19 листопада 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Економіка сільських територій - Основи підприємницької діяльності та агробізнесу - Організаційно-правові форми господарювання - Розвиток форм виробництва та підприємництва - Організаційні аспекти підприємств малого та середнього бізнесу


Розвиток форм виробництва та підприємництва

Організаційні аспекти підприємств малого та середнього бізнесу

Организационные аспекты предприятий малого и среднего бизнеса

Ознайомившись із теоретико-методологічними і методичними аспектами становлення і розвитку малого та середнього бізнесу в Україні, станом та перспективами його розвитку, можна зробити висновок. Мале (середнє) підприємство - це мікроструктурна одиниця, мікросистема, форма господарювання та підприємництва, заснована на ініціативі, самостійності і добровільності з метою відшукати більш досконалі способи праці та підвищення її ефективності з метою отримання прибутку.

Розвиток малого та середнього бізнесу при цьому є основою для створення нових робочих місць і у зв'язку з цим для вирішення важливих соціально-економічних проблем. За останні 10-15 років в економічно розвинених країнах більш ніж 75% нових робочих місць створено підприємницькими структурами, особливо групою малих і середніх підприємств. Зокрема, у США більш ніж 80% робочих місць за останні 10-12 років створено малими і середніми підприємствами.

Якщо звернутися до історії започаткування суб'єктів підприємницької діяльності, слід врахувати внесок до цього питання австрійської школи кінця Х1Х ст. Підприємницьку діяльність тут розуміли як об’єктивне соціально-економічне явище. Реагуючи на зміни ринку, вона, насамперед у формі малого та середнього бізнесу заповнює вузькі місця в існуючих виробничих технологіях, в асортименті продукції і наданні послуг, і працює в різних географічних сегментах.

Важливо зазначити, що в процесі розвитку та вдосконалення ринкових відносин, технології та інтенсифікації використання науки і техніки, у центрі уваги малого та середнього бізнесу перш за все є сфера інтелектуальної діяльності.

 

До цього домінувала сфера ринку виробництва і послуг. Так, у своїй роботі “Капіталізм, соціалізм і демократія” Шумпетер звертав увагу на такі сторони підприємства:

а) підприємство як діяльність, що об'єднана з різними ступенями розвитку суспільства;

б) підприємство як чинник реформи суспільного виробництва, що здійснюється за допомогою нових ідей, використання нових джерел енергії, сировини, ринків та форм реалізації продукції.

 

За Шумпетером, основним у підприємстві ринкового типу є втілення нової комбінації факторів виробництва і обігу, а також різних змінних процесів, що спрямовані на досягнення найкращих результатів виробничо-господарської діяльності.

Ф.А.Гайек, у підприємстві ринкового типу, підприємницькій діяльності виокремлює два основні фактори: організаційно-господарський аспект суспільного виробництва та економічну підприємницьку свободу, що є умовою успіху підприємницької діяльності (особливо у малому та середньому бізнесі).

 

Отже, у працях різних авторів (як економістів, так і соціологів) у зв'язку з аналізом суті підприємства, підприємництва і основної характеристики підприємців висвітлюються насамперед такі реальності:

  1. Підприємництво як форма господарювання постійно змінюється під впливом різних соціально-економічних факторів і потреб суспільства. Принципові зміни в розвиткові виробничого потенціалу, системі управління тощо вплинули на розвиток підприємства і, навпаки, підприємництво як органічна складова ринкової економіки змінюється в залежності від попиту та пропозиції ринку.

  2. Характер діяльності підприємства, етапи його розвитку і вплив на розвиток економіки країни залежить від об'єктивних умов, які створює дана суспільна система, котра визначає структуру управління та загальні умови здійснення діяльності підприємства.

  3. Основна увага економістів, менеджерів, соціологів, психологів та інших фахівців, які цікавляться підприємництвом, спрямована на роль підприємницької діяльності у розвитку суспільства. У центрі уваги власне такі питання, як значення підприємництва, дослідження проблем становлення малого та середнього бізнесу, мотивації підприємництва, розробка рекомендацій ефективної роботи, як для існуючих, так і заново створених підприємницьких структур.

 

Підприємницька здатність вважається сьогодні четвертим фактором виробництва (після землі, праці і капіталу). В зарубіжній і вітчизняній літературі вона характеризується як здатність людини раціонально використовувати джерела з метою виробництва  виробів, здатність приймати логічні рішення для досягнення накреслених цілей, створення нових технологій, можливостей для роботи та інших інновацій. У залежності від цього виділено чотири економічні функції підприємця (особливо у малому та середньому бізнесі):

  1. Ініціатива у залученні ресурсів (землі, праці, капіталу, інформації) до єдиного процесу виробництва продукції або надання послуг. Підприємець виконує роль “провідної зірки”, тобто каталізатора у цьому процесі, він є ініціатором і посередником між наведеними джерелами.

  2. Відповідальність за управління підприємницькою діяльністю як головна риса дієвого підприємництва.

  3. Інноваційна функція підприємця, запровадження нестандартних рішень, виробництво нової продукції, надання нових видів послуг тощо.

  4. Функція ризику,яка випливає з перших трьох. Складовою частиною цього є також створення власного імені, легенди у зв'язку з контактами з громадськістю, особливо із засобами масової інформації.

 

Думаємо, буде цікаво простежити етапи розвитку підприємства та підприємництва, яких можна виділити чотири.

Перший етап: 1820-1870 рр., коли розвиток продуктивних сил  розвинутих тоді країн проходив у ситуації вільної конкуренції між підприємствами щодо ринків збуту продукції. Основні напрямки підприємницької діяльності на той час зосереджувалися на ремісництві, виробництві верстатів та продукції.

Головним мотивом  цього етапу по відношенню до підприємництва є боротьба за успіх в конкуренції щодо збуту продукції, прагнення мінімізувати зіткнення неочікуваних ситуацій в ринковому середовищі, зусилля підвищити прибуток шляхом зростання цін. Зв'язки у межах малих, середніх та великих підприємств здійснювалися за принципом домінанти власника над працівником. Іншими словами, названі зв'язки проходили через призму домінуючого становища власника у всіх випадках їхніх зв'язків.

Другий етап: 1871-1930 рр. Названий період характеризується особливостями у формуванні підприємства як форми господарювання,що виникли в умовах підвищення концентрації капіталу, утворення монополістичної структури економіки, придушення малих та середніх підприємств.

Монополістична позиція великих (за розміром капіталу) фірм зумовила можливості монопольного прибутку у ситуації, коли малі і середні підприємства не були конкурентоспроможними з ними. Вони шукали способів кооперуватися з великим капіталом для забезпечення послуг у галузях, невигідних для великих фірм. У США на цей час виникає нова форма підприємництва,продаж фірмової продукції великих підприємств (франчайзинг), яка стала імпульсом для активізації підприємницьких структур у різних країнах і являла собою одну з форм зв'язків між великими та малими фірмами.

При формуванні підприємницького середовища для малих та серед-них підприємств головною проблемою на цьому етапі можна вважати обережність у виборі партнерів, здатність пристосовуватись до потреб великого бізнесу, розрахунок на власні сили тощо. Все більше враховується потреба значення таких атрибутів підприємницького середовища, як серйозність у партнерських стосунках, дотримання слова.

Третій етап: 1931-1975 рр. – становлення та розвиток підприємницьких структур інтенсивним використанням результатів науки і техніки передусім у розвинених економіках. Це особливо  характерно для періоду після другої світової війни, особливо для Західної Європи, на фоні повоєнного відновлення та приватизації великих об'єднань.

Починають домінувати галузі електротехніки, електроніки, інформатики, обчислювальної техніки та інших наукоємних галузей. Виникає можливість і джерела для розвитку малого та середнього бізнесу, підвищується рівень і значення підприємницької діяльності, змінюється система цінностей, виникає новий тип фірмової культури та зв'язків між суб'єктами бізнесу. З точки зору якостей підприємців, то на цьому етапі переважають такі їх характеристики як сміливість, націленість на досягнення успіху, патріотизм, боротьба за марку та імідж фірми тощо.

Четвертий етап: 1976 р.- до теперішнього часу – характеризується з двох позицій: розвиток підприємництва в країнах, які в цій галузі мають традиції (розвинуті ринкові економіки) та специфіка формування ринкового середовища в колишніх централізованих економіках.

Особливим є середовище економік, що трансформуються, де не було сформованого на ринкових засадах належних умов для становлення та розвитку підприємництва. Незважаючи на високий рівень освіти, досить високу кількість ініціативних людей Україні не вдається створити стабільне підприємницьке середовище. Проблемні елементи економічної реформи, невдала приватизація, недоброякісне, суперечливе і таке, що зазнає постійних змін законодавство, не підвищують довіри і не створюють достатньої мотивації для широкого розвитку малого та середнього бізнесу. Навпаки, зусилля якнайшвидше розбагатіти ініціює проблематичні, часто незаконні дії у підприємництві, що порою завершуються в структурах тіньової економіки. Недовіра в цій ситуації проявляється не лише з боку населення, а й іноземних інвесторів. Гарантом стабілізації підприємницького середовища не виступає і держава, котра сама часто порушує закони, постанови та інші правові акти, і в складному політичному середовищі політичних структур, що ще не викристалізувалися, ситуація стає часто ще складнішою.

 

З досвіду країн з розвиненою ринковою економікою щодо форм і напрямів вдосконалення менеджерської діяльності малого та середнього бізнесу на цьому етапі важливою є орієнтація на:

  1. Прозоре і в правовому плані досконале підприємницьке середовище у концепціях ідеї правової держави. В основі цього лежить стимулювання підприємців до чесної високопродуктивної і соціально корисної діяльності.

  2. Наслідки діяльності суб'єктів підприємництва, що мають в собі позитивні імпульси для національних економік, ведуть її в цілому до вищої продуктивності.

  3. Фірми малого та середнього бізнесу, що розвиваються, є визначальним фактором і стимулом для наступних поколінь, систем виховання та освіти.

  4. Громадська думка виступає пріоритетним чинником у створенні довір'я для марки, фірми, продукту чи послуг і в цілому до малого бізнесу. 

  5. У структурі суб'єктів підприємництва на цьому етапі характерним є зростання об'єднаних бізнесових структур з міжнародним капіталом, що вимагає і припускає високий рівень міжнародної співпраці, особливо в галузі високих технологій, “ноу-хау”, узагальнення нових форм менеджерської праці, інтегрованих систем тощо.

  6. Підсумовуючи визначення підприємництва в цілому, малого та середнього бізнесу, зокрема, додамо й виробничо-господарську діяльність, закладену на добровільності та спрямовану на досягнення успіхів у виробництві продукції або наданні послуг, які є необхідними для суспільства.

 

Вихідними умовами для організації та виконання підприємницької діяльності фірм малого та середнього бізнесу насамперед є:

  • бажання підприємців займатися конкретною діяльністю;

  • достатність капіталу для започаткування власної справи та її ефективного функціонування;

  • спроможність бізнесменів не тільки стабілізувати, а й нарощувати капітал;

  • ініціативність та самостійність у виборі підприємницької діяльності, гнучкість та оперативність у прийнятті управлінських рішень;

  • оптимізацію перерозподілу доходів між структурами підприємницького бізнесу та державою.


У вітчизняній і зарубіжній літературі підприємцем вважається людина, яка ризикує при створенні нової організації, реалізації нової ідеї, виробництві нової продукції або наданні послуг. Підприємництво ж є видом виробничо-господарської, комерційної діяльності, пов'язаної із створенням нових робочих місць, нової продукції, послуг або ідей. Це розмежування, таким чином, зорієнтоване на формування нових ідей, “ноу-хау”, нових технологій та послуг. Дані США показують, що приблизно 70% капіталу об'єднаних  підприємств інвестують інформаційні технології, телекомунікації, програмне забезпечення, виробництво нових матеріалів, біотехнологій тощо. Виробництво в галузі високих технологій щорічно збільшується у 2,5-3 рази, 90% нових технологій у США виходить з малих підприємств і від незалежних винахідників. З двох мільйонів американських мільйонерів 90%  починали із закладання власного підприємства, 40% японського експорту забезпечують малі фірми, які є у високій мірі конкурентоспроможними.

 

У розвинених ринкових економіках у розвитку підприємництва діють дві суперечливі тенденції:

  • бажання досягти найвищого прибутку на підставі нової продукції, послуг, технологій, ідеї бути успішнішим, ніж конкурент. В країнах з розвинутою економікою в силу насиченості ринку, високої конкуренто-спроможності продукції, послуг, ідей,банкрутство фірм саме і визначається тим, як вони її забезпечують. Дані щодо цього вказують, що у Великобританії з усього переліку нових промислових фірм 30% завершують свою діяльність за 2-3 роки, 30% за 7-8 років, десять років діяльності переживають менш ніж 40% фірм. Тільки у 1989 році в Англії було зареєстровано 6814 випадків ліквідації і 3837 банкрутства фірм.

  • ризик банкрутства.

 

Досвід і результат більш ніж 200-річної історії розвитку підприємництва сприяють у зв'язку з наведеним деякі узагальнення. У центрі уваги при цьому є:

  • визначення основних організаційних форм підприємницької діяльності, характерних рис при формуванні економічних зв'язків, котрі створюються між суб'єктами підприємницької діяльності, державою і населенням;

  • визначення особливостей розвитку підприємництва в різних галузях народного господарства;

  • виявлення економічних механізмів, які мотивують суб'єкти підприємницької діяльності на досягнення високої ефективності господарювання.

 

Реструктуризація економіки нашої країни та форм підприємницької діяльності в нинішній період об'єднана з наступом нового покоління комп'ютерної техніки, її універсальністю, а також зниженням ціни на неї.

Тенденції спаду у господарстві на початку 90-х років  ініціювали увагу до проблеми підвищення ефективності господарювання. Великі об'єднання стали ініціаторами появи невеликих підприємств, які на них працюють. Вони забезпечують правову відокремленість самостійним одиницям, але залишаються в позиції головного покупця їхньої продукції, а також послуг. Головний мотив - використати  виробничий потенціал малих підприємств. На базі цього з'являються такі форми організації підприємницьких структур, як “спін-офф”. Великі підприємства почали використовувати в своїх структурах малі господарські одиниці, котрі своїми функціями імітували діяльність малих підприємств. Виникли об'єднання, які організовували, планували роботу малих та середніх підприємств при збереженні їхньої економічної самостійності.

Вже згаданий франчайзинг набуває динамічного розвитку. Наприкінці 90-х років ХХ ст., наприклад у США таким способом працювало 523 тисяч малих організацій, де було зайнято 7,3 млн. осіб. Японський варіант кунбан (точно на час) поширився і в інші країни.

Нинішній період визначити етап надзвичайно інтенсивної діяльності у розвитку нових форм господарювання та бізнесу. У країнах з розвинутою економікою цей етап визначають як етап нових підприємницьких ініціатив, який характеризують високі темпи підвищення кількості підприємств малого та середнього бізнесу, збільшення частки в забезпеченні працевлаштування населення та здобуття позиції в галузях з високими технологіями.

 

Наведена проблематика є досить широкою, в окремих країнах та економіках у деякій мірі специфічною. Її можна узагальнити так:

  1. У країнах з перехідною економікою підприємництво як форма діяльності є складовою трансформації економіки і дає значний внесок до розвитку національного господарства, забезпечує в значній мірі зайнятість населення, розвиток технологій тощо. Держава та владні структури в цих економіках допомагають діяльності підприємства, особливо категорії малих та середніх підприємств (МСП).

  2. Позитивною передумовою організації підприємницької діяльності виступає досконале у правовому плані середовище, котре підтримує інтереси підприємців.

  3. Домінуючої позиції у підприємництві досягають фірми, основані на використанні інтелектуального багатства. У зв'язку з цим виникають такі якості підприємців, як творчість, здатність сформувати нові ідеї та матеріалізувати їх.


Свіжі обговорення на агро-форумі: Нужно ли отрезать ягнятам хвосты в раннем возрасте? Фундук "Трапезунд". ЧП "Ореховод-практик" принимает заказы вегетативных саженцев на осень 2014. Самоходный опрыскиватель серии SP 275 Вопрос по тракторам. Какую технику выбрать? Чем лучше отмывать свинарник?
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.