20 січня 2019р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Каталог тварин
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
Рибництво
Шовківництво
Бджільництво
Годівля тварин
Корми та кормова база
Норми годівлі
Племінна справа
Племінні господарства
Корисна інформація
Ветеринарія
Хвороби тварин
Діагностика
База ветеринарних препаратів
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Тваринництво - Ветеринарія - Хвороби - Заразні / Інфекційні - Реовірусна інфекція курей (Теносиновіт курей)


Пищевая непереносимость гистамина

Реовірусна інфекція курей (Теносиновіт курей)

Tenosinovitis
Загальна інформація
Теносиновіт курей (тендосиновіт), або вірусний артрит, "слабкість ніг", синовіт, артрит (ТСК)—контагіозне захворювання, яке характеризується кульгавістю, пов'язаною з запаленням сухожилків ісуглобів кінцівок, високою ранньою смертністю, відставанням у рості, зниженням несу­чості та виводимості курчат. При хронічному перебігу хвороба супровод­жується розривом сухожилків гомілки та ерозією суглобових хрящів. Економічні збитки внаслідок падежу — 5—30%, підвищеного ви­бракування — 2—15%. Авіареовіруси спричиняють імуносупресивну дію на організм птиці, що негативно впливає на специфічну про­філактику хвороб Ньюкасла і Марека.
Симптоми
У природних умовах реовірусна інфекція спричи­нює відхід бройлерів від 5 до 18%. Високу захворюваність індичат відзначають у 10—60-добовому віці, при цьому смертність досягає 50%. Захворілий молодняк пригнічений, апетит погіршений, з'явля­ється діарея, у індичат і гусей розвивається інфраорбітальний синусит. Бройлери малорухливі, у 5—15% спостерігають кульгавість, в одновіковій групі до 30% відсталих у рості й розвитку, виснажені. Доросла птиця хворіє хронічно, падіж становить 1—2%, вибраку­вання 20% і більше. Неблагополучна група індиків і гусей не поїдає добову норму кормів, швидко худне, відзначається діарея та інфра­орбітальний синусит. Несучки зменшують або припиняють відкладати яйця. Серед курей спостерігають від 20 до 30% виснажених, з ознака­ми кульгавості, вибраковується 5—10% поголів'я.
Патологічні зміни
При дослідженні неускладнених форм захворювання виявляють катаральний ентерит, нирки різко збільшені, при хронічному перебігу — з сірими вогнищами. Серцевий м'яз рих­лий, підшлункова залоза гіперемійована. Крім наведених змін, у кур­чат відзначають провентрикуліт, стоншення м'язового шлунка. У курей 5—8-тижневого віку спостерігають набряк сухожильних піхв та крововиливи в них, у птиці старшого віку — потовщення сухожильних піхв, анкілоз суглоба, розрив атрофованого сухожилка.
Діагноз
Захворювання діагностують на основі епізоотологічних, клінічних і патолого-анатомічних даних, результатів лабораторної діагностики РДП, РН, РНГА, ІФА та вірусізоляції.
Лікування
Боротьба з цим захворюван­ням полягає у поліпшенні ветеринарно-санітарної підготовки примі­щень до посадки птиці та мікроклімату в них, контролі якості годівлі.
Профілактика
Для специфічної профілак­тики ТСК застосовують живі та інактивовані вакцини. Імунізують голов­ним чином курей-несучок. Мета створення напруженого імунітету в батьківському стаді — це зниження трансоваріальної передачі збудни­ка і одержання достатнього рівня пасивного імунітету у курчат, почи­наючи з добового віку. Інактивовану вакцину використовують перший раз у 8—12-тижневому, повторно — в 18—22-тижневому віці. Одно­кратне введення курям живої вакцини з наступним двократним введен­ням інактивованої, забезпечує вищий ступінь захисту потомства, ніж двократне введення живої вакцини, а надалі—однократне інактивованої.
Збудник хвороби
Збудник хвороби — авіареовірус. У антигенному відно­шенні він відрізняється від реовірусу ссавців і не має гемаглютинуючих властивостей. Досягає розмірів 50—60 нм. Стійкий проти дії ін­гібіторів ДНК: 5бром-2дезоксиуридину і 5йод-2дезоксиуридину. В клітинах, заражених вірусом, фарбування включень акрединовим оранжевим дає жовтувато-зелене свічення. Віруси стійкі проти ефіру та хлороформу, не втрачають інфекційності при нагріванні до 56 °С у разі наявності MgCl2, при температурі 4—20 °С — протягом 5 міс. Ліофілізований вірус інфекційний протягом 2—5 років. Здатність до репродукції зберігає при широкому спектрі рН від 2 до 8. Має вираже­ну стійкість проти УФ випромінювання. Знезаражує вірус 3%-й роз­чин NaOH, 70%-й розчин етилового спирту, 3%-й розчин формаліну при температурі 56 °С протягом 30 хв; 0,1 %-й розчин естостерилу протягом 3 хв при 20 °С. Штами авіареовірусів добре розмножуються на курячих та індичих ембріонах, у культурі клітин нирок курчат ікурячих фібробластів.
Епізоотологія
Джерело збудника інфекції — хвора й перехворіла птиця, приховані вірусоносії. У навколишнє середовище вірус виді­ляється з послідом, в організм потрапляє з кормом і водою. Оскільки на поверхні шкаралупи яєць вірус може зберігатися увесь період інкубації, незважаючи на дезінфекцію їх парами формальдегіду, курчата, індичата, гусенята, каченята можуть заражатися при накльовуванні під час виведення. Хвороба не має сезонності. Ензоотія виникає при пору­шенні технології вирощування птиці, підвищеній кислотності кормів. Особливо чутливий до вірусу молодняк м'ясних порід птиці.
Групи тварин, що вражаються:
Птахівництво
   яєчні кури
   м'ясні кури
   м'ясо-яєчні кури
   індики

Свіжі обговорення на агро-форумі: Опята на даче Генетически модифицированные организмы - ЗА или ПРОТИВ Чем кормить лошадь зимой? Козье молоко Бык-осеменитель
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.