23 липня 2019р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Каталог тварин
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
Рибництво
Шовківництво
Бджільництво
Годівля тварин
Корми та кормова база
Норми годівлі
Племінна справа
Племінні господарства
Корисна інформація
Ветеринарія
Хвороби тварин
Діагностика
База ветеринарних препаратів
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Тваринництво - Ветеринарія - Хвороби - Заразні / Інфекційні - Самопогризання


Пищевая непереносимость гистамина

Самопогризання

Automutilatia, autoagressia
Загальна інформація
Самопогризання (Automutilatia, autoagressia) — захворювання, яке має хронічний перебіг і проявляється нервовим збудженням, що виникає періодично. При цьому звір гризе деякі ділянки свого тіла. Трапляється у тварин в різних географічних зонах, завдаючи господар­ствам значних збитків унаслідок загибелі хворих звірів і зниження якості хутра. Крім того, хворі самки часто залишаються неплідними, а ті, які ощенилися, загризають потомство. Хворіють песці, лисиці, рідше—норки. Тхорофретки стійкі проти хвороби.
Симптоми
На початку у хворих звірів підвищується збуд­ливість і погіршується апетит. Звір починає кружляти на одному місці, видає характерний звук, ганяючись за своїм хвостом. Потім відкушує волос із кінчика хвоста, під час сильного збудження розгризає тканини в ділянці хвоста, ануса, колінного суглоба, лап, інколи живота, що викликає сильну кровотечу, перитоніт, сепсис. Напади самопогризан­ня повторюються через різні проміжки часу (кілька днів або місяців), між якими звір має вигляд клінічно здорового.
Діагноз
Діагноз ставлять на основі клінічних симптомів. Диференціюють можливі укуси, які звірі завдають один одному, недостатність віта­міну Н, що, крім ознак самопогризання, проявляється випаданням і депігментацією волосу.
Лікування
Лікування слід розпочинати із скушування ікол за допомогою но­жиць або щипців, що запобігає подальшому травмуванню і дає мож­ливість зберегти якість шкурки. Потім підшкірно вводять три дні підряд 0,1%-й розчин калію перманганату в дозі 1,5—2 мл норкам, 2—3 мл — лисицям і песцям. Додатково ін'єктують у м'язи стегна 1—2%-й розчин новокаїну в дозі 0,5 мл, 10%-й розчин кальцію глюко-нату (1,5—2 мл), 1 мл 5%-го розчину вітаміну В1. Задовільні резуль­тати одержані після внутрішньом'язового введення 2,5%-х розчинів аміназину та піпольфену по 7—10 мг/кг два рази на добу протягом З—4 днів.
Профілактика
Не практикують одиночного утримання щенят із моменту відлучення і до початку серпня. Обмежують дію стресорів. Хворих самок з приплодом вибраковують і видаляють із стада.
Збудник хвороби
Етіологія хвороби до цього часу точно не встановлена. У різні роки причиною виникнення самопогризання вважалися ектопаразити, бак­терії, віруси, порушення у годівлі звірів, закупорення вивідних проток прианальних залоз. Останніми роками припускають, що хвороба з'яв­ляється під дією різних стресорів.
Групи тварин, що вражаються:
Кролівництво та хутрове звірівництво
   лисиця
   норка
   песець

Свіжі обговорення на агро-форумі: Розмарин почернел Фундук "Трапезунд". ЧП "Ореховод-практик" принимает заказы вегетативных саженцев на осень 2014. Сбор грецких орехов Говядина или свинина? Выращивание дыни
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.