15 листопада 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Економіка сільських територій - Основи підприємницької діяльності та агробізнесу - Організація виробництва - Організація галузей рослинництва, тваринництва, промислових виробництв та промислів - Організація овочівництва - Овочівництво відкритого грунту


Організація овочівництва

Овочівництво відкритого грунту

Овощеводство открытого грунта

Овочі найбільш цінні при споживанні у свіжому вигляді, проте їх не можна довго зберігати. Значну частину їх використовують для переробки — консервування, маринування, квашення.

Населення України не забезпечується достатньою кількістю овочів, тому перед агропромисловим комплексом стоїть завдання збільшити їх виробництво, розширити асортимент, поліпшити якість та зберігання, різко скоротити втрати. Необхідно поліпшувати технологію вирощування та переробки овочів.

Галузями овочівництва є: овочівництво відкритого грунту; овочівництво закритого грунту; зберігання продукції; переробка.

У відкритому грунті вирощують овочеві культури на товарну продукцію і на насіння, у закритому — овочі і розсаду. Переробкою овочів займаються цехи з їх переробки, овочеконсервні заводи. Зберігають овочі у приміщеннях, обладнаних холодильними установками, активною вентиляцією.

Овочівництво — специфічна галузь, яка має такі особливості: низька транспортабельність продукції; великий набір вирощуваних культур ( більше 100), для кожної з яких властива особлива агротехніка; утруднена механізація окремих виробничих процесів, що вимагає значних затрат ручної праці; потреба у працівниках певної спеціалізації і відповідній техніці; організація товарної обробки, зберігання та реалізації овочів; велика трудомісткість робіт, що зумовлює високі сумарні витрати.

Вирощуванням овочів займаються різні виробничі типи господарств. Найбільша кількість товарної продукції виробляється у спеціалізованих овочівницьких господарствах. Овочівництву властива зональна спеціалізація.

 

Розрізняють такі  зони вирощування овочів:

  1. приміська, де овочі вирощують як у відкритому, так і в закритому грунті. Приміські господарства мають широкий набір ранніх овочевих культур, тут зосереджена також більша частина площ закритого грунту. Для обігріву теплиць використовують тепло від теплоцентралей. Завданням приміських господарств є цілорічне забезпечення овочевою продукцією населення міст. Більшість її реалізують відразу після збирання врожаю, а решту закладають на зимове зберігання і використовують у міру потреби;

  2. сировинні зони переробної промисловості, в яких вирощують овочі переважно для переробних підприємств. Кліматичні і грунтові умови тут сприятливі для вирощування 2–3 культур. Вирощену продукцію переробляють на власних овочеконсервних заводах або реалізують державним чи акціонерним підприємствам;

  3. глибинні зони, овочівницькі господарства яких розміщені у сприятливих умовах для вирощування окремих овочів. Тут вони максимально дешеві і відзначаються високою якістю. Звідси їх перевозять в інші райони країни. Підприємства закритого грунту забезпечують господарства розсадою. Значну частину продукції закладають на тривале зберігання;

  4. зони, які історично склалися і спеціалізуються на вирощуванні окремих культур і навіть сортів завдяки сприятливому для них мікроклімату (Заліщицький р-н Тернопільської області — на вирощуванні помідорів, Ніжинський район Чернігівської області — на вирощуванні огірків і т. ін.);

  5. насінницькі господарства, що спеціалізуються на виробництві насіння овочевих і баштанних культур.

 

Поряд з овочівницькими господарствами вирощуванням овочів займаються сільськогосподарські підприємства інших напрямків спеціалізації. У них ця галузь розвивається як додаткова для забезпечення власних потреб.

Одним з напрямків розвитку овочівництва може бути створення спеціалізованих фермерських овочівницьких господарств з площею ріллі в них від 50 до 400 га і під овочевими - від 28 до 230 га. Варіанти розвитку овочівництва у фермерських господарствах можуть бути різними, залежно від конкретних умов виробництва та наявності ринкових ніш. Зокрема, можливе вирощування 3–4 основних овочевих культур чи спеціалізація на вирощуванні монокультури.

Залежно від площі ріллі і структури посівів овочевих культур можливе освоєння спеціальних овочевих сівозмін з довгою (6–8) або короткою (4–5 полів) ротаціями. В умовах зрошення сівозміни можуть бути 7–8-пільними. Овочеве поле можна включати також у загальну польову або кормовоовочеву сівозміну.

Крім овочівницьких господарств, у зонах Полісся і Лісостепу є умови для формування овочево-картоплярських фермерських господарств, у Степу й Лісостепу з овочепереробною промисловістю — спеціалізованих овочівницьких фермерських господарств з вирощування специфічного для сировинних зон асортименту овочевих культур. Технічне оснащення фермерських господарств залишається однією із серйозних проблем розвитку овочівництва.

 

Підвищенню економічної ефективності овочівництва сприятимуть:

  • впровадження інтенсивних технологій, які забезпечують механізацію виробничих процесів;

  • проведення комплексу засобів захисту рослин від шкідників і хвороб, знищення бур'янів;

  • використання високоврожайних і придатних для механізованого збирання сортів;

  • здійснення комплексу прийомів щодо формування заданого врожаю.

 

Високу ефективність вирощування помідорів забезпечує, наприклад, астраханська технологія, що пояснюється переважно збереженням розсади і механізацією виробничих процесів.

Механізоване збирання помідорів широко застосовувалося в колишніх радгоспах України. У господарстві "Овочевий" Херсонської області врожайність помідорів за індустріальної технології вирощування досягала 497 ц/га проти 348 ц/га при звичайній технології. При цьому собівартість 1 ц знизилася в 1,8 раза, продуктивність праці підвищилась у 2,9 раза, а рівень рентабельності досяг 149 %. Господарство  щороку одержує     4 тис. грн.  прибутку з 1 га.

Інститут овочівництва і баштанництва УААН проводив досліди із збирання помідорів за допомогою пересувних платформ ПТ-3.5, ПОУАУС-1. Продуктивність праці при цьому підвищилась у 2–2,5 раза порівняно з цим показником при збиранні вручну, значно знизились накладні витрати. Такі платформи застосовують у спеціалізованих господарствах Кримського, Херсонського, Дніпропетровського, Харківського та інших плодоовочевих об'єднань.

Отже, механізований спосіб збирання помідорів має великі переваги перед збиранням вручну. Його слід упроваджувати в овочевих господарствах із значними площами під цією культурою та в господарствах сировинної зони, де помідори вирощують для переробки.

Основні виробничі процеси в овочівництві організовують відповідно до розроблених технологічних карт. По всіх овочевих культурах обов'язково визначають: організацію робіт з обробітку грунту і внесення добрив, строки сівби і садіння розсади, організацію догляду за рослинами і збирання врожаю.

Технологія і організація робіт з обробітку грунту, внесення добрив під овочеві культури здебільшого така сама, як і при вирощуванні польових культур. Слід лише враховувати, що овочеві культури більш вологолюбні і не витримують пересихання грунту, більше терплять від бур'янів. Тому обробіток грунту під овочеві має бути спрямований на нагромадження в ньому вологи і поживних речовин, забезпечення доброї аерації, швидке прогрівання його навесні та знищення бур'янів. Зокрема, для запобігання втраті вологи грунтом проводять лущення грунту. Під ранні овочеві культури проводять глибоку оранку. На чорноземах глибина оранки становить 25–28 см,  на підзолистих грунтах Полісся вона не повинна перевищувати товщину гумусного горизонту, щоб не вивернути на поверхню менш родючий шар його.

Овочеві культури дуже вимогливі до вмісту поживних речовин у грунті. Систему удобрення в овочевій сівозміні треба запроваджувати з урахуванням грунтово-кліматичних умов району,  наявності добрив тощо.

Капуста, огірки й цибуля добре реагують на внесення органічних добрив. Мінеральні добрива слід застосовувати переважно під провідні культури овочевої сівозміни — капусту, помідори, огірки, цибулю, а також під насінники.

Поєднане внесення мінеральних добрив навіть з невеликою кількістю гною (10 т/га) ефективніше, ніж внесення лише мінеральних добрив, навіть у більших дозах.

Крім мінеральних добрив та гною, в овочевих сівозмінах використовують такі місцеві добрива, як гноївка, пташиний послід, різні компости.

Норми добрив, строки і способи їх внесення зазначають у плані удобрення в овочевій сівозміні.

Насінний матеріал в овочівництві має велике значення. Насіння має відповідати посівним якостям. Перед сівбою його відповідно готують: намочують, пророщують, яровизують, гранулюють, обігрівають і т. ін.

Основні способи сівби і садіння овочевих і баштанних культур — рядковий та квадратно-гніздовий. Удосконаленням квадратно-гніздового способу сівби і садіння є стрічково-гніздовий спосіб, за якого широкі міжряддя (90–100 або 110 см) чергуються з вузькими (50 або 40см). У рядку рослини розміщують гніздами на відстані 60–70 см одну від одної, що дає змогу проводити міжрядний обробіток грунту впоперек рядків.

Для сівби використовують сівалка СО-4,2, СОН-2,8 та ін. Цибулю висівають за допомогою сівалки СЛН-8А.

В овочівництві широко застосовують розсадний метод вирощування овочевих культур. Розсаду висаджують вручну або механізовано. Для механізованого садіння призначені  розсадосадильні машини СКНБ-4А, СКН-6А, які агрегатують з тракторами МТЗ та ЮМЗ. Заздалегідь намічають пункти заправлення агрегатів розсадою і водою. Розсадо-садильний агрегат обслуговують: тракторист, машиніст, шість працівників, водій автомобіля, що підвозить розсаду, 3–5 осіб, які підготовляють розсаду.

Овочеві культури потребують ретельного догляду. Після сівби столових буряків, цибулі, огірків та інших культур першою технологічною операцією є досходове боронування посівів. Після боронування грунт у міжряддях обробляють культиваторами КРН-4,2, КОР-4,2 на глибину 8–10 см до змикання листків. Крім міжрядного обробітку посіви проривають до визначеної відстані між рослинами.

Після  висаджування розсади через 2–3 дні проводять перше розпушування міжрядь на глибину 8–10 см, в міру відростання бур'янів за вегетаційний період проводять ще 3–4 розпушування, збільшуючи глибину його до 10–12 см.

У господарствах розробляють систему боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами овочевих культур, передбачаючи в ній застосування агротехнічних, біологічних способів боротьби і пестицидів.

Важливим агротехнічним прийомом в овочівництві є зрошення. Поливання розсади під час садіння є обов'язковим незалежно від того, на зрошуваних чи на богарних землях розміщені овочеві культури. В овочівництві на поливних землях система зрошення спрямована на проведення вологозародкових, припосівних, перед садінням, під час садіння, вегетаційних, освіжувальних поливів, а також поливів, здійснюваних для захисту рослин від приморозків. Кожне господарство розробляє свій режим зрошення залежно від глибини залягання підгрунтових вод, водно-фізичних властивостей грунту, біологічних особливостей культур та ін.

Найбільш трудомістким у вирощуванні овочевих культур є збирання врожаю. При цьому більше половини затрат праці припадає на виконання робіт вручну.

На збиранні помідорів, капусти, огірків та інших овочевих застосовують платформи ПТ-3,5, столових буряків і моркви — бурякопідкопувачі, цибулі — збиральні машини ЛКГ-1,4 та сортувальний пункт ПМЛ-6, капусти — комбайн МСК-1, що зрізує головки і завантажує їх у транспортні засоби.

Проте рівень вітчизняного машинобудування сьогодні ще не дає змоги максимально механізувати роботи із збирання овочевих культур.


Свіжі обговорення на агро-форумі: Вопрос по тракторам. Какую технику выбрать? Чем лучше отмывать свинарник? АВД для сельского хозяйства Трапензунд, Керасунд (черенкование) Фундук "Трапезунд". ЧП "Ореховод-практик" принимает заказы вегетативных саженцев на осень 2014.
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.