25 березня 2019р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Каталог тварин
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
Рибництво
Шовківництво
Бджільництво
Годівля тварин
Корми та кормова база
Норми годівлі
Племінна справа
Племінні господарства
Корисна інформація
Ветеринарія
Хвороби тварин
Діагностика
База ветеринарних препаратів
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Тваринництво - Ветеринарія - Хвороби - Незаразні / Хірургія - Актиномікоз


Пищевая непереносимость гистамина

Актиномікоз

Загальна інформація
Хронічне інфекційне захворювання тварин, викликане променистим грибом (Actinomyces bovis), характеризується утво­ренням гранульоматозних вогнищ (актиноміком) у різних органах і тканинах. Хворіє переважно велика рогата худоба, рідше — свині та інші тварини.
Етіологія
Збудник, який паразитує на злакових рослинах, потрап­ляє в організм через уражену шкіру, слизові оболонки ротової порож­нини при поїданні грубих кормів. Сприяють захворюванню порушен­ня мінерально-вітамінного обміну, зміна і хвороби зубів, стоматити різного походження. Розвитку захворювання сприяє асоціація пато­генних грибів з гноєтворною мікрофлорою.
Симптоми
Симптоми залежать від місця локалізації патологічного процесу. Ураження шкіри та пухкої клітковини найчастіше виявляють у вентральних ділянках голови та передньої частини шиї з утворенням щільної, неболючої, рухливої припухлості, іноді великих розмірів. Під впливом збудника і секундарної інфекції у товщі гранульоми тканини розпадаються з утворенням гнійних порожнин; при розтині або само­стійному їх прориванні виділяється сметаноподібний з жовтуватим відтінком гній, у якому виявляють крупинки як просяне зерно—друзи променистого гриба. Актиномікоз на голові та шиї часто ускладню­ється ураженням регіонарних лімфатичних вузлів та слинних залоз, що перебігають за типом гнійного лімфонодуліту або паротиту. Ура­ження язика проявляється у двох формах — виразковій та інфільт­ративній. У першому випадку на дорсальній поверхні язика у заглиб­ленні утворюються виразки, що вкриваються червоно-коричневими фунгозними грануляціями, які згодом рубцюються. За рахунок розрос­тання фіброзної тканини язик збільшується, втрачає рухливість (де­рев'яніє). У таких тварин відзначають порушення при поїданні корму, а внаслідок подразнення слинних залоз виникає постійна слинотеча. Інфільтративна форма є наслідком гострого запалення тканин язика при проникненні променистого гриба без секундарної інфекції. Вна­слідок масивної серозної ексудації язик збільшується і випадає з рото­вої порожнини. При запізнілому лікуванні або за його відсутності у місцях набряку розростається фіброзна тканина. Актиномікоз кісток нижньої щелепи трапляється у великої рогатої худоби і може пе­ребігати за типом одонтогенного остеомієліту, що виникає при зміні зубів або при їх захворюваннях, та хронічного осифікувального пе­ріоститу, причиною якого є розростання актиномікоми з боку суміж­них тканин.
Діагноз
Актиномікоз діагностують за клінічними ознаками. Остаточний діагноз ставлять на основі виявлення друз при мікроскопіч­ному дослідженні ексудату або при гістологічному дослідженні ура­жених тканин.
Лікування
Лікування комплексне з урахуванням стадії розвитку процесу і місця його локалізації. На ранній стадії застосовують йодисті препара­ти: йодистий калій — 1,5 г на 100 кг маси один раз на день протягом десяти днів; розчин Люголя внутрішньовенно 1 мл/кг через З—4 дні або навколо актиномікоми. Крім того, рекомендується вве­дення в актиномікому або навколо неї розчинів антибіотиків на ново­каїні, аутогемоново-каїновоантибіотикових розчинів з інтервалом 24—48 год. Невеликі гранульоми екстирпують, а гнійні порожнини розрізають і після видалення ексудату порожнину промивають окис­никами (1%-м спиртовим розчином йоду з пероксидом водню або йодованим спиртом 1:500) і вводять дренаж, просочений 1—2%-м розчином сульфату міді.
Ветсанекспертиза

ветеринарно санітарна оцінка продуктів забою при актиномікозі. Голова: оглядають ззовні, розрізають і оглядають підщелепні (нижньощелепні), привушні, заглоткові медіальні (за необхідності - латеральні) лімфатичні вузли. Оглядають і прощупують язик і губи. Роблять розтин біля кореня язика (цистицеркоз, актиномікоз). Розрізають і оглядають жувальні м'язи шарами, на всю ширину, паралельно до їхньої поверхні (великий жувальний м'яз - двома розрізами, крилоподібний - одним) з кожного боку для виявлення цистицеркозу.

 

Селезінка:оглядають ззовні, пальпують, розрізають поздовж, за необхідності роблять мазки-відбитки, які фарбують і мікроскопують.

 

Примітка. Мазки-відбитки роблять при здійсненні ветеринарно-санітарної експертизи в умовах державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на ринках, при внутрішньогосподарському та подвірному забої тварин.

 

Серце: оглядають і розтинають навколосерцеву сумку. Звертають увагу на стан епікарда, міокарда, розрізають по білясинусній борозні (великій кривизні), оглядають стан крові, ендокарда, клапанного апарата; проводять два-три поздовжніх і один-два нескрізних поперечних розрізи міокарда (на цистицеркоз, саркоцистоз тощо).

 

Примітка. При здійсненні ветсанекспертизи в умовах державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на ринку, при внутрішньогосподарському та подвірному забої тварин проводять додатково нескрізні повздовжні (листочкоподібні) розрізи міокарда через 1 см.

 

Легені: оглядають ззовні і пальпують. Розтинають лівий бронхіальний, трахеобронхіальний, середостінні лімфатичні вузли. Розрізають та оглядають паренхіму в місцях бронхів великого розміру (аспірація кров'ю, кормовими масами та ін.) і місцях виявлення патологічних змін.

 

Печінка: оглядають і прощупують із діафрагмального і вісцерального боків. У випадку зрощення діафрагми з печінкою останню відокремлюють і оглядають на наявність патологічних змін. Розрізають і проводять огляд портальних лімфатичних вузлів. З вісцерального боку за ходом жовчних протоків роблять 2 - 3 нескрізних розрізи. Жовчний міхур оглядають, пальпують, за необхідності розрізають.

 

Нирки: видаляють із капсули; оглядають і пальпують, у разі виявлення патологічних змін розрізають по великій кривизні.

 

Стравохід. Шлунок (передшлунки): оглядають ззовні серозну оболонку. У разі потреби шлунок розрізають для огляду слизової оболонки. Оглядають стравохід (на саркоцистоз, цистицеркоз).

 

Кишечник: оглядають з боку серозної оболонки і розрізають декілька брижових лімфатичних вузлів.

 

Вим'я: оглядають, прощупують і роблять один-два глибоких паралельних розрізи в кожній половині вимені. Розрізають надвименні лімфатичні вузли.

 

Матка. Сім'яники. Сечовий міхур. Підшлункова залоза: оглядають, а в разі потреби розрізають.

 

Тушу: оглядають із зовнішньої і внутрішньої поверхні, звертаючи увагу на наявність крововиливів, пухлин та інших патологічних змін.

 

При підозрі на інфекційну хворобу або в інших випадках, пов'язаних із патологічними змінами в органах і тканинах, на розсуд спеціаліста ветеринарної медицини, розрізають лімфатичні вузли: поверхнево-шийні (передлопаткові), пахвові (першого ребра і власне пахвовий), реберно-шийні, міжреберні, грудний, поперекові, клубові, тазові, колінної складки, поверхневі пахвові і підколінні.

 

За необхідності для виявлення цистицерків додатково вздовж розрізають м'язи шиї, лопатко-ліктьові, спинні, поперекові, стегнову групу м'язів і м'язи діафрагми.

 

У телят оглядають також пуповину і за необхідності розрізають суглоби кінцівок (зап'ясткові і скакальні).

 

6.8.2. Вівці, кози

 

Ветеринарний огляд проводять у тому самому порядку, як у великої рогатої худоби. Для виявлення казеозного лімфаденіту оглядають лімфатичні вузли: поверхневий шийний і колінної складки. Голови піддають зовнішньому огляду, а за необхідності їх оглядають, як у великої рогатої худоби.

 

6.8.3. Свині

 

Голова: при обробці туш із зніманням шкури роблять поздовжній розріз шкіри і м'язів у підщелепному просторі від раневого отвору в напрямі кута зрощення гілок нижньої щелепи, розтинають навколишні тканини і оглядають по обидва боки підщелепні (нижньощелепні) лімфатичні вузли (на сибірку). Якщо туші свиней обробляють без зняття шкур або зі зняттям крупону, то підщелепні лімфатичні вузли та інші частини голови оглядають після обпалювання. За можливості, огляду піддають також заглоткові лімфатичні вузли.

 

Далі розрізають і оглядають підщелепні, заглоткові, привушні і шийні лімфатичні вузли, великий і крилоподібний жувальні м'язи (по одному розрізу з обох боків - на цистицеркоз). Оглядають язик, слизову оболонку гортані, надгортанник і мигдалики.

 

Селезінка:оглядають ззовні, за необхідності розрізають вздовж паренхіму і лімфатичні вузли.

 

Легені: оглядають ззовні, пальпують і розрізують бронхіальні (лівий, правий і середній), середостінні лімфатичні вузли. За необхідності розрізають та оглядають паренхіму в місцях бронхів великого розміру (аспірація кормом, кров'ю тощо).

 

Серце, нирки, шлунок, кишечник, стравохід: оглядають і досліджують так само, як і у великої рогатої худоби. За необхідності розрізають і оглядають шлункові лімфатичні вузли.

 

Печінка:прощупують і оглядають діафрагмальну і вісцеральну поверхні, розрізають паренхіму з вісцерального боку на місці з'єднання часток упоперек жовчних протоків.

 

Туша: оглядається так само, як і великої рогатої худоби. Для дослідження на цистицеркоз за необхідності розрізають і оглядають м'язи: шийні, лопатко-ліктьові (анконеуси), грудні, поперекові, крижові, задньостегнові і діафрагму.

 

При підозрі на наявність запальних процесів (абсцеси тощо), локалізованих у глибоких шарах м'язової тканини, проводять повздовжні розрізи м'язів і розрізають регіональні лімфатичні вузли.

 

Усі туші обов'язково досліджують на трихінельоз так, як зазначено в розділі 7 цих Правил.

 

6.8.4. Однокопитні тварини (коні, осли, мули)

 

Голова:розрізають підщелепні (нижньощелепні) і під'язикові лімфатичні вузли; оглядають носову порожнину і вирубану (випиляну) носову перегородку (на сап). Язик оглядають і за необхідності - розрізають.

 

Легені: розрізають трахею, великі бронхи та оглядають слизову оболонку. Розрізають усі бронхіальні, а також глибокі шийні лімфатичні вузли, розташовані вздовж трахеї. Розрізають двома розрізами праву і ліву частину легень. Оглядають і пальпують місце розрізу.

 

Селезінка, серце, печінка, нирки, кишечник, шлунок та інші органи: оглядають так само, як і у великої рогатої худоби.

 

Туша: оглядають із зовнішнього і внутрішнього боків. При підозрі на інфекційні хвороби розрізають і оглядають такі самі лімфатичні вузли туші, як і у великої рогатої худоби. Додатково оглядають м'язи (із внутрішнього боку лопатки) на меланоми, внутрішню поверхню черевної стінки на альфортіоз.

 

У випадку підозри на онхоцеркоз (наявність видимих патологічних змін у вигляді розростання грануляційної тканини, рубцювання в ділянці холки тощо) роблять косо поздовжній розріз м'язів за ходом потиличної зв'язки до рівня остистого відростка першого грудного хребця.

 

Туші коней досліджують на трихінельоз, як зазначено в розділі 7 цих Правил.

 

6.8.5. Порядок огляду продуктів забою птиці

 

Кожна тушка повинна бути розрізана робітником підприємства або автоматичним пристроєм таким чином, щоб усі органи та грудочеревну порожнину тушки було добре видно під час огляду. Видалення внутрішніх органів з тушки до ветеринарного огляду забороняється.

 

Тушка: звертають увагу на ступінь знекровлення, вгодованість; зміни на шкірі, підшкірній клітковині, у м'язах, на серозних і слизових оболонках, у синусах і суглобах (намуляння на кілі, ущільнення, травми, крововиливи, рани, набряки, забруднення тощо).

 

Внутрішні органи: особливу увагу звертають на печінку (колір, розмір, консистенція), селезінку, нирки, серце, легені, шлунок і кишечник із клоакою, яєчники та яйцепровід, серозні оболонки грудочеревної порожнини, фабрицієву сумку, а в разі потреби - розрізають.

 

6.8.5.1. За наявності патологоанатомічних змін у тушці або органах, характерних для інфекційних, інвазійних або незаразних хвороб, тушку разом із внутрішніми органами знімають з лінії для більш ретельного огляду, і в разі потреби - направляють у державну лабораторію ветеринарної медицини для дослідження.

 

6.8.5.2. Тушки птиці зі змінами, що не потребують бракування всієї тушки: грудні намуляння (нарости), крововиливи, переломи кісток ніг і крил, незначні ушкодження шкіри, що виникли в процесі технологічної обробки, дерматити на обмежених ділянках шкіри - пропускаються далі по лінії для проведення подальшого зачищення спеціалістами ветеринарної медицини.

 

6.8.5.3. Всі тушки, органи та інші частини тушок повинні бути забраковані і направлені на утилізацію, якщо вони мають патологоанатомічні зміни, властиві для множинних пухлин, септицемії, токсемії, з ознаками великих крововиливів на всій тушці або забруднених вмістом шлунково-кишкового тракту, фарбою, леткими маслами або іншими невластивими тушкам запахами, а також конфіскати: трахея, стравохід, зоб, кутикула м'язового шлунка, кишечник із клоакою, яйцепровід і яєчники, сім'яники, селезінка і жовчний міхур.

 

6.8.6. Ветеринарно-санітарний огляд продуктів забою диких промислових тварин та пернатої дичини, кролів і нутрій, а також санітарну оцінку м'яса та інших продуктів забою проводять, як зазначено в розділах 12 і 13 цих Правил.

 

6.9. Результати ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та інших продуктів забою, а також досліджень на трихінельоз реєструють у журналах встановленої форми.

 

6.10. Продукти забою після закінчення ветеринарно-санітарної експертизи можуть бути використані без обмежень, з обмеженнями (виготовлення окремих видів м'ясних продуктів на м'ясопереробному підприємстві), після знешкодження; утилізовані або знищені.

 

6.11. Ветеринарне клеймування м'яса усіх видів тварин проводять відповідно до Інструкції по клеймуванню м'яса (із змінами), затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 12.06.97 N 19 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.09.97 за N 447/2251, а шкіряної та хутрової сировини - до Інструкції з порядку ветеринарного клеймування шкіряної та хутрової сировини, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 03.07.2001 N 52 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.10.2001 за N 855/6046.

 

6.12. У всіх випадках, коли у розділах цих Правил не вказується про обмеження випуску м'яса й інших продуктів забою та про необхідність дезінфекції шкур, щетини, волосу, пуху і пір'я тощо, їх випускають без обмежень.

 

6.13. При встановленні інфекційних захворювань проводять ветеринарно-санітарні заходи (дезінфекція приміщень, обладнання тощо) відповідно до нормативно-правових актів.

Групи тварин, що вражаються:
Свинарство
Скотарство

Свіжі обговорення на агро-форумі: Жатка для уборки кукурузы Виноградные тракторы Вопрос по тракторам. Какую технику выбрать? Где выгоднее покупать запчасти? Запчасти к тракторам МТЗ-80,ЮМЗ,Т-150,Т-40
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.