22 січня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Основи бізнесу - Механізм створення власної справи - Особисті й суспільні інтереси в підприємницькій діяльності


Механізм створення власної справи

Особисті й суспільні інтереси в підприємницькій діяльності

Личные и общественные интересы в предпринимательской деятельности
В будь-якому суспільстві всі процеси і всі сфери діяльності взаємопов'язані. Відомо, що економіка визначає основні умови і рівень життя. Підприємницька діяльність практично створила економіку розвинутих країн. Саме бізнес, ефективно організовуючи працю людей, вміло і ефективно організовуючи ресурси, забезпечує нинішній рівень життя цих країн.
За що найбільш критикують підприємців? Відповіді на ці питання можуть мати практичний інтерес вже і для наших ділових людей.
В основному критика зводиться до того, що для ділових людей суспільні інтереси, і, зокрема, піднесення добробуту людей, в нього на другому плані.
В останній час у високо розвинутих країнах широко практикується придбання значної частини акцій робітниками і службовцями компанії, що веде до розповсюдження асоційованої (колективної) форми власності для того, щоб особисті і суспільні інтереси підприємницької діяльності співпадали. На тих підприємствах, що є повністю або частково власністю робітників і службовців, соціальні конфлікти виникають рідше.
В якості резюме наведемо ще один вислів Арманда Хамера, який може послужити добрим орієнтиром для наших підприємців при виборі життєвого кредо: "В дитинстві я придумав особисте кредо, яке здебільшого повторював на ніч. Хоч я виріс не в релігійній сім'ї, воно нагадує молитву, звернення до таємного духу життя, здатного втілювати і наповнювати енергією. Я просив дати мені сили, щоб я міг допомагати достойним людям.
Я ніколи не молив про владу, славу або багатство, хоч мав все це в достатку. Сподіваюсь, я ніколи не проявив жадоби. Якби моїм головним прагненням було збагачення, то я міг би стати одним з найбагатших людей світу. Проте я не належу до їх числа. Все своє життя я роздавав частину свого багатства, більш ніж міг підрахувати. На щастя я завжди мав здатність робити гроші, і в мене залишалось достатньо для других. Кредо мого дитинства все життя керувало моїми діями".

 

Як вибирають і планують кар'єру в бізнесі

Нашим діловим людям, як початківцям, так і досвідченим, буде корисним ознайомитись із методами і особливостями планування, вибору кар'єри в галузі бізнесу США.
В США досить серйозно відносяться до питань підготовки кадрів для бізнесу. В компаніях розробляються довгострокові програми підготовки спеціалістів. В середніх і малих фірмах розробляються орієнтовані плани залучення на роботу різних категорій працівників.
Якщо говорити про майбутніх кандидатів в бізнесмени або про спеціалістів з питань, необхідних бізнесу, то вони задумуються про свою кар'єру ще в школі. Дуже змістовно молоді люди, або вірніше підлітки, вивчають власні особисті якості й здібності, щоб визначити свою придатність до кар'єри менеджерів або інших фахівців у сфері бізнесу. Визначення цих якостей важливе не лише для того, щоб знати, стане молода людина, припустимо, менеджером великої компанії чи ні. Такі характеристики потрібні і для тих, хто збирається займатися бізнесом або працювати за наймом в середніх і малих фірмах.
Для багатьох американців правильне визначення своєї кар'єри має важливе значення. Тому в цьому процесі зайнято досить багато людей. Головна мета в цьому процесі - одержати як можна більше інформації для самого підлітка і для його рідних, наскільки відповідають їх індивідуальні якості тій спеціальності, яку він хотів би мати. За словами одного американського спеціаліста є три основні переваги правильного вибору кар'єри: велике особисте задоволення, значна матеріальна винагорода і великий суспільний вклад. Мабуть все це в багатьох випадках відповідає й іншим критеріям.
Американці люблять системний підхід у всьому, в тому числі й у виборі кар'єри. В цьому процесі виділяють п'ять основних фаз:
визначення своїх якостей і здібностей, визначення тенденцій і ситуацій в різних галузях відносно попиту на робочу силу, зіставлення вибраної спеціальності з особистими якостями і здібностями, одержання освіти або професійної підготовки, одержання бажаної посади.

Визначення своїх якостей і здібностей

Головна увага приділяється визначенню своїх сильних і слабких з точки зору професійних здібностей, інтересів, розумового розвитку, нахилу до виконання ручної або інтелектуальної роботи, з'ясування характеру.
Ця фаза досить складна і пов'язана з одержанням чесних, об'єктивних відповідей на поставлене питання, наприклад:
-я надаю перевагу (чому більше) працювати з речами і предметами, ідеями або людьми.
-чи хочу я бачити фізичний результат своєї праці?
-чи можу я справитись з роботою, для виконання якої необхідна фізична сила?
-чи можу я ким-небудь керувати?
Слід відмітити, що особливе значення для вибору кар'єри в бізнесі мав чесний аналіз здібностей до керівної роботи. Крім самооцінок за допомогою тестів необхідно отримати як можна більше думок людей, які знають кандидата.

Співставлений вибраної спеціальності з особистими якостями
В розвинутих країнах розповсюджена велика кількість тестів, які достатньо точно можуть допомогти розібратися в даному питанні. Але й без тестів є деякі загальні критерії. Так, наприклад, вважається цілком закономірно, що якщо людина любить мати справу з числами, то швидше стане добрим бухгалтером або інженером, ніж письменником чи драматургом.
Серед якостей, вкрай необхідних для майбутніх спеціалістів в бізнесі, можна виділити перш за все чесність, розум, інтелект, цілісність натури, самоконтроль, самовідданість, виконавчість, оперативність і здоров'я, без чого неможливо розраховувати на успіх.
Декілька слів про проблему воркоголізму - надмірне захоплення роботою (за анологією алкоголізму).Це явище досить розповсюджене в США. Коли підприємці надмірно зайняті роботою, це призводить до небажаних наслідків, як для самих підприємців, з точки зору їх власного здоров'я/гак і для бізнесу, з точки зору їх реальної здібності кваліфіковано виконувати роботу. Ця проблема вивчається вченими: на багатьох фірмах прагнуть зробити все, щоб привести воркоголіків (трудоголіків) в нормальний стан. Для цього за рахунок фірм організовують спортивні заняття, виробничу гімнастику тощо. Їх можуть звільнити з роботи для відпочинку. В США не люблять людей, які беруть на себе зобов"язання, що не виконуються.
Вам буде цікаво ознайомитись з системою питань, які здебільшого задають кадровики корпорацій при ознайомленні з тими, хто влаштовується на роботу.
1. Як Ви звичайно проводили свій вільний час або канікули, коли вчились у школі?
2. Ваші інтереси до цієї роботи викликані широким інтересом займатися нею в тривалій перспективі або ж Вас більше цікавить швидкий, що має грошовий вираз, результат?
3. Яку кар'єру Ви прагнете зробити в житті?
4. Ким Ви хочете бути через 10 років?
5. Вважаєте Ви, що курс Вашого навчання і професійна підготовка приведе до Вашого професійного розвитку та росту. Чи будете Ви сприймати рутинні доручення, як частину Вашого процесу навчання?

Навчання і професійна підготовка

Американська система навчання відрізняється від нашої. Після школи можна зразу ж вступити в університет або коледж (середнє між технікумом і ВУЗом). В США є декілька категорій ВУЗІВ. До самих вищих відносяться такі престижні університети, як Гарвардський, Колумбійський, Йельський, Стендфордський, Каліфорнійський тощо.
Наступна категорія ВУЗІВ - це університети, утворені різними громадськими організаціями, типу католицького університету Сан-Франциско. Потім ідуть університети, що фінансуються з бюджетів штатів і міст, наприклад, університет Сан-Хосе. І на закінчення, є категорія приватних платних університетів типу "Голден гейт Юнівер-сіті" в Сан-Франциско, в які приймають незалежно від тестування і успішності. Здебільшого в ці ВУЗи багаті посилають своїх нащадків для одержання лише диплому.
Система коледжів досить складна і розгалужена. Більшість спеціальностей у сфері бізнесу одержують в коледжах. Випускники коледжів у більшості випадків займають середнє положення і пости в управлінській ієрархії корпорацій. Після закінчення коледжу багато американців відкривають свою справу.

Набуття бажаної посади

Здебільшого представники фірм відвідують університети та інші навчальні заклади з метою ознайомлення з перспективними студентами.
Досить цікаво проходить співбесіда представника фірми з студентами. Вважається доброю манерою перед співбесідою надати копію своєї власної анкети, хоч представники фірми можуть запропонувати заповнити і спеціальний бланк анкети. Після встановлення часу, дати, місця співбесіди кандидату краще самому взнати якомога більше про цю фірму з доступних джерел (преси, друзів і знайомих), а також запам'ятати правильну вимову імені, прізвища людини з якою відбудеться співбесіда. Вважається за доцільне сформулювати попередньо всі питання, які кандидат думав задати (вид роботи, особливості професійної підготовки, можливості росту зарплати тощо).
В подібних співбесідах в американських фірмах кандидатам задають питання такого порядку:
-чому ця фірма зацікавила Вас?
-чому Ви вибрали саме цю спеціальність або саме цю посаду?
-які короткотермінові і довготермінові прогнози щодо вибору кар'єри?
-який може бути реальний вклад кандидата в роботу, якщо він хоче займатись, з точки зору його кваліфікації, активності, або інших можливостей?
-що Ви чекаєте від цієї роботи?
Рекомендується заздалегідь написати чіткі письмові відповіді на ці питання, щоб було краще вести співбесіду. Необхідно мати з собою блокнот і ручку для записів найважливіших моментів розмови зразу ж після її закінчення. Велику увагу слід приділяти своєму зовнішньому вигляду, одягу. На співбесіду не слід запізнюватись, краще прийти на 8-10 хв. раніше її початку.
Ось приклад особистої анкети для подання у відділ кадрів фірми або для співрозмови з керівниками фірми.
Особиста інформація: домашня адреса, телефон, дата народження, сімейний стан, військовий статус, інтереси (спорт, театр, хоббі).
Короткотермінові і довготермінові. Моєю короткотерміновою метою є використання моїх знань і досвіду в _________ галузі.
Довготерміновою метою є використання досвіду нагромадженого в цій фірмі, для одержання посади в даній або в іншій фірмі.
Особиста кваліфікація: перерахування попередніх посад, які дали можливість одержати досвід управлінської роботи і розширити уяву про цю галузь.
Освіта: закінчені всі навчальні заклади і основні оцінки з предметів, які необхідні для майбутньої роботи.
Досвід роботи: головну увагу приділяти навколишньому досвіду роботи, який може пригодитись в даній фірмі. Рекомендації: перерахування осіб, які можуть рекомендувати Вас з врахуванням знань Ваших професійних рис (взагалі три-чотири людини). Це можуть бути викладачі, керівники з попередніх місць роботи.
В ході співрозмови, а особливо до її підготовки, можуть стати в нагоді поради відомого американського вченого Д.Карнеги, як звернути на себе увагу людей.
Найкращим регулятором співрозмови є здоровий глузд. Необхідно бути дружелюбним, чесним і правдивим, що допоможе скласти добре враження. В ході розмови слід уважно слідкувати за реакцією співрозмовника на відповіді, що допоможе визначити його істинну реакцію. Вважається поганим тоном відповідати "так", "ні", але також недопустима і надмірна балакучість. Якщо кандидат відчув, що говорить досить багато, краще всього вернутись до основної теми бесіди питанням:
"Може у вас будуть ще питання?" Слід виглядати зацікавленим, а не слідувати, ніби робите послугу представнику фірми. Необхідно дивитись співрозмовнику в очі протягом розмови. Пам'ятайте, що Ваша розмова пов'язана з одержанням інформації про фірму і про можливу роботу, тому не потрібно соромитись задавати доцільні питання. Головне - це прагнути себе добре продати, тому всі питання необхідно задавати щиро і зацікавлено. Наприкінці співрозмови слід подякувати представникові фірми за наданий Вам час і увагу. Можна запропонувати фірмі будь-яку додаткову інформацію про себе, якщо така знадобиться.
Після розмови слід занотувати основні елементи її змісту, а згодом уважно відноситися до всіх контактів з представниками фірми і виконувати запропоновані ними рекомендації. Якщо перша співрозмова пройшла успішно, запевнив, що відповідь буде дана до певного строку, необхідно почекати тиждень або ж до вказаного терміну, після чого можна нагадати про себе. При нагадуванні про себе, пославшись на ровмову, можна висловити ще раз подяку за цю співрозмову і декількома словами сказати, що зацікавленість до роботи зберігається. Американці, на відміну від нас, ведуть нотатки в ході співрозмови, і це не вважається чимось безсоромним.

Які якості потрібні підприємцю

Для того, щоб займатись підприємництвом, необхідно володіти певним набором якостей, без яких шанси на успіх підприємства досить обмежені. Уявіть собі всі відомі вам випадки успішної діяльності колгоспу, радгоспу, заводу, бригади чи фірми. Напевно в більшості випадків всі ці успіхи були пов'язані з особистістю окремих людей, підприємницькі якості яких дали змогу досягти успіхів в умовах абсурдної адміністративно-командної системи управління.
Які якості повинні бути в підприємця? На це питання одержали відповідь від:

жителів України
жителів США
-комерційна кмітливість,
-хитрість,вміння ловчить,
комбінувати
-сильний характер
-чесність,почуття відповідальності,
обов'язковості.

На думку К. Рендола, підприємцю, так як і провідному бізнесмену фірми, потрібно мати сильний характер, чесність, сміливість в прийнятті рішення, відповідальність, які неможливо замінити нічим. "Володіти характером - значить відчувати і розуміти моральні проблеми, мати сміливість правильно діяти за будь-яких обставин, що складаються в житті. Людина, наділена сильним характером, але нечесна в душі, може коли-небудь накликати на компанію катастрофу. Підприємець, що не володіє такими рисами, як чесність, порядність і обов'язковість, нічого не вартий".
Судячи по багатьох американських дослідженнях, найбільш важливими якостями для людини, яка готується стати підприємцем, тобто

Оцінка адекватності йти на ризик

Бізнес нагадує азартну гру, тому будь-який підприємець під час прйняття різних управлінських рішень (вибір сфери бізнесу, конкретного проекту, розподілу матеріальних, сировинних, фінансових та ін. ресурсів, визначення місця розположення підприємства, цільового ринку, купівлі ЦП тощо) ризикує. За американськими стандартами всі люди поділяються на дві категорії: ризикових і більш обережних, які йдуть на прйняття рішень з мінімальними шансами на ризик. Важливо знати до якої категорії ви відноситесь (табл. ).
Ризик - це невизначеність в одержанні доходу взагалі або в одержанні того розміру доходу від інвестицій, на який розраховує підприємець.
Ось чому при обчисленні очікуваного доходу підприємницької структури й оцінки її активів враховується (страхується) ризик.
Ще в 50-ті роки в США Маркевич, Шарп та інші вивчали ризик в бізнесі, особливо при обігу ЦП.
Теорія раціонального портфеля Маркевича (розвив Шарп): "На фінансовому ринку обертається єдиний вид ЦП, який без ризику приносить інвестору доход наперед відомого рівня. Такими ЦП є державні облігації, доход яких фіксований і гарантується доходами державного бюджету. "
Стосовно обігу ЦП ризик є систематичний і несистематичний. Перший являє собою частину загального ризику, який залежить від загального стану економіки (рівня інфляції, стабільності грошової одиниці, зовнішньої торгівлі тощо). Другий - це ризик для даного інвестора в ЦП.
Стосовно обігу ЦП ризик є систематичний і несистематичний. Перший являє собою частину загального ризику, який залежить від загального стану економіки (рівня інфляції, стабільності грошової одиниці, зовнішньої торгівлі тощо). Другий - це ризик для даного інвестора в ЦП.
Велике значення в підприємництві має облік ризику при організації нового бізнесу. В умовах повної самостійності та економічній незалежності підприємець бере на себе весь ризик і будь-яка помилка у визначенні виду прибутку і обсягів його виробництва, ціни на нього або невірне управлінське рішення можуть закінчитись крахом. В підприємництві зустрічаються різноманітні види ризику, які обов'язково слід знати, перш ніж відкривати якусь справу. Знаючи про ризик, підприємці, на відміну від наших комерсантів, досить зважено і відповідально приймають рішення.
Кожний підприємець зобов'язаний знати, до якої категорії людей він належить: до людей з підвищеним рівнем бажання йти на ризикованні проекти або ж мати справу з бізнесом з невеликим рівнем ризику. Про творчість та ініціативу.
Комерційний менталітет, вміння розпоряджатися фінансами та відкривати свою справу є ініціатива, щирість і чесність, позитивне і дружне ставлення до інших людей, здатність керувати людьми, почуття відповідальності, добрі організаторські здібності, рішучість, наполегливість в досягненні мети, сила волі, творче начало, вміння швидко і стисло аналізувати інформацію, комунікабельність, готовність йти на виправлений ризик, працездатність і міцне здоров"я. Комерційний і фінансовий склад розуму розуміються як самі собою риси для підприємця. Чи можете Ви стати підприємцем?
Для того, щоб визначити, чи є ви тим типом людини, яка може бути керівником кооперативу, госпрозрахункової фірми, фермером чи мати приватну справу, необхідно об'єктивно оцінити всі свої сильні і слабкі особливості. При цьому слід бути чесним, тому що помилки, необ'єктивність або завищення при оцінці якостей можуть мати несприятливі наслідки для всієї наміченої справи. В розвинутих країнах користуються багатьма тестами для допомоги у визначенні того, чи підходить він для самостійного ведення бізнесу. Система оцінок за підсумками вибраного Вами тесту повинна дати загальне уявлення про потенціал майбутнього підприємця.
Як користуватися тестом? Спочатку уявіть ваші власні оцінки у відповідних клітинках, потім, рухаючись зліва направо, відмітьте значення в балах кожної колонки (4,3,2,1). Після підрахування Вашого потенціалу володіння і управління власною справою може мати: відмінна (25-28), дуже добра (21-24), добра (17-20), середня (13-16), погана (12 і нижче). Якщо у людини виявляються деякі слабкості, але зберігається велике бажання мати свою справу і стати підприємцем, то, за американськими канонами підприємництва, це бажання цілком здійсненне. Для цього необхідно підібрати команду із своїх партнерів таким чином, щоб вони зкомпенсували його вади. Наприклад, у кандидата в бізнесмени не дуже високі оцінки в колонці "організаторські здібності" і "стосунки з іншими", тобто, він не дружелюбний відносно оточуючих. Отже в його команді повинен бути хтось з відповідно сильними рисами, що необхідно для впливу на самого підприємця, а також на ефективні дії всієї команди (див. табл. 16 ).

16. Тест на визначення рис підприємця

Позитивні риси 4 3 2 1
Ініціатива шукає додаткову роботу винахідливий, тямущий при виконанні завдань виконує необхідний обсяг роботи без вказівок безініціативний чекає вказівок керівництва
Відношення до оточуючих позитивне, приязне ставлення до людей привітний в поведінці, ввічливий іноді з ним важко працювати сварливий і некомунікабельний
Лідерство сильний, викликає довіру і впеіненість вміло віддає ефективні накази провідний ведений
Відповідальність відповідає повністю за поставлене доручення погоджується без суперечок з дорученням неохоче погоджується з виконанням доручення, протестує ухиляється від будь-яких доручень
Організаторські здібності дуже здібний в переконанні людей і в логічному мисленні здібний організатор середні організаторські здібності поганий організатор
Рішучість швидкий і точний обгрунтований і обережний, обачливий швидкий, але часто помиляється сумнівний і боязливий
Завзятість, наполегливість цілеспрямований, його нелегко збентежити труднощами постійно застосовує зусилля середній рівень наполегливості і рішучості майже ніякої рішучості

Оцінка вашого потенціалу володіння і управління власною справою:

відмінна 25-28 балів
дуже добра 21-24
добра 17-20
середня 13-16
погана 12 і нижче

Інші необхідні для підприємця питання розглянемо трохи пізніше. Тут же ми хотіли б звернути увагу слухачів на такі необхідні на перший погляд якості, як концептуальне розуміння інформації, творчий підхід до бізнесу, ініціатива і натхнення.
Важливе значення в сучасному підприємництві набуває вдосконалення управління. В умовах інформаційних потоків людині важко управляти інформацією, відрізняти основні інформаційні блоки від побічних. Тому підприємцю дуже важливо оволодіти інформаційною культурою, що в наших умовах ще досить непросте завдання. Важливо не просто знати і розуміти цифри, факти, події. Для цього все більш використовуються комп'ютери або ж різного роду досьє. В підприємництві дуже ціняться люди, які можуть коротко і ясно, в концептуальному вигляді викласти складні і великі проблеми. Вже названий нами К.Рендолл відмічав важливість для підприємця чітко викладати свої думки: "Багато талановитих людей потерпіли поразку в бізнесі тому, що не змогли донести свої ідеї до свідомості людей з меншими інтелектуальними даними". Важливо також вміти стисло і точно писати і говорити.
Ось приклади деяких понять концептуального викладу інформації. Міжнародна торгівля -це вулиця з двостороннім рухом. Мається на увазі, що в торгівлі, яку здійснюють між собою держави, вони повинні користуватись рівними можливостями для проникнення на ринки партнерів при рівних взаємовигідних умовах.
Кредит шкодить взаємостосункам. Це означає, що незважаючи на поширення в підприємництві кредитної форми фінансування, почуття кредитора (що хтось йому постійно винен) і позичальника (що він комусь винен, але поки не може віддати) відбивається на людських стосунках. Нагадайте або уявіть себе в ролі кредитора відносно своїх друзів або родичів і ви зрозумієте зміст короткої фрази "кредит псує взаємостосунки".
Бізнесмени відрізняються один від одного національними особливостями, рисами характеру тощо. Але головне в них спільне - це те, що їм всім властива ініціатива і натхнення. Особиста ініціатива має вирішальне значення в підприємництві, так як підприємець робить все, що хоче без підказок і будь-яких наказів, тобто він починав робити все сам. Успіх приходить лише в тому випадку, якщо ініціатива конструктивна, іншими словами, підприємцю потрібно дослідити проблеми, спланувати свої дії, експериментувати і працювати за своїм бізнес-планом. Якщо говорити про натхнення, то (на відміну від мистецтва) в підприємництві воно приносить результат, якщо засноване на знаннях. Історія знає немало прикладів, коли освідчені люди в ході випадкового спостереження окремих явищ природи приходили до відкриття, які явились основою їх бізнесу, що мало величезне значення для розвитку сучасних галузей промисловості. Наприклад, Рудольф Дизель, спостерігаючи використання тубільцями Самоа бамбукових трубок для випускання вогню прийшов до ідеї дизельного двигуна. Чарльз Гудіар звернув увагу на те, що відбувається з гумою, насиченою сіркою, якщо її залишити біля вогню, і відкрив явище вулканізації, що й привело до утворення відомої сьогодні в світі фірми з виробництва гуми "Гудіар".
Для того, щоб увійти з будь-якою ідеєю в середовище підприємництва, необхідно також (і) знання в галузі фінансів, обліку, розуміння законів і звичаїв бізнесу.

Чи можна навчитись підприємництву і бізнесу?

Спостерігаючи за розвитком підприємництва на Україні, можна побачити деяку зовнішню схожість наших ділових людей з їх колегами з економічно розвинутих країн - енергійність, наполегливість, ініціатива, сміливість. Проте зовнішня схожість, після більш глибокого ознайомлення, виявляється досить поверхневою. Головне, що відрізняє наших ділових людей від американців та інших зарубіжних бізнесменів - це перш за все майже повна відсутність елементарних знань в галузі бізнесу.
Ситуація нагадує становище, коли люди, не знаючи елементарних арифметичних і геометричних правил, намагаються пояснити: розв'язати складне математичне рівняння. Крім того, нашим бізнесменам очевидно не вистачає навичок, практики і вміння ведення бізнесу, без чого володіння навіть широкими знаннями в різних сферах бізнесу не має великого смислу.
Може бути і вірно, що підприємцем необхідно народитися, маючи на увазі наявність певних природних задатків. Проте велика історія зарубіжного підприємництва, і, насамперед, американського, свідчить, що навіть найталановитіші бізнесмени терпіли невдачі через те, що нехтували правилами постійного навчання і вдосконалення. Наприклад, нехтування Форда-старшого основними принципами менеджменту, недооцінка робіт в галузі маркетингу, опора лише на свою інтуїцію і талант, призвело до того, що з компанії пішли до конкурентів найбільш здібні спеціалісти і до втрат фірмою своїх позицій до кінця 20-х років.
Сьогодні підприємець - це не просто власник будь-якої справи. Сьогодні підприємець повинен знати досить багато. Час неграмотних, але досить здібних підприємців пройшов. Як вважає К. Рендолл, "бізнес відчайдушне потребує мудрості і натхнення вчених людей". Бізнесу потрібні все нові і нові кадри навчених молодих юнаків і дівчат. Потрібні неоціненні досягнення досліджень в галузі точних і суспільних наук, які можуть проводити лише університети. Вченим потрібна міцна фінансова підтримка стану вільного підприємництва, щоб вони не були вимушені попрощатись зі своєю свободою в результаті прямого контролю держави.
Чи можна взагалі навчитись підприємництву? Методи, принципи, правила, прийоми теорії і практики бізнесу підприємницької діяльності можуть бути вивченими, також, як вивчаються інші академічні дисципліни (фізика, економіка, медицина, право тощо). Як і в інших спеціальностях, людина, яка отримала необхідний обсяг знань в галузі бізнесу, не стане вмілим підприємцем без досвіду.
Якщо говорити про нашу країну, то для виконання завдань в галузі менеджменту, фінансів тощо, в сучасних умовах нам потрібні десятки, а може й сотні тисяч працівників світового рівня. Зараз їх немає. І навряд чи в найближчі роки їх появиться велика кількість. Програми вузів переробляються досить повільно, викладачі в них, в основному, дотримуються старих поглядів на практичні питання бізнесу. Навчальних посібників недостатньо. Потрібна широкомасштабна урядова програма підготовки наших ділових людей.
Академік Абалкін Л.І. справедливо відмічав, що "у нас в багатомільйонній країні навряд чи набереться хоч з десяток людей, які дійсно розбираються в банківській справі". Це ж саме відноситься і до багатьох інших спеціалістів (маркетинг, менеджмент, фінансовий менеджмент, посередництво тощо).

Які основні предмети, знання необхідні будь-яким підприємцям?

Якщо говорити про основи, без яких ні американський, ні наш підприємець не може розраховувати на успіх, то це основи господарського і комерційного права, організаційні форми бізнесу, основи фінансової і кредитної справи, екацингу, менеджменту, маркетингу і елементи інформаційної культури. Звичайно, це лише основи, деякі з них, які, власне кажучи, і будемо розглядати в нашій лекції. Потрібно сказати, що підприємництву (історії, методам, традиціям, досвіду тощо за кордоном приділяється немало місця в спеціальних виданнях і журнальних статтях. Існує навіть журнал "Американське підприємництво, "Закон і бізнес", "Бізнесмен" і т.д.
Що дає вивчення дисциплін з бізнесу? Перш за все воно розширяє кругозір в розумінні складностей ділового життя, без чого в сьогоднішньому діловому світі не можна ступити і кроку. Освіта дає можливість розібратися в тому, як функціонують окремо різні підрозділи в межах одного підприємства, як один вид бізнесу зв"язаний з іншими.
Вивчення бізнесу розвиває допитливість, творчий підхід, які дуже пригодяться для роботи, наприклад, в галузі маркетингу. Добрим менеджерам необхідно мати навички стратегічного мислення, систематичного аналізу. Взагалі, це досить творчі спеціалісти.
Якщо говорити про конкретну користь вивчення бізнесу як академічного предмета, то вивчення досвіду закордонних підприємств допоможе нам у такому:
-краще уявляти можливості найоптимальнішого (з точки зору матеріальної винагороди) використання своєї праці;
-зробити кваліфікований вибір ділової кар'єри;
-використати американський досвід при вивченні організаційної форми своєї підприємницької діяльності на Україні,
-розпочати свою власну справу з врахуванням всіх рекомендацій і досвіду американського бізнесу,
-більш системно, упорядковано, змістовно вести свої особисті справи;
-глибше розібратись в проблемах економічних реформ на Україні;
-зрозуміти, варто чи не варто займатись підприємництвом. В зарубіжних країнах кажуть, що перше завдання слухача школи Бізнесу - це перш за все навчитись управляти своїм часом і особистими справами так, як це робиться у справжньому бізнесі, що, по суті, є преамбулою до практичного менеджменту. Людина, яка не вміє управляти своїми особистими справами, навряд чи може досягти великих успіхів на ниві підприємництва.

Що можна і чого не можна в підприємництві? Етика підприємництва

а) етичні критерії в бізнесі.
Етика - це філософське вчення про норми і моралі. Це також система моральних і етичних норм для певних груп, професій і громад. Право - це сукупність обов'язкових правил поведінки (норм), встановлених або санкціонованих державою.
Будь-яка людська діяльність, включаючи і підприємництво, має етичні і правові критерії й рамки. Закони, що розробляються державою, дають можливість суспільству проводити в життя свою волю, яка стосується і морально-етичних параметрів бізнесу.
В цьому розділі хотів би приділити увагу етичним і правовим питанням, зв'язаним з підприємницькою діяльністю. По-перше, бурхливий розвиток кооперативних приватних та інших госпрозрахункових підприємницьких утворень в нашій країні оголив вкрай низькі етичні основи для бізнесу і надмірно низьку правову культуру, при відсутності цілого ряду правових норм, без яких нормальна підприємницька діяльність не може проходити без ускладнень. По-друге, широкі контакти наших ділових людей з іноземними бізнесменами ще більше загострили ці дефіцити на фоні високих етичних стандартів цивілізованих підприємців і їх правової підготовки.
Частіше всього проблеми етичного і правового характеру виникають у підприємницькій діяльності у стосунках із споживачами, конкурентами, партнерами, суспільством і державою.
б) для чого підприємцям етика?
Підприємництво, як рід діяльності, відомо давно. Зі стародавніх часів відношення до нього було двояким. З одного боку - повага і розуміння користі для суспільства діяльності підприємливих людей в різних галузях. Але з іншого - заздрість до їх успіху і рівня добробуту, звинувачення у хитрості, спритності, жадобі і навіть шахрайстві, властивості помічати лише те, що приносить їм прибуток. Питання про етичні і моральні рамки підприємництва хвилюють суспільство ще з часів зародження цієї діяльності. У Стародавній Греції, Фінікії, Стародавньому Римі та інших державах того часу підприємництво вважалось одним із найпрезирливіших занять. Не завжди з повагою відносились до комерсантів і бізнесменів і на Русі. В грецькій міфології Гермес, (його аналог у стародавніх римлян - Меркурій) визнавався богом-заступником комерції, атлетизму і... злодійства. В кінці 18 століття Наполеон називав англійців лаво, в свою чергу французів нерідко називали лихварями. В минулому столітті в очах багатьох європейців американці виступали як спритні, аморальні янки-комерсанти. І лише в пізніші часи підприємництво одержало за кордоном визнання і повагу.
У нашій країні слова "підприємець", "ділова людина", "бізнесмен", "комерсант" все ще не одержали того суспільного статусу, якого вони заслужили. І понині в суспільстві переважає негативне відношення до працівників державної і особливо кооперативної торгівлі, кооператорам, взагалі до підприємливих керівників у сферах промисловості, сільського господарства, транспорту тощо. Важко позбутися від свідомо сформованих за багато десятиріч пріоритетів і стереотипів, базою яких є усереднена свідомість.
В більшості західних країн ділова етика включена у програми шкіл бізнесу, коледжів, інститутів і університетів, навчальні посібники тощо. В навчальних закладах України, як в державних, так і комерційних, включаючи школи бізнесу, приватні інститути необхідно вже тепер ввести спеціальні курси (див. схему 2).
Існує немало етичних критеріїв цивілізованого підприємництва, але особливе місце займають чесність і добропорядність у ділових відносинах. Ще Оскар Уайльд говорив, що спокуса більш за все розкладає мораль і культуру людини. Завдяки підприємницькій діяльності виробляється основна частина багатства багатьох країн світу, а ті підприємці, які знаходяться у джерел цього багатства, найбільш піддаються впливу спокуси. Проте, незважаючи на ці принади, чесність і порядність є невід'ємною рисою сучасного бізнесу. Без цих критеріїв у відносинах між фірмами, банками і окремими людьми цивілізоване сучасне підприємництво, основою якого є кредит, було б неможливим. Мільйони тонн нафти і нафтопродуктів, акції та інші цінні папери на мільйони доларів, марок, ієн тощо щорічно продаються на основі усних угод без свідків. Товари на мільярди доларів продаються щорічно на основі неформальних контрактів. Більшість оптових і роздрібних фірм довіряють своїм постачальникам самим заповнювати супровідні документи на замовлені ними обсяги постачальних товарів за загальновизнаними цінами. Принцип "гарантуємо повернення грошей у випадку незадоволення клієнта" досить розповсюджений у багатьох солідних магазинах, торгових фірмах і виробничих корпораціях Заходу. І на Русі відомий звичай "бити по руках", що свідчило про формальне укладення угоди. Подібна практика сучасного підприємництва є наслідком тривалого процесу розвитку бізнесу, в ході якого відпрацювались найоптимальніші етичні і моральні принципи.
Підприємницька діяльність була свого роду дзеркалом суспільства. За словами одного американця, діяльність корпорації відображає мораль суспільства, в якому вона функціонує. Вона нагадує людину, тобто, може бути чесною і виконувати закони, в той же час може бути націленою на наживу, сумнівну з точки зору надійності і порядності, шахрайницьку. В нашій ще досить молодій підприємницькій діяльності вже немало випадків, коли ділові люди за багатьма етичними критеріями не є цивілізованими бізнесменами. Це шкідливо не лише для самих підприємців, але й наносить величезну шкоду відносинам суспільства до народжуваного підприємництва.
На Заході в пресі або в спеціальних ділових виданнях регулярно наводяться приклади неетичного підприємництва конкретних фірм і корпорацій, діяльність яких, не являючись порушенням закону, тим самим кваліфікується як неетична, так як вступає у протиріччя з критеріями чесності і порядності.
Про рівень етичних критеріїв свідчать деякі питання, які задають слухачам у школі бізнесу. Наприклад, чи:
-етично, якщо лікар виписує рецепт на дорогі ліки, які можна придбати лише в аптеці співвласником (власником) якої він є?
-етично використання видавцем яскравої гостросюжетної картинки на обкладинці, яка привертає увагу покупців, проте не відповідає змісту? Серед інших потрібних питань хотілось би відмітити такі:
-чи етично для кінозірок або спортсменів рекламувати продукцію, яку вони не носять (якщо це одяг)?
-чи етично вибирати собі професорів, коли Ви наперед знаєте про їх некомпетентність, але в той же час досить ліберальні при прийомі іспитів? (В США це питання має практичне значення, тому що більшість студентів досить відповідально відноситься до навчання).
-чи етично для сенатора їздити за рахунок платників податків у Європу ніби для розслідування питань державної ваги, в той час як реальна причина поїздки - провести декілька днів на курортах французької Рів'єри?
-чи етично для конгресмена голосувати за законодавство, яке сприятливе для корпорації, акціями якої він володіє?
Американські фірми і групи професійних бізнесменів розробляють власні етичні кодекси для своїх службовців.
Якщо говорити про наші перспективи, то перш за все необхідно переймати американський досвід для підвищення цивілізованості наших підприємців. Проте ті якості, які були властивими нашим народам (ділова кмітливість, порядність і особливо сумлінність, були розвіяними вітрами перетворень після НЕПу). Як сказав академік Л.Абалкін, "ми досить довго боролись з інтелігентністю у всіх соціальних сферах - від землеробів до професорів, з вищесередніми здібностями і вмінням, з "нездоровими інстинктами", на яких трималось все наше життя".
Хотілось би звернути увагу на те, що, переймаючи американський досвід підприємництва, необхідно приймати до уваги не лише організаційні, фінансові, маркетингові аспекти або високу техніку менеджменту у США, але в першу чергу культурно-моральні і етичні стандарти. Без цього наше підприємництво буде мати вигляд похмурої пародії на американське.

Відносини з споживачами

Підприємці не можуть існувати без споживачів, які витрачають величезні суми грошей на товари і послуги. В США це витрати, як і в нас, складають 65 відсотків валового національного продукту. В той же час і споживачі не можуть обійтися без підприємців. В американській практиці існують два поняття, без яких нашим слухачам нелегко уявити, як налагоджені відносини між бізнесом і споживачами.
Перш за все СУВЕРЕНІТЕТ споживача, який полягає в тому, що він своїм ставленням до різних товарів і послуг практично ними управляє, суттєво впливає на підприємницьку систему. В умовах нашого дефіциту важко зрозуміти багато питань, пов'язаних з суверенітетом споживача.
Друге поняття - це консюмеризм (від англійського-споживацтво). "Товариство споживачів" - такий термін з'явився в кінці 60-х років, коли президент Дж.Кенеді звернувся з посланням у конгрес з приводу захисту основних прав американських споживачів (права на захист від шкідливих і небезпечних товарів, права на адекватну і об'єктивну інформацію щодо продуктів і послуг - рекламу, інструкції-цінники тощо), права вибору продуктів і послуг на основі конкурентних цін, права донесення всіх скарг і побажань громадськості до державних органів).

Відносини із службовцями

В країнах з розвинутою економікою є досить багато проблем, які зв'язані між підприємцями і службовцями фірми. В першу чергу це питання невдоволення і незадоволення умовами праці і її оплати. Велику увагу також має проблема рівних можливостей на отримання роботи, просування службовими сходинками тощо.
Проблема незадоволення і невдоволення службовців і робітників в названих країнах досить розповсюджена. Причини найрізноманітніші: монотонність, бездумність, рутинність операцій, відчудженість робітника, проблеми мотивації тощо.
Отже, на підприємця сьогодні взаємодіють з трьох сторін: правові та етичні норми і потреби споживачів.
Що сьогодні являє собою Єдиний комерційний кодекс, який регулює всю підприємницьку діяльність в США?
Прийнятий в 1962р. Єдиний комерційний кодекс становить основи господарського права в США, в той же час він не є законом в загальноприйнятому розумінні, тому, що не схвалений повністю законодавчими органами всіх штатів. Кодекс складається з таких розділів:
продаж, торговельні папери, банківські депозити та інкасові операції, акредитиви, комплексне відчудження майна, складські посвідчення-коносаменти, інші товаросупроводжувальні документи, цінні папери, забезпечення угод, продаж належних платежів, договірних прав, паперів на нерухомість. Він не охоплює всіх галузей комерційного права.

Дійсно, американські закони дають простір підприємцям, дозволяють бізнесменам йти на найсміливіші і несподівані угоди. В той же час є цілий ряд законів, які дають необмежені права споживачам і тримають в жорстоких рамках підприємців. Наприклад, будь-яка людина або фірма може звернутися до суду з позовом на підприємця, який продав недоброякісну продукцію або ж наніс шкоду навколишньому середовищу. І це положення, як домоклов меч, висить над бізнесом.

Культура підприємництва

Осмислення того факту, що внутріфірмове середовище являє синтез різних груп - професійних, кастових, етнічних, які вносять власні своєрідні норми, цінності і зразки поведінки у становленні внутрікорпоративної управлінської культури, привело теоретиків західного менеджменту до усвідомлення важливості пізнання умов асиміляції різних культур, можливого культурного пристосування різних субкультур.
Довгий час економічна культура залишалась на периферії бізнесу, що не в останню чергу було обумовлено конфліктом інтересів робітників і адміністративне управлінського апарату корпорації, нерівністю їх соціального стану і різницею у статусі.
Економічна культура сприймається як важливий елемент ділового життя сучасної корпорації, невід'ємна частина системи ефективного внутріфірмового управління. У сучасній концепції менеджменту економічна культура корпорації розглядається як вирішальний фактор формування внутрікорпоративного механізму прийняття рішень, середовищеутворююча основа діяльності фірми, яка забезпечує єдність дій співробітників, контроль і стимулювання поведінки робітників фірми.
Стрімкий розвиток орендних, кооперативних, акціонерних, пайових підприємств ставлять великі вимоги до етичних стандартів народжуючого прошарку підприємців. В зв'язку з цим особливо важливо критично осмислити і використати в практичній діяльності все краще з того, що нагромаджено західноєвропейською, американською, японською традиціями корпоративної культури, створити на вітчизняних підприємствах такі організаційні умови, які б сприяли сприйняттю цієї культури, перетворенню вільного підприємництва у сферу цивілізованого бізнесу.
Виділяють такі організаційні культури: бюрократичні і підтримуючі інноваційні; функціональні і дисфункціональні; сильні і слабкі; формалізовані і неформалізовані; регульовані і нерегульовані; загальні і субкультури частин фірми, виявлені і окриті. Залежно від особливостей організації, утвореного в ній стилю управління, той чи інший тип корпоративної культури формує певну поведінку робітників, їх ціннісну орієнтацію та переконання, стимулює залучення персоналу до спільної діяльності.
Організаційна культура японських, американських і західноєвропейських компаній, незважаючи на активні інтеграційні процеси останнього часу, має ряд особливостей, зв'язаних з національними традиціями, політичним устроєм, вірою... Вони утворюють своєрідний комплекс думок, переконань, еталонів поведінки, настрою, символів, способів ведення бізнесу і створюють неповторний образ компанії.
Якщо організацію (фірму) розглядати як сукупність двох чисельностей - чисельності ролей, виконання яких необхідне для функціонування організації, і людей - членів організації, то для японських корпорацій характерна пріоритетність чисельності людей. Іншими словами, при здійсненні кадрової політики японські керуючі спочатку формують штат організації, а потім визначають коло функцій, які можуть забезпечити ці люди.
В американських організаціях персонал - групи різних рівнів - формується на контрактній основі. Члени групи підбираються відповідно до професійної компетентності, а не на основі персональних зв'язків, і єдність груп забезпечується через систему взаємовідносин типу "контракт", при яких кожний вхожий до її складу укладає строковий договір, який чітко визначає його права і обов'язки в рамках даного колективу.
Розглядаючи японське підприємство як соціальну групу, можна виділити таку його специфічну рису. Значне місце у співробітників відводиться формуванню установки на підприємство як на сім'ю. Ця установка культивується через посилення інтеграції приватного життя співробітників з підприємством. Підприємство не тільки використовує працю персоналу, але і підпорядковує корпоративним цілям його особисте життя, включаючи і вільний час членів сімей.
Конкурентні переваги японських фірм базуються не тільки на соціокультурній традиції, але й на активному формуванні у робітників високої трудової моралі і вдосконаленні їх кваліфікації. Участь в іноваційному процесі вимагає від працівника нових технічних знань, здібностей, детального аналізу проблем, які виникають у виробництві.
Що ж стосується трудових відносин, то на японських фірмах культивується система "найму на все життя", шведська модель названих відносин хоч і належить до європейської культурної тенденції, проте також виходить із принципу підтримки стабільної зайнятості, що наближає її до японської установки на високу зайнятість персоналу, незважаючи на суттєві відміни в методах її підтримки.
На рубежі 80-х років феномен організаційної культури опинився в центрі уваги американських спеціалістів і підприємців. На їх думку, найбільший успіх в 90-тих роках буде сприяти корпораціям, які можна назвати "навчаючими організаціями". Мова йде про постійно пристосовуючих до змінюючої реальності підприємств, співробітники яких одержують свободу самостійно мислити, визначати проблеми і шукати шляхи їх вирішення.
Керівники таких підприємств повинні організувати роботу таким чином, щоб кожний співробітник мав змогу приймати оперативні рішення з поточних проблем.
Разом з тим, чим більше делегується повноважень, тим суттєвіша необхідність сильної культури підприємництва.
Для підтримки і розвитку культури підприємницької діяльності корпорацій направляються багатомільярдні інвестиції. Так, в 1993 р. американські корпорації витратили майже 8 млрд. дол. на програми впливу на мислення персоналу, використовуються при цьому нетрадиційні форми такого впливу (гіпноз, медитація, психологічне розвантаження тощо). В цій галузі діють сотні консультативних фірм. У всіх ділових журналах містяться рубрики, присвячені питанням культури підприємництва, курси організаційної культури введені практично у всіх школах бізнесу.
Немала роль у формуванні культури підприємництва належить лідерам. Більшість керівників компаній стоять у витоків корпоративної культури, втілюють морально-етнічні цінності корпорації. Успіх своєї діяльності Джек Уелч - голова ради директорів компанії "Дженерал електрик", зв'язує з кожноденним дотриманням шести правил. Серед них: реальність така, яка вона є, а не якою була і якою вам хочеться її бачити; будь чесним і відвертим з усіма; будь лідером, а не менеджером; змінюйся так, як цього вимагатимуть обставини; якщо немає ринкових факторів успіху, не вступай у боротьбу за ринок; управляй своєю долею - або це за тебе зробить хто-небудь інший .
При переході від країни до країни спостерігаються відміни у вимогах до вищих керівників корпорацій. В англійських фірмах головне - здатність менеджера працювати з великою кількістю людей; в американських - до менеджера ставляться вимоги високої самодисципліни, підвищеної працездатності, готовності прийняти на себе персональну відповідальність; в Японії - важливе вміння бути координатором, а не розпорядником в процесі прийняття рішень.
Зразкові компанії в США, приділяючи увагу підготовці і ефективному використанню вищих керівників, разом з тим розглядають якраз рядовий персонал як головне джерело досягнення успіхів в галузі якості і продуктивності. Кожний працівник ціниться як потенційний носій ідей, а не просто як діюча пара робочих рук.


Свіжі обговорення на агро-форумі: Современные гербициды безвредны? Генетически модифицированные организмы - ЗА или ПРОТИВ Норки Как правильно выращивать нутрию? Обрезки роз перед зимой использовать весной для выращивания
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.