19 вересня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Економіка сільських територій - Основи підприємницької діяльності та агробізнесу - Організація виробництва - Організація галузей рослинництва, тваринництва, промислових виробництв та промислів - Організація рільництва - Організація виробництва зерна


Організація рільництва

Організація виробництва зерна

Организация производства зерна

Виробництво зерна – провідна галузь сільського господарства  країни. Зернові культури  в Україні займають понад 14 млн. га або 56 % посівних площ. Урожайність зернових культур становить біля 30 ц/га, що значно поступається урожайності у розвинутих європейських країна, де вона досягла вже 50-70 ц/га. У зв'язку з цим підвищення врожайності всіх зернових культур слід розглядати як ключовий напрям у розвитку зернового господарства. Зернова галузь повинна забезпечити зростаючі потреби країни в високоякісному продовольчому та фуражному зерні, державні резерви зерна і ресурси його для експорту. Стабілізація і нарощування темпів виробництва зерна можливе лише на основі застосування конкурентоспроможних технологій, які забезпечують врожай зерна на рівні 70 – 90 ц/га.  Для досягнення таких результатів необхідна науково обгрунтована і зважена державна політика щодо забезпечення сільськогосподарських підприємств коштами для матеріального забезпечення технологій та дотримання їх вимог в кожному підприємстві.

 

У процесі виробництва зернових культур можна виділити чотири основних періоди:

  • основний обробіток грунту і внесення добрив;

  • передпосівний обробіток грунту і сівба;

  • догляд за посівами;

  • збирання врожаю.

 

 Технологічний комплекс робіт з основного обробітку грунту і внесення добрив включає лущення або дискування стерні, внесення мінеральних і органічних добрив, оранку або безполицевий обробіток грунту.

Добрими попередниками для озимої пшениці є багаторічні бобові та бобово-злакові трави, зернобобові культури, зайнятий пар, а в південно-східних і південних районах – чорний пар.

Лущення і дискування стерні проводять з метою збереження вологи в грунті, знищення бур'янів, шкідників та збудників хвороб сільськогосподарських культур. Залежно від ступеню забур'яненості полів, стану грунту, попередника лущення і дискування здійснюють тракторами класу 1,4 , 3–5 т в агрегаті з дисковими лущильниками ЛДГ-5, ЛДГ-10, ЛДГ-15, ЛДГ-20 або лемішними лущильниками ППЛ-5-25, ППЛ-10-25 чи важкими дисковими боронами БДТ-3, БДТ-7, БДТ-10.

Агрегатування і спосіб руху агрегатів на полях визначаються вимогами агротехніки, розмірами і контурністю полів. Дискові лущильні агрегати під час роботи повинні рухатись у напрямку довшого боку поля, основний спосіб руху — човниковий. Можна також застосовувати діагональний і діагонально-перехрестний способи руху. Для роботи агрегатів з лемішними лущильниками на полях з великою довжиною гону ефективний петльовий спосіб руху з чергуванням загінок усклад і врозгін. На малих ділянках найбільш продуктивний безпетльовий комбінований спосіб руху. Поле для роботи агрегатів з лемішними лущильниками попередньо слід розбити на загінки і відбити поворотні смуги. Ширина кожної загінки має забезпечувати максимальну продуктивність лущильників, а ширина поворотних смуг — вільне розвертання агрегаті.

 

Ширина загону визначається за формулою:

 


 

Де Ш – ширина загону, м;

Д – довжина гону, м;

З – ширина захвату агрегату, м;

Р – радіус розвороту агрегату, м

 

При інтенсивних технологіях вирощування зернових культур використовують три способи внесення добрив: допосівне (основне), припосівне (рядкове) і післяпосівне (підживлення). Залежно від наявності машин, відстані перевезень добрив у поле, доз внесення і виду добрив застосовують різні технологічні схеми виконання цих робіт.

Перед першим чи другим лущенням або перед оранкою в усіх зонах України (за винятком західних областей) можна вносити мінеральні добрива та рідкий гній. При внесенні мінеральних добрив застосовують прямоточну або перевантажувальну технологічні схеми.

Для транспортування добрив у поле і перевантаження в агрегати для внесення  використовують машини САЗ-3502, ЗМУ-8, ЗАУ-3. Мінеральні добрива вносять розкидачами РУМ-5, РУМ-8, РУМ-16, 1РМГ-4А, РТТ-4,2, КСА-3, МВУ-5, МВУ-16.

Перед початком внесення добрив вибирають раціональну схему роботи машин, визначають напрямок руху агрегатів, відмічають на полі  поворотні смуги, провішують лінію першого проходу. Якщо повороти агрегату можна робити за межами поля, то поворотні смуги не відбивають. Лінія першого проходу агрегату має бути на відстані від краю поля, ширина її дорівнює половині ширини захвату агрегату. Для односівалкових агрегатів, кузовних і причіпних машин найбільш раціональним є човниковий спосіб руху. Після першого проходу механізатор повинен вести агрегат з боку від сліду коліс попереднього проходу на відстані, що дорівнює половині ширини захвату. При внесенні добрив з малою довжиною гону, а також при роботі з широкозахватними агрегатами доцільнішим є загінний спосіб руху.

При виборі довжини гону слід враховувати, що машини для внесення добрив мають обмежений запас робочого ходу (шлях руху агрегату до повного розвантаження кузова).

 

Запас робочого ходу агрегату в метрах розраховують за формулою:

       

З  = Д*10000/(Ш*Н),

 

де Д — кількість добрив, завантажених у кузов машини, ц; Ш— робоча ширина захвату машини, м; Н — норма внесення добрив, ц/га.

 

Кращі умови для роботи агрегатів створюються, коли довжину гону вибирають кратною запасу робочого ходу. При роботі машин для внесення твердих мінеральних добрив за перевантажувальною схемою з використанням перевантажувачів типу САЗ-3502 і ЗМУ-8 та за умови їх вільного переміщення по полю агрегати можна заправляти у різних місцях.

Тверді органічні добрива  вносять за одною із трьох схем: прямоточною, перевалочною і двофазною.

Вибір технології і системи машин залежить від віддаленості полів від місць накопичення органічних добрив, кількості і агротехнічних строків їх внесення. Тверді органічні добрива вносять машинами РОУ-6М в агрегаті з тракторами МТЗ-80/82, ПРТ-10А – з Т-150К,  ПРТ-16 М – з К-701.

Під лущення і зяблеву оранку поверхнево вносять рідкий гній. Для його транспортування від тваринницьких приміщень на поле і внесення застосовують машини РЖТ-4М, МЖТ-16, МЖТ-10, РЖУ-3,6А.

Для проведення оранкиагрегати комплектують залежно від глибини оранки, стану грунту, попередника  і швидкості руху машини. Найчастіше використовують агрегати з тракторами класу 3–5 т і плугами загального призначення ПН-4-40, ПЛН-4-35, ПЛН-5-35, ПЛП-6-35, ПЛ-5-35. Глибину оранки встановлюють залежно від особливостей кореневої системи, способу вирощування культур і товщини гумусного шару грунту. Оптимальною глибиною оранки з глибоким родючим шаром під кукурудзу є 25 см, під зернові — 20–22 см. На полях, засмічених коренепаростковими бур'янами, глибину оранки збільшують.

Напрям, спосіб руху та вид повороту під час оранки вибирають залежно від розмірів, конфігурації і рельєфу поля. Найпоширенішою є загінна оранка, у процесі якої агрегат рухається петльовим або безпетльовим комбінованим способом з чергуванням оранки загінок усклад і врозгін.

Перед початком оранки поле розбивають на загінки і відбивають поворотні смуги. Ширина останніх має бути кратною робочому захвату плуга і становити 10–25 м залежно від класу трактора і марки плуга. Поворотні смуги перед оранкою відорюють, встановивши плуг на половину глибини оранки і кладучи скибу у бік поворотної смуги. Вішки для перших проходів агрегату петльовим способом ставлять посередині непарних загінок. Черговість оранки загінок при цьому способі така: 1, 3, 2, 5, 4,  7, 6 і т.д. При цьому непарні загінки орють усклад, а парні — врозгін. При безпетльовому способі руху агрегату спочатку загінку орють доти, поки можливий безпетльовий поворот, а потім розвертають агрегат в іншу сторону і ту частину загінки, що залишилася, орють разом із сусідньою.

На оранці рекомендується застосовувати групову роботу агрегатів, проте кожний агрегат працює в окремій загінці.

У районах недостатнього зволоження, особливо з проявами вітрової ерозії, застосовують грунтозахисні технології, які полягають у безплужному обробітку грунту плоскорізними знаряддями. Після збирання попередника і лущення стерні поле обробляють культиваторами-плоскорізами КПШ-5, КПШ-9, КПЕ-3,8А  на глибину 12–14 см, а після цього на глибину до 30 см плоскорізами-глибокорозпушувачами КПГ-2-150 в агрегаті з трактором класу 3т і КПГ-250 в агрегаті з трактором класу 4–5т. При плоскорізному обробітку грунту зменшуються затрати праці і прямі витрати на одиницю роботи порівняно з полицевим.

Для запобігання розвиткові вітрової і водної ерозії, а також для руйнування щільних шарів у нижніх горизонтах грунту проводять чизелювання чизельними плугами на глибину до 45 см замість полицевої оранки або безполицевої обробки плоскорізами.

Зменшенню виробничих витрат при вирощуванні сільськогосподарських культур сприяє суміщення різних операцій за один прохід агрегату. Для цього застосовують різноманітні комбіновані машини. Передпосівний обробіток грунту проводять комбінованими агрегатами АКП-2,5, АКП-5. За один прохід вони здійснюють культивацію, вирівнювання і коткування поля.

Своєчасне і якісне проведення посівних робіт забезпечується при потоковому виконанні взаємозв'язаних  операцій  — боронування, шлейфування, культивації, сівби і коткування.

Боронування може бути як самостійною операцією, так і доповнювати оранку, культивацію, сівбу. При цьому використовують тракторні агрегати, до складу яких включають шлейфи-борони (ШБ-2,5), важкі (БЗТС-1,0), середні (БЗСС-1,0), легкі (З-ОР-0,7), посівні (ЗБП-0,6) та інші борони.

Типи борін і послідовність їх розміщення в агрегаті вибирають залежно від стану грунту. Легкі грунти обробляють шлейф-боронами, середніми та легкими боронами. Запливаючі і ущільнені грунти спочатку обробляють важкими боронами, а потім шлейфами в агрегаті з райборінками. Роздільне боронування  проводять в один, а на важких грунтах — у два сліди упоперек оранки або по діагоналі. Боронують в один слід переважно човниковим способом, якщо довжина гону поля понад  500 м, а якщо менша, по довжині гону допускається круговий спосіб обробки. Боронування у два сліди виконують діагонально-перехресним способом. У районах вітрової ерозії для закриття вологи використовують голчасті борони БИГ-3А.

Для культивації застосовують як гусеничні, так і колісні трактори класу 1,4 ,3  і 5 т з культиваторами КПС-4, КПЕ-3,8А, КШУ-12, КШУ-18, УСМК-5,4 та ін. Найпоширенішим знаряддям для передпосівного обробітку на структуризованих грунтах є культиватор КПС-4 з розпушувальними лапами на жорстких стояках. Дуже ущільнений і достатньо зволожений грунт  можна розпушувати лемішним лущильником ППЛ-10-25 зі знятими полицями.

Під час культивації визначають напрям і спосіб руху агрегату по полю, розбивають поле на загінки і відбивають поворотні смуги. Першу культивацію проводять упоперек напрямку  оранки  або під кутом до неї. Повторну культивацію здійснюють упоперек напрямку попереднього обробітку. Напрямок передпосівної культивації не повинен збігатись з напрямком сівби. Спосіб руху агрегатів під час культивації залежить від складу агрегату, розміру і конфігурації поля. Для маневрених агрегатів найбільш раціональний спосіб руху — човниковий. Діагонально-кутовий спосіб застосовують у випадках, коли потрібно, щоб напрямок руху був під кутом до бічних меж поля. Широкозахватні агрегати рухаються способом з перекриттям, коли агрегат одним проходом обробляє одну загінку, а іншим – другу, рухаючись з однієї загінки в іншу по поворотній смузі.

Сівба – один з найвідповідальніших прийомів вирощування сільськогосподарських культур. Її треба проводити  в оптимальні і стислі строки, дотримуючись норми висіву насіння і глибини його загортання, прямолінійності сівби та стандартної  ширини стикових міжрядь. Дотримання цих вимог забезпечує дружні сходи, дає змогу застосовувати машини для догляду за посівами, збирати врожай з мінімальними втратами.

При сівбі зернових культур застосовують звичайний рядковий, вузькорядний, широкорядний, перехресний та інші способи; при сівбі кукурудзи – пунктирний, квадратно-гніздовий або широкорядний з різною шириною міжрядь.

Марку сівалки і склад агрегату вибирають з урахуванням зони використання, способу сівби, культури, періоду сівби та ін. Так, для сівби зернових культур з одночасним внесенням у грунт гранульованих мінеральних добрив застосовують зернотукову сівалку СЗ-3,6 та її модифікації. При сумісній сівбі зернових і насіння трав під покрив зернових культур використовують сівалку СЗТ-3,6, сівбі зернових по стерні — сівалку СЗС-2,1, СЗС -6, СЗС -12.

Для сівби на великих площах за допомогою причіпних зчіпок комплектують широкозахватні агрегати з 3–6 сівалок. Зернові висівають широкозахватними агрегатами з використанням переважно гусеничних тракторів. Для забезпечення прямолінійності руху сівалки та дотримання розмірів стикових міжрядь посівні агрегати обладнують маркерами. Перед виходом у поле сівалки старанно відрегульовують і перевіряють комплектність зчіпки та сівалки.

При підготовці агрегатів для сівби озимої пшениці та інших зернових культур, які вирощують за інтенсивною технологією, потрібно забезпечити утворення ними посівних технологічних колій, по яких під час догляду за посівами рухатиметься агрегат для підживлення рослин мінеральними добривами та боротьби з хворобами, шкідниками і бурянами. Для утворення такої доріжки під час сівби необхідно закрити відповідні висівні апарати.

Готуючи поля до сівби, вибирають напрямок руху агрегату, розбивають поле на загінки, провішують лінії першого проходу агрегату, відбивають поворотні смуги, визначають місця завантаження сівалок. Ширина поворотної смуги для односівалкових агрегатів дорівнює чотирьом його робочим захватам, для багатосівалкових — трьом. Поворотні смуги не відбивають, якщо агрегат можна розвернути за межами поля. Основний спосіб руху посівних агрегатів — човниковий. Після установки на необхідну норму і глибину висіву насіння агрегат виводять на лінію першого проходу і переводять маркер в робоче положення з боку наступного проходу агрегату. Перший прохід агрегат робить по вішках, а наступні — по маркерних лініях. Поворотні смуги засівають після завершення сівби на основному масиві.

Проведення сівби у стислі строки значною мірою залежить від своєчасної підготовки, доставки і завантаження насіння, добрив у сівалки. Для доставки і завантаження сівалок насінням і добривами доцільно використовувати автозавантажувачі. Потребу в них розраховують за формулою:

      

М  = (П*К*Т*Н)/1000В,

 

де  М — необхідна кількість автозавантажувачів; П — продуктивність посівного агрегату, га/год.; К — кількість посівних агрегатів; Т — час одного рейсу завантажувача (машини), год.;  Н — норма висіву насіння, кг/га; В — вантажопідйомність завантажувача, т .

 

Заправляють агрегати насінням і добривами на дорогах, які розділяють суміжні поля, а якщо їх немає, — на поворотних смугах.

При вирощуванні кукурудзи використовують переважно сівалки СУПН-8, СПЧ-6М, СКПП-12.

Для сівби використовують кондиційне насіння, яке має необхідні чистоту, схожість  і силу росту. Насіння знезаражують протруювачами ПС-30, ПС-10А або інкрустують на машинах "Мобітокс-Супер", КПС-10 з використанням плівкоутворювачів з одним із системних препаратів (байтаном, фуназолом, ТМТД та ін.)

Коткування виконують для ущільнення грунту і "підтягування" вологи до глибини залягання насіння. Для цього використовують широкозахватні агрегати, які включають кільчасто-шпорові (ЗКК-6), кільчасто-зубові (ККН-2,8) і водоналивні котки. Їх агрегатують за допомогою зчіпок СП-11, СП-16,СГ-21 та ін. Коткування може доповнювати лущення, культивацію, сівбу.

 Система догляду за посівами включає: до- і післясходове боронування, міжрядне розпушування грунту, формування густоти посівів, підживлення рослин, обробку посівів пестицидами (гербіцидами, інсектицидами, фунгіцидами) і регуляторами росту (ретардантами).

При підготовці агрегатів до виконання робіт з догляду за посівами розставляють колеса на потрібну ширину колії, підбирають необхідний комплект робочих органів і розставляють їх відповідно до схеми сівби, регулюють туковисівні апарати на задану норму внесення добрив, налаштовують обприскувачі на норму витрат робочої рідини.

Для розпушування грунту в міжряддях і підживлення посівів просапних культур використовують культиватори УСМК-5,4Б, КРН-4,2, КРН-5,6. Для цього їх обладнують відповідними робочими органами.

Підживлюють посіви твердими азотними добривами, як і при основному внесенні добрив, за прямоточною і перевантажувальною технологіями. Технологічну схему підживлення рослин вибирають залежно від радіуса доставки добрив від складу до поля. Для підживлення посівів зернових  колосових культур використовують при прямоточній технології переобладнану машину 1-РМГ-4, а при перевантажувальній — машини НРУ-0,5, РМС-6.

Для обробки посівів пестицидами та регуляторами росту використовують окремі препарати або їх бакові суміші. Перспективним є внесення гербіцидів у грунт. Види препаратів або їх суміші визначає спеціаліст із захисту рослин на основі фітооцінки і видового складу шкідників та бур'янів на кожному полі. У разі виявлення економічного порогу шкодочинності шкідників і хвороб на всьому полі проводять суцільне обприскування його, а при зосередженні шкідників і хвороб на краю поля — крайові обробки.

Для приготування робочої рідини використовують мобільні агрегати або стаціонарні станції типу СЗС-10. Якщо спеціалізованих машин немає, для приготування робочої рідини можна використати обприскувачі ОВТ-1А, ОПШ-15, водороздатчики ВУ-3,0, ВР-3М, поїлку ПАП-10А та інші машини з резервуаром і високопродуктивним насосом.

Обробляють посіви пестицидами за допомогою обприскувачів ОПШ-15, ПОМ-630, ПОУ, ОН-400 та ін. Воду до пункту приготування розчину і робочої рідини транспортують  від пункту до обприскувачів заправниками ЗЖВ-1,8, ЗЖВ-3,2, а також машинами РЖТ-4, РЖУ-3,6.

Залежно від наявності у господарстві технічних засобів для приготування, транспортування і внесення робочої рідини, норм її витрат, віддаленості поля від пункту приготування розчину приймають відповідну технологічну схему обробки посівів.

Перед обробкою посівів пестицидами і ретардантами вибирають напрям і спосіб руху агрегатів, відбивають поворотні смуги, визначають місця заправки. Основний спосіб руху агрегатів — човниковий. Однієї заправки  має вистачати на парну кількість проходів. Це дає змогу заправляти обприскувачі з однієї сторони поля.

 Організацію збирання зернових культур починають з визначення строків та способів збирання, підготовки до цього системи машин і полів, маршрутів руху агрегатів. Поля, призначені для збирання врожаю, обкошують, розбивають на загінки і прокошують, готують поворотні смуги, проорюють протипожежні смуги між загінками, намічають транспортні магістралі.

Зерновізбирають роздільним способом або прямим комбайнуванням. Спосіб збирання вибирають для кожного поля, залежно від природно-кліматичних умов, стану посівів, наявності збиральної техніки з урахуванням оптимального агротехнічного строку збирання, який становить 8–12 календарних днів.

Роздільним способом доцільно збирати насамперед полеглі з підсівом трав, високоврожайні, високорослі, забур'янені посіви. На чистих від бур'янів, стійких проти полягання і осипання зерна, низькорослих і рівномірно дозріваючих посівах, урожай збирають, як правило, прямим комбайнуванням.

Прироздільному способі зернові культури скошують у валки у фазі воскової стиглості зерна. Для скошування у валки зернових колосових, круп'яних і зернобобових культур використовують переважно жатки ЖВС-6, ЖНС-6-12, ЖВН-6А, ЖРБ-4,2, ЖРК-5. Рух агрегатів при цьому переважно загінний, вкругову або човниковий. Загінний спосіб більш ефективний, проте його доцільно застосовувати при довжині поля не менше 500 м. Рух жаток спрямований упоперек напрямку сівби.

До підбирання і обмолочування валків зернозбиральними комбайнами приступають на 3–4-й день після скошування при вологості зерна не вище 18%. Напрям руху комбайнів має відповідати напрямку руху жаток. Площа скошених у валки хлібів повинна бути такою, щоб їх можна було підібрати і обмолотити комбайнами в оптимальні агротехнічні строки. Хліб у валках не повинен лежати більше 6 днів.

Збирання прямим комбайнуванням потрібно проводити, коли основна маса зерна (більше 90%) в масиві дозріє і його вологість не перевищує 18%. Щоб втрати зерна були найменшими, збирання прямим комбайнуванням проводять в короткі строки (5–6 днів).

На збиранні зернових, зернобобових і круп'яних культур використовують комбайни , Дон-1200, „Обрій”, „Домінатор 108”, КЗС„Славутич”, „Дон-1500, „Джон Дір”, „Лексіон”, „Аркус” та інші.

При прямому комбайнуванні агрегат рухається круговим (при збиранні на прямокутних ділянках з довжиною гону понад 500 м) і загінним (менше 500 м) способами. При збиранні полеглих посівів вибирають напрямок руху комбайна під кутом 30–45° до напрямку полягання хлібів.

Для забезпечення своєчасного збирання врожаю і створення сприятливих умов для одержання високих врожаїв наступних культур слід застосовувати потоково-груповий метод збирання зернових і зернобобових культур. Він передбачає формування в підприємствах спеціалізованих збирально-транспортних комплексів, до складу яких входять такі виробничі підрозділи: ланка з підготовки полів до збирання, комбайно-транспортна ланка, ланка для збирання незернової частини врожаю, ланка з технічного обслуговування, ланка з побутового обслуговування.

Груповий метод організації роботи комбайно-транспортних ланок полягає в концентрації їх залежно від агробіологічних і погодних умов на одному або двох сусідніх полях, але кожна комбайно-транспортна ланка, як правило, працює в одній загінці.

Продуктивність зернозбиральних машин значною мірою залежить від узгодженості роботи комбайнів і транспортних засобів. Зерно від комбайнів транспортують переважно автомобілями ГАЗ-САЗ-53Б, ЗІЛ-130, КамАЗ-5410, КамАз-5330 з причепом 3ПТС-12-12, КРАЗ-65101 та ін.

 

Потрібну кількість транспортних засобів для відвезення зерна визначають за формулою:

 

Тз = (У*П*Ч)/(B*60) ,

 

де Тз – потрібна кількість транспортних засобів для відвезення зерна, шт.;

У – урожайність, ц/га;

П – продуктивність кобайнового агрегату, га/год.;

Ч – час одного рейсу транспортгого засобу, хв.;

В – вантажопідйомність транспортного засобу, ц.

 

Більш ритмічної роботи комбайнів і транспортних засобів при груповому способі досягають при закріпленні транспорту не за окремим, а за всіма комбайнами. Зібране кожним комбайнером зерно обліковують за допомогою талонів (жетонів) за кількістю вивантажених бункерів.

Для післязбиральної обробки зерна використовують стаціонарні зерноочисні сушильні пункти або мобільні зерноочисні машини, зерносушарки, зернонавантажувачі. Зерно пшениці, жита, ячменю, гречки, гороху, проса закладають у сховище при вологості 12–13%.

Солому залежно від призначення та конструктивних особливостей і обладнання комбайнів збирають переважно трьома способами: 1) вивантажену із накопичувачів комбайна солому стягують волокушами на край поля для скиртування, потім скиртокладом подають на скирту, яку формують вручну; 2) одночасно із збиранням зерна подрібнюють солому і подають у критий сіткою причеп. Причепи відвозять тракторами до ферм на скиртування. Цей спосіб вимагає додаткових транспортних засобів і значно знижує продуктивність комбайнів; 3) підбирають із валків і пресують у тюки прес-підбирачами після проходу комбайнів, які працюють без накопичувачів. Тюки навантажують і транспортують для скиртування до ферм або цехів з переробки соломи.

Кукурудзу збирають або в качанах, або з обмолотом зерна. Качани збирають самохідними  КСКУ-6”Херсонець” і причіпним „Херсонець-9”. Доставлені на тік качани сортують, доочищають і висушують у спеціальних сушарках до вологості 16–18%. Потім їх або закладають у сапетки для зберігання, або обмолочують, очищають і зберігають сухе зерно у сховищах.

Для збирання кукурудзи з обмолотом зерна використовують зернозбиральні комбайни зі спеціальною приставкою. Від комбайнів зерно доставляють на пункт післязбиральної обробки, очищають і висушують.

Процес збирання кукурудзи в качанах є більш трудомістким порівняно із збиранням з одночасним обмолотом. Проте зернозбиральні комбайни можна застосовувати лише при вологості зерна не вище 32%, а в качанах кукурудзу можна збирати при вологості зерна до 40%.


Свіжі обговорення на агро-форумі: Фундук "Трапезунд". ЧП "Ореховод-практик" принимает заказы вегетативных саженцев на осень 2014. Оборудование для перемещения зерновых от производителя О пестицидах Гусеничная пара - кто что знает? Чем кормить лошадь зимой?
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.