17 липня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Основи бізнесу - Роль фінансів у підприємництві - Показники фінансової діяльності фірми


Роль фінансів у підприємництві

Показники фінансової діяльності фірми

Показатели финансовой деятельности фирмы
Можна назвати безліч показників, і кожний з них буде мати свої позитивні і негативні риси. Єдиного, ідеального, універсального показника немає. І це не випадково. Змішана економіка, яка базується на різних формах власності, привела до створення організаційно-правових форм підприємств бізнесу, що функціонують в різних галузях, сферах суспільного виробництва. І знайти єдиний, співставний вимірник ефективності функціонування для всіх підприємств практично неможливо.
В основному підприємства бізнесу використовують стару систему показників, яку застосовують в Україні.
Разом з тим практика функціонування підприємницьких структур уже сьогодні виробила сукупність вимог, що ставляться до формування системи показників ефективності фінансово-економічної діяльності, яка зводиться до слідуючого:
- вона повинна відображати всі сторони діяльності фірми і бути ув'язаною з кількісними та якісними показниками її функціонування;
- розробляється адресно - по галузях, сферах виробництва, підприємствах; бути співставною для всіх ланок бізнесу;
- базуватися на діючій системі показників, обліку та статистики, без ускладнення розрахунків;
- найважливіші показники повинні затверджуватися директивно; разом з тим для обгрунтування бізнес-планів можливо і необхідно використання розрахункових і аналітичних показників;
- по основних показниках повинні бути забезпечені облік, звітність і контроль. В нинішніх умовах для визначення ефективності фінансово-економічної діяльності фірм бізнесу застосовують слідуючі показники:

 

1. Коефіцієнт покриття (КП) = Мобільні засоби (МЗ)/Короткотермінові зобов'язання (КЗ)

Збільшення КП показує наявність надмірних запасів (оптимальне співвідношення КП=1-1,5), хоч тут можливі варіанти в залежності від галузі, структури запасів, форми розрахунків тощо. Постійне зниження КП означає зростаючий ризик неплатоспроможності.

2. Коефіцієнт ліквідності (КЛ)=Мобільні засоби - Запаси ТМЦ / Короткотермінові зобов'язання

Це більш точна характеристики можливості задоволення кредитів за першою вимогою (нормальний КЛ=1.0; в роздрібній торгівлі він може становити 0,4-0,5).

3. Коефіцієнт автономії(КА) =Сумарний власний капітал /Сума балансу

Бажано, щоб він був більше 0,5.

4. Коефіцієнт маневреності (КМ)= Власні оборотні засоби /Сумарний власний капітал.

де власні оборотні засоби рівні мобільним засобам за відрахуванням короткострокової заборгованості.
Крім названих коефіцієнтів використовують ще і такі :

5. Ступінь негайного покриття боргів= Негайно реалізуємо майно / Термінові борги + Термінові борги готівкою

6. Ступінь покриття короткострокових боргів= Швидко реалізуємо майно/
Короткострокові та середньострокові борги + короткострокові платежі готівкою ;

7. Ступінь покриття готівкою і легко реалізуємих цінних паперів = Сума готівки і цінних паперів/ Короткострокові борги+ короткострокові і борги готівкою;

8. Ступінь загального покриття = Сума вільного майна і резервів/Короткострокові + короткострокові платежі готівкою; борги

9. Коефіцієнт заборгованості = Залучений капітал/Власний капітал;

10. Індекс фінансового напруження = Залучений капітал/Авансований капітал;

11. Загальний показник ліквідності і можливості самофінансування
Потік готівки(Кеш-Флоу) = Валовий прибуток+ Амортизація.

Чим вищий показник Кеш-Флоу, тим кращий фінансовий стан фірми.
12. Продуктивність праці на виробництві= Оборот/число працюючих або Прибуток/ зарплату роб. або Оборот/Витрати

13. Продуктивність праці в торгівлі= Оборот/Кількість зайнятих або Оборот/Торгові площі;

14. Ефективність вкладення акціонерного капіталу = Ціна акцій/Дивіденди або Акціонерний капітал/ Число акцій
Загальний показник ефективності виробництва - найбільш точний критерій конкурентноздатності фірми в довгостроковому плані.
Методика розрахунку така: обсяг умовно-чистої продукції фірми за рік співвідноситься до сукупних витрат живої і уречевленої праці, які були використані для його виробництва :

СФП = УЧП/ЗП+А+М,

де СФП - індекс сукупної факторної продуктивності;
УЧП - обсяг умовно-чистої продукції;
ЗП - фонд зарплати робітників та службовців;
А - сума амортизаційних відрахувань поточного року в незмінних цінах того року, коли було придбане обладнання;
М - вартість сировини, матеріалів і послуг, куплених на стороні.
Загальна рентабельність (Рз) обчислюється як відношення балансового прибутку (П) до середньорічної вартості основних виробничих фондів (Фосн) і нормованих оборотних засобів (Фоб), тобто

Рз = П/ Фосн + Фоб *100.

Рентабельність окремих видів продукції (Ро) розраховується як відношення прибутку (П) до собівартості (С), тобто

Ро = П /С* 100.

Таким чином, визначення показників фінансово-економічної діяльності фірми - це процес визначення ефективності її функціонування.

Ціноутворення та його роль в бізнесі

Ціноутворення - одна із найважливіших складових маркетингу.
Разом з тим ціноутворення є й найбільш складним розділом фінансової діяльності підприємця, бізнесмена і важливим компонентом господарської практики підприємств. Особливу роль ціни відіграють в умовах ринкової економіки, де процес виробництва і споживання регулюється за їх допомогою. Тому для того, щоб зрозуміти анатомію ринкової ціни кожного товару, слід в першу чергу визначити її подвійну суть, що витікає із подвійної природи праці і товару, тобто необхідно розрізняти дві сторони праці - вартість як відображення закладеної в товарі абстрактної праці і споживчу вартість як речовий вираз конкретної праці.
Методики самі по собі не складні і бізнесмени, підприємці вибирають ту, яка на їх погляд є найбільш доцільною. Термін "витрати плюс накидка", звичайно застосовується переважно в роздрібній торгівлі, а "витрати плюс прибуток" - в промисловості, особливо у контрактах по виконанню робіт на окремих замовленнях.
Розглянемо механізм розрахунків ціни на прикладах першої групи. Спочатку розраховується повна собівартість одиниці продукції (тобто вартість робочої сили, матеріали тощо). Потім добавляються узгоджені проценти відрахування і в результаті одержуєм ціну (табл. 32).

32 . Розрахунок ціни за методом "затрати плюс прибуток"
(станом на 1.01.1997р., 1ц.,грн.)

Статті затрат
Озима пшениця
Цукрові буряки
витрати на 1 ц
Структура, %
 
витрати на 1 ц
 
Структура, %
в натурі
грн.
в натурі
грн.
Оплата праці люд.-год.
1,43
0,43
4,0
1,31
0,49
9,1
Нарахування на зарплату
-
0,21
2,0
-
0,24
4,5
Насіння, кг
6,3
1,30
12,0
0,03
0,84
15,7
Міндобрива, кг д. р.
4,0
2,70
25,0
1,39
0,94
17,6
Органічні добрива, т
0,3
1,50
13,9
0,1
0,50
9,4
Засоби захисту рослин
-
0,74
6,9
-
0,61
11,3
Паливно-мастильні матеріали, кг
2,6
1,04
9,6
1,41
0,56
10,6
Електроенергія, кВт-г
0,46
0,01
0,1
-
-
-
Амортизація
-
0,63
5,8
-
0,26
4,9
Ремонти(кап. і поточні)
-
0,63
5,8
-
0,26
4,9
Інші витрати
-
-
-
-
-
-
Платежі :
срахові
-
1,28
11,8
-
0,51
9,6
податок на землю
-
0,05
0,5
-
0,08
0,2
інші платежі
-
0,29
2,6
-
0,12
2,2
Виробнича собівартість
-
10,81
100,0
-
5,43
100,0
Повна собівартість реалізованої продукції
-
10,94
-
-
5,47
-
 
 
I варіант
IIваріант
I варіант
IIваріант
 
Норма прибутку, %
18
30
18
30
 
Маса прибутку, грн
4,20
7,14
1,97
3,28
 
Закупівельна ціна, грн
15,14
18,08
7,44
8,75
 
Рівень рентабельності, %
38
65
36
60,0
 
В розрахунку прийнято :
Урожайність, ц/га
35,0
 
 
230,0
Середньомісячна оплата праці, грн.
52,38
 
 
65,9
при оплаті 1 люд.-год. в середньому, грн.
2,93
 
 
3,71
Сер. вартість 1 кг .р. міндобрив, грн.
6,58
 
 
6,76
Сер. вартість 1 т органдобрив, грн.
5,00
 
 
5,00
Сер. вартість 1 т ПММ, грн.
56,8
 
 
56,8
Вартість 1 кВт-год. електроенергії, коп.
8,3
 
 
8,3
Коеф. обігу оборотних коштів
0,85
 
 
0,85


Переваги встановлення цін за методом "затрати плюс прибуток" полягають в тому, що затрати легше визначити, ніж попит. Методика їх калькуляції, як видно із таблиці , проста і зручна. Недоліком її є те, що здебільшого довільно приймаються рішення відносно накладних витрат. Отже, основа калькуляції ціни сумнівна. Не враховуються також фактори попиту, а це може привести до втрати потенційного прибутку.
Механізм розрахунку ціни за методом "цільової" норми передбачає слідуючі етапи: проводиться оцінка даного періоду; визначається калькуляція затрат виробництва запланованого обсягу продукції; встановлюється "цільова" норма прибутку; до повної собівартості додається "цільова" норма прибутку; в результаті одержимо цільовий доход; поділивши "цільовий" доход на запланований обсяг виробництва продукції, одержимо ціну одиниці товару.
Розрахунок ціни на основі принципу беззбитковості можна провести за слідуючою формулою:

Ц х К = Вн (доходи)+ Взм х К(повні затрати) ,

де Ц - ціна; К - кількість; Вп - постійні витрати; Взм - змінні витрати.
В економічно розвинутих країнах ціноутворення за принципом "попиту і пропозиції" на товар існує тільки в теорії. Держава втручається в цей процес досить активно. Активність держави полягає в тому, що вона виступає агентом ринкової економіки і не більше. Вона втручається в процес ціноутворення завдяки підтримання відносної рівноваги між попитом і пропозицією на стратегічно важливі для країни види продукції (товари). В табл. 33 розглянемо механізм формування доходу товаровиробника та регулювання цін, виходячи із попиту і пропозиції на ринку.
Виходячи із попиту і пропозиції на споживчому ринку склалася ціна за 1 кг, картоплі в сумі 0,50 грн. Це одна із заслуг ринку - встановлення середньої ціни за одиницю продукції. Другою заслугою ринку є його "примусова" сила - ринок заставляє товаровиробників працювати ефективно. Основними резервами підвищення доходу підприємця є скорочення індивідуальних затрат виробництва.
Виступаючи активним учасником ринкових відносин, держава, як захисник інтересів всіх громадян, може підтримувати дану рівновагу між попитом на картоплю і її пропозицією, що склалась на ринку картоплі. Дійсно, за умови збільшення пропозиції на картоплю, держава може закупити її надлишок (різницю) в свої резерви.

І, навпаки, при збільшенні попиту на картоплю, навіть при стабільній пропозиції держава може "викинути" необхідну кількість картоплі із своїх резервів. Таким чином, можна підтримувати певну рівновагу між попитом і пропозицією та ціною, що склалася на даний вид продукції на ринку.

33. Механізм формування доходу товаровиробників
(реалізація картоплі на місцевому ринку), грн.

Показник
Товаровиробники
№ 1
№ 2
№ 3
№ 4
№ 5
№ 6
Індивідуальні витрати на 1 кг картоплі 0,10 0,15 0,40 0,50 0,70 0,75
Ціна, яка склалася на ринку за 1 кг 0,50 0,50 0,50 0,50 0,50 0,50
Доход від реалізації 1 кг, картоплі 0,40 0,35 0,10 0 -0,20 -0,25


"Примусова" сила ринку

 

 

Ціноутворення з орієнтацією на конкуренцію передбачає, що прийняття рішення про призначення ціни базується на власних (індивідуальних) затратах (частково), аналізі можливих пропозицій конкурентів (в основному). Останній включає в себе аналіз минулих пропозицій і нинішнього стану для конкурентів, тобто наскільки повний їх портфель замовлень.
Таким чином, ціна визначається в залежності від багатьох факторів, і в кожному окремому випадку по-різному.
Ціни можуть бути фіксованими, тобто встановленими адміністративно державою, наприклад, на 1 тонну цукру і цукрових буряків урожаю 1997 р. відповідно не нижче 1190 і 75 грн. І вільними, тобто ті, які складаються на ринку під впливом попиту-пропозиції. Всі інші ціни на внутрішньому ринку похідні від цих видів.
Велике значення для визначення ціни відіграють товарні біржі, а також цінові лідери. Ними можуть бути промислові і торгові фірми, фірми-піонери, об'єднання фірм, товариства тощо.

Управління фінансами фірми

Ефективність діяльності фірми в значній мірі залежить від стану її фінансів. Управління фінансами є головною складовою частиною системи управління підприємств бізнесу. Процес цей носить суб'єктивний характер, так як за ним стоять люди: спеціалісти - менеджери, фінансисти, економісти, юристи, від дії яких, їх кваліфікації залежить якість управління. Отже, управління фінансами - це система принципів, методів, способів, прийомів і форм організації грошових відносин, направлених на підвищення ефективності виробництва, реалізації продукції, збільшення доходів, одержання прибутку.
Головним завданням фінансового управління є досягнення самоокупності підприємства, тобто доведення підприємства до здатності покривати свої затрати результатами виробництва, забезпечуючи повторність виробництва в незмі нних межах. В процесі досягнення самоокупності вирішуються дві важливі проблеми : боротьба із збитковістю і підвищення прибутковості. При вирішенні першої проблеми вимагається комплекс заходів по фінансовому оздоровленню (санації) підприємства.
Цей комплекс вимагає:
- оновлення випуску продукції (аж до перепрофілювання);
- реалізацію невикористовуваних матеріалів, неустановленого і невикористаного обладнання;
- модернізацію виробництва;
- інтенсифікацію праці робітників і завантаження обладнання;
- впровадження прогресивних форм організації праці.
Якщо ж підприємство "невиліковуване", то воно підлягає ліквідації, розпродажу або об'єднанню з іншими підприємствами.
При вирішенні другої проблеми передбачається, що підприємство не тільки повинне покривати свої витрати доходами, але і бути рентабельним, тобто одержувати прибуток. Існують інші шляхи підвищення прибутковості підприємства. Перерахуємо найбільш важливі з них:
- маркетингові шляхи, зв'язані з коригуванням стратегії і тактики маркетингу;
- підвищення якості, випущеної продукції;
- усунення каналів втрат прибутку;
- точне і своєчасне виконання договорів по поставках продукції.
Самоокупність - невід'ємний елемент самофінансування. Самофінансування здійснюється за рахунок прибутку і амортизації. Проте, у процесі нагромадження обсяг прибутку підлягає зменшенню за рахунок податків і інших платежів із прибутку. В кінцевому рахунку залишається нерозподілений прибуток. Із нерозподіленого прибутку і амортизації формується фінансовий фонд, або основні джерела самофінансування підприємства.
Проте, фінансування може здійснюватись і шляхом залучення засобів ринку позичкових капіталів, до яких відносяться: кредит банку, випуск цінних паперів ( акцій і облігацій).
Таким чином весь капітал підприємства можна розділити на дві частини: власний і залучений.
Співвідношення між власним і залученим капіталом характеризує ступінь фінансової стійкості фірми.
Платоспроможність фірми визначається її можливістю своєчасно і повністю виконати платіжні зобов'язання, що витікають із торговельних, кредитних та інших операцій грошового характеру. Платоспроможність прямо впливає на форми і умови комерційних угод, в тому числі і на саму можливість одержання кредиту і умови його надання (на який строк, під які проценти, тощо). Нездатність фірми погасити свої боргові зобов'язання перед кредиторами і бюджетом приводить її до банкрутства.
І останнє. На практиці керівництво фірмою, контроль за її діяльністю, управління фінансами від імені власника здійснюється радою директорів і менеджерів. Більшість акціонерів, пайовиків мало цікавиться діяльністю фірми, їх цікавить лише розмір дивідендів. Тому право управляти фірмою вони надають професіоналам, а не власникам капіталу. І це зрозуміло - в принципі їх інтереси співпадають - всі вони прагнуть одержати як можна більше прибутку. В цих умовах надзвичайно зростає роль не тільки керівників фірм, членів правління, але і фінансових служб, які відігравали другорядну роль в умовах адміністративно-командної системи управління.
Суть фінансових служб полягає в такій організації управління фінансами, яка дозволяє залучати додаткові фінансові ресурси на самих вигідних умовах. Інвестувати ці ресурси з найбільшим ефектом,

здійснювати прибуткові операції на фінансовому ринку, купуючи і перепродуючи цінні папери.
При інвестуванні грошових засобів у цінні папери працівники фінансових служб зобов'язані дотримуватись ряду вимог, якщо вони не хочуть нанести шкоду своїй фірмі, і навпаки, сприяти її процвітанню. Ці вимоги такі:
- купуючи акції (облігації) інших фірм, необхідно інвестувати тільки надлишкові фінансові ресурси, причому у фірми завжди повинна бути готівка на випадок надзвичайних обставин. Готівка фірми може бути в будь якій формі грошового запасу на банківському рахунку, або у високоліквідних урядових цінних паперах (облігаціях і казначейських зобов'язаннях);
- перш ніж придбати акції (облігації) будь якої фірми, слід всебічно вивчити її діяльність, проаналізувати динаміку фінансових результатів: адже цінність акцій визначається перш за все тими доходами, які очікуються у майбутньому, а зовсім не тими, які обіцяні в указаному на акції рівні дивідендів. Краще не покладатися на власний аналіз, а одержати консультації у двох, трьох надійних експертів або брокерів;
- не рекомендується здійснювати угоду, маючи лише конфіденційну, неперевірену інформацію про стан справ того підприємства, цінні папери якого передбачається купити. Непотрібно купувати акції фірм, які не опублікували звітів про свої доходи;
- щоб застрахувати інвестора від фінансового прорахунку, необхідно
інвестувати засоби в цінні папери декількох фірм, причому краще, якщо вони будуть представляти різні галузі економіки. Ще привабливіше купити акції провідних та відомих фірм, але, звичайно, в періоди, коли ціни на ці акції допустимі;
- слід регулярно вивчати фінансові звіти тих фірм, в акції (облігації) яких інвестовані грошові засоби. При розгляді звітних даних не слід обмежуватися лише показниками балансового і чистого прибутку, його розподілом, величиною і рівнем дивідендів,
- необхідно визначати та вивчати динаміку таких коефіцієнтів, як норма прибутку на акціонерний капітал, рівень рентабельності і коефіцієнт прибутковості, швидкість обороту авансових засобів, співвідношення власних і залучених засобів, коефіцієнт ліквідності тощо. Стан справ на зацікавленому інвестора підприємстві необхідно порівняти з загальною ситуацією в галузі економіки;
- не рекомендується відмовлятися від придбання акцій (облігацій) лише із за невисоких дивідендів (відсотків). Інколи краще піти на порівняно невисокі дивіденди, якщо при цьому забезпечується їх незнижуюча стабільність і довгостроковий характер одержання. На західному ринку найбільшою популярністю користуються саме цінні папери з твердо фіксованим доходом. Інвестування засобів вважається доцільним, якщо норма доходності від інвестицій перевищує відсоток, який виплачується кредитною системою за користування тимчасово вільними грошовими засобами.
Проблема грошей, їх джерелах здається невирішеною тільки тоді, коли ви не знаєте, для чого вони вам потрібні. Питання стоїть так: "чи можете ви робить гроші, а не про те, де їх взяти".
Для успіху (або провалу) вашої справи вирішальне значення мають дві умови. Перша - визначається елементарним шляхом. Потрібно, щоб ваш бізнес мав необхідний потенціал для одержання прибутку. Що мається на увазі? Недоцільно продавати товар на мільйон гривень, якщо виробництво коштує вам півтора мільйони. Вам просто не вистачить грошей! А відсутність необхідної суми готівки у потрібний час часто приводить до провалу добре задуманої справи. Звідси друга умова : потрібно, щоб поряд з прибутками у вас було достатньо готівки. Таким чином, основна ідея цієї роботи : питання про те, де і як дістати гроші, не таке уже й важливе, якщо ви маєте туманне поняття, як їх ефективно використати.
В цій частині методичного посібника ви знайдете елементарні оцінки цієї ефективності. Перший метод-аналіз беззбитковості - застосовується тоді, коли ви хочете перевірити надійність свого бізнесу, другий - аналіз руху готівки - дає змогу оцінити потребу в готівці. Ці методи одночасно й достатньо точні, щоб дати реальну картину і достатньо прості, щоб їх правильно зрозуміти.
Перше і саме головне, що буде вам потрібно, якщо ви вирішили зайнятись малим бізнесом - інформація. На жаль, уся інформація в більшій мірі цифрова.
Бізнесмену-початківцю при заснуванні своєї справи приходиться приймати рішення, по крайній мірі, з двох стратегічних питань: коли почати свою справу і чи є рація її розширяти. На практиці ці питання часто вирішуються самі собою : просто наявність вільних коштів, часу, приміщення, а також можливість одержання великого замовлення може затянути вас у гарячкову і безсистемну діяльність. За таким принципом розпочинають свій бізнес багато підприємців. Вони ж, здійснюючи справу протягом деякого часу, навіть не знають, чи прибуткова вона, чи ні, - в них не має часу це взнати!
Логічний ланцюжок: "Життєздатність - довіра - фінансування" можне розшифрувати так : якщо ваш бізнес або ідея бізнесу життєздатна, то ви будете користуватися довірою, а якщо вам довіряють то і за фінансуванням справа не стане.
Початок справи сам по собі завжди найтяжчий як у фінансовому, так і в психологічному відношенні.
- отже, подивись і подумай, перш ніж кинутись в малий бізнес. Для ілюстрації цієї тези залучимо відомий історичний приклад. Перед Архімедом була поставлена задача: визначити, чи не добавив придворний ювелір свинець у золото, яке дав йому цар Сиракуз для виготовлення царської нової корони. Як відомо, рішення прийшло до Архімеда, коли той забирався у повну ванну з водою. Неуважний, як і всі геніальні люди, він тоді, забувши, що залив кімнату водою, голим побіг вулицею, викрикуючи безсмертне слово "Евріка!". Приклад увійшов в історію тому, що:
- його ідея була правильною, так як вона працювала;
- як родичу цар Сиракуз йому вірив і дав змогу доказати свою правоту;
- оскільки справа відбувалась у Древній Греції, він не вмер від запалення легенів і не був арештований за непристойну поведінку.
На превеликий жаль, тепер більшість ідей з'являються не при такому щасливому збігу обставин. Проте із цієї строчки історії можна здобути деякі безцінні уроки.
1. Перш ніж заснувати справу на будь-якій ідеї, ретельно перевірте її. В якості перших експертів можна взяти друзів, родичів.
2. Заведіть хоч би одного відданого клієнта. Почати виробництво продукції можна тільки тоді, коли Ви маєте певний ринок збуту.
3. Не має жодного сенсу виробляти "чудо техніки", якщо ніхто не може собі дозволити його купити.
4. Коли ви дотримаєтесь рекомендацій 1-3 пунктів, не біжіть до вашого керуючого банком або до потенційного покупця мокрим і від поту і голим, як Архімед. Спочатку підготуйтесь і лише тоді розпочинайте справу. Волею-неволею прийдеться самому осягати основи бізнесу. Отже продовжуйте вивчати даний методичний посібник. Вам пора познайомитись з двома ключовими "фігурами" у фінансовій грі, яка зветься "малий бізнес" - банкіром і бухгалтером.


Свіжі обговорення на агро-форумі: Перспективы профессии "агроном" (с/о) Смеситель кормов Семена подсолнечника Опрыскивание деревьев Интернет-Магазин Укрсервис
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.