17 листопада 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Економіка сільських територій - Основи підприємницької діяльності та агробізнесу - Організація виробництва - Організація галузей рослинництва, тваринництва, промислових виробництв та промислів - Організація вівчарства - Способи утримання овець


Організація вівчарства

Способи утримання овець

Способы содержания овец

Способи утримання овець залежать від природно-економічних умов та площі пасовищ. Пасовищне утримання застосовують у південних районах, де відносно тепла зима і великі площі пасовищ. У разі нестачі природних кормів тварин підгодовують у зимовий період, а також влітку, коли пасовища вигоряють. Інтенсивне пасовищне утримання застосовують, коли проводять роботи з поліпшення пасовищ і вводять три- або чотирипільні пасовищеобороти. При цьому проводять докорінне або поверхневе поліпшення та обводнення пасовищ, вносять добрива.

Пасовищно-стійлове утримання овець поширене в районах з більш тривалою зимою (3–5 міс.) і обмеженою площею пасовищ. Узимку тут застосовують стійлове утримання, коли вівці перебувають у приміщеннях (вівчарнях, кошарах), де їм згодовують сіно, силос, солому, концентрати та інші корми. Для прогулянок  тварин біля приміщень обладнують загони (бази). Влітку овець випасають, якщо є достатньою площа пасовищ, а якщо пасовищ недостатньо, то організують табірно-пасовище утримання, коли протягом певного часу вівці перебувають у таборах, котрі обладнують навісами і годівницями, в які підвозять і згодовують зелену масу сіяних трав. Якщо пасовищ немає, організують стійлово-табірне утримання овець у загонах з навісами і коритами для води. При цьому вівцям згодовують переважно зелену масу сіяних трав.

На стійлове утримання овець узимку потрібні великі додаткові вкладення і праця для виконання таких виробничих процесів, як роздавання кормів, напування тварин, прибирання гною, проведення зимових окотів. Промисловість виробляє для цього комплекти обладнання і окремі машини. Так, грубі корми до згодовування подрібнюють спеціальними подрібнювачами, соломосилосорізками, подрібнювачами зерна. Роздають корми за допомогою мобільних кормороздавачів або стаціонарних транспортерів. Вибирають силос із траншей, навантажують сіно, солому навантажувачами-подрібнювачами. Напувають овець за допомогою групових напувалок. Гній з вівчарень і загонів видаляють бульдозерами.

У стійловий період на початку і кілька разів протягом зими в загони завозять солому для підстилки і складають у вигляді копиць, які вівці самі розрівнюють.

У вівчарстві дедалі більше застосовують інтенсивну систему виробництва. Вона передбачає концентрацію маточного поголів'я на фермах, а молодняку — на фермах-майданчиках для вирощування і відгодівлі, застосування прогресивних способів відтворення стада (циклічне осіменіння маток і групове їх ягніння, раннє відлучення приплоду тощо), комплексну механізацію виробничих процесів, приготування і використання кормосумішей (гранульованих і розсипних), створення культурних пасовищ, використання загінного випасання овець та ін.

У вівчарстві впроваджуються проекти механізованих ферм, які складаються з вівчарень на 800 маток, а для молодняку і валахів на 1200 голів, сховищ для зберігання кормів, цеху для приготування кормосумішей та інших допоміжних об'єктів. Кількість вівчарень визначають за розміром ферми. Впровадження інтенсивних систем виробництва потребує значних додаткових капіталовкладень, проте за повноцінної годівлі овець вони окуповуються більш високим виходом продукції і зростанням продуктивності праці.

Для утримання овець і виконання технологічних процесів формують чабанську бригаду з 3–4 чабанів, за якою закріплюють отару маток або молодняку, або валахів, або овець на відгодівлі і нагулі, або баранів-плідників. Отару маток обслуговує чабанська бригада з 4 чоловік, до складу якої входять старший чабан (бригадир), його помічник і два чабани. Отару валахів або нагульних (відгодівельних) овець обслуговує 3 чоловіки.

Чабанська бригада відповідає за виробництво продукції вівчарства, правильне використання кормів і пасовищ, виконання виробничих завдань, відтворення стада, збереження поголів'я  від падежу і втрат. Праця членів бригади організується за принципом поділу і кооперації.

Старший чабан відповідає за стан поголів'я і проведення ягніння, організує штучне осіменіння маток, часто сам виконує його, приймає ягнят і розміщує їх по клітках, формує сакмани, організує стриження овець, веде облік поголів'я, витрат кормів, відповідає за виконання санітарних заходів, забезпечує водопостачання вівцям, розподіляє обов'язки між чабанами і сакманщиками.

Помічник старшого чабана наглядає за отарою в нічний час, виконує всі роботи з догляду, годівлі (пасіння), напування овець, проведення штучного осіменіння і ягніння маток та ін.

Третій чабан виконує всі роботи з догляду за вівцями і годівлі (пасіння), напування, прибирає вівчарню під час окотів, приймає ягнят, допомагає старшому чабанові розміщувати їх по клітках (сакманах), випасає овець, виконує інші роботи за завданням старшого чабана.

Четвертий чабан працює на закріплених за бригадою транспортних засобах, підвозить корми, продукти, воду, готує їжу для бригади, годує робочу худобу, допомагає чабанам обслуговувати поголів'я овець.

В умовах впровадження інтенсивних способів утримання і годівлі овець, створення міцної комової бази, поліпшення польового кормовиробництва, зрошення і обводнення кормових угідь дедалі більше впроваджують організацію укрупнених механізованих чабанських бригад. Подвоєні і потроєні механізовані бригади можуть спеціалізуватись на обслуговуванні однорідних отар (маток, ярок, валахів); змішані обслуговують різні статево-вікові групи овець; а комплексні спеціалізуються на обслуговуванні овець і виробництві кормів. У бригаді в цьому разі організують спеціалізовані ланки. Одні з них обслуговують маточне поголів'я, другі вирощують племінний молодняк, треті — надремонтний молодняк, четверті займаються виробництвом і заготівлею кормів. У складі таких бригад є трактористи-машиністи, які забезпечуються необхідною кількістю тракторів і сільськогосподарських машин.

Організація укрупнених механізованих бригад дає змогу майже удвічі підвищити продуктивність праці. В них праця організується за принципом внутрішньобригадного поділу. Частина чабанів виконує обов'язки механізаторів, працює на тракторах, машинах і агрегатах для заготівлі, підвезення, підготовки і роздавання кормів, інші ремонтують джерела води, вівчарні та інші приміщення, інвентар і обладнання. Деякі чабани набувають зоотехнічних і ветеринарних знань.


Свіжі обговорення на агро-форумі: Самоходный опрыскиватель серии SP 275 Фундук "Трапезунд". ЧП "Ореховод-практик" принимает заказы вегетативных саженцев на осень 2014. Вопрос по тракторам. Какую технику выбрать? Чем лучше отмывать свинарник? АВД для сельского хозяйства
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.