19 вересня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Економіка сільських територій - Основи підприємницької діяльності та агробізнесу - Організаційно-правові форми господарювання - Розвиток форм виробництва та підприємництва - Організація підприємства: історичний нарис і сучасні тенденції розвитку


Розвиток форм виробництва та підприємництва

Організація підприємства: історичний нарис і сучасні тенденції розвитку

Организация предприятия: исторический очерк и современные тенденции развития

У літературі підприємство часто розуміють як мікроструктурну одиницю, мікросистему, форму господарювання, засновану на ініціативі, самостійності і добровільності в зусиллях знайти досконаліші способи праці та поліпшення її результатів.

Досягнуті результати подаються в прямій залежності до існуючого рівня господарства і життєвого рівня населення. Розвиток окремих форм підприємництва при цьому є основою для створення нових робочих місць і в зв'язку з цим для вирішення важливих соціально-економічних проблем. За останні приблизно 10-12 років у США, наприклад, більш ніж 80% нових робочих місць створено підприємницькими структурами, особливо групою малих і середніх підприємств.

Екскурс в історію розвитку підприємства як виду виробничо-господарської діяльності та її впливу на розвиток суспільства вимагає врахувати внесок до цього питання австрійської школи кінця XIX ст. Підприємницьку діяльність тут розуміють як об'єктивне соціально-економічне явище. Реагуючи на зміни ринку, вона заповнює вузькі місця в існуючих виробничих технологіях, в асортименті продукції і наданні послуг, і працює в різних географічних сегментах.

 

Важливо зазначити, що в процесі розвитку та кристалізації ринкових зв'язків, технології та інтенсифікації використання науки і техніки, в центрі уваги є сфера інтелектуальної діяльності. Перед цим домінувала сфера ринку виробництва і послуг. Наприклад, Шумпетер в роботі "Капіталізм, соціалізм і демократія" звертає увагу на:

  • підприємство як діяльність, що об'єднана з різними ступенями розвитку суспільства;

  • підприємство як чинник реформи суспільного виробництва,що здійснюється за допомогою нових ідей, використання нових джерел енергії, сировини, ринків та форм реалізації продукції.

 

За Шумпетером, основним є втілення нової комбінації факторів виробництва і обігу, а також різних змінних процесів, що спрямовані на досягнення найкращих результатів виробничо-господарської діяльності.

Наступний автор, Ф.А. фон Гайек, в підприємницькій діяльності підкреслює два основні фактори: організаційно-господарський аспект суспільного виробництва та економічну підприємницьку свободу, що є умовою успіху підприємницької діяльності (особиста незалежність та автономія людини в суспільстві уможливлюють, на думку Ф. фон Гайека, найдоцільніше використання власного економічного потенціалу).

 

У багатьох працях різних авторів у зв'язку з аналізом суті підприємства, підприємницької діяльності і основної характеристики підприємців підкреслено власне такі реальності:

  1. Підприємництво як форма господарювання постійно змінюється під впливом різних соціально-економічних факторів і потреб суспільства. Принципові зміни в розвиткові виробничого потенціалу, системі управління тощо вплинули на розвиток підприємства і, навпаки, підприємництво як органічна складова ринкової економіки змінюється в залежності від попиту та потреб ринку.

  2. Характер діяльності підприємства, етапи його розвитку і вплив на розвиток НГ залежать від об'єктивних умов, які створює дана суспільна система, котра визначає, структуру управління та загальні умови здійснення діяльності підприємства.

  3. Основна увага економістів, менеджерів, соціологів, психологів та інших факторів, що цікавляться підприємництвом, спрямована на роль підприємницької діяльності врозвитку суспільства. У центрі уваги власне такі питання, як зниження ринку підприємництва, дослідження проблем мотивації підприємництва, розробка рекомендацій для ефективних результатів у підприємництві, особливу увагу присвячено підприємствам, які тільки розпочинають діяльність.

 

Підприємницька здатність (спроможність) вважається четвертим фактором виробництва (після землі, праці, капіталу). Наприклад, в американській літературі вона характеризується як здатність людини раціонально використовувати джерела з метою виробництва виробів, здатність приймати логічні рішення для досягнення накреслених цілей, створення нових технологій, можливостей для роботи та інших інновацій. У залежності від цього виділено чотири економічні функції підприємця (наприклад, Мк.Конелла, Брена):

  1. Ініціатива у залученні ресурсів (землі, праці, капіталу) до єдиного процесу виробництва продукції або надання послуг. Підприємець виконує роль "запаленої свічки", тобто каталізатора у цьому процесі, він є ініціатором і посередником між наведеними джерелами.

  2. Відповідальність за управління підприємницькою діяльністю як головна риса дієвого підприємництва.

  3. Інноваційна функція підприємця, запровадження нестандартних рішень, виробництво нової продукції, надання нових видів послуг і т. д.

  4. Функціяризику, яка випливає з перших трьох. Складовою частиною цього є також створення власного імені, легенди у зв'язку з контактами з громадськістю, особливо із засобами масової інформації.

 

Через те значне місце відводиться факторам успішності в підприємництві, питанням якості роботи підприємства. Наприклад, Б.Карлофф (Швеція) запроваджує такі фактори успішності підприємництва:

  1. Здатність до структурного аналізу та вдосконалення структури підприємства.

  2. Здатність виявити незадоволені ніким потреби ринку, тобто потреби, які можна задовольнити іншим, вигіднішим способом.

  3. У процесі управління підприємством уміння максимізувати власні вигоди і інтереси підприємства, з також його прибутки.

  4. Поєднання мети і організаційної роботи у фірмі, для чого використовуються стимули і форми мотивації працівників з метою збільшення кількості і підвищення якості продукції.

 

Предметом уваги є також така риса підприємництва, як його успішність для розвитку суспільства. Всупереч існуванню законів, розпоряджень, повідомлень та інших правничих актів сучасній цивілізації ще не вдалося повністю навести порядок з тіньовими та кримінальними структурами в економіці. Навпаки, останні супроводжують економічні рухи. У різних країнах існували та існують різні прояви тіньової економіки. Такі законні застережні заходи, як "сухий закон" у США, частково у Швеції, колишньому СРСР, спричинили зростання тіньової економіки в галузі виробництва алкогольних напоїв з неприємним зіткненням з державним бюджетом. Досвід вказує, що тіньова економіка отримує простір для своєї експансії в екстремальних ситуаціях, коли державний сектор чи економічне законодавство ослаблені або недосконалі і не відповідають економічній ситуації в країні. Фактором розвитку цих структур є адекватно високі податки з прибутку, в результаті чого підприємства не мають достатньо засобів для свого утримання, тобто розвитку власного потенціалу. Ці умови викликають потребу шукати обхідні дороги, які ведуть до зниження надходжень до державного бюджету. Така діяльність веде лише до заспокоєння амбіцій її організаторів, а не суспільства.

 

Цікаво простежити етапи розвитку підприємства та підприємництва, яких можна виділити чотири.

Перший етап: 1820-1870 рр., коли розвиток продуктивних сил, розвинутих тоді країн проходив в ситуації вільної конкуренції між підприємствами щодо збуту продукції. Основні напрямки підприємницької діяльності зосереджувались у ремісництві, виробництві верстатів та продукції.

Головним мотивом цього етапу по відношенню до підприємництва є боротьба за успіх в конкуренції щодо збуту продукції, зусилля мінімалізувати зіткнення иеочікуваних ситуацій в ринковому середовищі, зусилля підвищити прибуток шляхом зростання цін. Зв'язки у межах фірм між власником і працівниками проходили через призму домінуючого становища власника в усіх випадках їхніх зв'язків.

Другий етап: 1871-1930 рр. - характеризується особливостями у формуванні підприємства як форми господарювання, що з'явилася в умовах підвищення концентрації капіталу, утворення монополістичної структури економіки, придушення малих та середніх підприємств.

Монополістична позиція міцніших щодо капіталу фірм зумовила можливості підвищення монопольного прибутку в ситуації, коли малі і середні підприємці не були здатні до конкуренції з ними. Вони шукали способи кооперування з великими об'єднаннями для забезпечення послуг у галузях, невигідних для великого підприємства. У США у зв'язку з цим виникає нова форма підприємництва, продаж фірмової продукції великих об'єднань (френшизінг), яка стала імпульсом для активізації підприємницьких структур у різних країнах і являла собою одну з форм зв'язків між великими та малими фірмами.

При формуванні підприємницького середовища головною проблемою на цьому етапі можна вважати обережність у виборі партнерів, здатність пристосуватись до потреб великих об'єднань, розрахунок на власні сили тощо. Все більше враховується потреба підвищити значення таких атрибутів підприємницького середовища, як серйозність в партнерських стосунках, дотримання слова.

Всередині фірм зв'язки виходили з намагань власників залучити до підприємства щонайбільше кваліфікованих працівників, для чого почали для заохочення використовувати різні системи мотивації , залучення працівників та їх зацікавлення в результатах праці, запровадження різних додаткових видів послуг, що відповідають потребам в матеріальній та духовній областях. Підвищується значення упорядкування зв'язків у підприємництві нарівні суспільства особливо в практичній галузі, виникають різні форми суб'єктів підприємництва, але виникають і відмінності між різними державами.

Третій етап: 1931-1975 рр. - характеризуються інтенсивним використанням результатів науки і техніки передусім у розвинених економіках. Це особливо характерне для періоду після другої світової війни, особливо в Західній Європі, на фоні повоєнного відновлення та приватизації великих об'єднань.

Починають домінувати галузі електротехніки, електроніки, інформатики, обчислювальної техніки. Виникає нова можливість і джерела для розвитку економік, підвищується рівень і значення підприємницької діяльності, змінюється система цінностей, виникає новий тип фірмової культури та зв'язків між суб'єктами підприємництва.

З точки зору якостей підприємців переважають сміливість, зусилля в досягненні успіху, патріотизм, боротьба за марку та імідж підприємства тощо.

Четвертий етап: 1976-2000 рр. - характеризується з двох позицій: розвиток підприємництва в країнах, які в цій галузі мають традиції (розвинуті ринкові економіки) та специфіка формування ринкового середовища в колишніх централізованих економіках.

Особливим є середовище економік, що трансформуються, де не було сформованого на ринковій базі середовища для підприємництва. Незважаючи на високій рівень освіти, досить високу кількість ініціативних людей не вдається створити стабільне підприємницьке середовище. Проблемні елементи економічної реформи, невдала приватизація, недоброякісне, суперечливе і таке, що зазнає постійних змін законодавство, не підвищують довір'я і не створюють достатньої мотивації для солідного і коректного підприємництва. Навпаки, зусилля якнайшвидше розбагатіти ініціює проблематичні, часто незаконні дії в підприємництві, що часто завершується в структурах тіньової економіки. Недовіра в цій ситуації проявляється не лише з боку населення, але й іноземних інвесторів. Гарантом стабілізації підприємницького середовища не виступає і держава, котра сама часто порушує закони, постанови та інші правові акти, і в складному політичному середовищі політичних структур, що ще не викристалізувались, ситуація стає часто ще складнішою.

 

З досвіду розвинених ринкових економік щодо форм і напрямів вдосконалення менеджерської діяльності на цьому етапі важливою є орієнтація на:

  1. Прозоре і в правовому плані досконале підприємницьке середовище в концепціях ідеї правової держави. В основі цього стимулювання підприємців до чесної високопродуктивної і соціально корисної діяльності.

  2. Наслідки діяльності суб'єктів підприємництва, щo мають в собі позитивні імпульси для народних економік, ведуть її в цілому до вищої продуктивності.

  3. Форми підприємництва, які розвиваються, є стимулом для наступних поколінь, систем виховання та освіти.

  4. Громадська думка є визначальним фактором у створенні довір'я для марки, фірми, продукту чи послуг. Прав споживача дотримуються на базі ідеї, яка відома під назвою "суверенність споживача".

  5. У структурі суб'єктів підприємництва на цьому етапі характерним є динамічне зростання об'єднаних підприємств з міжнародним капіталом, що вимагає і припускає високий рівень міжнародної співпраці, особливо в галузі високих технологій, ноу-хау, узагальнення нових форм менеджерської праці і т. ін.

 

Підсумовуючи визначення підприємництва, додамо і виробничо-господарську діяльність, закладену на добровільності та спрямовану на досягнення успіхів у виробництві продукції або наданні послуг, які є необхідними для суспільства.

Вихідними умовами для організації та виконання підприємницької діяльності зазначені автори вважають:

  • бажання, підприємців займатися конкретною діяльністю;

  • достатність капіталу для заснування підприємства та його діяльності;

  • здатність підприємців стабілізувати капітал;

  • організаційне забезпечення процесу комбінації виробничих факторів, які ведуть до конкретних наслідків господарювання;

  • самостійність підприємців у виборі способу підприємницької діяльності, організації виробничо-господарських процесів та управління ними;

  • свободу і самостійність в підприємницькій діяльності, які не можуть бути використані на шкоду суспільству в цілому;

  • оптимізацію розподілу доходів між підприємницькою сферою та державою.

 

В американській літературі підприємцем вважається людина, яка ризикує при створенні нової організації, реалізації нової ідеї, виробництві нової продукції або наданні послуг (наприклад, Ансофф, 1989). Підприємництво є видом виробничо-господарської, комерційної діяльності, пов'язаної із створенням нової продукції, послуг або ідей. Це розмежування, таким чином, зорієнтоване на формування нових ідей, ноу-хау, створення нових технологій та послуг. Дані із США показують, що приблизно 70 % капіталу об'єднаних підприємств інвестують інформаційні технології, телекомунікації, програмне забезпечення, виробництво нових матеріалів, біотехнологій тощо. Виробництво в галузі високих технологій щорічно збільшується у 2,5-3 рази, 90 % нових технологій у США виходить з малих підприємств і від незалежних винахідників. З двох мільйонів американських мільйонерів 90 % починали із закладання власного підприємства, 40 % японського експорту забезпечують малі фірми, які є у високій мірі конкурентоспроможними.

Треба відзначити, що всі визначення підприємництва підкреслюють нові ідеї, ноу-хау, створення нових технологій чи послуг (див., наприклад, закон № 513, 1991 3б. щодо зміни пізніших постанов. Торговельний законник, §2). Підставою для наголошення цього можна вважати насичений ринок в розвинутих ринкових економіках (РЕ), де наявність конкурентної здатності передбачає постійну зміну продукції, послуг та ідей. Якщо підприємство цього не забезпечує, воно наражається на небезпеку ліквідації. Дані щодо цього вказують, що у Великобританії з усього переліку нових промислових фірм 30 % завершують свою діяльність за 2-3 роки, 30 % за 7-8 років, десять років діяльності переживають менш ніж 40 % фірм. У 1989 р. в Англії і в Уельсі було зареєстровано 6814 випадків ліквідації і 3837 банкрутства фірм.

 

У розвиненій ринковій економіці (РРЕ), отже, у розвитку підприємництва діють дві суперечливі тенденції:

  • бажання досягти найвищого прибутку на підставі нової продукції, послуг, технологій, ідеї бути успішнішим, ніж конкурент;

  • ризик банкрутства.

 

Досвід і результат більш ніж 200-річної історії розвитку підприємництва уможливлюють у зв'язку з наведеним деякі узагальнення. У центрі уваги при цьому є:

  • визначення основних організаційних форм підприємницької діяльності, характерних рис при формуванні економічних зв'язків, котрі створюються між суб'єктами підприємницької діяльності, державою і населенням;

  • визначення особливостей розвитку підприємництва в різних галузях НГ;

  • виявлення економічних механізмів, які мотивують суб'єкти підприємницької діяльності на досягнення високої ефективності господарювання.

 

Якщо через призму наведених точок зору поглянемо на період 1975-1995 рр, то побачимо, що в цей період у розвинутих ТЕ в активному розвитку підприємництва і нових формах організації підприємницької діяльності відбулись визначні зміни. У середині 70-х рр. - реструктуризація економік, перебудова організаційних структур та застосування нових форм менеджерської діяльності.

Власне, в СІНА та країнах Західної Європи був запроваджений перехід до дивізійного способу управління, котрий передбачав децентралізацію господарської діяльності. У 60-і рр. приблизна кількість працівників у підприємництві була 644, а в 80-і рр. ця кількість знизилась на 210.

Тут відчувається тенденція зменшити, атомізувати великі об'єднання. Наприклад, відділ виробництва Дженерал Електрик, котрий виробляє мотори для літаків, був поділений на 8 відносно самостійних малих одиниць.

Другою тенденцією в перебудові промисловості в РРЕ було запровадження нових договірних зв'язків великих, середніх та малих виробничих одиниць на засадах довготривалих договірних зв'язків. Наприклад, Дженерал Моторс має більш ніж 32 тис. суб-постачальників, у більшості випадків малих підприємницьких одиниць. Малі підприємства, як правило, укладають угоди з багатьма великими об'єднаннями, чим певною мірою оберігають себе від коливань економічного циклу і мають можливість реагувати на нову економічну ситуацію. Малі підприємства беруть участь і в реалізації державних замовлень, що гарантує їм збут.

Реструктуризація економік та форм підприємницької діяльності була в наведений період об'єднана з наступом нового покоління комп'ютерної техніки, її універсальністю, а також зниженням ціни на неї.

Тенденції спаду в господарстві в 1980-1982 рр. ініціювали увагу до проблеми підвищення ефективності господарювання. Великі об'єднання стали ініціаторами появи невеликих підприємств, які на них працюють. Вони забезпечують правову відокремленість самостійним одиницям, але залишаються в позиції головного покупця їхньої продукції, а також послуг. Головний мотив - використати виробничий потенціал малих підприємств. На базі цього з'являються такі форми організації підприємницьких структур, як "спін-офф". Великі об'єднання почали використовувати в своїх структурах малі господарські одиниці, котрі своїми функціями імітували діяльність малих підприємств. Виникли об'єднання, які організовували, планували роботу малих та середніх підприємств при збереженні їхньої економічної самостійності.

Вже згаданий френшизінг набуває динамічною розвитку. У 1988 р., наприклад, в США таким способом працювало 523 000 малих організацій, де працювало 7,3 млн. працівників (USInolustrialOutlookWash, 1989, 62). Японський варіант kunban, justintime (кунбан, точно на час) поширилась і в інші країни.

Нові форми одночасно дозволили підприємництво із іноземною участю (jointventures). У той самий час розвинулись такі форми підприємницької діяльності, як інкубатори, технополіси та технопарки тощо.

80-і рр. можна визначити як етап інтенсивнішої діяльності в розвитку нових форм господарювання та підприємництва. У РТЕ цей етап визначають як етап нових підприємницьких ініціатив, який характеризують високі темпи підвищення кількості малих та середніх підприємств, збільшення їхньої частки в забезпеченні працевлаштування населення та здобуття позиції в галузях з високими технологіями.


Наведена проблематика є досить широкою, в окремих країнах та економіках у деякій мірі специфічною. Її можна узагальнити так:

  1. У РТЕ підприємництво як форма діяльності є складовою ТЕ і дає значний внесок до розвитку НГ, забезпечує в значній мірі зайнятість населення, розвиток технологій тощо. Держава та владні структури в цих економіках допомагають діяльності підприємства, особливо категорії малих та середніх підприємств (МСП).

  2. Позитивною передумовою організації підприємницької діяльності виступає досконале в правовому плані середовище, котре підтримує інтереси підприємців.

  3. Домінуючої позиції в підприємницькій діяльності досягають форми, основані на використанні інтелектуального багатства. У зв'язку із цим виникають такі якості підприємців, як творчість, здатність сформувати нові ідеї та матеріалізувати їх.


Свіжі обговорення на агро-форумі: Фундук "Трапезунд". ЧП "Ореховод-практик" принимает заказы вегетативных саженцев на осень 2014. Оборудование для перемещения зерновых от производителя О пестицидах Гусеничная пара - кто что знает? Чем кормить лошадь зимой?
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.