовлення будівельних матеріалів (гравію, цегли, вапна та ін.) дає змогу частково забезпечити потребу в них господарств та населення, збільшити прибутки. У цьому разі природні фактори взаємодіють з виробничими та соціально-економічними.

Додатковим джерелом грошових надходжень є переробка в господарстві виробленої сільськогосподарської продукції: виготовлення плодоовочевих консервів, сухофруктів, борошна, олії, круп, м'ясних та молочних виробів. Переробка продукції зумовлена і технологічним фактором — необхідністю максимально зберегти вихідні якості. Цього досягають, дотримуючись оптимальних строків її збирання, закладання на зберігання або переробку, тобто запобігаючи її якісним втратам. Наприклад, при перевезенні томатів на відстань до 50 км кількість пер-шосортної продукції знижується до 10%, на відстань до 100 км — до 15 %. У господарствах можна переробляти нестандартну плодоовочеву сировину, яка становить до 20% валового збору. Ця сировина (перезрілі помідори, дрібні яблука, пошкоджені кісточкові плоди та ягоди), зберігаючи свої технологічні властивості, не може бути реалізована у свіжому вигляді, а продукція її переробки (соки, джеми, повидло) має високі смакові якості та поживність. Підраховано, що в умовах ринку за існуючих цін на сировину і готову продукцію реалізація 1 ц некондиційних томатів у вигляді соку забезпечує удвічі більші грошові надходження порівняно з продажем їх у свіжому вигляді. За рахунок цього в господарствах, які мають плодоовочепереробні цехи, урожайність плодів і овочів майже на 20% вища, ніж у тих, де таких цехів немає. Відходи переробки плодоовочевої продукції і картоплі господарства  використовують на корм худобі.

Підсобні промислові виробництва виконують важливу соціально-економічну функцію не тільки стосовно сільського господарства та сільського населення. Виробляючи продукти харчування, продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання нехарчової групи, художні вироби, будівельні матеріали, вони забезпечують потреби внутрішнього ринку, створюючи конкуренцію імпортним товарам за рахунок нижчих цін.

Функціонування плодоовочепереробних заводів (цехів) у сільськогосподарських підприємствах дає змогу раціонально використовувати надлишки овочів і плодів, вирощених на присадибних та садово-городніх ділянках, площі яких за останні роки збільшилися в десятки разів. Закуповуючи їх за договірними цінами, переробні виробництва створюють свої сировинні запаси і, що важливо, звільняють господарства від турбот щодо збуту. Особливо актуальним це є для мешканців населених пунктів, віддалених від міст і промислових центрів.

Збільшенню грошових надходжень сприяє робота сільських млинів, олійниць, крупорушок. За останні роки грошові надходження сільськогосподарських підприємств України від функціонування підсобних підприємств і промислів становили до 10% їх загальної суми, а в деяких регіонах (Прикарпаття, Закарпаття) — 50% і більше. У західному регіоні Україні наведені види діяльності лише умовно можна віднести до категорії підсобних (допоміжних), оскільки вони забезпечують роботою більшість сільського працездатного населення; є основою фунціонування сільськогосподарських галузей, насамперед вівчарства, ведення якого, незважаючи на низьку прибутковість, є необхідним і найбільш можливим. Промислове виробництво тут є єдиним джерелом соціального розвитку села, основною життєзабезпечуючою галуззю.

Підсобні виробництва та промисли організовують на базі агрофірм, агрокомбінатів, агроторгових підприємств, агропромислових об'єднань, акціонерних товариств, сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств та їх об'єднань. Функціонують вони у цих формуваннях на правах виробничих підрозділів. Основним завданням їх діяльності є раціональне використання продукції, збільшення обсягів виробництва продуктів харчування та виробів виробничо-технічного призначення, повніша зайнятість та закріплення робочої сили, зміцнення економіки господарств у цілому, прискорення соціального розвитку села. Кінцевою метою їх діяльності, як і будь-якого іншого підприємництва в умовах ринку, є отримання максимального прибутку. При потребі підсобні виробництва можна створювати на міжгосподарській основі як безпосередньо в одному з господарств-учасників, так і на самостійному балансі.

Організовуються і ліквідуються підсобні виробництва в сільськогосподарських підприємствах за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених), на міжгосподарських підприємствах (в організаціях) — за рішенням зборів уповноважених представників господарств-учасників. Як правило, вони створюються на території господарств, іноді (заготівля деревини, видобуток не-рудних матеріалів тощо) — за їх межами.

Засновники підсобних виробництв повинні створювати усі необхідні умови для їх ефективної діяльності. Насамперед це стосується забезпечення нормативно-технічною документацією, необхідним обладнанням, транспортними засобами, будівлями та іншими майном, а при потребі — земельними ділянками; розроблення і здійснення заходів щодо впровадження прогресивних технологій, удосконалення умов виробництва, підвищення якості та розширення асортименту вироблюваної продукції; матеріально-технічного постачання; контролю за обліком сировини та готової продукції; проведення маркетингових досліджень та розширення ринків збуту.

Матеріально-технічне забезпечення підсобних виробництв засновники здійснюють шляхом проведення розрахунків і обгрунтування потреби в машинах, транспортних засобах, обладнанні, матеріалах, паливі тощо; придбання на договірних засадах у торговельних організацій окремих товарів ринкового фонду, що використовуються як сировина, та допоміжних матеріалів для виробництва товарів народного споживання; закупівля в інших господарствах та в населення лишків сільськогосподарської продукції, а також дикорослих плодів, ягід, грибів для їх переробки; приймання від інших підприємств та організацій, а також від населення сільськогосподарської та іншої сировини для переробки її на давальницьких умовах.

Реалізують продукцію підсобні підприємства за договорами, укладеними з організаціями споживчої кооперації, державної та приватної торгівлі, промисловими підприємствами та іншими господарськими формуваннями на кооперативних ринках, а також через систему власної торгівлі. Останнє особливо стосується агрофірм, агрокомбінатів та агроторгових підприємств.

Ціни на продукцію підсобних виробництв і промислів, як правило, є договірними і  враховують вимоги чинного законодавства.

Підсобні підприємства використовують переважно робочу силу тих господарств, де вони створені, особливо працівників, які вивільняються із сільськогосподарського виробництва у міжсезонний період, а деяких спеціалістів можуть залучати зі сторони (здебільшого спеціалістів-технологів). Широко використовується тут праця громадян, які постійно проживають на території господарства, включаючи пенсіонерів, осіб з обмеженою працездатністю. Практикується також організація праці на дому, надається можливість працювати в підсобному господарстві неповний робочий день або тиждень. Працівникам, що виконують роботу на дому, видається сировина, матеріали, обладнання згідно з договором, укладеним із засновником підсобного підприємства.

Загальні управлінські функції на підсобних підприємствах виконують керівники підприємств-засновників. Безпосереднє керівництво підсобним виробництвом здійснюють начальники цехів, майстерень, дільниць тощо. Вони відповідають за раціональну організацію виробництва, ефективне використання фондів і матеріальних ресурсів, виконання завдань з виробництва і реалізації продукції, її якість, дотримання встановлених вимог щодо санітарного, протипожежного, екологічного стану виробництва.

Економічний контроль виробничо-господарської діяльності підсобних виробництв здійснює переважно бухгалтерія господарства, а у великих підсобних господарствах для цього можуть призначатись окремі бухгалтерські працівники, підпорядковані центральній бухгалтерії.

Підсобні підприємства функціонують відповідно до затвердженого Положення про їх діяльність, яке розробляють на підставі Примірного положення про підсобні промислові виробництва і промисли з урахуванням конкретних умов.

Створення підсобних підприємств і промислів в сільському господарстві є економічно закономірним етапом агропромислової інтеграції. Він зумовлений постійно зростаючими потребами людей в нових видах праці, об'єктивною необхідністю розвитку продуктивних сил, удосконалення виробничих відносин.

Класифікація підсобних підприємств та їх подальший розвиток

Підсобне підприємство повинно функціонувати як повноправний структурний госпрозрахунковий підрозділ. На сучасному етапі агропромислової інтеграції воно є одним з видів підприємницьких формувань, котрі повинні компенсувати недостатню роботу галузей, які обслуговують сільське господарство. Цим здебільшого і було зумовлене виникнення різних агрофірм, агрокомбінатів, міжгосподарських підприємств, кооперативів.

Всі види підсобних підприємств і промислів можна класифікувати за спеціалізацією, за принципом організації діяльності, за характером використання праці, за розмірами і т.ін. Найсуттєвішою є класифікація за спеціалізацією. За цією ознакою розрізняють підсобні підприємства, які: 1) обслуговують основне виробництво; 2) переробляють сільськогосподарську продукцію; 3) випускають промислову продукцію.

Найбільш поширені в Україні підприємства першої групи. До них належать кузні, майстерні для ремонту сільськогосподарської техніки, цехи для виробництва трав'яного борошна, приготування кормових сумішей, комбікормові заводи та ін. Діяльність цих підприємств спрямована насамперед на забезпечення безперебійної роботи основного сільськогосподарського виробництва. Такі виробництва поширені по всій території України.

До підприємств другої групи відносять млини, крупорушки, олійниці, консервні та плодоовочеві цехи й заводи, цехи з переробки молока і м'яса та ін. Переробка сільськогосподарської продукції широко розвинена в усіх економічних районах України, але найбільше — у південних областях, особливо переробка овочів та фруктів.

Підприємства третьої групи найбільш поширені в західному регіоні України. Це швейні, цегляні виробництва, видобуток та переробка нерудних будівельних матеріалів, виробництво плівки, лісозаготівля, лісопильні, столярні майстерні, художні промисли, виготовлення металовиробів, товарів культпобуту, різних комплектуючих виробів і деталей для промислових підприємств.

Функціонування підсобних підприємств і промислів в останні роки показало, що економічно доцільним є поєднання розвитку підприємств в усіх групах. Це підтверджує приклад агрофірми "Зоря" Рівненської області. Загальна земельна площа агрофірми 5090 га, з них 4294 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3248 га ріллі. Великі обсяги виробництва сільськогосподарської продукції створили умови для розвитку та успішної роботи підсобних виробництв і промислів. У господарстві функціонують ремонтна майстерня, цех для приготування кормосумішей і комбікорму, плодоконсервний завод потужністю 10 млн. ум. банок, крупорушка, цех з калібрування насіння кукурудзи, фруктосховище на 3000 т, цех з переробки молока, цех з переробки м'яса, завод з виробництва скляної тари потужністю 70 млн. ум. банок, розливу мінеральної води. Крім того, в господарстві створено невеликі цехи з виробництва асфальту і залізобетону, капітального будівництва, лісозавод для виробництва лісоматеріалів і тари. У цій сфері зайнято близько 15% працездатного населення, а прибуток становить до 30% від загального.

 

Розвиток підсобних підприємств і промислів продиктований вимогами часу:

  • змінити характер сільськогосподарської праці, перетворити її на різновид індустріальної;

  • раціональніше використовувати сільські трудові ресурси, особливо резерви їх у міжсезонні періоди;

  • виробництво деяких товарів культпобуту, які великим промисловим підприємствам продукувати  невигідно;

  • поліпшити соціально-демографічну ситуацію на селі;

  • пошук шляхів зменшення нераціональних перевезень продукції за рахунок організації, переробки її на місцях, зменшення втрат сільськогосподарської продукції, особливо тієї, що швидко псується, скорочення транспортних витрат;

  • різко підвищити культурно-побутові умови життя сільських працівників, розвивати інфраструктуру села, закріплювати молодь на селі.

 

В умовах нинішніх змін усього господарського механізму, утвердження приватної власності на землю об'єктивним стає розвиток нових форм підсобного виробництва на основі кооперації, оренди, акціонування, створення приватних фірм і підприємств. Необхідним стає також розвиток нової форми підсобної діяльності — прямого кооперування сільськогосподарських підприємств з промисловими.

У перспективі існуючі нині підсобні виробництва сільськогосподарських підприємств трансформуватимуться в нові організаційні традиційні та нетрадиційні форми. З розвитком агрофірм і агрокомбінатів надалі підсобні підприємства, як складова частина системи "виробництво — переробка — реалізація", набуватимуть більшого значення і самостійності. Вони будуть трансформуватись у великі агроіндустріальні комплекси з переробки сільськогосподарської продукції, філії промпідприємств, кооперативи з надання населенню побутових та інших послуг. Останні створюватимуться переважно на основі приватної власності.

Якісно новим витком у розвитку підсобних підприємств в умовах формування ринкового механізму є розширення сфери нової підсобної діяльності — надання послуг у сільській місцевості на основі приватного підприємництва.

У перспективі на селі створюватимуться філії промислових підприємств, що дасть змогу запобігати міграції сільського населення. З розвитком агрофірм і агрокомбінатів підсобні підприємства стануть невід'ємною частиною сільськогосподарського виробництва.


Свіжі обговорення на агро-форумі: Где брать мицелий? Гусеничная пара - кто что знает? Закупка и реализация злаковых культур. Семенной картофель оптом Реализуем семена газона и многолетних трав
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.