13 листопада 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Економіка сільських територій - Основи підприємницької діяльності та агробізнесу - Облік і фінанси підприємств - Ризик, як одна з провідних функцій малого бізнесу - Кредитний ризик


Ризик, як одна з провідних функцій малого бізнесу

Кредитний ризик

Кредитный риск

Однією з найприбутковіших операцій комерційного банку є кредитування. Але завжди поряд з великими прибутками знаходяться великі ризики, що пов’язані із втратою чи недоотриманням цих прибутків.

Один із найважливіших принципів банківського кредитування полягає у поверненні наданого кредиту у чітко обумовлені строки. Дотримання цього принципу є запорукою успішної діяльності банку. Цілком очевидно, що при наданні кредиту перед банком постає проблема невизначеності того, чи буде його повернуто вчасно і більше того, чи буде його повернуто взагалі. Звідси випливає, що основною задачею банку при наданні позики є перетворення невизначеності в ризик і його детальний аналіз.

Отже кредитний ризик банку можна визначити як ймовірність отримання банком збитків від невиконання позичальником конкретної кредитної угоди. Слід зазначити, що кредитний ризик формується з декількох самостійно діючих видів ризику.

Більшість комерційних банків України до недавнього часу при оцінці кредитного ризику враховували лише одне з можливих його джерел – фінансові можливості позичальника (об’єктивний ризик пов’язаний з позичальником). Практика показала, що дуже багато позичальників не повертають кредити не тому, що не мають можливості, а тому, що не бажають цього робити. В цьому випадку банк вимушений подавати до суду і може зіткнутися з проблемою недосконалості укладення кредитної угоди. До речі, це стосується всіх угод укладених під час кредитування. Це показує, що при оцінці кредитного ризику конче необхідно враховувати юридичний ризик.

Особливу увагу в умовах кризи в нашій країні слід також приділяти впливу на кредитний ризик ризику виникнення форс-мажорних обставин. Також при кредитуванні слід враховувати, що в чистому вигляді ризики не зустрічаються, вони накопичуються та корелюють між собою утворюючи системний ризик. Даний підхід до формуванні кредитного ризику як системи ризиків враховані в структурі кредитного ризику.

 

Кредитна діяльність банків є дуже специфічною, вона визначається насамперед тими факторами від яких залежить ступінь кредитного ризику:

  1. Ступінь концентрації кредитної діяльності банку в певній сфері (галузі). Питома вага кредитів, що припадає на клієнтів, які відчувають тимчасові фінансові труднощі.

  2. Концентрація діяльності банків в маловідомих, невивчених галузях

  3. Ступінь мінливості кредитної політики та кредитного портфелю банку.

  4. Питома вага нових клієнтів.

  5. Введення в практику занадто великої  кількості нових послуг на  протязі короткого проміжку часу.

  6. Прийняття під заставу цінностей, що важко реалізуються або   швидко знецінюються.

  7. Зміна ділової активності (тобто попиту на кредити).

  8. Мінливість ставки відсотку.

 

Також існує значна група факторів, яка (через вплив фінансового становища позичальника) опосередковано впливає на кредитний ризик банку:

  1. Недосконалий менеджмент.

  2. Неадекватний первинний капітал.

  3. Занадто високі темпи зростання реалізації продукції.

  4. Конкуренція.

  5. Економічні коливання.

 

Деякі з названих факторів діють автономно, незалежно від банків, деякі можуть бути керовані. Але безперечно існує об’єктивна необхідність з боку банків в мониторінгу всіх факторів, що прямо чи опосередковано чинять вплив на кредитний ризик.

Головним завданням науково обґрунтованого управління ризиковими операціями банку є визначення ступеня допустимості та виправданості того чи іншого ризику і прийняття практичного рішення, спрямованого або на використання ризикових ситуацій, або на вироблення системи заходів, що зменшують небезпеку виникнення збитків банку від проведення тієї чи іншої операції.

Надалі в роботі на основі вітчизняного та іноземного досвіду будуть розглянуті проблеми визначення кредитного ризику, методи його аналізу та шляхи подолання перешкод, що при цьому виникають.

Джерела кредитної інформації. Початковий етап кредитних досліджень повинен полягати в отриманні достатньо повної та наближеної до дійсності картини можливостей позичальника, його фінансового становища. Для досягнення цього повинна використовуватися інформація з різноманітних джерел.

 

Довідки, що надаються самим клієнтом. В багатьох країнах при відкритті кредитного рахунку банк пропонує клієнту повідомити назву його банку та декількох постійних ділових партнерів, суму, яку очікує отримати клієнт та прийнятний для нього відсоток за користування кредитом. Ці дані, а також реквізити клієнта, заносяться в анкету, яка є первинним документом для встановлення кредитних відносин.

 

Банківські довідки. Для отримання більш розширеної інформації про рівень надійності клієнта кредитні менеджери вдаються в першу чергу до послуг інших банків. В багатьох банках розроблена власна концепція градації підприємств за ступенем надійності. Нижче наводиться універсальна схема, яка використовується в більшості банківських та небанківських установах.

 

Перша –  категорія “А”. Незначний ризик. До цієї групи відносяться урядові організації, організації, що фінансуються повністю за рахунок державних коштів, націоналізовані промислові підприємства, вищі навчальні заклади, що фінансуються державою, комерційні компанії національного рівня. Але треба зауважити, що відбір компаній в дану категорію повинен провадитися на основі повної інформації про їх реальне фінансове положення. Солідна назва та авторитет компанії в минулому не є гарантією вічної кредитоспроможності. Тому, будь-який клієнт, що потрапив до даної групи, повинен періодично проходити ретельну перевірку фінансового становища.

 

Друга – категорія “Б”.Звичайний комерційний ризик. До цієї групи відносяться стабільні компанії, фінансове положення яких на протязі достатньо довгого періоду часу є стійким. Для цих компаній характерна відсутність проблем з оплати рахунків. Дебіторська і кредиторська заборгованість не перевищують середнього рівня по галузі і добре диверсифіковані. Попадають в цю групу як правило після певного періоду успішного функціонування на ринку.

 

Третя – категорія “В”. Клієнти схильні не сплачувати рахунки. В цю групу потрапляють відносно стабільні організації але за якими спостерігалися проблеми зі сплатою рахунків чи певні затримки в вирішенні цих питань.

Іноді вважається, що клієнти даної категорії так само стабільні як і клієнти попередньої категорії. Однак додатковий ризик в даному випадку буде пов’язаний з вірогідними відстрочками у поверненні клієнтом кредиту та сплати за користування ним.

 

Четверта – категорія “Г”. Значний ризик. Причиною занесення фірми до даної категорії ризику є їх наявна або прогнозована фінансова слабкість.

Це область, що здатна стати джерелом значних фінансових втрат, тому вона потребує підвищеної уваги. В той же час нерідко трапляються випадки, коли операції з даною групою клієнтів більш прибуткові, ніж операції з менш ризикованішими фірмами. Тому необхідно якомога раніше виявляти клієнтів, що належать до даної групи для розробки ефективних заходів постійного контролю над їх фінансовим становищем.

 

П’ята – категорія “Д”. Неприйнятний ризик. В цю категорію потрапляє масив клієнтів настільки слабких у фінансовому аспекті та настільки нестабільних в питаннях платежів, що банку залишається або відмовити їм у наданні послуг, або запропонувати найжорсткіші умови контролю за діяльністю в період здійснення кредитної угоди.

Треба зауважити також, що більшість фірм зтикаються з тимчасовими фінансовими труднощами, тому в більшості випадків переведення на цій підставі їх до нижчої категорії є недоцільним. Вирішенням цієї проблеми є додавання до літери, що визначає групу ризику, – літери “X”. Ця літера означатиме, що для даної компанії тимчасово припинено кредитування на умовах даної групи.

 

Рекомендації партнерів.Це джерело поряд з банківськими довідками як правило розглядається з певною долею скептицизму. Це пов’язано з тим, що некредитоспроможній клієнт навряд чи стане посилатися на партнерів, що мають схильність давати не дуже приємну інформацію. При аналізі даного джерела інформації треба врахувати наступні моменти:

  1. Якщо партнером є дуже відома фірма з солідною репутацією, то до думки менеджерів цієї фірми варто прислухатися.

  2. Якщо в якості рекомендодавця вибрана невідома фірма – варто з’ясувати її положення та репутацію на ринку.

  3. Варто з’ясувати наявність прихованих зв’язків між позичальником та фірмою до якої звернулися за рекомендацією.

  4. Подаючи запит про репутацію фірми, треба зважати на форму запита. Вона повинна бути одночасно достатньо змістовною компактною і зручною для заповнення.

 

Інші фірми, що надають рекомендації.Інформація з цього джерела є дуже цінною в плані перевірки рекомендації осіб, вказаних позичальником, особливо в тих випадках, коли можна зробити припущення про необ’єктивність отриманих рекомендацій.

 

Конкуренти. Це третє коло осіб, яке може бути використане кредитним менеджер-ром в пошуках інформації і це коло осіб є безсумнівно потенційно найбільш цінним. В даному випадку маються на увазі не конкуренти позичальника, а конкуренти кредитора. Дана практика розповсюджена насамперед в США. В цій країні під проводом Національної асоціації управління кредитом декілька разів на рік проводяться збори кредитних менеджерів країни. Ці зустрічі сприяють встановленню особистих контактів між менеджерами і формують сприятливу атмосферу для довірливого обміну інформацією.

 

Річні та проміжні звіти компанії.Це одне з найбільш легко оцінюваних і найдешевших джерел інформації про кредитоспроможність компанії чиї акції котуються на фондовій біржі. Звіт будь-якої компанії, акції якої котуються на ринку, може бути безкоштовно отриманий через реєстратора компанії. В більшості випадків звіти є джерелом достатньо повної інформації про діяльність компанії в цілому її філіалів та підрозділів. Вони містять достатню кількість показників, коефіцієнтів та інші данні, що стане у нагоді при аналізі становища позичальника.

 

Коментарі преси. Істотним доповненням до вищезгаданих джерел інформації є публікації в пресі. В даному випадку це джерело можна розділити на три частини: публікації в професійних виданнях, публікації в загальних виданнях, публікації на сторінках “ жовтої преси “.

Кожна часина висвітлює певний бік діяльності компанії. Ігнорування однієї частини на користь інших робить загальну картину неповною. Інше питання – наскільки можна довіряти окремим виданням у кожному конкретному випадку. Очевидно, що інформація подана на сторінках преси є суб’єктивною і відбиває або думку автора статті, або політику видання взагалі. Тому інформація з даного джерела не може бути основою аналізу, а лише може бути використана як додатковий, допоміжний матеріал.

Цінність публікацій також полягає в тому, що вони відображають діяльність компанії в часі і є можливість знайти потрібну інформацію за минулі періоди.

 

Звіти брокерів фондової біржі. Фондова біржа – це найбільш чутливий до змін інститут ринку. Виходячи з інформації брокерів, можна робити реальні оцінки та пронози фінансового положення позичальника.

 

Завершуючи викладення даного питання треба зауважити, що не буває зайвої інформації про позичальника: при аналізі ризикованості кожної конкретної операції аналітик банку повинен зібрати якомога розширене досьє на свого потенційного клієнта. Питання лише стоїть в тому чи всій інформації, що зібрана, можна довіряти і якщо довіряти, то в якій мірі.

 

Якісний аналіз кредитного ризику. Визначення цілей отримання кредиту.

 

Взагалі то у світовій практиці кредити за призначенням розподіляють на п’ять категорій:

Перша – Сезонний кредит. Цей кредит призначений для фірм, що відчувають короткотермінові пікові потреби у додатковому капіталі. В більшості випадків даний вид кредиту є комерційним і надається постачальником продукції її покупцю. Але у випадках, коли існує суттєвий розрив між моментом кредитування та отриманням виручки від реалізації продукції постачальники відмовляються надавати кредит, тоді фірмі може знадобитися кредит банку.

 

Друга – Кредит на підтримання обігу активів. Потребу в даному виді кредиту відчувають компанії у яких ситуація значного розриву між моментом кредитування та отриманням виручки від реалізації продукції не пов’язана з сезонністю і виникає дуже часто на протязі всього фінансового року. На відміну від сезонного кредиту де зобов’язання з повернення боргу виникають по закінченні циклу; при кредитуванні обігу активів цикли відбуваються постійно і перекривають один одного.

 

Третя – Кредитування потоків готівки. Цей тип кредиту звичайно надається промисловим підприємствам для фінансування купівлі обладнання або для того, щоб збільшити обсяги постійно функціонуючого капіталу.

 

Четверта – Кредит на основі активів. Кредити на основі активів майже завжди забезпечені, це є підставою впевненості кредитора, що у випадках фінансових складнощів з ним будуть проведені розрахунки коштами, в які буде конвертовано активи. Такий кредит надається, як правило, для підтримання достатнього рівня ліквідності активів компанії.

 

П’ята – Кредит, пов’язаний з проектом. Даний кредит поєднує в собі якості кредитування потоків готівки та кредиту на основі активів.

Перераховані категорії кредитів дуже рідку зустрічаються в чистому вигляді. Визначення цілі кредиту є першим етапом визначення ступеня ризикованості кредитної операції.

 


В більшості випадків визначити який саме кредит і в якому обсязі необхідний конкретній фірмі можна також на основі характеру бізнесу, що веде компанія.

 

Роздрібні торгівці. Покупають та продають товари невеликими партіями, їх дебіторська заборгованість достатньо велика але й достатньо диверсифікована. Як правило вони є споживачами кредитів на підтримання капіталу та сезонних кредитів. Терміни кредитування, як правило, невеликі (до 1 року).

 

Оптові торгівці. Строки та види кредитування співпадають з попередньою категорією, але оборот капіталу значно більший. Це призводить до збільшення абсолютних сум кредитів.

 

Виробники. Для них притаманний найбільш складний з комерційних процесів (купівля сировини, застосування у великій кількості найманої робочої сили, витрати є дуже різноманітними та великими, товари виробляються і продаються, як правило, великими партіями). Представники даної категорії потребують великих довгострокових інвестиції в постійні активи. Обсяги кредитування та строки, як правило, великі.

 

Сервісні фірми. Звичайно не мають запасів, постійні активи дуже незначні. Витрати, як правило, складаються із заробітної плати робітників (консультаційні, аудиторські, консалтингові фірми тощо). Притаманна дуже велика швидкість обертання капіталу. Ці фірми є споживачами невеликих кредитів на невеликі строки

 

Комунальні підприємства. Особливістю є те, що їх діяльність контролюється державою, вирішення питання про залучення кредитних коштів приймаються на основі державної політики. Данні фірми, як правило, є споживачами кредитів для підтримання готівки.

 

Поєднуючи ціль отримання кредиту та характер ведення бізнесу потенційного клієнта, банк вже може визначити чи здатен він прийняти на себе даний обсяг ризику чи ні.

Але треба зауважити, що немає стандартних схем, які б визначали, що, наприклад короткотерміновий кредит для закупки та перепродажу товарів для роздрібного торгівця є менш або більш ризикованіший, ніж кредит на закупку виробничого обладнання машинобудівним заводом. Все залежить від кожного конкретного випадку, від унікальності чи стандартності проекту, який фінансуватиметься за рахунок кредиту. Це пояснюється тим, що для стандартних ситуацій ризики або значно нижчі, або добре прораховані ніж для нестандартних, в умовах яких банк може зіткнутися з багатьма труднощами у визначенні ступеня ризику, дохідності та прийнятності кредитної ситуації. Взагалі-то існує думка, що банки повинні кредитувати тільки стабільні, добре розвинуті галузі, залишаючи інноваційні проекти інвестиційним та інноваційним фондам та спеціалізованим фінансово-кредитним установам. Це пов’язано, насамперед: необхідністю стабільного існування банківської системи  як однієї з ключових ланок економіки.


Свіжі обговорення на агро-форумі: Решил заняться рисом. Какая техника нужна? Консервант «Униконс Лакто» Новинки для производителей мясных продуктов «ОлеоПро» - новый маслорастворимый консервант Новые рецептуры для сыроделов, кондитеров и рыбопереработки
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.