20 травня 2019р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Каталог тварин
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
Рибництво
Шовківництво
Бджільництво
Годівля тварин
Корми та кормова база
Норми годівлі
Племінна справа
Племінні господарства
Корисна інформація
Ветеринарія
Хвороби тварин
Діагностика
База ветеринарних препаратів
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Тваринництво - Ветеринарія - Хвороби - Заразні / Інфекційні - Інфекційний гідроперикардит жуйних


Пищевая непереносимость гистамина

Інфекційний гідроперикардит жуйних

Hydropericarditis infectiosa
коудріоз, серцева водянка, серцева вода, мозкова вода
Загальна інформація
Рикетсіозна, трансмісивна гостро перебігаюча хвороба великої рогатої худо­би, овець, кіз, верблюдів, газелей та антилоп, яка характеризується септицемією, гарячкою, нервовими симптомами, ексудату в перикар­ді, грудній і черевній порожнинах та запаленням травного каналу. Вперше виявлена у Південній Африці в 1838 році. Нині поширена у країнах Африки, Близького Сходу, Американського континенту і дея­ких державах Європи. У країнах СНД не виявлена.
Економічні збитки від гідроперикардиту внаслідок зниження мо­лочної, м'ясної, шерстної продуктивності та якості великі. Смертність великої рогатої худоби становить 60, овець і кіз — 40—90%.
Патогенез
Рикетсії, проникнувши в ендотеліальні клітини крово­носних судин, розмножуються і руйнують їх, спричиняючи випіт плаз­ми крові в перикард, грудну й черевну порожнини, крововиливи у паренхіматозних органах і кишечнику та порушення окислювальних процесів в організмі. За добу до появи клінічних ознак (гарячки) збуд­ник проникає у кров. При потраплянні його в мозок виникають симп­томи енцефаліту.
Симптоми
Інкубаційний період триває у овець 5—18 днів, великої рогатої худоби— 10—35, свиней 7—14 днів. Перебіг хвороби може бути надгострий, гострий, підгострий і хронічний. При надгострому перебігу різко підвищується температура тіла до 41—42 °С, спостерігаються судороги, пронос, частіше дихання, настають асфік­сія і смерть. При гострій формі хвороби виникають гарячка, анорексія, загальна слабкість, гіпогалактія, частішають дихання і пульс, періодично при­гнічення змінюється збудженням, кругові рухи очей або нерухомий погляд, хода хитка, рухи манежні та галопуючі, тварини стоять із розставленими кінцівками й опущеною головою, часто лягають, заки­нувши голову назад і витягнувши кінцівки, скрегочуть зубами. У них з'являються судороги, пінисті виділення з носа і рота, задишка, кома і смерть. Хвороба триває 3—5 днів. У великої рогатої худоби також бувають діарея з дьогтеподібними, смердючими фекаліями, атонія передшлунків. Підгострий перебіг хвороби частіше трапляється у великої рогатої худоби і триває 2—3 тижні. Характеризується гарячкою, депресією, анорексією, інколи — нервовими явищами. Здебільшого тварини ви­дужують. Абортивна форма хвороби характеризується незначним пригні­ченням загального стану та короткочасною гарячкою. Коудріоз у свиней супроводжується гарячкою, агалактією, інколи — артритами; у поросят відмічають відставання в рості, анемію, жовтушність слизових оболонок.
Патологічні зміни
Патолого-анатомічні зміни при надгострій формі гідроперикар­диту — збільшення селезінки, крововиливи на епікарді та ендокарді. При гострій формі — нагромадження серозного жовтуватого ексудату, інколи з кров'ю, у перикарді й рідше в черевній і грудній порожнинах (у овець до 1 л, великої рогатої худоби 4—6 л.), крововиливи на серозних та слизових оболонках. Серце збільшене, рихле, з кровови­ливами. Легені, селезінка, печінка, нирки й лімфовузли гіперемійовані, набряклі. Слизова оболонка травного каналу набрякла, гіперемійована, з множинними крововиливами. Спостерігаються гіперемія і набряк мозкових оболонок та нагромадження цереброспінальної рідини. У поросят в перикарді сірувато-білий мутний ексудат, серце збіль­шене, міокард блідий; перитоніт, печінка коричнювато-жовтого кольо­ру. При артритах відмічають нагромадження ексудату в суглобах. При підгострому і хронічному перебігах виявляють виснаження, пневмонію, гастроентерит, нечітко виражений геморагічний діатез. Патолого-гістологічні зміни; набряк мозкових оболонок, периваскулярна інфільтрація в мозку, нирках, печінці, наднирниках; вогнищеві некрози у корі мозку, фібринозний хоріоменінгіт, крововиливи. Рикетсії в ендотеліальних клітинах кори головного мозку, особливо в амонових рогах.
Діагноз
Діагноз ставлять на основі епізоотологічних, клінічних, патолого-анатомічних і патолого-гістологічних, мікробіологічних досліджень мазків та біопроби на білих пацюках, хом'ячках ягнятах або 5-денних курячих ембріонах. Диференціюють гідроперикардит від сибірки, правця, катаральної гарячки, чуми ботулізму, клостридіозної ентеротоксемії, гельмінто­зів, піроплазмідозів, травматичного перикардиту, отруєння стрихні­ном, мінеральними речовинами та отруйними рослинами.
Лікування
Специфічного лікування та засобів профілактики не розроблено. Для етіологічного лікування вводять внутрішньовенносульфаніламіди (дисульфаніламід, сульфанридін та ін.) у дозі 1 г на 50 кг маси тіла і внутрішньовенно або внутрішньом'язово антибіотики тетрациклінового ряду (окситетрациклін 2,5 мл, ауреоміцин, біоміцин 5—10 мл; випоюють із водою тераміцин (4—5 мл на 1 кг маси тіла). Для профілактики ускладнень застосовують симптоматичне лікування.
Профілактика
Не дозволяється імпорт та тран­зит через країну всіх домашніх і диких тварин з неблагополучних щодо коудріозу держав та територій. Новозавезених тварин карантинують 30 днів, захищають від кліщів. При виникненні хвороби в благополучних господарствах негайно забивають усіх хворих і підозрілих у зараженні тварин; знищують кліщів-переносників хвороби, застосовуючи ванни, обприскування акарицидними речовинами та проводять меліоративні роботи й забо­роняють використовувати інфіковані пасовища до 24 міс. У стаціонарно неблагополучних господарствах хворе поголів'я ізо­люють і лікують. Тварин, що видужали, утримують ізольовано 105 діб. Вивезення й завезення поголів'я забороняється протягом 4 міс після останнього випадку захворювання. Здорових тварин імунізують цитрованою кров'ю овець, експериментально заражених інфекційним гідроперикардитом.
Збудник хвороби
Збудник хвороби — рикетсія Cowdria ruminantium із роду Cowdria, родини Rickettsiaceae. Це невеликі, поліморфні, неру­хомі, грамнегативні мікроорганізми, які фарбуються аніліновими фар­бами і за методом Романовського — Гімза. Паразитують у цитоплазмі ендотеліальних клітин кровоносних судин головного мозку, нирок, аорти, яремної вени, в плазмі крові, а також в епітелії кишечнику кліща-переносника. Збудник не стійкий у навколишньому середовищі й патологічному матеріалі. З лабораторних тварин сприйнятливі па­цюки, кролі та морські свинки.
Епізоотологія
До гідроперикардиту сприйнятливі велика та дрібна рогата худоба, верблюди, свині, газелі, антилопи. Не хворіють ягнята до семи днів, телята й козенята до шести тижнів. Джерело збудника — хворі й перехворілі тварини, у крові яких він знаходиться до 2 міс, в органах— до 100 днів. Носіями і природним резервуаром збудника є багато видів диких жуйних тварин, а також кліщі, миші, пацюки та ін. Переносники хвороби — іксодові кліщі роду Amblyoma Hebraeum, A. veregatum, A.Gemma. Трансоваріально збудник не передається. Інфекційний гідроперикардит виникає у теплу пору року. Епізоотія триває довго, повільно уражуючи одну тварину за другою.
Групи тварин, що вражаються:
Скотарство
Вівчарство

Свіжі обговорення на агро-форумі: Коленчатые валы на все виды с.х. двигателей. «Униконс Фреш» сохраняет свежесть мяса и мясных продуктов. Какую культуру можно посеять после подсолнечника? Трапензунд, Керасунд (черенкование) Фитобиотик (Хвойно-энергетическая добавка) для КРС
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.