17 листопада 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Каталог тварин
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
Рибництво
Шовківництво
Бджільництво
Годівля тварин
Корми та кормова база
Норми годівлі
Племінна справа
Племінні господарства
Корисна інформація
Ветеринарія
Хвороби тварин
Діагностика
База ветеринарних препаратів
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Тваринництво - Ветеринарія - Хвороби - Незаразні / Хірургія - Пухлини (онкологія)


Пищевая непереносимость гистамина

Пухлини (онкологія)

Загальна інформація

Пухлина - (новоутворення, бластома) - це патологічна новоутворена тканина з порушеною регуляцією росту і диференціювання, обумовлених змінами в генетичному апараті клітин. Збільшення об'єму пухлини відбувається внаслідок некоординованого розмноження трансформованих клітинних елементів. Пухлина докорінно  відрізняється від припухлості, при якій місцеве збільшення об’єму наступає внаслідок крововиливу, набряку, накопичення ексудату, запальної проліферації сполучної тканини, кістозних утворень і ін.

Найбільш часто у тварин реєструються папіломи та пухлини молочних залоз, переважно у сук.

Етіологія

Етіологія та патогенез неоплазій. Етіологія та патогенез пухлин відзначаються в основному виразним превалюванням внутрішніх факторів над зовнішніми. Більшість вчених-онкологів вказує на ведучу роль ендокринних та метаболічних порушень, а також на генетичну схильність (В.Ф. Семиглазов, Я.В.Бохман, 1985).

Генетична схильність

Сучасні уявлення про молекулярно-генетичні механізми неопластичної трансформації відображає концепція онкогена. На сьогоднішній день беззаперечно доведена наявність в клітинному геномі тварин потенційних онкогенів – протоонкогенів. В клітині їх вже ідентифіковано понад 20.

Зформована певна онкогенна програма до певного часу може знаходитися в репресивному стані. Для приведення її до виконання необхідна додаткова дія на клітину. Для пухлин молочних залоз цим фактором є канцерогенна дія естрогенів.

Під впливом різноманітних факторів (фізичних, хімічних, біологічних канцерогенів або гіперестрогенії – у сук при пухлинах молочних залоз) може відбутися депресія цієї ділянки геному в тій клітині організму, в якій функція його “заборонена” або обмежена генетично (зокрема в клітинах молочної залози). У випадку  новоутворення в молочній залозі факторами, що сприяють репресії ділянки, відповідальної за продукування фактору росту і активуючого клітинний поділ, є перш за все естрогени (вони здатні виступати в якості канцерогена). Фактори, що зумовлюють трансформацію клітин, повинні поєднуватися з факторами, які підтримують трансформований фенотип. Пухлини, що ростуть швидко, характеризуються гормонорезистентністю, відсутністю кореляції з особливостями організму, високою автономністю.

Пухлини молочних залоз, які ростуть повільно, характеризуються більшою гормонорезистентністю та гормоночутливістю – залежно від статевих циклів.

Наявність гормонорезистентності новоутворень молочних залоз підтверджуються такими положеннями:

1.     Пухлини виникають рідко після оваріоектомії.
2.     Оваріоектомія у “носія пухлини” призводить до зменшення розмірів пухлини і іноді – до її повного зникнення (фіброаденоми),
3.     Злоякісні переродження доброякісних пухлин зустрічаються після оваріоектомії рідко,
4.     Вплив оваріоектомії на злоякісні пухлини молочних залоз варіює від зменшення у розмірах, уповільнення росту до відсутності впливу,
5.     Оваріоектомія може призвести до регресу метапластичних розрощень,
6.     Збільшення як зло-, так і доброякісних пухлин може зустрічатися під час проеструсу, еструсу та метеструсу ( представлено на схемі ). Під час еструсу вони можуть ставати меншими та більш компактними,
7.     Під час вагітності пухлини можуть рости нерівномірно,
8.     Існує  зв’язок  між  іррегулярністю   різних   фаз  естрального    циклу  і кількістю пухлин,
9.     Не є надзвичайним для виникнення пухлин молочних залоз їх розвиток в різні терміни після лактації або несправжньої вагітності, особливо якщо вони були інтенсивними або пролонгованими.

В зв’язку з цим пухлини молочних залоз відносять до дисгормональних неоплазій.

Доброякісні пухлини можуть досягати значних розмірів без вогнищ метастазування. Вони ростуть повільно, екзофітно, або експансивно, розсуваючи прилеглі тканини. В більшості випадків вони мають округлу форму, іноді оточені сполучнотканинною капсулою, поверхня їх гладка, межі чітко контуровані. При видаленні таких пухлин рецидиви виникають рідко.

Злоякісні пухлини в більшості випадків інфільтрують прилеглі тканини, зростаються з ними, поверхня їх горбиста, вони часто метастазують, у зв'язку з чим виникають ураження лімфатичних вузлів, розвивається кахексія. Злоякісні пухлини після  видалення можуть рецидивувати.

У шкірі, слизових оболонках, внутрішніх органах частіше усього розвиваються пухлини епітеліального походження (плоскоклітинний або базальноклітинний рак, аденома, аденокарценома й ін.). Рак шкіри може утворювати блюдцеподібні виразки. На шкірі (у корів на вимені) і слизових оболонках рота (у собаки) нерідко виникають папіломи у вигляді фунгозних (нагадують цвітну капусту) множинних розростань (іноді поодинокі вузли). Генералізований папіломатоз -  дуже активне захворювання. В цьому випадку пухлина виділяє чинник гальмування міграції макрофагів, що охороняє її від імунних впливів; одночасно гальмується також кілерна активність. У той же час виділяється велика кількість ангіогеніну (продукується пухлиною для забезпечення росту судин) і чинника стимуляції розмноження фібробластів. В результаті розвиваються множинні екзофітні вузли, що значно збільшує поверхню епітелію, у клітинах якого паразитує вірус папіломатозу.

На слизовій оболонці піхви в сук і статевому члені і препуції у кобелів нерідко спостерігається первинна венерична саркома у вигляді екзофітних поодиноких або множинних вузлів, які зовні дещо нагадують папіломатоз. Захворювання також має вірусну природу, передається при паруванні тварин. Папіломи і фіброми утворються і на статевому члені у биків.

Карциноми на початку свого росту мають вигляд невеликих потовщень. Пухлини придатків шкіри нагадують невеликі вузлики, що не зростаються з підлягаючою клітковиною. На слизовій оболонці очей в корів виявляються вузли інфільтративного росту плоскоклітинного рака (дуже злоякісного); у собак тут зустрічаються дермоїди - органотипові пухлини, що містять деривати шкіри (волосся, залози і т.п.). Останні також відносяться до доброякісних пухлин.

Поряд із доброякісними пухлинами в шкірі, зокрема у собак, іноді буває декілька пухлинних вузликів, що можуть бути проявами шкірного ретикульозу (своєрідна форма лейкозу).

У підшкірній і міжфасціальній клітковині розвиваються ліпоми, міксоми, що мають порівняно м'яку консистенцію, фіброми - більш щільні, іноді дерев'янисті і саркофіброми - еластичні або щільні. З них найбільш доброякісні - ліпоми, що можуть досягати величезних розмірів, не утворюючи при цьому метастазів і не проявляючи інфільтративного росту.

У м'язових тканинах і таких органах, як матка, кишки, сечовий міхур й ін., розвиваються міоми (лейоміома і рабдоміома); у кістках - остеоми, остеосаркоми, хондроостеоми, хондроми, хондроостеосаркоми й ін.

У коней і собак із малопігментованою шкірою утворюються меланоми і меланосаркоми, що характеризуються значною злоякісністю.

Пухлини внутрішніх органів часто обумовлюють загальні симптоми відповідних уражень (наприклад, рак сечового міхура супроводжується порушеннями сечовиділення, рак нирок - уремією, пухлини кишок - їхньою непрохідністю і т.п.).

У сім’яниках тварин часто розвиваються ракові пухлини, які протікають у вигляді сіменом (пухлини зі сперматогенного епітелію),або саркомоподібні (лейдігіоми – пухлини  клітин Лейдіга, які продукують статеві гормони).

Пухлини кісток протікають як остеоми (відносно доброякісні) або остеосаркоми(злоякісні новоутворення)

Ураження селезінки, печінки, лімфатичних вузлів, лімфоїдного апарату слизових оболонок часто є ознаками лейкозу.

За клінічними ознаками розрізняють три періоди злоякісного росту: перший - ріст у первинному вогнищі, другий - ріст пухлини з метастазами в найближчий регіонарний лімфатичний вузол, третій - утворення метастазів не тільки в лімфатичних вузлах, а й у різних внутрішніх органах і навіть у віддалених тканинах  (генералізація). В останньому випадку нерідко розвивається пухлинна кахексія.

Діагноз

Діагноз ставлять з урахуванням анамнезу, клінічних ознак і за результатами спеціальних досліджень (біопсії, ендоскопії, УЗІ й ін.).

Доброякісні пухлини зростають дуже повільно і досягають значних розмірів, не зазнаючи розпаду і метастазування.

Одночасне виникнення декількох вогнищ пухлинного росту властиво, з одного боку, доброякісним новоутворенням (папіломи, дермоїди й ін.), а з іншого - злоякісним (лейкозні вузли, шкірний ретикульоз та ін.).

Злоякісні новоутворення часто розвиваються у вигляді одного зачатка (вузла), у них можуть виникати вогнища розм’ягшення, на поверхні - виразки, метастази (не варто змішувати з первинно-множинним ростом, наприклад, при мастопатії сук і кішок). Ракові бластоми метастазують по лімфатичних шляхах; метастази уражують один або декілька лімфатичних вузлів. Саркоматозні клітини переносяться переважно венозною кров'ю, створюючи метастази на значній відстані.

Рецидиви після оперативного втручання і кахексія, що прогресує в зв'язку з пухлинним ростом, часто свідчать про значну злоякісність.

У діагностуванні пухлин використовують рентгенівське дослідження, насамперед при підозрі на пухлини кісток і внутрішніх органів. Для виявлення пухлин шийки матки, прямої кишки, носової порожнини, глотки, стравоходу й інших органів застосовують ендоскопію. Часто досліджують кров, особливо при підозрі на лейкозне походження новоутворення.  Однак остаточний діагноз ставлять за результатами гістологічного дослідження шматочків пухлини або біопсійного матеріалу, а також цитологічного - пунктату.

Лікування

Основний метод лікування - видалення пухлин хірургічним шляхом. Операцію необхідно проводити відразу після виявлення бластоми, коли вона ще не почала бурхливо розвиватися (прогресія). Операбельними варто вважати всі доброякісні пухлини, що розташовуються в доступних для оперативних втручань ділянках тіла, невеликі злоякісні пухлини без метастазів або з метастатичним вогнищем, що можна видалити одночасно з основною пухлиною. Варто пам'ятати про пухлинне поле, через що можливі рецидиви.

Висікають пухлини в межах здорових тканин, не допускаючи розсікання пухлинних вузлів і потрапляння злоякісних клітин у рану (правила абластики); ранову поверхню припікають термокаутером (місцева антибластика).

При видаленні пухлин, розташованих у черевній порожнині, застосовують лапаротомію, а при видаленні пухлин, розташованих на статевому члені, нерідко розсікають препуцій (у самців). Для кращого доступу в глибину піхви І.Є.Поваженко рекомендує проводити її часткове розсікання, іноді перинеотомію з наступним накладанням швів. При локалізації пухлин на кінцівках, хвості, статевому члені нерідко проводять їхню ампутацію, при оперуванні пухлин сім’яника (семіноми у псів не дають метастазів) - кастрацію закритим способом.

При лікуванні пухлин використовують препарати цитостатичної дії (метотрексат, меркаптопурин, циклофосфан та ін., іноді комбінують цитостатики з кортикостероїдами, наприклад циклофосфан із преднізолоном), радіоактивні ізотопи, рентгено- і радіотерапію. Оскільки пухлина поглинає глюкозу, застосовують тривале повільне внутрішньовенне введення 20%-го розчину глюкози (гіперглікемія згубно діє на деякі види пухлин). Враховуючи на чутливість пухлинних клітин до нагрівання, використовують гіпертермію (42-43оС). А.Н.Хасан рекомендує глибоке прогрівання пухлини вколюванням навколо неї ін'єкційних голок, до яких приєднують виходи апарата ЕХВЧ-02. При лікуванні спонтанних пухлин у собак дуже ефективного є комплексна терапія, що включає гіперглікемію, локальну гіпертермію, використання метатрексату.

Для лікування папіломатозу призначають тканинну терапію: екстракт селезінки або гемін ін’єктують у дозі 1-5 мл через кожні 5-10 днів (3-5 введень); застосовують внутрішньовенне введення 0,5%,-ого розчину новокаїну (10-20 мл через кожні 5-6 днів до лікування); гормонотерапію (тривалий час ін’єктують тестостерон або синестрол), що супроводжується розпадом пухлини, розростанням на її місці сполучної тканини. У випадку множинного папіломатозу, особливо слизової рота, застосовують хірургічне видалення папілом на тлі новокаїнової інфільтрації з припіканням термокаутером.

Ветсанекспертиза

Ветеринарно - санітарна оцінка продуктів забою при пухлинах Санітарна оцінка. Органи і частини туші, уражені злоякісними новоутвореннями, а також множинними доброякісними пухлинами, утилізують, а неуражені частини туші переробляють на варено-копчені ковбаси або випускають після проварювання. Якщо внаслідок значного ураження пухлини видалити неможливо, то всю тушу або органи направляють на технічну утилізацію. У разі доброякісних пухлин уражені частини видаляють, а тушу і органи випускають без обмежень.

Групи тварин, що вражаються:
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
   яєчні кури
   м'ясні кури
   м'ясо-яєчні кури
   індики
   гуси
   качки
   страуси
   перепела
   цесарки
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
   кролі
   лисиця
   норка
   нутрія
   песець
Дрібні домашні тварини
   Коти
   Собаки

Свіжі обговорення на агро-форумі: Самоходный опрыскиватель серии SP 275 Фундук "Трапезунд". ЧП "Ореховод-практик" принимает заказы вегетативных саженцев на осень 2014. Вопрос по тракторам. Какую технику выбрать? Чем лучше отмывать свинарник? АВД для сельского хозяйства
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.