15 листопада 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Економіка сільських територій - Основи підприємницької діяльності та агробізнесу - Організація виробництва - Організація галузей рослинництва, тваринництва, промислових виробництв та промислів - Організація вівчарства - Організація відтворення стада овець


Організація вівчарства

Організація відтворення стада овець

Организация воссоздания стада овец

Відтворення стада овець пов'язане з формуванням маточного поголів'я, обгрунтуванням структури і обороту стада, визначенням строків осіменіння та ягніння маток, раціонального утримання і годівлі маточного поголів'я, організацією племінної роботи.

Раціональна система відтворення стада у вівчарстві передбачає проведення таких заходів: досягнення встановленої структури стада, яка відповідає спеціалізації галузі; правильного формування отар і закріплення їх за чабанськими бригадами; ліквідації яловості маток; широкого впровадження штучного осіменіння у потрібні строки; своєчасного вибракування низькопродуктивного поголів'я та поповнення маточного стада більш якісним молодняком; забезпечення повноцінної та безперебійної годівлі тварин; організації раціонального утримання овець за високого рівня механізації виробничих процесів; збереження одержаного приплоду.

Від строку виробничого використання маточного поголів'я, а також від віку реалізації надремонтного молодняку на м'ясо залежить структура стада овець. Для інтенсифікації вівчарства необхідно прагнути до того, щоб надремонтний молодняк був реалізований у перший рік життя.

Основним завданням у вівчарстві є отримання і збереження від кожної вівцематки не менше одного ягняти, а від деяких порід і більше. Виконанню цього завдання сприяють організація парування або штучного осіменіння овець у кращі строки і проведення окотів. За відсутності теплих зимових приміщень і недостатнього запасу кормів від матки одержують один окіт на рік. При цьому масові окоти приурочують до виходу овець на пасовище — у квітні–травні, а парування —  у листопаді–грудні.

Наявність у господарстві достатньої кількості кормів і теплих приміщень для підсисних маток дає змогу проводити окоти в січні–лютому з метою одержання здорових ягнят до виходу на  пасовище. При цьому вони легше витримують жару, краще зберігаються. Парування або штучне осіменіння організують у серпні–вересні, коли вівці перебувають на пасовищі. Це сприяє підвищенню їх плодючості і зниженню яловості. Практика показує, що при зимових окотах плодючисть маток підвищується на 15–25%. Це також дає змогу реалізувати надремонтний молодняк на м'ясо восени і не утримувати його взимку.

У деяких кращих господарствах застосовують ущільнені окоти, тобто по три окоти за два роки. Для цього перше парування проводять у серпні–вересні минулого року (одержують зимовий окіт), а друге — після першої тічки після окоту і одержують другий окіт восени. Ущільнені окоти застосовують переважно в шубному, м'ясо-сальному, частково у тонкорунному вівчарстві.

Перший раз ярок парують у віці 14–18 міс., баранчиків — у 18 міс., маток — після відлучення ягнят (в 3–4-місячному віці).

В інтенсивному вівчарстві організують рівномірні протягом року окоти і раннє відлучення ягнят (в 45 днів і раніше), що забезпечує безперервний процес виробництва. Штучне осіменіння проводять у відповідні строки, зважаючи на те, що суягність становить приблизно 5 місяців. На племінних фермах тонкорунного вівчарства ярок парують у 2,5 року (переярки).

У тонкорунному вівчарстві вихід приплоду на 100 маток становить 100–120 голів. Маток утримують 5–6 років, баранів-плідників — 4–5 років і щороку вибраковують відповідно 15–20 і 20–25% поголів'я.

В інтенсивному вівчарстві використовують систему циклічних окотів. При цьому щодня протягом 3–4 днів осіменяють по 300 маток, в яких настала тічка. Це дає змогу сформувати отару суягних овець 800–850 голів, за винятком тих, що перегулюють. Відразу за першою формують другу отару, а потім роблять перерву на три тижні, щоб за цей час для окоту звільнити приміщення від маток першого циклу.

Через три тижні починають другий цикл і зазначеним вище способом формують третю і четверту отари маток. Після цього роблять другу перерву і потім проводять третій цикл для формування п'ятої і шостої отар. Останню отару формують за більш тривалий строк (18–20 днів) з маток, у яких тічка була уже неодноразово. Частина поголів'я залишається незаплідненою, і його вибраковують на м'ясо. Така система дає змогу зменшити кількість приміщень для окоту і утримання маток з ягнятами. Її можна застосовувати на фермах з поголів'ям 5 тис. маток. У вівчарстві застосовують переважно штучне осіменіння маток. При цьому навантаження на одного барана-плідника становить 500–700 маток.

Перед окотами потрібно провести підготовчу роботу. За два тижні до окотів з вівчарень видаляють гній, утеплюють тамбури і стіни приміщень. Підлогу покривають свіжою підстилкою із сухої соломи, на висоті 100–110 см від підлоги підвішують інфрачервоні електролампи для створення сприятливого мікроклімату для ягнят.

Віддають перевагу ущільненим окотам. Вони дають змогу формувати отари з одновікового молодняку, що полегшує догляд за ним. Крім того, стриження можна здійснювати за кілька днів і одержувати вовну однакової довжени, що важливо при її обробці.

На період ягніння на кожні 200–250 маток організують ланку з трьох сакманщиків, які працюють у три зміни. Через три-чотирі дні їх скорочують до двох, і вони працюють у дві зміни, а через 15–18 днів після ягніння сакманщики переходять на роботу в одну зміну. У 45 днів після окоту вже всі роботи виконують чабани. При цьому поступово збільшується розмір сакманів. Так, у віці ягнят 2–5 днів у сакмані повинно бути 5–7 ягнят, 6–10 днів — 8–12,  11–15 днів — 13–20, 16–20 днів — 21–40 і у віці 21–30 днів — 41–60 ягнят. Через 1–1,5 місяця після окоту маток усіх сакманів об'єднують в одну отару.

З переведенням вівчарства на інтенсивну основу практикується раннє відлучення ягнят. При цьому скорочується цикл виробництва, що дає змогу організувати ущільнені окоти. Проте це має рацію при інтенсивній годівлі ягнят.


Свіжі обговорення на агро-форумі: Вопрос по тракторам. Какую технику выбрать? Чем лучше отмывать свинарник? АВД для сельского хозяйства Трапензунд, Керасунд (черенкование) Фундук "Трапезунд". ЧП "Ореховод-практик" принимает заказы вегетативных саженцев на осень 2014.
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.