Запалення лімфатичних вузлів

Лімфонодуліт  найчастіше виникає при місцевих запальних процесах. Лімфогенні (первинні, або регіонарні) лімфонодуліти утворюються внаслідок надходження подразника з лімфою, що відтікає від уражених тканин локальної зони дренажування, для якої даний лімфовузол є регіонарним. Гематогенні (вторинні) лімфонодуліти мають місце при генералізованій інфекції або інтоксикації, коли подразник проникає в лімфовузли через кров. Зокрема  це виявляється при сепсисі, туберкульозі, бруцельозі, миті, сапі й ін.; при цьому уражується багато лімфовузлів.

Розрізняють серозні, гнійні і гнійно-геморагічні лімфонодуліти, які за своїм перебігом найчастіше мають гостру форму. Фібринозні і продуктивні лімфонодуліти характеризуються хронічним перебігом. Обидва види лімфонодулітів виникають при надходженні в лімфовузли слабовірулентних мікроорганізмів; вони також можуть розвиватися під впливом термічних, хімічних, механічних та інших впливів на тканини. У зв'язку з властивою лімфовузлам бар'єрною функцією тут накопичуються мікроорганізми і токсичні продукти, а також дрібні сторонні тіла, що надалі піддаються нейтралізації (ферментоліз, фагоцитоз й ін.); при надмірному накопиченні подразників (вірулентних мікроорганізмів, токсинів і т.п.) виникає серозное запалення і гіперпластичні явища; фолікули і синуси інфільтруються круглоклітинними елементами, випадає фібрин, накопичується клітинний детрит. Синуси виявляються заблокованими десквамованим ендотелієм. В паренхімі виникають вогнища некроза, фокуси абсцедування з наступним розсмоктуванням, інкапсуліруванням або самовільним розкриттям абсцесів. При гнійному лімфонодуліті в навколишній пухкій клітковині утворюється паранодулярна флегмона. Фібринозний лімфонодуліт розглядають як наслідок асептичного і рідше гнійного запалення. При хронічному перебігу процесу розвивається клітинно-проліферативна реакція, розростається інтерстиціальна тканина, капсула лімфатичного вузла склерозується, атрофується паренхіма, лімфовузол зморщується й ущільнюється. Гострий лімфонодуліт характеризується болючістю при пальпації, підвищенням місцевої температури, набряком, іноді порушенням функції відповідної частини тіла. При серозному лімфонодуліті виявляють місцевий набряк, помірну болючість і збільшення лімфовузла, що зберігає рухливість і дольчатість своєї будови. При сприятливому перебігу набряк поступово спадає, лімфовузол приходить до норми. При хронічному перебігу лімфовузол ущільнений і збільшений; часто горбистий, малоболючий, нерідко зростається з навколишніми тканинами (малорухомий або нерухомий). Гнійні лімфонодуліти супроводжуються підвищенням загальної і місцевої температури, вираженим пригніченням тварини, значним набряканням лімфовузлів, сильною болючістю при пальпації; іноді встановлюють флюктуацію.При паранодулярній флегмоні розвивається виражений набряк, ущільнений великий інфільтрат, спостерігаються гарячка (гнійно-резорбтивного характеру), сильне пригнічення тварини, помітне порушення функції ураженого органа; нерідко процес ускладнюється тромбофлебітом.

Використовують ті ж засоби, що і при лімфангіїтах; при гнійних лімфонодулітах у стадії абсцедування роблять широкі розрізи, розкривають гнійники, дренажують; відсмоктування підсилюють просочуванням дренажів гіпертонічним розчином середніх солей. У випадку паранодулярної флегмони уражену ділянку розсікають, видаляючи лімфатичний вузол і мертві тканини. Застосовують загальну і місцеву антисептичну терапію.