18 вересня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Місцеве самоврядування - Розвиток місцевого самоврядування в Україні - Основи місцевого самоврядування - Правова основа місцевого самоврядування


Основи місцевого самоврядування

Правова основа місцевого самоврядування

Правовая основа местного самоуправления

Місцеве самоврядування в Україні базується на фундаменті, який становлять правові, матеріальні, фінансові, соціальні та інші умови і можливості діяльності територіальних громад, органів та посадових осіб місцевого самоврядування по вирішенню питань місцевого значення (муніципальної діяльності).

Ці умови та можливості називають основами місцевого самоврядування і серед них в першу чергу можна виділити правові, матеріальні та фінансові основи.

Правові основи місцевого самоврядуванняв Україні становлять, в першу чергу, норми-принципи Конституції України, що закріплюють найважливіші відносини, які виникають в процесі організації і функціонування місцевого самоврядування в України, зокрема, територіальну організацію місцевого самоврядування, порядок та форми його здійснення, порядок формування та використання комунальної власності, гарантії самоврядних прав територіальних громад.

 

Ці норми містяться більш як в 30 статтях Конституції України і їх можна систематизувати у наступні групи:

 

1. Норми, в яких закріплюються засади конституційного ладу, народовладдя, рівність всіх форм власності, гарантується місцеве самоврядування. До них відносяться:

  • визнання і гарантування місцевого самоврядування (стаття 7);

  • здійснення народом влади безпосередньо і через органи місцевого самоврядування (стаття 5);

  • самостійність місцевого самоврядування, його органи не входять до системи органів державної влади (статті 5, 140);

  • визнання і рівний захист всіх форм власності, включаючи і комунальну власність (стаття 13)

  • зобов’язаність органів місцевого самоврядування діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19).

 

2. Норми, в яких регламентується діяльність місцевого самоврядування по забезпеченню прав і свобод людини і громадянина, зокрема:

  • право громадян знайомитися в органах місцевого самоврядування з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею (стаття 32);

  • право громадян брати участь в місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів місцевого самоврядування (стаття 38);

  • право громадян на рівний доступ до служби в органах місцевого самоврядування (стаття 38);

  • право громадян проводити збори, мітинги походи і демонстрації, про які завчасно сповіщаються органи місцевого самоврядування (стаття 39);

  • право громадян на індивідуальні чи колективні звернення (петиції) до органів місцевого самоврядування (стаття 40);

  • право громадян користуватися для задоволення своїх потреб об’єктами права комунальної власності (стаття 41);

  • обов’язку органів місцевого самоврядування надавати житло громадянам, які потребують соціального захисту (стаття 47);

  • безоплатного надання медичної допомоги в комунальних закладах охорони здоров’я (стаття 49);

  • право громадян на освіту, яке забезпечується доступністю і безоплатністю освіти (крім вищої) в комунальних навчальних закладах (стаття 43);

  • право громадян на відшкодування за рахунок місцевого бюджету матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56).

 

3. Норми, що закріплюють правові, організаційні, матеріальні та фінансові основи місцевого самоврядування, вони, зокрема, стосуються:

  • порядку призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування (стаття 85);

  • підзвітності і підконтрольності місцевих державних адміністрацій радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами (стаття 118);

  • обов’язку місцевих державних адміністрацій забезпечувати взаємодію з органами місцевого самоврядування та реалізацію повноважень, делегованих відповідними радами (стаття 119);

  • складу представницьких органів місцевого самоврядування та принципів їх формування (стаття 141);

  • матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (стаття 142);

  • державної підтримки місцевого самоврядування (стаття 142);

  • предметів відання та повноважень місцевого самоврядування (стаття 143);

  • можливості делегування органам місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади (стаття 143);

  • права органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймати рішення, які є обов’язковими на відповідній території (стаття 144);

  • необхідності законодавчого врегулювання питань організації місцевого самоврядування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування (стаття 146).

 

4. Норми, в яких закріплені правові гарантії місцевого самоврядування. Ці норми стосуються:

  • підстав і порядку зупинення рішень органів місцевого самоврядування та звернення до суду з метою їх оскарження (стаття 144);

  • судового захисту прав місцевого самоврядування (стаття 145).

Поряд з Конституцією України правову основу місцевого самоврядування становить система нормативно-правових актів, що регламентують його організацію і функціонування, зокрема, закони України, відповідні акти Президента України і Кабінету Міністрів України, акти органів місцевого самоврядування та акти, прийняті на місцевих референдумах.

 

Ця система нормативно-правових актів будується на принципах жорсткої ієрархії, що передбачає:

  • по-перше, верховенство норм Конституції України – норми всіх інших актів не можуть суперечити конституційним нормам, вони мають бути спрямовані на деталізацію і конкретизацію положень конституційних норм;

  • по-друге, вищу юридичну силу норм законів України, в першу чергу Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”[1], по відношенню до підзаконних актів – указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, рішень органів місцевого самоврядування;

  • по-третє, відповідність актів місцевого самоврядування – актів місцевих референдумів та актів органів місцевого самоврядування положенням всіх нормативно-правових актів органів державної влади, що прийняті в межах їх компетенції.

 

Серед законів України, що містять норми, які регламентують питання організації та функціонування місцевого самоврядування, особливе місце займає Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року, який по-суті є “базовим” законом з цих питань. Саме на підставі цього Закону були розроблені законопроекти та прийняті закони, в яких регламентуються окремі питання функціонування місцевого самоврядування, наприклад: “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про органи самоорганізації населення” тощо. Необхідність прийняття зазначених законів прямо передбачена в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” або випливає з його положень.

Виключно важливе значення для формування правової основи місцевого самоврядування в Україні відіграла Європейська хартія місцевого самоврядування, яка сьогодні є основним міжнародно-правовим документом для країн-членів Ради Європи з питань організації місцевої влади на засадах місцевого самоврядування. В ньому викладені стандарти щодо організації управління на місцях на засадах місцевого самоврядування, які є обов’язкові для держав – членів Ради Європи.

Поряд з Конституцією і законами України, відповідними міжнародно-правовими документами, указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України важливим і необхідним елементом правової основи місцевого самоврядування виступають нормативні акти місцевого самоврядування – рішення органів місцевого самоврядування та місцевих референдумів.

 

Ці акти виступають своєрідним засобом саморегуляції територіальної громади, системи місцевого самоврядування, а можливість їх прийняття прямо передбачена Конституцією України, стаття 144 якої визначає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими для виконання на відповідній території. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (стаття 26) деталізує нормотворчі повноваження представницьких органів місцевого самоврядування, відносячи до них, зокрема:

  • затвердження статуту територіальної громади;

  • прийняття регламенту ради;

  • встановлення чисельного складу ради та її органів;

  • наділення органів самоорганізації населення власними повноваженнями;

  • затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку території;

  • регулювання земельних відносин на відповідній території;

  • затвердження місцевого бюджету;

  • утворення позабюджетних фондів та затвердження положень про них;

  • встановлення місцевих податків та зборів;

  • затвердження правил з благоустрою території;

  • затвердження символіки тощо.


Цей Закон (ст. 7) також закріплює право територіальної громади приймати обов’язкові для виконання рішення на місцевих референдумах.

За допомогою актів місцевого самоврядування встановлюються норми права, які є обов’язкові для населення, органів, установ та організацій, що здійснюють діяльність в межах відповідної території. Предметом цих актів можуть бути окремі питання статусу органів та посадових осіб місцевого самоврядування, організації їх діяльності, управління комунальною власністю, участі громадян, їх об’єднань у реалізації повноважень місцевого самоврядування тощо.



[1] Згідно з частиною першою статті 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону”. Тим самим Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” надається юридична сила органічного закону (тобто такого, що має вищу юридичну силу у порівнянні із звичайними законами).


Свіжі обговорення на агро-форумі: Фундук "Трапезунд". ЧП "Ореховод-практик" принимает заказы вегетативных саженцев на осень 2014. Оборудование для перемещения зерновых от производителя О пестицидах Гусеничная пара - кто что знает? Чем кормить лошадь зимой?
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.