16 червня 2019р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Каталог тварин
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
Рибництво
Шовківництво
Бджільництво
Годівля тварин
Корми та кормова база
Норми годівлі
Племінна справа
Племінні господарства
Корисна інформація
Ветеринарія
Хвороби тварин
Діагностика
База ветеринарних препаратів
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Тваринництво - Ветеринарія - Хвороби - Незаразні / Внутрішні (терапія) - Механічний ілеус


Пищевая непереносимость гистамина

Механічний ілеус

Загальна інформація

Механічна непрохідність може проявлятися обтурацією (закупорюванням) кишечнику каменями, гельмінтами, стороннімитілами (ганчірки, дитячі іграшки) та странгуляцією кишок — непрохідність, спричинена ненормальним положенням са­мої кишки внаслідок:

а) перекручування навколо брижі;

б) защемлення у природних або патологічних отворах черевної порожнини;

в) завороту — перекручування кишок із брижею навколо поздовжньої вісі;

г) інвагінації, тобто входження одного сегмента кишки в інший разом із брижею;

ґ) зміщення кишки зі свого природного положення в іншу ділянку черевної порожнини.

Етіологія
Утворення кишкових каменів і фітобезоарів спричи­няють три фактори: порушення функції органів травлення; тривала годівля борошномельними відходами та грубими малопоживними од­номанітними кормами; порушення мінерально-вітамінного обміну, що призводить до спотворення смаку. Основними причинами перекручування, завороту, зміщення і за­щемлення кишок є: порушення поведінки тварин при інших хворобах із синдромом колік, коли тварині дають можливість вільно переверта­тися через спину; раптове підвищення внутрішньочеревного тиску під час стрибків через перепону, крутих поворотів, при повалах, тенезмах, сильних тяглових зусиллях. Причина інвагінації кишечнику — спазматичне скорочення деяких петель кишок, яке виникає внаслідок подразнення рецепторів сто­ронніми тілами, гельмінтами, холодною водою, промерзлим або зіп­сованим кормом. Внаслідок порушення перистальтики окремі ділянки кишки дуже скорочуються, суміжні зберігають свої звичні скорочення чи моторика їх сповільнюється, а просвіт розширюється. Так виникає можливість входження одного відрізка кишки в інший.
Патогенез

При обтурації сторонні тіла подразнюють інтерорецептори кишечнику, що спричиняє його спазм. У місці спазму нагромад­жується корм, який збивається в щільну масу, розтягує кишку, що зумовлює больову реакцію.

На місці перекручування, завороту, защемлення або інвагінації кишок порушується кровообіг, застоюється кров у венах, внаслідок чого стінка кишки дуже інфільтрується, а в її просвіті й черевній порожнині скупчується рідина. Стиснення рецепторів кишки та брижі у ділянці непрохідності призводить до виникнення постійного, силь­ного болю. Вміст швидко піддається бродильно-гнильному розкладу з утворенням газів і токсинів, внаслідок чого розвиваються метерризм та інтоксикація. У тонких кишках вище місця непрохідності виді­ляється водно-сольовий випіт, що спричиняє вторинне розширення шлунка.

Симптоми
При неповній непрохідності внаслідок обтурації ки­шок періодично виникає помірної сили неспокій, дефекація збереже­на, а повна обтурація супроводжується тяжкими коліками. При обту­рації малої ободової й прямої кишок гази і кал не виділяються. Температура тіла може підвищуватися, частота пульсу та дихання збільшується, апетит відсутній. Ректальним дослідженням у прямій кишці виявляють багато сметаноподібного слизу, фекалії відсутні. У коней на початку странгуляції кишок спостерігають легкий не­спокій: вони оглядаються на черево, витягують тулуб, стоять на зі­гнутих кінцівках, лягають, перекидаються. При защемленні кишки в паховому кільці тварина під час ходи тазову кінцівку, що знаходиться з боку защемлення, неприродно повільно піднімає вгору-("хода півня"). У міру розвитку набряку в місці непрохідності кишки біль поси­люється і стає постійним. Кінь падає на землю, качається, намагається лежати на спині з дещо зігнутими у суглобах кінцівками. В такій позі він заспокоюється. Температура тіла підвищується до 39т—39,5 °С, а наприкінці хвороби стає нижчою від норми. Пульс прискорений (70— 100 ударів за 1 хв), дихання часте (30—40). Відмічають застійний стоматит, нашарування на спинці язика, неприємний, гнильний запах із рота. Перистальтика кишечнику спочатку супроводжується дзвін­кими, з металевим відтінком шумами, а потім зовсім не вислухується. Розвивається метеоризм кишечнику, іноді — вторинне розширення шлунка. Дефекація припиняється, а при неповному порушенні про­хідності зберігається; спостерігають пронос, кал смердючий із до­мішками слизу, крові та обривків тканини. Ректальним дослідженням на верхній стінці прямої кишки можна знайти торфоподібної консис­тенції кал, її слизова оболонка суха. При звороті лівого коліна великої ободової кишки на 90° вияв­ляють, що воно здуте, тазовий вигин займає горизонтальне поло­ження. Верхнє і нижнє коліна лежать на одній'горизонтальній пло­щині. При завороті колін тазового вигину вліво чи вправо на 180° верхнє коліно розміщується під нижнім, при завороті на 360° вони займають звичайне положення, але напрям теній стає спіралепо­дібним. Заворот тіла сліпої кишки визначають за сильним здуттям її дна, підвищеним напруженням та болючістю стінок і за спіральнимнапрямком теній. Непрохідність кишечнику у великої рогатої худоби починається сильними нападами колік. Через 6—12 год вони послаблюються або зникають, але загальний стан тварини різко погіршується. Температу­ра тіла в нормі чи підвищується. Частота пульсу збільшена. Апетит відсутній, розвивається гіпотонія передшлунків. Дефекація згодом припиняється. При збереженій прохідності кишечнику у тварин, хво­рих на інвагінацію, спостерігають пронос, кал смердючий із доміш­ками крові. Свині, собаки качаються по землі, стогнуть, змінюють місце. Через декілька годин неспокій зникає, але стан тварин погіршується. Вони постійно блюють, блювота смердюча, а при інвагінації—з домішками крові та слизу. Дефекація спочатку часта, пізніше — рідка. Бімануальною пальпацією через черевну стінку при інвагінації виявляють щільну і болючу інвагіновану ділянку кишки.
Патологічні зміни

В місці завороту знаходять різке стягування кишки, стінка якої анемічна, інколи з вираженим некрозом. Від місця завороту непрохідна частина кишки дуже розтягнута газами, серозна оболонка її темно-червоного кольору, слизова оболонка темно-червона з осередками некрозу. Вміст кишки рідкий, кров'янистий.

При перекручуванні тонкої кишки проксимальна частина її переповнена газами та хімусом водянистої консистенції, у черевній порожнині виявляють 5—10 л транссудату вишневого або темно-червоного кольору, а при розриві кишки — кормові частинки й ознаки перитоніту.

Защемлена ділянка кишки забарвлена у темно- чи чорно-червоний колір, розтягнута газами і кров'янистою рідиною з гнильним запахом. Стінка кишки потовщена, зруйнована, слизова оболонка темно-червона або чорно-червона. При інвагінації ділянка кишки подібна до циліндра — прямого або дуго­подібно загнутого, вона щільної консистенції, інколи флуктуюча. Довжина ділянки інвагінації від 5 см до 1 м і більше. Серозна оболонка темно-фіолето­вого кольору. Інвагінація значних ділянок кишечнику із защемленням брижі спричиняє венозний застій, геморагічну інфільтрацію та набряк стінки кишки, інколи її некроз. Вміст кишки червоного кольору.

Діагноз
Діагноз ставлять за клінічними симптомами та результатами рек­тального дослідження, які мають важливе значення. Диференціювати окремі форми ілеусу буває досить важко, а то й неможливо. Виняток становить защемлення петлі кишки в паховому каналі (симптом "ходи півня"). У корів слід диференціювати заворот матки (за результатами ректального дослідження) і закупорення книжки.
Лікування
При обтурації тонкого кишечнику застосовують спир-тоосмотерапію, слизові відвари, рослинні олії. Якщо ентероліти знахо­дяться в товстих кишках і невеликі за розмірами, роблять глибокі теплі клізми, вводять рослинні олії, провадять масаж кишкової стінки через пряму кишку. Оперативне втручання ефективне при обтурації тонких і малої ободової кишок. Дрібним тваринам усередину дають но-шпу, баралгін, церукал, реглан, анальгін, а через 10—15 хв після цього — рослинні олії по 100—250 мл, ставлять теплі мильні клізми 3—4 рази на добу. Застосо­вують оперативні методи видалення сторонніх тіл із кишечнику. При странгуляції призначають знеболювальні засоби: внутрішньовенно ін'єктують 10%-й розчин хлоралгідрату (80—100 мл) чи анальгіну (40 мл), 33—40°-й спирт (0,5 мл/кг маси). Щоб полегшити стан, зон­дують шлунок, виводять із нього гази і вміст. Усередину дають про-тибродильні й протимікробні засоби, слизові відвари, рослинні олії. Потім проводять ректальне дослідження. У собак інвагінацію товстих кишок можна усунути теплими, глибокими клізмами. При защемленні кишки в грижовому кільці, усіх формах звавороту і перекручування, зміщенні та інвагінації радикальним методом є оперативне втручання. У коней його виконують лише при защемленні петель кишок у пахвин­ному кільці. В інших випадках ілеусу тварин відправляють на вимуше­ний забій. Для зменшення інтоксикації й зневоднення організму внут­рішньовенно вводять 10%-й розчин натрію хлориду (250—500 мл) із глюкозою та аскорбіновою кислотою, підшкірно — кордіамін, ефед­рин, камфорну олію.
Профілактика

Профілактика полягає у запобіганні порушенням годівлі, утри­мання й використання тварин.

Групи тварин, що вражаються:

Свіжі обговорення на агро-форумі: Болезнь помидоров Чем лучше отмывать свинарник? АВД для сельского хозяйства Куплю отходы капельного орошения Заболела клубника
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.