16 листопада 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Основи бізнесу - Місце та роль товарних бірж як основних посередників в бізнесі - Функціонування товарних бірж


Місце та роль товарних бірж як основних посередників в бізнесі

Функціонування товарних бірж

Функционирование товарных бирж
Однією з основних функцій біржі є формування цін на той чи інший товар. Формування біржової ціни на товар базується на співвідношенні попиту і пропозиції як на загальному, так і на біржовому ринку.
Пропозиція являє собою масу товарів, призначених для реалізації, які вже представлені на ТБ (або на її складах) , або можуть бути доставлені на ТБ. В окремих випадках на біржі може бути представлений не весь обсяг пропонованої партії товару, а лише його зразок і документи, які засвідчують право розпорядження товаром.
Обсяг і склад пропозиції товару на біржі не є стабільними, вони перебувають в постійному русі. З одного боку, формуючі його товари непреривмо реалізуються на торгах, а отже випадають з сфери біржового ринку, а з другого - попит беззупинно відтворюється на кожних нових товарах, завжди видозмінюючись при цьому в обсязі, структурі і в якісних параметрах.
Розглянемо пропозицію конкретного реального товару на біржовому ринку, його можна викласти слідуючою формулою:

 

Пі = - Зі - Рі,

де Пі - обсяг пропозиції реального товару на біржовому ринку на даний час;
Зі - товарний запас, який є у всіх продавців даного товару на біржі на даний момент, який може бути негайно проданий покупцям при укладанні угоди типу "СПОТ";
Рі - товарні ресурси, які можуть бути вироблені (завезені з іншого регіону) протягом певного часу для передачі покупцям при укладанні угоди типу "форвард".
Обсяг пропозиції являє собою кількість товару, яку конкретні продавці бажають реалізувати на біржових торгах в даний момент часу за певною ціною. При високих біржових цінах продавці прагнуть збільшити обсяг пропозиції на біржі і навпакичим нижче рівень біржових цін, тим менший їх обсяг буде пропонуватись на торгах. Ця залежність між пропозицією і рівнем ціни при інших рівних умовах носить назву функції пропозиції від ціни і відображається слідуючим чином.

П = f(Ц),

де П - обсяг пропозициціі товару на біржі;
Ц - рівень біржової ціни на даний товар;
f -функція, яка відображає математичні параметри залежності.
Графічнім зображенням функції пропозиції від ціни є крива пропозиції (рис. 15).

Рис. 15. Крива пропозиції товару на біржі

В нормальному вигляді крива пропозиції має на графіку направленість верх і вправо, тобто більш високому рівню біржової ціни відповідає більший обсяг пропозиції товару на біржі. Так, рівню біржової ціни Ц1 відповідає обсяг біржової пропозиції О1, а більш високому рівню біржової ціни Ц2 - більший обсяг біржової пропозиції О2.
Ціна є головною, але не єдиною умовою зміни обсягу пропозиції. Існує цілий ряд додаткових умов, які обмежують вплив функції пропозиції від ціни.
1.Ціна пропозиції не може бути нижче рівня витрат на виробництво даного товару. Розглянемо це положення на слідуючому прикладі. Припустимо, що на трьох промислових підприємствах виробляється і пропонується до продажу на біржі деякий товар при слідуючих затратах (З) на виробництво і обсяг випуску (О):
1-е підприємство: З1 О1
2-е підприємство: З2 О2
3-є підприємство: З3 О3
При цьому: Зз > З2 > З1.
Щоб забезпечити беззбитковий випуск і реалізацію на біржі товару в обсязі О=О1+О2+О3, тобто задіяти виробничі потужності всіх названих промислових підприємств, необхідний мінімальний рівень біржової ціни в розмірі Ц=3. Проте при такій біржовій ціні ефективна діяльність (яка передбачає одержання певного прибутку) буде забезпечена лише двом підприємствам (1-му і 2-му), а третє підприємство, не одержуючи прибутку, виробляти даний товар відмовляється. В цьому випадку на біржі буде запропонований обсяг товарів в розмірі О1+О2 (або О-О3). Скорочення обсягу пропозиції визве ріст рівня біржових цін. Для того, щоб нормалізувати цей рівень під впливом пропозиції, необхідна участь в біржових торгах нового виробника товару, який забезпечує його випуск при рівні витрат не нижче З2 (в нормальних умовах функціонування біржового ринку біржова ціна повинна бути не нижче З2+ середня норма прибутку).
Таким чином, рівень витрат на виробництво товару є мінімальною межею рівня біржової ціни, з якої починає проявляти себе функція пропозиції і ціни.
2. Пряма залежність росту обсягу пропозиції товару від збільшення рівня його біржової ціни проявляється лише до певної межі. В умовах функціонування біржового ринку реального товару не можна значно підвищувати рівень біржової ціни, так як при цьому, починаючи з певної межі починає знижуватися обсяг попиту на товар. А зниження обсягу попиту в свою чергу приведе до зниження обсягу пропозиції. Це можна прослідкувати за даними рис. 16.

Рис. 16. Залежність росту обсягу пропозиції товару від рівня біржової ціни

З графіка видно, що конфігурація функції пропозиції в умовах біржового ринку реального товару має вид параболічної кривої. В одній своїй частині (АВ) крива пропозиції має позитивний нахил, а отже, обсяг пропозиції під впливом росту біржової ціни підвищується. Потім крива змінює напрямок (ВС), у зв'язку з чим починає проявлятися від'ємний вплив росту ціни на обсяг пропозиції товару на біржі. Таким чином, точка "В" являє собою межу позитивного значення функції обсягу пропозиції від рівня біржової ціни. Іншими словами, ця точка є максимальною межею рівня біржової ціни, до якої проявляє себе функція пропозиції від ціни.
3. Ціна пропозиції даного товару залежить від зміни біржових цін на інші споріднені з ним товари. Перш за все, це відноситься до пропозиції товарів, взаємозв'язаних між собою технологічно (сировинний ресурс - готовий продукт). Крім того це впливає на товари, які перебувають у відношеннях або взаємозалежності як у виробництві, так і в споживанні. Взаємозалежність і взаємодоповнюваність у виробництві визначаються характером спожитої сировини, матеріалів, обладнання, в споживанні - функціональним призначенням товарів.
4. Ціна пропозиції залежить від фізико-хімічних властивостей товарів. Так як товари, що швидко псуються, не підлягають тривалому зберіганню, то, попавши на склад біржі, ці товари вимагають щонайшвидшої реалізації. Тому навіть при зниженні рівня біржових цін продавець, як правило, не може знизити обсяг продукції.
5. Ціна пропозиції залежить від кількості продавців на біржі. Нормальне функціонування біржового ринку пов'язане з активною конкуренцією на ній продавців. На біржовому ринку конкретного товару може бути виділено два основних види конкуренції: досконала конкуренція і недосконала конкуренція. Досконала конкуренція представляє собою таке положення на біржі, коли жоден з продавців не здатний чинити вплив на рівень біржових цін (в силу чисельності пропозицій на продаж товару). Недосконала конкуренція на біржі припускає можливість окремих продавців чинити суттєвий вплив на рівень біржових цін і обсяг пропозиції, використовуючи своє домінуюче положення на біржовому ринку. Недосконала конкуренція на біржі проявляється у вигляді монополії або олігополії (планування на ринку декількох компаній на відміну від монополії). Монополія - найбільш недосконалий вид конкуренції і характеризує ситуацію на біржовому ринку, коли продавцем товару є один виробник або одна брокерська контора. Олігополія : припускаємо, що більша частина біржового ринку захоплена декількома крупними продавцями, а решта його поділена між великою кількість дрібних конкурентів.
6. Ціна пропозиції на біржовому ринку залежить від темпів інфляції. Так як між двома циклами виробництва товару тривав інколи значний проміжок часу, протягом якого в умовах інфляції зростають ціни на сировину, матеріали, пальне, обладнання, витрати на оплату праці тощо, то продавець поряд з рівнем витрат на виробництво і нормою прибутку повинен включати в біржову ціну і можливі витрати від інфляції (вони дорівнюють темпу інфляції за період одного циклу виробництва і реалізації товару).
Таким чином, під ціною пропозиції розуміють таку ціну, яка може бути запропонованою продавцем товару на біржі, виходячи з рівня його витрат і очікуваного прибутку з врахуванням стану поточної економічної і біржової кон'юнктури.
Другим компонентом, що формує біржові ціни, є попит. Попит -форма вираження потреби покупців в товарах, представлених на біржовому ринку і забезпечених відповідними фінансовими ресурсами. Обсяг попиту являє собою кількість товару, яку покупці збираються купити на біржі при певному рівні біржової ціни.
При низькому рівні біржових цін покупці прагнуть купити більший обсяг товарів, а при високому їх рівні - відповідно менший обсяг (або взагалі відмовитись від покупки). Ця залежність між обсягом попиту і рівнем при інших рівних умовах носить назву функції политу від ціни і може бути вираженою слідуючим чином:

С= f(Ц),

де С - обсяг попиту на товар на біржі;
Ц - рівень біржової ціни на даний товар;
f - функція, яка відображає математичні параметри залежності попиту від ціни.
Графічним відображенням функції попиту від ціни є крива попиту, яка представлена на рис. 17.

Рис. 17. Крива попиту на товар на біржовому ринку

В нормальному вигляді крива попиту має на графіку направленість вниз і вправо, тобто більш низькому рівню біржової ціни відповідав більший обсяг попиту на біржі. Так, рівню біржової ціни Ц1 відповідає обсяг біржового попиту О1, а більш низькому рівню біржової ціни Ц2-більший обсяг біржового попиту О2.
Здатний біржовий ринок чи ні створювати ситуації, коли функція попиту від ціни не працює, навіть такі парадоксальні ситуації, коли з ростом рівня біржової ціни росте і обсяг попиту або відповідно зниження рівня біржової ціни приводить до зниження обсягу попиту? Виявляється, такі ситуації можливі принаймні в слідуючих чотирьох випадках:
а) при продажі незамінимих в споживанні товарів (наприклад, солі). Обсяг попиту на ці товари мало пов'язаний з рівнем цін на них, а у ряді випадків взагалі від рівня цін не залежить. Так, при збільшенні ціни на сіль, обсяг попиту на неї залишається таким же, як і до підвищення його рівня;
б) при продажі товарів, потреба в яких вже насичена. Зниження рівня цін на такі товари здебільшого супроводжується і зниженням обсягу политу. Практика продажу на торгах цілком добротних, але морально застарілих товарів показуємо ріст обсягу попиту на такі товари можливий за умови лише "шокового" (досить різкого) зниження рівня біржових цін;
в) при продажі товарів з низькими споживчими властивостями (якщо б аналогічні високоякісні товари з більш високою ціною). Так, наприклад, при підвищенні рівня біржових цін на комп'ютери покупці з обмеженим розміром фінансових ресурсів будуть збільшувати обсяг попиту на менш якісні їх моделі (повністю відмовляючись від купівлі нових моделей з високою ціною). В економічній науці дане явище (коли ріст рівня цін веде до збільшення обсягу попиту) одержало назву ефекту Гіффена;
г) при продажі на біржі товарів, в умовах інфляції відкритого типу, яка спостерігається в даний час. Коли економіка вражена інфляцією, неминуча глибока деформація психології покупців. Стикаючись з постійним підвищенням рівня біржових цін і очікуючи їх зростання ще в більшій мірі, вони прагнуть придбати товари про запас, використовуючи з цією метою всі вільні грошові ресурси. В економічній науці таке явище зветься "адаптивним інфляційним очікуванням". В біржовій практиці воно більш відоме під назвою "ажіотажний попит".
Таким чином, функція попиту від ціни має ряд виключень, які повинні враховуватись в біржовій практиці ціноутворення. Але навіть і для більшості реалізованих на біржі товарів рівень ціни є далеко не єдиною умовою зміни обсягу попиту. Розглянемо зміст основних із інших умов, які формують обсяг попиту на біржі.
1. Обсяг попиту на окремі споживчі товари залежить від рівня реальних доходів покупців. На перший погляд визначити співвідношення рівня доходу і обсягу попиту нескладно: чим вище рівень доходу покупців, тим більший обсяг попиту (включаючи і біржовий попит) і навпаки. Проте практика свідчить, що єдиної універсальної залежності для всіх груп товарів не існує. Кожному біржовому ринку окремих груп товарів властиві свої специфічні залежності, які визначаються особливостями їх споживання, їх можна умовно розділити на три основні групи, які описуються в теорії ринку (включаючи , біржовий ринок) кривими попиту Торнквіста:
а) товари першої необхідності (до них в Українській біржовій практиці ми відносим основну масу продовольчих товарів, відносно недорогі види одягу і взуття, ряд галантерейних і господарських товарів тощо). Для цієї групи товарів крива попиту Торкнвіста має вид гіперболи;
б) товари вторинної потреби ; до них в біржовій практиці можуть бути віднесені дорогі види одягу і взуття, галантерейно-парфюмерних товарів, побутові машини і прибори господарського призначення;
в) предмети розкошу; в нашій біржовій практиці до них відносять дорогоцінні хутрові вироби, престижні марки автомобілів, імпортна комп'ютерна і відеотехніка тощо.
2. Обсяг попиту на одні товари, які реалізуються на біржі, залежить від рівня цін на інші товари. Зміна обсягу попиту на товар з постійним рівнем біржової ціни може відбутися від впливом змін рівня біржових цін на інші товари. При цьому характер такої залежності різний і визначається тим. як співвідносяться між собою окремі товари, що реалізуються на біржі. В цьому відношенні можливі три принципові ситуації:
а) товари, що реалізуються на біржі, цілком незалежні в споживанні один від одного (наприклад, кава і електробритва). Очевидно, що в таких випадках взаємовплив зміни рівня цін товарів на обсяг попиту на інші товари дорівнює нулю;
б) товари, взаємозалежні в споживанні ( наприклад, м'ясо і риба. З ростом рівня біржових цін на м'ясо попит покупців частково може переключитись на рибу. Якщо рівень біржових цін на неї не зміниться, і навпаки;
в) товари, взаємодоповнюючі один одного в споживанні (наприклад, автомобіль і бензин). Якщо з ростом біржових цін на автомобілі обсяг попиту на них упаде, то при цьому знижується і обсяг попиту на бензин (при інших рівних умовах).
3. Ціна политу залежить від кількості покупців на біржі. Досконала і недосконала конкуренція виникає не лише на біржовому "ринку продавця", але і на "ринку покупця". Це значить, що в ролі монополістів і олігополістів можуть виступити крупні покупці, які диктують свою волю і політику цін на біржі. В такому випадку зниження рівня біржових цін не завжди веде до збільшення обсягу попиту.
4. Ціна попиту на окремі групи технічно складних і модних товарів залежить від стадії їх життєвого циклу. Детально поняття життєвого циклу товарів і його основні стаді ми розглянемо в темі, яка розкриває аналіз біржової кон'юнктури. Тепер відмітимо лише, що кожній стадії життєвого циклу товару властиві свій рівень біржової ціни попиту.
Таким чином, під ціною попиту розуміємо таку ціну, яка може бути запропонована покупцю товару на біржі, виходячи з його потреби і фінансових можливостей з врахуванням стану поточної економічної і біржової кон'юнктури.
В межах діапазону цін пропозиції і попиту, заявлених до торгів на біржі окремими продавцям, формуються реальні рівні цін на товари по яких укладаються біржові угоди.
Оптимальним варіантом рівня біржової ціни виступає ціна ринкової рівноваги. Під ціною рівноваги розуміється рівень ціни, який урівноважує пропозицію і попит на біржі, тобто сформувався при повній їх відповідності.
Раніше ми розглядали обсяг пропозиції і обсяг попиту на біржі, як функцію ціни. В свою чергу і рівень біржової ціни, свою чергу, може бути виражений у вигляді обернених функцій обсягу попиту і пропозиції:

Ц = f-1 (П), Ц = f-1 (С),

де Ц - рівень біржової ціни на даний товар;
П - осяг пропозиції товару на біржі;
С - обсяг попиту на товар на біржі;
f-1 - обернена функція, яка відображає математичні параметри залежності ціни від пропозиції або попиту.
Економічно ці функції можна розуміти слідуючим чином: чим вище обсяг пропозиції товару на біржі, тим вище рівень біржових цін, які викликали ці пропозиції, чим вище обсяг попиту на товар на біржі, тим нижче рівень біржових цін, що викликали цей попит.
Проте на кожних торгах у зв'язку з неповним задоволенням попиту або надлишком пропозиції рівня цін, по яких можуть бути укладені угоди, відхиляються від рівня рівновісної ціни. Такі ціни, по яких потенційно можливе укладання угод на даних торгах, називаються котирувальними цінами. Ціна попиту і пропозиції, які не визивають зацікавленості у контрагентів для укладання біржових угод, називаються некотирувальними цінами. Ціни, по яких на торгах були укладені біржові угоди, називаються оплаченими цінами (розрізняють оплачену ціну реального товару і опціонного контракту). Види біржових цін зображені в табл.38.

Структура елементів біржової ціни на товар

При визначенні рівнів біржової ціни на товар, необхідно кількісно відобразити їх мінімальну межу, нижче якої вони не можуть формуватися в умовах нормального функціонуючого біржового ринку. З цією метою необхідно знати всі елементи, які формують рівень біржової ціни в сучасних умовах з врахуванням податкового законодавства України. Структура елементів біржової ціни на товар представлена на схемі 19.

АЕ - ціни пропозиції;
ЖБ - ціни попиту;
Г - рівновісна біржова ціна;
БЕ - біржові ціни, що котируються;
ВД - оплачені ціни;
АБ - ціни пропозиції, що не котируються;
ЕЖ - ціни попиту, що не котируються.

Схема 19. Зміст елементів біржової ціни товару

38. Види біржових цін і діапазони їх рівнів

Собівартість виообництва товару
1
Витрати по доставці товару покупцю (споживачу)
2
Цінові скидки, які надаються покупцю
3
Прибуток виробника товару
4
Акцизний збір
5
Податок на додану вартість, який виплачується брокерській конторі
6
Комісійна винагорода, яка виплачується брокерській конторі
7
Відрахування біржі від суми угоди
8
Державне мито (звір) від суми угоди
9

1. Собівартість виробництва товару являє собою важливий елемент біржової ціни і по більшості товарів займає найбільшу питому вагу порівняно з іншими елементами. Вона відображає в грошовій формі витрати виробника, включаючи вартість спожитих в процесі виробництва сировини, матеріалів, засобів виробництва, зарплати працівників і ряду інших поточних витрат.
2. Витрати по доставці товару покупцю. Ці витрати, здебільшого, заздалегідь передбачаються в ціні товару і залежать від місця передачі товару покупцю, помічається в нашій практиці термін "франко". До цього місця всі витрати по доставці товару несе продавець (виробник), а починаючи з цього місця і далі - покупець. В сучасній біржовій практиці найбільш часто виконуються слідуючі варіанти "франко":
а) франко-склад виробника (самовивіз товару покупцем із підприємства-виробника);
б) франко-склад біржі (доставка, товарів на склад продавцем з послідуючим самовивозом товару покупцем);
в) франко-станція (порт)-відправлення (доставка товару на станцію або в порт відправки продавцем з наступним транспортуванням товару за рахунок покупця);
г) франко-станція (порт) призначення - (доставка товару на станцію призначення або в порт призначення за рахунок продавця наступним транспортуваням товару за рахунок покупця);
д) франко-склад покупця-(транспортування товару від місця виробництва до складу покупця за рахунок продавця).
В міжнародній практиці при укладанні біржових контрактів на імпорт або експорт товарів для визначення базисних умов їх доставки використовується спеціальна комерційна термінологія "1НКОТЕРМС-90", наведена в табл. 39.

39. Базисні умови доставки товарів, прийняті в міжнародній практиці
у відповідності з "ІНКОТЕРМС-90"

Група умов доставки
Індекс умов доставки
Зміст умов доставки
Група Е (самовивіз)
EXV
франко-завод (виробник)
Група F (основна перевозка продавцем не оплачується)
FCA
FAS
FOB
франко-перевозчик товару
франко-порт відправки (уздовж борту судна)
франко-порт порту відправлення
Група С (основне перевезення оплачується продавцем
CFR
CIF
CPT
CIP
вартість товару і його фрахт до станції (порту) призначення
вартість товару, його страхуванняі фрахту до станції (порту) призначення
провезення, оплачено до станції (порту) призначення
страхування і провіз, оплачені до станції призначення
Група D (доставка товару на певне місце)
DAF
DES
DEQ
DDV
DDP
Доставлено на кордон
Доставлено з судна
Доставлено з пристані
Доставлено з неоплаченим митом
Доставлено з оплаченим митом

3. Цінові скидки, які надаються покупцю. Ці скидки встановлені по відношенню до базисної ціни пропозиції, яка підлягає "уторговуванню" на біржі в процесі торгів. Вони служать для додаткового відшкодування витрат покупця і одержання ним більш високого прибутку. В практиці біржової торгівлі використовуються слідуючі основні види цінових скидок:
а) скидка на великий обсяг закупки товарів в сумі (так звана "бонусна скидка"). Її розмір в залежності від обсягу закупленої партії товару може коливатися в межах 5-15 відсотків;
б) скидка на велику партію закупок товарів в натуральних одиницях виміру (видозмінений варіант бонусної знижки), її розмір також може коливатися від 5 до 15 відсотків;
в) скидка за розрахунок по укладеному біржовому контракту готівкою ("скидка сконто"). В міжнародній практиці вона пропонується покупцю в розмірі 2-3 відсотків від суми угоди. В умовах нашої біржової торгівлі з дефіцитом наявних грошей (готівки) в обігу вона коливається в межах 5-10 відсотків;
г) сезонні скидки. Вони бувають двох видів. Перший їх вид передбачає скидку за продаж сезонного товару після закінчення сезону його реалізації, розмір цієї скидки досягає інколи 20-25 відсотків. Другий вид надається за покупку перших партій товару до наступного сезону в цьому випадку її розмір не перевищує 10 відсотків;
д) спеціальні скидки (скидки особливим покупцям). Найбільшого розповсюдження одержали два види таких скидок - постійним покупцям (в цьому випадку вони коливаються в межах 5-10 відсотків) і привілейованим покупцям; для дитячих садків, будинків; для підприємств, розміщених в зоні Чорнобильської АЕС тощо. В цьому випадку скидка носить добродійний характер і її розмір встановлюється продавцем диференційно в кожному окремому випадку;
е) закриті скидки. Ці скидки надаються по товарах, які вимагають ліцензування при вивезенні за межі даної території, якщо придбані покупцем, який знаходиться в межах цієї території (тобто коли необхідність в ліцензуванні відпадає). Розмір такої скидки перебуває в межах ставок плати за ліцензування вивозу товару;
ж) експертні скидки. Вони надаються, як правило, іноземним покупцям зверх скидок на внутрішньому ринку, які здійснюють розрахунки за укладені біржові контракти у вільно конвертованій валюті. Розміри таких скидок встановлюються продавцем в кожному конкретному випадку.
4. Прибуток виробника товару. Він є необхідною умовою самофінансування підприємця, й умовах ліберизації цін максимально допустимий його рівень (по відношенню до собівартості регулюється державою за допомогою антимонопольного законодавства і податкової системи). В склад прибутку включається і та його частина, яка оплачується в бюджет у вигляді податку на прибуток.
5. Акцизний збір. Являє собою непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари, який включається в їх ціну. Акцизний збір розповсюджується на окремі товари як вироблені на підприємствах України, так і ввезені по імпорту з-за її меж. Перелік таких товарів і ставок податку на них встановлюється в Україні згідно чинного законодавства і можуть корегуватися по роках.
6. Податок на добавлену вартість (ПДВ). який стягується з виробника. Він являє собою частину заново створеної вартості товару і стягується при його реалізації. Для товарів, які реалізуються на біржі, тобто по великих цінах, ставка податку на добавлену вартість, яка стягується з виробника товару, складає 28 відсотків.
7. Комісійні винагороди, які виплачуються брокерській конторі, визначаються умовами брокерської угоди з клієнтами (продавцями). Здебільшого вони коливаються в межах 3-6 відсотків від ціни реалізованого товару (суми угоди). На окремих товарних біржах діє єдина система ставок брокерських винагород.
Розмір брокерської винагороди повинен забезпечити брокерській конторі відшкодування всіх матеріальних витрат, виплату зарплати персоналу контори, плату податку на добавлену вартість (в розмірі 22 відсотка від загальної суми брокерської угоди) і одержання прибутку, частина якого потім буде перерахована в бюджет у вигляді податку на доход від посередницької діяльності.
8. Відрахування біржі від СУМИ угоди визначається Правилами роботи конкретної біржі. В більшості випадків розмір відрахування біржі коливається від 0, 15 до 2,0 відсотків. Є біржі, які взагалі відмовились від стягування цих відрахувань (наприклад ТБ "Колесо"),
9. Державне мито від суми угоди. На товарно-сировинних біржах України вони дефіренційовані в залежності від конкретної суми угоди. Так, з угод до 1 тис. грн., мито встановлене в розмірі 0,5 відсотків від суми угоди, з угод від 1 до 10 тис. грн. -відповідно 0,25 відсотків і з угод більше 10 тис. грн. - 0,1 відсотків.
Встановлення рівня біржової угоди ціни на конкретний товар здійснюється на основі її калькуляції по всіх вище перерахованих елементах. Так як ряд елементів може бути визначеним лише в процесі торгів (цінові скидки, базисні умови поставки тощо), то рівень ціни пропозиції визначається в межах певного інтервалу.

Види цінової стратегії і політики продавця на ТБ

Рівень біржових цін пропозиції визначається не тільки шляхом їх калькуляції по окремих складових елементах, але і в процесі розробки цінової стратегії продавця товарів. Розрізняють п'ять основних видів цінової стратегії продавця (виробника) товару на ТБ (схема 20).

Схема 20. Основні види цінової стратегії продавців на товарній біржі

1. Проникнення на біржу з високим ступенем конкуренції продавців. Перед багатьма виробниками товарів, які реалізують свою продукцію на основі держзамовлення, через діючу сітку підприємств оптової торгівлі або по прямих зв'язках з підприємствами роздрібної торгівлі, рано чи пізно виникає задача організувати продаж частини своєї продукції через біржу. Як правило, з цією метою вибирається біржа в тому регіонів якому розташоване підприємство виробник (хоч, як це відмічалося раніше, така біржа може бути розташована і в регіоні концентрації споживання даної продукції). Але виявляється на вибраній біржі цілий ряд брокерських контор вже пропонують подібну продукцію і закріпили за собою значну долю біржового ринку. В цьому випадку задача проникнення на вибрану біржу може бути вирішеною не лише придбанням на ній брокерського місця, але і відповідною стратегією ціноутворення, яка дає змогу звернути на себе увагу потенційних покупців.
2. Максимізація прибутку від біржових угод в поточному періоді. Ряд брокерських контор, представляючи продавців на біржі, прагнуть використати біржову кон'юнктуру таким чином, щоб в максимальній мірі підвищити рівень цін. Такі продавці, як правило, не пропонують покупцям жодних цінових скидок. Більше того, користуючись тимчасовою кон'юнктурою, вони нав'язують покупцям невигідні для них умови угоди (самовивіз, повна передоплата, оплата готівкою тощо). Така цінова стратегія орієнтована лише на поточні результати і, хоч дає змогу одержати короткотерміновий ефект, не може створити фундамент для успішної роботи в довготерміновій перспективі.
3. Розширення своєї долі на біржовому ринку за показником "питома вага в обсязі попиту". Ряд продавців, які мають великі потенційні можливості для залучення на біржу товарів, вибирають дану стратегію, так як вона дає змогу одержати додатковий прибуток не за рахунок підвищення рівня біржових цін, а за рахунок продажу більшого обсягу товарів. Як правило, збільшення обсягів виробництва і продажі товарів приводить (при інших рівних умовах) до зниження рівня втрат підприємства, що при незмінному рівні доходів від реалізації дає змогу одержати більшу масу прибутку. Добиваючись лідерства на біржі за показником "питома вага в обсязі угод", таке підприємствопродавець може навіть піти на зниження рівня цін.
4. Завоювання біржового ринку за показником "якість товару". Окремі продавці на біржі ставлять своєю стратегічною метою оволодіння тим сегментом товарного ринку, який має зв'язок з самими високоякісними виробами даної групи. З одного боку це сприяє їм формувати на біржі відповідний імідж, а з другого завжди підтримувати самий високий рівень біржових цін по даній групі товарів.
5. Забезпечення "виживання" на біржі. Така стратегічна ціль ставиться продавцями в тих випадках, коли на біржі спостерігається високий рівень конкуренції або при зниженні потреби покупців в даному товарі. Якщо така біржова кон'юнктура прогнозується на нетривалий період, то вибрана стратегія дає можливість продавцю якийсь час уникнути фінансового краху. Якщо ж поворот несприятливої кон'юнктури в найближчий час до кращого не очікується, вибрана стратегія дозволяє продавцю одержати певний час для диверсифікації (проникнення у нові для себе галузі і сфери) виробленого і реалізованого на біржі асортименту товарів.
В залежності від вибраної стратегії продавець здійснює на біржі свою конкретну цінову політику в ході тортів протягом певного періоду часу. В біржовій практиці для цієї мети використовуються слідуючі основні форми цінової політики продавця (схема 21).

Схема 21. Основні форми цінової політики продавців на товарній біржі

"Ціновий лідер". Ця політика характерна для найбільш крупних продавців даного товару на біржі, які в силу завоювання високої питомої ваги ринку, можуть чинити суттєвий вплив на рівень біржових цін. Таким продавцям на біржі, як правило, легко відкидати спроби цінової війни зі сторони конкурентів, питома вага яких на біржовому ринку відносно невелика.
"Рух у фарватері". Таку політику вимушені здійснювати на біржі продавці з відносно невеликим обсягом запропонованих до реалізації товарів. Самостійний вплив на рівень біржових цін вони робити не можуть. Верхньою межею рівня цін для таких продавців виступають ціни пропозиції "цінових лідерів" на біржі.
"Проникнення на біржу". Суть цієї політики полягає в тому, що продавець, який вперше пропонує на біржі товар, встановлює на нього ціну значно нижче, ніж інші продавці. Таку цінову політику він продовжує здійснювати і на наступних торгах. По мірі "завоювання" певної долі біржового ринку відповідно його виробничому або торговому потенціалу, він постійно підвищує рівень біржових цін на свої товари до середніх показників. Для здійснення цієї політики продавець на певному її етапі повинен володіти значним запасом товарів або можливістю доставки більшого їх обсягу на біржу.
"Зняття вершків". Ця цінова політика використовується при введенні на біржі нового виду товару і передбачається значний відрив біржових цін від їх середнього рівня. Вона може бути також застосованою при монополії або олігополії на біржовому ринку, при сприятливій для продавців біржовій кон'юнктурі. Здійснюватись така політика може лише протягом розумно обмеженого, часу.
"Середні витрати + прибуток". Така політика здійснюється продавцями невеликих партій товару за широким їх асортиментом. Вона полягає в такому моделюванні біржових цін, коли рівень прибутку однаковий по відношенню до всіх реалізованих товарів. Такий підхід гарантує продавцю мінімально необхідну ефективність діяльності, дає змогу уникнути великих сум податку при перевищенні граничного рівня рентабельності. Окремим випадком такої цінової політики є реалізація стратегії "виживання" на біржі - в цьому випадку рівень прибутку до собівартості повинен бути мінімальним (5-10 відсотків), а при необхідності взагалі приближається до нуля.
"Цільовий прибуток". В цьому випадку продавець товару заздалегідь визначає необхідну йому суму прибутку для здійснення своєї господарської діяльності і співвідносить її до суми вкладеного капіталу (а не до витрат, як у попередньому випадку). Рівень прибутку продавця в даному випадку повинен бути не нижче середи ьогалузевої норми прибутку (середнього рівня дивідендів по акціях або середньої банківської (депозитної) ставки).
"Відчутна цінність". Ця цінова політика заснована на престижності окремих товарів для покупців в силу їх унікальності. Так, наприклад, багато іноземних марок автомобілів за своїми ходовими і експлуатаційними характеристиками, дизайну та інших параметрах поступаються вітчизняним маркам автомобілів.
"Ціновий образ". Таку цінову політику здійснюють продавці, які прагнуть сформувати уяву у покупців, що рівень біржових цін, на їх товар завжди нижче ніж у конкурентів (продавців подібних товарів). Ця цінова політика ведеться під гаслом: "У нас завжди дешевше". Як свідчить огляд сучасної біржової практики, таку цінову політику почали здійснювати вже не окремі продавці, а цілі біржі. Зокрема, реклама однієї з бірж, розміщена в багатьох періодичних виданнях в 1992р. наголошувала: "Ми продавали Вам товари на 1 тис. крб. дешевше, ніж на інших біржах, але Ви цього не помітили. Тепер ми будемо продавати Вам товар на 2 тис. крб. дешевше". Політика "цінового образу" розрахована на те, що за рахунок зниження рівня цін можна буде значно збільшити обсяг угод і одержати за рахунок цього набагато більший розмір маси прибутку.
"Атака". Ця цінова політика продавця орієнтована на швидке розширення своєї долі на біржовому ринку за показником "питома вага в обсязі угод". Здійснення цієї політики передбачає пропозицію на біржі досить великої кількості товару з різким зниженням рівня біржових цін. Для здійснення такої політики підприємство-продавець повинне попередньо суттєво знизити собівартість випуску товарів і нагромадити достатній обсяг фінансових ресурсів, щоб протягом певного часу витримати значне зменшення суми прибутку. Згодом (після витіснення ряду конкурентів сума прибутку значно зросте за рахунок збільшення обсягу угод і відшкодує понесені фінансові втрати.
Кожний продавець товарів на біржі повинен володіти всіма формами здійснення цінової політики і з врахуванням зміни біржової кон'юнктури або своїх виробничих можливостей успішно застосовувати їх в своїй комерційній діяльності. При цьому перехід від однієї форми цінової політики до іншої повинен бути підготовленим заздалегідь і прорахованим по основних фінансових показниках.

Суть і правила біржового котирування цін

Важливою функцією ТБ є котирування цін. Біржове котирування цін полягає у виявленні середніх, об'єктивних цін на основні біржові товари на основі цін угод (оплачених цін) за спеціальною методикою. Котирування цін на ТБ здійснює її спеціальний підрозділ - котирувальна комісія. Результати біржового котирування цін являють собою інформацію про ціни угод попередніх торгів, носять довідковий характер і виступають орієнтиром для продавців і покупців при пропозиції своїх цін.
Основна мета котирування біржових цін - встановлення в розрізі окремих груп товарів типової, довідкової ціни, яка відображає вартість одиниці товару при типових (середніх) обсягах угод і умовах торгів. Типова, довідкова біржова ціна є найбільш реальним орієнтиром для продавців і покупців товарів у зв'язку з впливом на неї випадкових ціноутворюючих факторів.
Порядок розрахунку типових біржових цін визначається якістю угод на попередніх торгах по даному товару.
При великій кількості угод типова ціна розраховується як середня (середньоарифметична проста або зважена) від рівня всіх цін угод, які укладені по даному товару на торгах, так як відхилення від неї будуть за законом великих чисел взаємно гаситись. Така типова ціна є найбільш показною. При невеликій кількості угод типова ціна визначається з врахуванням окремих мінімальних і максимальних її значень, обсягу купівлі продажу товару по кожній угоді, кількість учасників торгів і ряду інших умов, зарані визначених котирувальною комісією. При цьому частина біржових угод, віднесених котирувальною комісією до нетипових, із процесу котирування цін виключається.
При разових угодах по даному товару котирування цін за результатом торгів не проводиться, відповідно не розраховується і типова ціна.
ТБ біржа України на сучасному етапі їх розвитку в більшості випадків характеризується нестабільністю торгів, значними змінами в асортименті запропонованих до торгів товарів суттєвими коливаннями обсягів пропозиції і попиту, великими розбіжностями в умовах укладання угод, значними коливаннями рівня цін угод на окремих біржах навіть в межах одного регіону. Тому здійснювати котирування цін на кожних товарних біржах значно складніше ніж на ТБ з розвинутою економічною і біржовою інфраструктурою. З подальшим розвитком ТБ і біржової торгівлі, спеціалізацію ТБ ціни угод на них все в більшій мірі будуть наближатись до рівновісних ринкових цін, що полегшить їх біржове котирування.
Котирування цін на ТБ базується на слідуючих основних правилах:
1. Котирування цін здійснюється лише по тих товарах і товарних групах, угоди по яких на даній біржі укладаються систематично. На більшості спеціалізованих ТБ перелік таких товарів в основному носить стабільний характер. Що стосується універсальних ТБ, то перелік таких товарів встановлюється на основі аналізу результатів торгів за тривалий період часу і періодично переглядається з врахуванням змін біржової кон'юнктури.
2. Товари, по яких здійснюється біржове котирування цін попередньо класифікуються не лише за асортиментними позиціями, але і за стандартами якості. Заново впроваджуваний асортимент товарів (технічні новинки, імпортні вироби тощо) повинен виділятися по мірі стабілізації числа угод по ньому, в самостійні котирувальні одиниці. Подібні зміни вносяться і в якісні різновидності товарів.
3. Для включення інформації про ціни угоди в котирування. встановлюються мінімальні обсяги угод по кожній котирувальній товарній групі. При менших обсягах угод інформація про них з котирування виключається. В ряді випадків слід встановлювати і максимальні обсяги угод, які відносяться до типових на даній біржі. Це пов'язане з тим, що при великих обсягах угод на рівень оплачених цін великий вплив починають чинити розміри цінових знижок.
4. В процесі котирування цін повинні враховуватись умови доставки товарів, передбачених в конкретних біржових контрактах. При суттєвому їх диференціюванні умови доставки (а відповідно і ціни угод) слід звести до єдиного базису. Як правило, таким єдиним базисом є умови доставки "франко-склад біржі". По відношенню до цього базису корегуються ціни угод.
5. В котирування включаються лише ціни останніх торгів і тільки за результатами угод на даній біржі. Типові ціни на інших ТБ можуть використовуватись лише для порівняння у вигляді окремої інформації.
6. При здійсненні котирування цін необхідно враховувати умови розрахунків по укладених контрактах (передоплата, оплата за фактом, форми розрахунків тощо). Якщо вони суттєво відрізняються, їх також зводять до єдиного базису. Методика приведення умов розрахунку по укладених контрактах викладена в слідуючій темі занять.
Існують різні способи біржового котирування цін, які базуються на застосуванні економіко-математичних методів і обчислювальної техніки. Ці методи досить складні і застосовуються спеціально підготовленими працівниками котирувальних комісій ТБ.
Результати біржового котирування цін публікуються не пізніше слідуючого за торгами дня і містять слідуючу систему показників в розрізі асортиментних позицій і якісних стандартів кожного товару:
а) рівень типової ціни в розрахунку на одиницю товару;
б) мінімальний і максимальний рівні цін, знижок;
в) рівень цін першої і останньої угод (така інформація відображається лише на спеціальних і вузькоспеціалізованих ТВ за великої кількості угод на кожних тортах по даному товару).
Форма бюлетеня котирування біржових цін за результатами торгів наведена нижче в табл. 40.

40. Примірка форма бюлетеня котирування біржових цін за результатами торгів

Назва
Якісні характеристики товару
Одиниця виміру
Типовий обсяг угоди
Ціна за одиницю товару
типова
мінімальна
максимальна
початку торгів
закінчення торгів
1
2
3
4
5
6
7
8
9

Свіжі обговорення на агро-форумі: Самоходный опрыскиватель серии SP 275 Фундук "Трапезунд". ЧП "Ореховод-практик" принимает заказы вегетативных саженцев на осень 2014. Вопрос по тракторам. Какую технику выбрать? Чем лучше отмывать свинарник? АВД для сельского хозяйства
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.