В овочівництві важливими технологічними операціями є товарна обробка, зберігання та заготівля вирощеної продукції. Недостатня організація їх спричинюється до втрати 30% овочевої продукції.
У більшості господарств овочі сортують одночасно із збиранням. У великих сільськогосподарських підприємствах овочі звозять на спеціальні сортувальні пункти, де проводять товарну обробку, готуючи їх до реалізації у свіжому вигляді і для закладання на зимове зберігання відповідно до вимог діючих стандартів. Наприклад, плоди огірків мають бути свіжими, цілими, незабрудненими, без пошкоджень хворобами та шкідниками, без механічних ушкоджень, не деформованими, без плодоніжки і з плодоніжкою до 1 см з правильною і типовою для ботанічного сорту формою і зеленим забарвленням. Для консервування використовують пікулі довжиною 3–5, 5,1–9,0 см, зеленці — до 12 см. Відповідно до цих умов здійснюють товарну обробку овочів. Овочі, які не відповідають вимогам стандартів, вибраковують і відправляють на додаткову доробку або згодовують тваринам.
Транспортують овочі для реалізації, як правило, автомобілями, рідко — залізницею. При цьому їх укривають брезентом, щоб захистити від надмірного випаровування ними вологи. Збереження якості овочів великою мірою залежить від тари. Використовують переважно дерев'яні ящики, контейнери. Перспективною є тара з полімерних матеріалів, шпону, картону. Деякі овочі транспортують у мішках і навалом.
Для забезпечення населення свіжими овочами протягом цілого року необхідно організувати їх надійне зберігання. Овочі, закладені на зберігання товстим шаром, у купи, засіки, кагати або траншеї без належної вентиляції швидко зігріваються і загнивають. Краще зберігати їх за певних температури і вологості повіря.
За додержання правильного режиму зберігання природні втрати овочів не перевищують встановлених норм. Овочі можна зберігати як у постійних, так і в тимчасових сховищах. В господарствах, де немає досконалих сховищ, узимку овочі псуються, що призводить до значних збитків.
Сільськогосподарським підприємствам вигідно частину овочів, особливо нестандартних, переробляти у власних консервних цехах. Це збільшує зайнятість робочої сили протягом року і запобігає додатковим втратам вирощеної продукції.
Раціональна організація товарної обробки, транспортування і зберігання овочів дає змогу забезпечити безперервне постачання їх населенню у свіжому вигляді, збільшити доходи підприємства.
З метою зупинити спад у розвитку овочівництва, стабілізації і нарощування виробництва та реалізації овочів Національною програмою розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 1999-2010 р. передбачається:
-
здійснення програми вирощування насіння овочевих культур, створення нових їх сортів і гібридів;
-
створення виробничих кооперативів із застосуванням довгострокової оренди землі для вирощування овочів, розширення посівних площ під овочевими культурами на меліорованих землях;
-
збільшення виробництва розсадних овочевих культур (томатів, перців, баклажанів та ранньої капусти) в горщиках і пакетах;
-
виробництво комплексу вітчизняної техніки для овочівництва;
-
об'єднання виробників, переробних і торговельних підприємств в асоціації;
-
реконструкція зимових теплиць з переведенням їх на виробництво овочів за енергозберігаючими технологіями і забезпеченням насінням гібридів огірків та помідорів вітчизняної селекції;
-
виділення спеціальних сировинних зон вирощування овочевих культур за технологією, яка забезпечує одержання екологічно чистої овочевої продукції;
-
створення в кожній області на базі оптово-роздрібних комбінатів оптових продовольчих ринків для заготівлі овочів у сільськогосподарських підприємств та населення, розширення мережі спеціалізованих магазинів фірмової торгівлі.
Виконання цих заходів дасть змогу задовольнити потреби населення в овочевій продукції в 2010 р., підвищити врожайність на 50–70 ц/га, зменшити затрати ручної праці в 2–2,5 раза, енерговитрати удвічі, розширити асортимент, підвищити якість овочів і баштанної продукції, а в закритому грунті збільшити врожайність на 3,5 кг/м2, зменшити енергозатрати на 10–15 % і затрати праці на 20–30 люд.-год/га.
|