23 вересня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Основи бізнесу - Економічна ефективність діяльності підприємницьких структур в аграрній сфері - Ефективність підприємницької діяльності і почуття господаря


Економічна ефективність діяльності підприємницьких структур в аграрній сфері

Ефективність підприємницької діяльності і почуття господаря

Эффективность предринимательской деятельности и чувства хозяина

Одним із самих могутніх і дійових стимулів до праці, розвитку і підвищення ефективності підприємств агробізнесу є почуття господаря. Воно у вищій мірі характерне для всіх підприємців незалежно від соціально-економічного типу господарства і формується цілим рядом об'єктивних і суб'єктивних факторів.
Перш за все, мабуть, слід більш точно визначити, який зміст втілюється в поняття "господар". Напевне, таким можна вважати лише того, хто фактично володіє засобами виробництва, розпоряджається виробничим процесом, вільно користується цими засобами і результатами своєї праці. У зв'язку з цим необхідно підкреслити, що власник і господар - це далеко не одне і те ж. В цілому ряді випадків власник з тих або інших причин на певний час передає права володіння, розпорядження і користування своїм майном іншій особі за відповідну винагороду. Саме на цій основі виникає цілий соціальний прошарок підприємців - орендарів, які володіють всіма необхідними якостями господаря, хоч і не виступають власниками, наприклад, ферми. До речі, Володимир Даль ще у 1882р. так визначив слово "господар" : власник, владний розпорядник, управитель. У своєму словнику він наводить слідуючий приклад : "В заводі два управителі; один по майстровій частині, другий господар, а сам власник у Пітері".
У США, наприклад, більшість сімейних і спільних ферм є власністю одного або декількох осіб. В той же час є чимало фермерів-орендарів, які працюють одноосібно або із залученням найманої робочої сили. Крім того, близько мільйона сімейних і спільних ферм у доповнення до своєї землі орендували її в значних розмірах.
Більшість фермерів, оскільки вони є власниками, в принципі можуть продати ферму, здати її в оренду, закласти її повністю або частково для одержання кредитів, які використовуються на розширене відтворення. Вони можуть також об'єднати своє господарство з іншими, створити спільну ферму або сільськогосподарську кооперацію.
Сучасне фермерське господарство вимагає великих витрат основного і оборотного капіталу. В кінці 90-х років все рухоме і нерухоме майно фермерів США і їх фінансові активи склали 1189,3 млрд. дол. (у поточних цінах), або по 518,9 тис. у середньому на одне господарство. Навіть вартість землі, приміщень, машин і обладнання складала у середньому 188,7 тис., на середніх фермах (реалізація від 40 до 100 дол.) - 528,7 тис., на великих - 1346 тис. дол. Природно, більшість фермерів почувають себе цілком багатими людьми.
З іншого боку, як уже відмічалося вище, у 1996р. 265 тис. фермерів-орендарів орендували 47,3 млн. га сільськогосподарських угідь - близько 14,8% від всієї фермерської землі. У більшості випадків вони орендували також будівлі і споруди, житло, а інколи і сільськогосподарську техніку. Крім того, повні і часткові господарі, до яких відносяться сімейні, спільні ферми і корпорації, брали в оренду в інших власників ще близько 120 млн. га землі. Нарешті, фермери постійно беруть у банках, страхових компаніях та інших фінансових інститутах великі суми довгострокових і короткострокових кредитів під заставу землі й іншого майна. В результаті більш ніж 20% їх засобів фактично їм не належать, вони виступають як би орендарями у кредитних закладах, а роль орендної плати виконують проценти за кредит.
Таким чином, у загальному підсумку близько 50% землі і значна кількість інших основних засобів фактично фермерам США не належить.
Отже, головне - не власність, а наявність реальних повноважень на самостійне ведення господарства на умовах повної самоокупності і самофінансування.
Слід все таки зробити декілька застережень. Близько 1 млн. фермерів США отримують основний доход від роботи за межами своєї ферми. Тому збитки від ферми вони можуть компенсувати за рахунок інших заробітків, що здебільшого і відбувається в реальному житті, так як дрібні і найдрібніші ферми, як правило, менш ефективні, і витрати виробництва на них можуть бути вищі, ніж виручка від реалізації. З іншого боку, великі сільськогосподарські підприємства, які належать агропромисловим компаніям, також завжди можуть розраховувати на фінансову підтримку своїх засновників. Тимчасові збитки для них - не проблема. Решта 1200 тис. фермерських господарств різних категорій повністю працює на принципах самофінансування і несуть весь ризик за ведення господарства.
У випадку ефективного ведення господарства, одержання достатнього доходу підприємець-фермер і його сім'я будуть процвітати. В протилежному випадку він сам несе всю відповідальність, може частково лишитися свого господарства або повністю розоритися.
Сільське господарство відрізняється високим ступенем ризику, консерватизмом самих селян до впровадження всього нового, до будь-яких перемін в їх житті. Швидко змінюється технологія і організація виробництва. Техніка безперервно вдосконалюється і постійно дорожчає. Застосування мінеральних добрив і засобів захисту рослин приводить до забруднення навколишнього середовища. У фермера, як і в будь-якого сільськогосподарського підприємця, немає стабільного і гарантованого ринку збуту, останній до того ж залежить не тільки від внутрішніх, але і міжнародних факторів, так як значна частина фермерської продукції повинна експортуватися.
В той же час підприємець, приймаючи на себе майже весь ризик ведення господарства, наділений практично необмеженими правами. Він самостійно вибирає напрямок діяльності свого господарства, вирішуючи питання про внутрігосподарську спеціалізацію, виходячи із наявних виробничих ресурсів і наявної робочої сили. Враховуючи кон'юнктуру ринку і у відповідності до укладених угод він складає перспективні і поточні плани по обсягу продаж тієї чи іншої продукції. Він сам забезпечує збут по різних каналах (відкритий ринок, контракти із вертикальними інтегрованими фірмами, збутова кооперація).
Сьогодні вирішальною проблемою, від якої залежить ефективність підприємницької діяльності всіх структур агробізнесу, залишається налагодження системи їх постачання сільськогосподарською технікою, паливно-мастильними та іншими матеріальними ресурсами.
За кордоном, наприклад, головною зв'язуючою ланкою між промисловими компаніями і фермерами є підприємства-ділери. В основному це сімейні ферми, які за ліцензією якої- небудь великої компанії організують реалізацію вироблених нею машин та їх технічне обслуговування. Виробничі приміщення, обладнання і інструменти, як правило, є власністю дилера; він працює як незалежний підприємець, веде господарство на всій страх і ризик. Компанія, з якою він співробітничає, у випадку необхідності може надавати йому допомогу кредитами, довгостроковими поставками техніки, запасних частин і т. ін. В 90-х роках майже 15% дилерів США одержали ліцензії на право продажі і обслуговування техніки у декількох компаній відразу. Радіус обслуговування фермерів - 30-35 км. Нині в системі агробізнесу США збутом і технічним обслуговуванням зайнято понад 8 тис. дилерів.
Слід відмітити, що якщо фермери США у багатьох випадках залежать від машинобудівельних корпорацій, то і останні, у свою чергу, в значній мірі залежать від економічних можливостей фермерських господарств.
Гостра конкурентна боротьба за фермера-покупця сільськогосподарської техніки заставляє великі промислові корпорації США йти йому назустріч, зразково організовувати агросервіс, що дає йому можливість, в свою чергу чергу, без перешкод вести свою власну справу. Приблизно така ж ситуація має місце і при постачанні фермерів мінеральними добривами і пестицидами, насінням, комбікормами, племінною худобою.
В економічно розвинених країнах велику роль в ефективному функціонуванні структур агробізнесу, і в першу чергу, фермерських господарств, відіграє впровадження сучасних форм роздрібної торгівлі, все це вимагає від харчової промисловості випуску стандартизованої, попередньо упакованої і готової до реалізації продукції. Надходження її у магазини повинно бути скоординовано у часі, номенклатурі, кількості і якості. Ось чому більшість промислових компаній розвинутих країн перейшли до закупок у фермерів по заздалегідь укладених контрактах, у яких зазначені всі умови реалізації того чи іншого продукту. Цей спосіб закупок одержав широке застосування, особливо при реалізації продукції, що швидко псується (бита птиця, худоба, овочі, молоко, фрукти тощо). В агропромисловому комплексі (агробізнесі) США понад 25% всієї товарної продукції ферм реалізується на онсові договорів контрактації. Головне досягнення цієї системи полягає в тому, що контракти укладаються, як правило, на тривалий строк, що і забезпечує фермерам певну стабільність виробництва.
Ще один важливий канал реалізації продукції сільськогосподарських товаровиробників - через фермерські кооперативи. Світовий досвід свідчить, що роль таких кооперативів у переробці і реалізації продукції фермерів величезна. В США їх питома вага у загальному обсязі продаж в 90-х роках перевищила 30-% рубіж.
Таким чином, в агробізнесі економічно розвинених країн існують різні типи сімейних ферм : а) по виробництву аграрної продукції; б) заготівельні; в) переробка і реалізація сільськогосподарської продукції ; г) сервісні - продаж і обслуговування сільськогосподарської техніки і інших матеріальних ресурсів; д) обслуговуючих тощо.
Незважаючи на те,що у всіх економічно розвинених країнах домінуючою формою господарювання в агробізнесі є сімейна ферма, що функціонує в основному на власній праці членів сім'ї, в них відбувається невпинне украпнення даних ферм. У зв'язку з цим відомий американський економіст Вогелер у своїй книзі "Міф про сімейну ферму" пише : "... указуючи на комуністичні колективні господарства і проклинаючи їх як приклад "тоталітарного рабства", ми, американці, здатні в той же час указувати на нашу, таку ж нещадну систему і з гордістю посилатися на неї як на "прекрасне вільне підприємництво...". Цей висновок, очевидно, не потребує будь-яких додаткових коментарієв.
Теоретично індивідуальні фермери конкурують на ринку як рівні. Але оскільки великі комерційні фірми і корпорації мають вирішальні переваги при купівлі товарно-матеріальних цінностей (вони купують їх оптом - на 15-20% дешевше), при організації виробництва і реалізації своєї продукції (за великі обсяги продаж їм клієнти платять на 10-15% більше), то вони і перемагають в цій "рівній" конкурентній боротьбі.
В табл. 57 наведені особливості трьох основних організаційних форм підприємництва.

57. Особливості трьох організаційних форм підприємництва

Особливості
Приватне (одноосібне) володіння
Товариство
Корпорація
Юридичний статус Не потрібно юридичних формальностей; необмежена відповідальність Угода між партнерами.Необмежена відповідальність партнерів, якщо інше не обумовлене угодою Необхідне затвердження Статуту корпорації, обмежена відповідальність, яка визначається розмірами акціонерного капіталу
Можливості Обмежені і визначаються особистим капіталом та кредитоздатністю власника Обмежене особистим капіталом партнерів та їх здібностями одержать кредит Потенційно широкі через можливості залучати капітал інвестора
Тривалість існування Обмежену життям або активним періодом життя власника Обмежена періодом дії угоди між партнерами На практиці не має меж. Власність може бути передана шляхом продажу
Гнучкість та конфіденційність Повністю Гнучкість обмежена положеннями угоди між партнерами; конфіденційність визначається відносинами між партнерами Гнучкість обмежена положеннями статуту; більшість корпорацій зобов'язана публікувати певну частину своєї фінансової інформації
Оподаткування Особистий прибутковий податок, спадкоємці повинні платити податок на спадщину, що змешує їх продавати бізнес для зменшення податку Особистий прибутковий податок. Податок на спадщину Корпоративний податок на прибуток, особистий прибутковий податок на дивіденди; податки на спадщину не виплачуються


Відомо, що успіх, чим би ви не починали займатися, в тому числі і підприємницькою діяльністю, ніколи не приходить відразу. Він складається з цілої низки поступових досягнень, причому в одному випадку, цього досягають досить швидко, в іншому - дуже повільно, а буває, що успіх і невдача приходять по черзі. Все, що викладено у навчальному посібнику, в якійсь мірі може стати вам у пригоді, але,звичайно, на повноту висвітлення не претендує. Це тільки азбука, канва тієї великої сфери, якою є підприємницька діяльність.
Усі таємниці бізнесу пізнають насамперед у процесі практичного досвіду. І в цьому відношенні ми стоїмо тільки на початку шляху.


Свіжі обговорення на агро-форумі: Органические жидкие удобрения Витамины и добавки собаке? Самый вкусный огурец Чем лучше отмывать свинарник? АВД для сельского хозяйства
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.