19 вересня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Економіка сільських територій - Основи підприємницької діяльності та агробізнесу - Організація виробництва - Організація галузей рослинництва, тваринництва, промислових виробництв та промислів - Організація птахівництва - Організація промислового виробництва м'яса птиці


Організація птахівництва

Організація промислового виробництва м'яса птиці

Организация промышленного производства мяса птицы

Організація вирощування бройлерів. Бройлерами називають м'ясних курчат у віці 60–70 днів з живою масою 1,2–1,8кг. Це дуже ефективний спосіб виробництва м'яса птиці, тому що забезпечує високу якість м'яса, скоростиглість птиці, низькі витрати кормів, високий рівень механізації і автоматизації виробництва, швидку оборотність оборотних засобів, окупність капітальних вкладень і високий рівень рентабельності продукції.

Птахівницькі підприємства з вирощування бройлерів за повного циклу виробництва мають такі цехи: батьківського стада, інкубації, вирощування бройлерів, вирощування ремонтного молодняку, забою і обробки тушок, утилізації.

Цех вирощування бройлерів є основним. У ньому застосовують інтенсивну систему вирощування великих партій птиці протягом року безперервно у пташниках з високим рівнем механізації і автоматизації виробничих процесів. Територію цього цеху розділяють на зони, у кожній з них одночасно утримують не більше 250 тис. курчат. Такі зони віддалені одна від одної не менш як на 0,5–І,5 км, залежно від розміру підприємства.

Бройлерів вирощують у широкогабаритних пташниках на глибокій підстилці. В одному пташнику розміщують 10 тис. голів. Більш поширені пташники на 20 тис. голів, які мають дві зали по 10 тис. голів, щільність посадки курчат становить 12-14 голів на 1 м2 підлоги.

При клітковому утриманні курчат щільність посадки становить 10–13 голів у клітці. Кількість птахомісць розраховують на 4,0–4,2-разовий вихід бройлерів. Місткість пташника або зали повинна відповідати добовій продуктивності забійного цеху, щоб була можливість забити і обробити все поголів'я. Відповідно організують і інкубацію яєць для того, щоб забезпечити цілорічне вирощування  бройлерів великими партіями. Пташник заповнюють добовими курчатами протягом 1–2 днів. Приміщення розділяють на окремі брудери з електрообігрівачами.

Корми для курчат готують у кормоцеху і в перші 7–10 днів роздають вручну, а потім за допомогою транспортерів з бункера, куди їх завозять автозавантажувачами. З транспортера корми надходять в годівниці в міру потреби (це регулює обслуговуючий персонал).

Організація роботи інших цехів аналогічна організації на підприємствах яйцевого напрямку.

Вирощування качок на м'ясо. Каченят забивають у віці 60–65 днів живою масою 2,0–2,5 кг до початку у них линьки, протягом якої ріст птиці сповільнюється. Вирощуванням каченят, крім птахофабрик, займаються спеціалізовані господарства, акціонерні товариства, а також ферми інших підприємств.

У складі підприємств виділяють такі цехи: батьківського стада, інкубації, вирощування м'ясних каченят і окремо ремонтних, забою і переробки, утилізації і допоміжні цехи, які обслуговують основні (автотранспортний та ін.).

Батьківське стадо качок утримують упродовж 4-6 міс. і викорстовують тільки перший цикл несучості, тому що надалі вона значно знижується.

У вирощуванні каченят виділяють три періоди. У перші 10 днів їх утримують у клітках за високої температури у приміщенні. Клітки обладнують автоматичними годівницями і проточними напувалками. Наступні 20 днів каченят утримують в акліматизаторах на глибокій підстилці. Приміщення акліматизатора поділене на два відділення, всередині яких відгороджені секції на 16 м2 і на 200 голів кожна. При досягненні 30–денного віку каченят переводять у відгодівельники, а через місяць забивають на м'ясо. Приміщення відгодівельника також поділене на секціі  площею 16 м2 кожна, де утримують 12 голів. Біля приміщень організують вигули площею 44 м2 на кожну секцію, які використовують при температурі не нижче –10 °С.

При вирощуванні каченят у водоймищах останні використовують удень, а на ніч птицю заганяють у пташники. На березі водоймища обладнують навіси або курені для захисту каченят від сонця. Щільність посадки на 1 га водного дзеркала становить 200–250 каченят. При утриманні птиці на хороших водних вигулах потреба качок в кормах значно знижується, їх годують тільки уранці і увечері. Водоймища ділять на ділянки, які використовують почергово. Якщо у водоймищі мало кормів, його використовують для напування і моціону птиці.

Більш ефективним є утримання каченят у клітках, яке дає змогу в одних і тих самих приміщеннях значно збільшити виробництво м'яса при високій його якості. За інтенсивної годівлі період вирощування каченят у клітках скорочується до 48-50 днів, а разом з 10–12 днями профілактики він становить 60 днів. Завдяки цьому можна збільшити період використання птиці до 6 оборотів за рік.

Вирощування індиків на м'ясо. Молодняк вирощують до 4-місячного віку і реалізують живою масою 4–5 кг. Ця галузь розвинена у південних районах країни. У підприємствах з повним циклом виробництва виділяють такі цехи або ферми: батьківського стада, інкубації, вирощування індиченят до 20-денного віку, з 21 до 120-денного віку і ремонтного молодняку, а також цех забою і переробки птиці, утилізації і допоміжні цехи.

У цеху батьківського стада індиків утримують на підлозі з глибокою підстилкою, у приміщеннях на 2500 голів, яке розділене на секції по 500 голів. Поряд з пташником обладнують вигули. Основні виробничі процеси (напування, годівля, видалення посліду)  механізовано.

У цеху вирощування індиченят до 20-денного віку їх утримують у клітках по І2–І5 голів. Температуру повіря поступово знижують з 30 до 21°С. У цих пташниках розміщують до 30 тис. голів. Після реалізації кожної партії молодняку роблять профілактичну перерву на 14 днів і одну на 27 днів.

Індиків вирощують різними способами залежно від пори року та інших умов: узимку в приміщеннях без вигулів, улітку - у таборах на пасовищі, а також комбіновано — індичата до 20-денного віку у клітках, а потім — на підлозі з глибокою підстилкою.

Вирощування гусей на м'ясо. Основним кормом для гусей у літньо-осінній період є зелена маса лук і пасовищ, а також стерня зернових культур. Вода їм потрібна тільки для купання і моціону. Тому м'ясо гусей має в 2,0–2,5 раза нижчу собівартість, ніж м'ясо курей і качок. Гусенят вирощують до 60–70-денного віку і реалізують живою масою 4–5 кг.

Маточне стадо гусей розміщують у пташниках по секціях по 25 голів, або 1,5 голови на 1 м2 підлоги. Біля пташника обладнують вигул з розрахунку 15–20 м2 на одну голову, який розділяють на дворики —  кормовий і для прогулянок. У приміщенні зберігається глибока підстилка.

Гуси починають нестись у віці 9–10 міс. і перші три роки несучість їх збільшується, що треба враховувати при комплектуванні маточного стада. Гусок утримують 3–4 роки, яйця для інкубації використовують з весняно-літньої і осінньо-зимової яйцекладок. Це забезпечує цілорічний процес виробництва м'яса. Щороку вибраковують 20% гусок і 30% гусаків, на заміну їм вирощують 30–40 голів на кожні 100 гусей дорослого поголів'я.

Товарний молодняк вирощують з добового до 60-денного віку на підстилці або до 20 днів у клітках по 12 голів, а потім у приміщенні на глибокій підстилці або на сітчастій підлозі. У перші дні важливим є регулювання температури повітря, особливо при клітковому утриманні. Вона повинна становити: для гусенят у віці до 5 днів — 32–30 °С, від 6 до 10 днів — 30–28°С, від 11 до 15 днів — 28–24° С  і від 16 до 24 днів — 24–22°С.

Приміщення для промислового стада розділяють на секціі по 200–250 голів кожна при щільності посадки до 20-денного віку 8–10 голів, а до 60–65-денного віку — 4 голови на 1 м2 підлоги. Секції обладнують жолобковими годівницями і вакуумними напувалками. У приміщеннях для гусенят віком понад 20 днів у секціях утримують по 125 голів або 3,5 голови на 1 м2 підлоги. В теплу погоду гусенят з 5–6-денного віку випускають на вигул, який обладнують канавкою з водою для купання шириною близько 1 м, глибиною 25–30 см.

Улітку для вирощування молодняку іноді обладнують табори або відгодівельні майданчики, де встановлюють годівниці для вологих мішанок і зелених кормів або автогодівниці для сухих кормів. При пасовищному утриманні з гусей формують гурти по 250–500 голів на 1 га. Такий гурт обслуговує пташниця та її помічник. Пасуть гусей уранці і увечері, удень гуси перебувають на воді або в чагарниках, вночі — у зимових або пересувних табірних приміщеннях.

У промисловому птахівництві можлива глибока переробка продукції і організація безвідходного виробництва. На птахофабриках яйцевого напрямку, а також при вирощуванні бройлерів поголів'я після забою патрають (видаляють пір'яний покрив, нутрощі, кінцівки, голови). Розрізняють напівпатрання, коли  залишають кінцівки і голову, і повне патрання, коли й ці частини тушки відокремлюють. Більшість птиці реалізується після патрання цілими тушками, іноді частинами їх (стегна, спинки та ін.), деякі птахофабрики виробляють з них консерви. Іноді консервують також найцінніші субпродукти, особливо печінку (акціонерне товариство "Київська птахофабрика"), а також реалізують їх у замороженому вигляді. Пошкоджені яйця переробляють на яєчний порошок.

При так званій безвідходній технології переробляють і реалізують відходи птахівництва (пір'я, послід). 3 пір'я виготовляють і реалізують подушки, послід вивозять на навколишні поля інших господарств, деякі птахофабрики його висушують і у вигляді гранул реалізують населенню, особливо дачникам. Висушений послід можна використовувати у вигляді підкормки для відгодівлі молодняку великої рогатої худоби і свиней.


Свіжі обговорення на агро-форумі: Фундук "Трапезунд". ЧП "Ореховод-практик" принимает заказы вегетативных саженцев на осень 2014. Оборудование для перемещения зерновых от производителя О пестицидах Гусеничная пара - кто что знает? Чем кормить лошадь зимой?
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.