19 вересня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Економіка сільських територій - Основи підприємницької діяльності та агробізнесу - Підприємство і підприємництво - Підприємство в ринкових умовах - Макроекономічні умови зростання ролі підприємництва


Підприємство в ринкових умовах

Макроекономічні умови зростання ролі підприємництва

Макроэкономические условия роста роли предпринимательства

Малий бізнес в силу обмеженості масштабів діяльності, відносно невеликих ринків ресурсів та збуту, а також інших специфічних особливостей направлений в основному на задоволення місцевих потреб у товарах і послугах і, отже, має переважно регіональну направленість.

Значний інтерес до розвитку малого підприємництва в останні роки обумовлений різними обставинами. З одного боку, малі фірми дозволяють створити різноманітну економічну базу розвитку регіону, дають значну кількість нових робочих місць, створюють умови для задоволення потреб населення, в певній мірі знижують наслідки соціальних потрясінь, зв’язаних з економічною перебудовою нашого суспільства. З другого боку, малі фірми вимагають набагато менше капіталу для їхнього запуску, вони охоче здійснюють ризикові заходи з метою одержання більших доходів і часто досить чутливі до регулюючих корегувань, так що найменша реформа може чинити на них сильний вплив.

Велика кількість публікацій, присвячених дослідженню малого підприємництва, аналізує його характерні особливості, зокрема, локальний характер, роль в економіці, необхідність і форми державної підтримки. В той же час за межами розгляду залишилися такі питання як специфіка економіки і менеджменту малої фірми, стратегія її розвитку, процесів планування, управління персоналом і змінами, оцінки бізнесу тощо.

Слід зазначити, що феномен підприємництва є предметом  численних досліджень, які проводяться в країнах, що мають різний рівень економічного розвитку. В останні роки після тривалої перерви активно розвивається ця проблематика, яка зв’язана з процесом становлення підприємництва і українськими вченими.

Такий широкий інтерес зв’язаний із значенням підприємництва для будь-якого суспільства. Особливий інтерес являє сфера підприємництва для України, яка входить в ринкову економіку, а формування і розвиток підприємництва є одним із головних чинників створення повноцінного ринкового середовища.

Суттєвим моментом при визначенні підприємництва є масштаби діяльності. В цьому розумінні підприємництво слід розуміти двояко. Підприємництво в широкому розумінні охоплює малі, середні і великі підприємства, що формують особливе середовище, яке функціонує для одержання прибутку і структурно перетворює економічну систему відповідної держави або її окремої території.

В вузькому розумінні підприємництво здебільшого приймається як мале підприємництво.

Основні функції малого, середнього і великого підприємництва в загальних рисах співпадають. Проте є і певні відміни, які перш за все стосуються можливостей реалізації цих функцій.

 

Розвиток підприємництва з різними масштабами діяльності в значній мірі залежить від зовнішнього і внутрішнього середовища. В першому із них за останні роки відбулися суттєві зрушення, серед яких можна виділити такі домінуючі тенденції:

а) індивідуальна споживацька поведінка, яка проявляється у диференціації попиту;

б) розвиток нових технологій, в першу чергу інформаційних і комунікаційних;

в) глобалізація конкуренції.

 

Доступність значної кількості різноманітних товарів, ріст освітнього і культурного рівня, динамізм життя, підвищення інформованості знаходять відображення в різниці  життєвих укладів і культури. Це в свою чергу приводить до суттєвої диференціації попиту, скорочує життєвий цикл товарів, заставляє придавати виробам велику індивідуальність і скорочувати обсяги виробництва однотипних товарів. Таким чином, знижується виробництво стандартизованих товарів з певними характеристиками і збільшується виробництво товарів з особливими характеристиками, призначених для певної групи споживачів і здебільшого коротким життєвим циклом.

Диференційовані вимоги споживачів заставляють бізнес шукати нові підходи до спеціалізації, концентрації і кооперації виробництва.

Як відомо, спеціалізація передбачає виробництво однорідних продуктів. Концентрація однорідних виробництв дає можливість посилити переваги в зниженні витрат за рахунок ефекту масштабу виробництва.

Кооперація безпосередньо зв’язана зі спеціалізацією і вимагає встановлення стійких економічних взаємозв’язків і взаємовідносин із постачальниками сировини, матеріалів, комплектуючих, а також додаткових послуг.

Серед нових тенденцій в розвитку організаційних форм концентрації виробництва 70-80–х років ХХ ст. слід особливо виділити  відхід від гігантоманії. Надзвичайно концентровані виробництва продовжують відігравати вирішальну роль в економіці, проте в цілому ряді випадків компанії, які вибрали цей шлях підвищення ефективності, зіткнулися із некерованістю, інертністю і бюрократизацією, які приводять до відставання від вимог споживачів та до інших економічних втрат.

Друга домінуюча тенденція зв’язана з тим, що з початку 80-х років у розвинутих країнах зовнішнє середовище організацій зазнало суттєвих змін під впливом соціотехнічної  революції. Згідно типології А.Тофлера, її змістом є інформаційно-технічна революція з адекватним їй типом цивілізації – інформаційним суспільством.

По А.Тофлеру, із виникненням інформаційного суспільства з'явилася третя „хвиля” в розвитку суспільства, коли його основним ресурсом стають знання. В той час, як в епоху аграрного періоду (перша „хвиля” змін), головним ресурсом була земля, а в індустріальному періоді (друга „хвиля”) домінуючі позиції зайняв капітал.

Прогрес інформатизації суспільства визначив таку особливість зовнішнього оточення організації, коли будь-який індивід або організована група можуть в будь-якому місці і в будь-який час мати доступ через автоматизовані системи зв’язку до будь-якої необхідної для них інформації.

Мінімізація і висока ефективність сучасних технологій дають широкий простір для їхнього застосування не тільки великими, але і середніми і малими підприємствами. З іншого боку, висока вартість високо-технологічних розробок приводить до неможливості брати участь в їх застосуванні навіть крупним компаніям.

Третя домінуюча тенденція – загострення конкуренції в глобальному масштабі. Безумовно, такі товари, як нафта, газ, золото, завжди мали світові ринки, але характерною тенденцією сучасності стає інтернаціоналізація ринків всезростаючої кількості товарів і послуг. При цьому на інтернаціональних ринках діють не тільки гігантські корпорації, але і середні і навіть малі компанії.

Більшість держав воліють захищати свій внутрішній ринок, проте в умовах інформаційного суспільства це приводить в основному тільки до стагнації в певних галузях.

Та обставина, що збільшується число фірм, які працюють як на локальних, так і на інтернаціональних ринках, означає диференціацію ринків і стратегій багатьох продуктово-ринкових комбінацій, зростання ролі маркетингових досліджень. Ключовими факторами успіху в конкурентній боротьбі стають детальне вивчення особливих запитів споживачів і специфіки різних стратегічних зон господарювання, скорочення часу на розробку і просування товару на ринок.

Нові технології, особливо інформаційні, сприяють як появі нових потреб, так і завоюванню нових ринків збуту, а отже, і глобалізації конкуренції.

Глобалізація в свою чергу стимулює розповсюдження нових технологій і змін в поведінці споживачів. Виникнення нових технологій і глобалізація конкуренції сприяють формуванню швидкоплинних ринків, що приводить до зміни попиту в інтернаціональних масштабах.

 

Можна таким чином охарактеризувати вплив нових тенденцій на розвиток підприємництва на національному та регіональному рівнях:

1. Стратегічним ресурсом при переході від індустріального до інформаційного суспільства стають знання, що вимагає особливої уваги до людського фактору, зростання ролі підприємницького підходу до управління.

2. Розвиток технологій виробництва і управління повинен бути тісно зв’язаний із вивченням індивідуальних потреб споживачів і, в цілому, із маркетинговою політикою.

3. Найбільшу результативність можуть дати фірми, які гнучко реагують на мінливі вимоги їхнього зовнішнього середовища.

4. Індивідуалізація масового виробництва і нові технології створюють можливості для успішного функціонування підприємств з різними масштабами діяльності (малі, середні і великі) і їх кооперування.

 

Вплив нових економічних умов вказує на необхідність докорінної реорганізації виробництва як в галузевому, так і в регіональному розрізі.

Н.Макре, редактор впливового журналу „TheEconomist”, ще в 1979 р. виклав радикальну точку зору з приводу змін тенденцій у веденні бізнесу, яку пізніше підтвердив статистичними розрахунками. Його висновок був таким: ”Як видно, світ підходить до кінця ери великих корпорацій, тому що незабаром покажеться абсурдним мати ієрархічний апарат управління, розміщений у офісах-хмарочосах, який прагне улаштувати так, щоб наукові працівники (які в майбутньому стануть самими головними працівниками) могли найкращим способом використовувати свою творчу фантазію. Зайнятість буде зростати головним чином за рахунок розвитку малих і самих великих фірм, система управління якими передбачає „подрібнення” компанії на малі і дрібні прибуткові центри, покликані ставати все більше і більше підприємницькими ”.

Конкретне відображення ці тенденції знаходять також в структурних змінах великих фірм,  у спробах створення гібриду великої і малої фірми, так званому внутрішньому підприємництві. Р.Нільсен та інші вчені–економісти дають таке визначення внутрішнього підприємництва: „Це розвиток у великій організації внутрішніх ринків і відносно невеликих і незалежних підрозділів. Ці підрозділи призначені для того, щоб створювати і апробувати продукти на внутрішніх ринках, налагоджувати у самій організації роботу по вдосконаленню продуктів, впровадженню нововведень, нових технологій або методів”. Характерною тенденцією сучасного розвитку є також зростання ролі внутрішнього підприємництва, під яким в цивілізованому світі  здебільшого мають на увазі малий бізнес.

 

Завдяки ефекту економії на масштабах виробництва великий бізнес забезпечує більш результативну діяльність, стійкість розвитку. Крім того, привабливими рисами крупного і середнього бізнесу є кваліфікований менеджмент, диверсифікація виробництва, ефективний механізм внутрігалузевого, міжгалузевого і внутріфірмового переливу капіталу. Проте світовий досвід переконує, що мале підприємництво відіграє досить важливу роль в господарському прогресі. Аргументів на користь цієї позиції висунуто немало, але найважливіші з них такі:

1. Ця підприємницька форма сприяє досягненню оптимальної структури економіки, в першу чергу регіональної, завдяки гнучкості і здатності займати найменші ринкові ніші. Мале підприємництво сприяє гнучкій перебудові виробництва, росту зайнятості, формуванню підприємницької культури, рівномірному розвиткові регіонів, активній інноваційній діяльності, ініціює нагромадження капіталів, згладжує соціальні конфлікти.

2. Досить значною суспільною функцією малого підприємництва служить функція забезпечення підвищеної мобільності і гнучкості ринкової економіки. Якщо попит зростає, то швидко з’являються нові малі підприємства. У випадку падіння попиту певна частина малих фірм закривається або переорієнтовує свою діяльність. Завдяки цьому малий бізнес виконує задачу згладжування коливань економічної кон’юнктури.

3. Добре збалансована мала економіка сприяє розвитку конкуренції, яка в свою чергу створює систему сильних мотиваційних стимулів для більш повного використання знань, умінь, енергії і працелюбності населення. Крім зазначеного, це дозволяє більш активно розробляти і залучати наявні матеріальні, кадрові, організаційні і технологічні ресурси.

4. Як свідчить досвід світового економічного розвитку, у періоді криз і спадів виробництва саме малий бізнес є суттєвим фактором створення нових робочих місць.

5. Дрібний бізнес за своєю природою є більш інноваційним порівняно з крупними компаніями, так як саме створення малих фірм нерідко зв’язане з ідеєю комерційного використання якого-небудь нововведення чи відкриття.


Свіжі обговорення на агро-форумі: Фундук "Трапезунд". ЧП "Ореховод-практик" принимает заказы вегетативных саженцев на осень 2014. Оборудование для перемещения зерновых от производителя О пестицидах Гусеничная пара - кто что знает? Чем кормить лошадь зимой?
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.