13 листопада 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Економіка сільських територій - Основи підприємницької діяльності та агробізнесу - Організаційно-правові форми господарювання - Розвиток форм виробництва та підприємництва - Критерії суб’єктів підприємницького бізнесу


Розвиток форм виробництва та підприємництва

Критерії суб’єктів підприємницького бізнесу

Критерии субъектов предпринимательского бизнеса

а) критерії кількісного розмежування суб’єктів бізнесу

Всі суб’єкти бізнесу розрізняються між собою за кількісними і якісними ознаками, на підставі яких можуть бути віднесені до тієї чи іншої форми власності, або до тієї чи іншої організаційно-правової форми господарювання.

Критерії кількісного розмежування суб’єктів підприємницького бізнесу необхідні, перш за все, для класифікації фірм за розміром їх капіталу, величиною обороту (масштабом виробництва), чисельністю  персоналу. Така класифікація суб’єктів бізнесу переслідує різні цілі: одержання даних про тенденції розвитку структури національної еконо-міки, зокрема, про співвідношення між сферою виробництва і сферою послуг, збір відомостей про рівень і структуру зайнятості населення, аналіз монополізації локальних ринків, національного ринку тощо. Основними критеріями кількісного розмежування суб’єктів підприємницького бізнесу (підприємницьких фірм) виступають чисельність працівників і річний оборот капіталу. 

 

У відповідності до критерію чисельності працівників у США, наприклад, виділяють:

  • найдрібніші підприємства (чисельність персоналу не більше 10 осіб);

  • дрібні підприємства (чисельність персоналу не більше 20 осіб);

  • малі підприємства (чисельність персоналу не більше 99 осіб);

  • середні підприємства (чисельність персоналу не більше 500 осіб);

  • великі підприємства (чисельність персоналу понад 500 осіб).

 

В інших країнах (в тому числі в Україні) застосовується подібні схеми визначення типу підприємницької фірми в залежності від чисельності персоналу.

У Німеччині, де основним критерієм розмежування підприємницьких структур виступає річний оборот капіталу та кількість працюючих, до малих підприємств відносяться, зокрема, фірми із річним оборотом не більше 2,0 млн. німецьких марок. До середніх і великих – з оборотом понад 2,0 млн. німецьких марок (табл. 1).

 

Таблиця 1

Межі величини підприємства у різних галузях

 

 

 Галузь діяльності та розмір групи

Величина підприємства

Кількість

працюючих, чол.

 

 

Згідно з оборотом

Промисловість: мале підприємство

                            середнє

                            велике

до 49

50-499

500 і більше

до 2 млн. нім. м.

2-25 млн. нім. м.

25 млн. нім м. і більше

            Ремесло: мале підприємство

                            середнє

                            велике

до 2

10-199

200 і більше

до 100 тис. нім. м.

100 тис.-2 млн.

50 млн. нім. м. І більше

Оптова торгівля: мале підприємство

                              середнє

                              великі

до 9

10-199

200 і більше

до 1 млн. нім. м.

100 тис.-2 млн.

50 млн. нім. м. І більше

 

Визначення суті малого підприємництва та його критеріїв в нашій країні визначені Законом України „Про державну підтримку малого підприємництва”.

Що ж до параметрів малих підприємств в Україні, то вони, на відміну від Росії, залишилися незмінними ще з часів Радянського Союзу (табл. 2).

 

Таблиця 2

Параметри малих підприємств, осіб.

 

Україна

Росія

у промисловості та будівництві

до 200

до 100

у інших сферах виробничої діяльності 

до 50

до 60

у науці і науковому обслуговуванні

до 100

до 60

у галузях невиробничої сфери

до 25

до 50

у роздрібній торгівлі

до 15

до 30

 

Підприємства малого бізнесу займають помітну роль в економіці України.

Із загальної кількості підприємств малого бізнесу найбільший відсоток (39,7%) складають підприємства оптової і роздрібної торгівлі. Привабливість даної сфери пояснюється, перш за все, відносно швидкою окупністю вкладених засобів, стабільним споживчим попитом у наданні послуг. В промисловості, будівництві і на транспортні нараховується 30,9% малих підприємств.

Суб’єкти малого підприємництва виділяються із всієї сукупності суб’єктів бізнесу не тільки в цілях статистичного вивчення ринку. Важливість виділення даної класифікаційної групи полягає, перш за все, в тому, що саме завдяки малому підприємництва (як правило, заснованому на приватній власності) в країнах з ринковою орієнтацією реалізується один із основних принципів бізнесу – принцип економічної свободи.

Малі підприємства визнані в усьому світі, адже вони, з одного боку, основні постачальники масових послуг населенню та робочих місць, а з іншого – є двигуном технічного прогресу, основним суб’єктом інноваційного бізнесу. Нові високі технології у біохімії, робототехніці,  комп’ютерному і комунікаційному обслуговуванні виробництва беруть своє начало в малому бізнесі. У США, наприклад, на частку най дрібнішого і дрібного підприємництва приходиться 40% валового національного прибутку і близько 70% сукупної робочої сили.

В системі визначень типів суб’єктів підприємницького бізнесу, які різняться між собою за кількісними ознаками поряд з малими підприємствами (малим бізнесом) виділяється великий і середній бізнес. В їх склад входить підприємницька діяльність як суб’єктів – юридичних осіб, так і суб’єктів без утворення юридичних осіб. Великі підприємницькі фірми є прямою протилежністю малим підприємствам за всіма параметрами діяльності. Як правило, великий бізнес складається із найбільш впливових суб’єктів підприємництва у галузі, на локальному ринку або у масштабах національної економіки, які мають домінуюче положення, або прагнуть до нього. Суб’єкти середнього бізнесу здебільшого спеціалізуються на діяльності в середині чітко обмежених ніш, де вони мають стійкі конкурентні позиції.

Як правило, кількісні параметри розмежування підприємницьких фірм обумовлені якісними параметрами, перш за все, типом форм  власності. Дрібні і найдрібніші підприємства – це здебільшого приватні фірми (невеликі партнерства). Середні і великі фірми – це в більшості акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю.

Віднесення суб’єктів підприємництва до малого, середнього, або великого бізнесу не веде за собою а ні в Україні, а ні в Росії, а ні  в інших країнах до будь-яких адміністративних, економічних і політичних наслідків.

 

б)  критерії кількісні розмежування суб’єктів підприємницького бізнесу

 

Всі суб’єкти підприємницького бізнесу, незалежно від того відносять їх до малого, середнього або великого підприємництва, мають якісну спільність і якісні відміни.

Якісна спільність – це те, що дає змогу класифікувати їх в цілому як суб’єкти бізнесу, а переважну частину підприємств, – як підприємницькі фірми. Будучи такими, вони реалізують принципи бізнесу, його родові ознаки, в тому числі тяжіння до конкуренції, здатності йти на ризик, маючи ініціативний характер діяльності, – вирішують ділові інтереси. Але разом з тим, всі вони мають і якісні відміни, в основі яких знаходяться критерії якісного розмежування суб’єктів підприємницького бізнесу.

 

Під критеріями якісного розмежування суб’єктів підприємницького бізнесу розуміється сукупність ознак даних суб’єктів, наявність яких дозволяє віднести їх до певного виду, відрізняє від інших видів набором економічних і юридичних прав, можливостей, здібностей і відповідальності. До таких критеріїв можна віднести:

  • факт належності того чи іншого суб’єкту підприємницького бізнесу до числа юридичних осіб є першим критерієм якісного розмежування всієї сукупності названих суб’єктів;

  • другим критерієм якісного розмежування суб’єктів підприємницького бізнесу є тип (форма) власності на засоби виробництва, на якому базується підприємницька діяльність.

  • третім критерієм якісного розмежування суб’єктів  підприємницького бізнесу є націленість їх на одержання прибутку. У відповідності до названого критерію суб’єкти підприємницького бізнесу, перш за все, підприємницькі фірми діляться на комерційні і некомерційні

  1. комерційні організації – це суб’єкти  бізнесу, які переслідують цілі вилучення прибутку від своєї основної (статутної) діяльності. Одержаний прибуток, як правило, підлягає розподілу між учасниками підприємницької фірми.

  2. некомерційні організації – це суб’єкти  бізнесу, діяльність яких не має у якості основної (статутної) цілі вилучення прибутку.

Некомерційні організації можуть створюватися для досягнення соціальних, добродійних, культурних, освітніх, наукових і управлінських цілей, з метою охорони здоров’я, розвитку фізичної культури і спорту, задоволення духовних та інших нематеріальних потреб людей, захисту прав, законних інтересів людей і організацій, вирішення спорів і конфліктів, надання юридичної допомоги тощо;

  • четвертим критерієм якісного розмежування суб’єктів підприємницького бізнесу є ступінь самостійності відповідної підприємницької фірми;

  • п’ятим критерієм якісного розмежування суб’єктів підприємницького бізнесу є виділення фізичних і юридичних осіб – резидентів і нерезидентів України. Громадяни України, які постійно проживають в Україні, є її резидентами. Зареєстровані в Україні підприємницькі фірми також є її резидентами.

Резиденти – це фізичні  і юридичні особи, зареєстровані, або постійно проживають в даній країні. Вони зобов’язані у своїх діях дотримуватись законів даної країни, платити податки у відповідності з законами і нормами країни постійного проживання або реєстрації в якості юридичної особи;

  • шостим критерієм якісного розмежування суб’єктів підприємницького бізнесу є форма і характер управління фірмою (внутріфірмовий менеджмент), встановлений учасниками даної фірми. Виділяють три типи менеджменту фірми:

  1. авторитарний (основні управлінські  рішення приймаються одноосібно);

  2. колегіальний (демократичний) – він базується на тому, що управлінські рішення приймаються на основі досягнення узгодження між партнерами, між працівниками фірми і її керівництвом;

  3. бюрократичний, який має місце при законному втручанні органів державного управління під час функціонування фірми, або при управлінні фірмою, яка перебуває у державній власності;

  • сьомим критерієм якісного розмежування суб’єктів підприємницького бізнесу є (види) бізнесу, що є предметом діяльності фірми (диверсифіковані фірми, конгломерати);:

  • восьмий критерій якісного розмежування суб’єктів підприємницького бізнесу полягає в тому, що із всієї маси фізичних і юридичних осіб виділяються фірми, які користуються виключними („ексклюзивними”) правами на заняття яким-небудь видом діяльності. Наявність таких прав здебільшого підкріплюється спеціальними ліцензіями, або спеціальними повноваженнями, що обумовлені дорученнями чи завданнями органів державної влади і управління (спецекспортери, спецімпортери продукції).

 

Якісні розмежування суб’єктів підприємницького бізнесу здійснюються також за допомогою й інших критеріїв, таких як стратегії, типи, методи і форми конкуренції, участь у підприємницьких асоціаціях, міра впливу у суспільстві, діяльність на міжнародному ринку тощо.


Свіжі обговорення на агро-форумі: Решил заняться рисом. Какая техника нужна? Консервант «Униконс Лакто» Новинки для производителей мясных продуктов «ОлеоПро» - новый маслорастворимый консервант Новые рецептуры для сыроделов, кондитеров и рыбопереработки
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.