25 березня 2019р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Каталог тварин
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
Рибництво
Шовківництво
Бджільництво
Годівля тварин
Корми та кормова база
Норми годівлі
Племінна справа
Племінні господарства
Корисна інформація
Ветеринарія
Хвороби тварин
Діагностика
База ветеринарних препаратів
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Тваринництво - Ветеринарія - Хвороби - Незаразні / Внутрішні (терапія) - Застій вмісту кишок


Пищевая непереносимость гистамина

Застій вмісту кишок

Obstipatio intestinorum
Загальна інформація

Застій вмісту кишок (Obstipatio intestinorum) характеризується скупченням його в окремих кишках із подальшим висиханням, ущіль­ненням і порушенням прохідності кишечнику. Застій вмісту в тонкому кишечнику називається хімостазом,у товстому — копроста-з о м . Захворювання зустрічається частіше у коней в'ялого темпера­менту, рідко — у собак, жуйні не хворіють.

Етіологія

Хімо- і копростаз виникають при тривалій годівлі гру­бими, малопоживними кормами: сіном пізнього укосу, соломою, по­ловою, висівками, згодовуванні недоброякісних кормів. Спричиняють патології гіпокінезія, тривалі перерви в роботі, аномалії зубів, гіпер­ацидний гастрит. У собак причиною хвороби можуть бути поїдання великих порцій корму, звуження кишечнику після оперативного втручання.

Патогенез

Істотним фактором у розвитку хімостазу є пер­винний спазм обмеженого відрізка кишки. Перистальтика петель ки­шок, що лежать попереду, посилюється, тих, що розміщені позаду спазму, — паралізується. Посилена перистальтика зумовлює нагро­мадження хімусу, який висихає, ущільнюється, розтягує стінку кишки. Непрохідність призводить до екскреції тканинної рідини у просвіт кишечнику і нагромадження її в шлунку, що інтенсивно розширю­ється. Розвиваються зневоднення, загущення крові. З'являються інтен­сивні коліки, виникають усі симптоми гострого розширення шлунка. Процес закінчується летально — або від асфіксії, або від гострої інток­сикації.

У патогенезі копростазу важливу роль відіграє атонія кишеч­нику. Калові маси залежуються, утворюючи великі щільні компактні нагромадження. Коліковий криз супроводжується позами "спостері­гача" і маятникоподібного хитання.

Симптоми

 Хімостаз дванадцятипалої кишки почи­нається сильними нападами крлік, які можуть бути навіть під час приймання корму або невдовзі після годівлі. Швидко розвивається синдром вторинного гострого розширення шлунка: майже безпе­рервний неспокій, тварина раптово падає на землю, перекидається через спину, прибирає позу сидячого собаки. Спостерігаються змі­шана задишка, тахікардія, відрижка, інколи — навіть блювання. Після видалення із шлунка через зонд рідкого вмісту стан поліп­шується, але через 2—4 год знову з'являються ознаки розширення шлунка. Температура тіла нормальна. Дефекація часта, калові маси щільні.

Ознаки хімостазу клубової кишки наростають повіль­ніше. Спочатку тварина періодично дещо непокоїться, потім втрачає апетит, часто оглядається на живіт, лягає і швидко піднімається. При тривалому перебігу, коли тонкі кишки й шлунок переповнюються газами і рідким вмістом, хвороба загострюється; розвиваються симп­томи, характерні для легкої форми вторинного розширення шлунка, але через зонд виділяється невелика кількість вмісту.

 Симптоми копростаз у залежить від локалізації патології. Копростаз сліпої кишки проявляється легким неспоко­єм, який виникає періодично: тварина шкребе грудними кінцівками землю, оглядається на живіт (поза "спостерігача"), витягується "в роз­тяжку" або маятникоподібно хитається, безцільно блукає, обережно лягає, стогне, качається по землі й знову встає. Якщо напад болю відсутній, спокійно лежить або стоїть з опущеною головою, темпера­тура тіла у перші дні хвороби нормальна, пізніше може бути підвище­ною. Частота пульсу на нижній межі норми. Апетит відсутній. Язик обкладений, різко виражений набряк твердого піднебіння, запах із рота гнильний. Перистальтика товстого кишечнику послаблена чи зовсім не вислухується. Дефекація нечаста, рідше.буває пронос. У прямій кишці калові маси відсутні, слизова оболонка її сухувата, сліпа кишка заповнена ущільненими масами

Копростаз великої ободової кишки частіше виникає у її шлункоподібному розширенні, рідше — в тазовому вигині. При повному порушенні прохідності у тазовому вигині розвивається метеоризм кишок, для якого характерний звук "падаючої краплі". Ректальним дослідженням виявляють зліва біля входу в тазову по­рожнину тазовий вигин з ущільненим вмістом. Копростаз у шлун­коподібному розширенні пальпується в правій частині черевної по­рожнини як велике напівкругле щільне тіло з рівною гладенькою поверхнею.

Копростаз малої ободової кишки супроводжується бурхливим неспокоєм. Спостерігають тенезми. Спочатку виділяється декілька згустків калу, потім дефекація припиняється внаслідок повної непрохідності кишечнику. Перистальтика кишечнику з розвитком ін­токсикації припиняється, лише періодично у товстих кишках вислу­хується металевий звук або звук "падаючої краплі". Розвивається метеоризм товстих кишок. При ректальному дослідженні у малій обо­довій кишці знаходять щільний кал ковбасоподібної або округлої фор­ми. Пряма кишка порожня. Частота пульсу при цих коліках зростає (70—100 ударів за 1 хв). У собак відмічають неспокій, незначне збільшення живота, часті енезми, утруднення дефекації. При хімостазі можливе блювання. Іальпацією виявляють довгастої чи округлої форми відрізок кишки Лільної або м'якої консистенції.

Діагноз

Діагнозставлять за даними анамнезу і клінічного дослідження. Диференціюють первинне гостре розширення шлунка за лікувальною ефективністю протиспастичних препаратів та за результатами дослід­ження шлункового вмісту. Копростаз діагностують з урахуванням результатів ректального дослідження.

Лікування
Лікуванняпри хімостазі починають із зондування шлунка, через зонд виводять його вміст, промивають шлунок розчинами іхтіолу, натрію гідрокарбонату чи натрію хлориду. Залежно від стану тварини, зондування повторюють. Лікування полягає насамперед у застосу­ванні протиспастичних засобів. Найефективнішим виявилося внут­рішньовенне введення 33—40°-го етилового спирту по 0,5 мл/кг маси з наступним ін'єктуванням 10%-го розчину натрію хлориду по 1 мл/кг маси тіла. Для розм'якшення ущільненого вмісту всередину призна­чають слизові відвари по 2—5 л, рослинні олії або вазелінове масло в дозі 0,5—1 л, після чого дрібними дозами вводять 1—2 мл 0,1%-го розчину карбахоліну. Проводять посилений масаж шкіри, ставлять теплі неглибокі клізми. Як регідратаційну та дезінтоксикаційну те­рапію внутрішньовенно ін'єктують 5%-й розчин глюкози на ізото­нічному розчині натрію хлориду. Після клінічного видужання все­редину дають натрію сульфат у дозі 200—250 г, фенілсаліцилат у дозі 15—20 г чи іхтіол (30 г). На голодній дієті тварин тримають протягом 8—10 год. При лікуванні коней, хворих на копростаз, через зонд вводять 2—3 л вазелінового масла, 0,5 — рицинової олії з 1—2 л інших видів рослин­ної олії або 3—4 л будь-якої олії, слизові відвари з насіння льону чи кореня алтею по 2—5 л. Зразу ж роблять глибоку, під сильним тиском теплу клізму зі слизовими відварами або вазеліновим маслом. Після цього коня проводять повільним кроком. Введення слизових відварів повторюють 2—3 рази на добу через кожні 5—6 год. Разом із послаб­люючими й слизовими відварами для припинення бродильних і гниль­них процесів застосовують 10—30 г іхтіолу, 10—15 — фенілсаліцила-ту або 6—15 г тимолу. Проводять осмотерапію: внутрішньовенно ін'єктують 0,85%-й розчин натрію хлориду (1—1,5 л), а потім — 10%-й у дозі 1 мл/кг маси. Якщо через добу осмотерапія не дасть ефекту, її повторюють. Після неї ставлять глибоку клізму. У деяких випадках як послаблюючі можна використати натрію або магнію сульфат (250—400 г у 10—15 л води) або відвар насіння льону (наполовину з водою). Підшкірно вводять камфорну олію в дозі 30— 50 мл, а через 1,5—2 год — карбахолін у дозі 0,02—0,04 г на 10—20 мл води (жеребим кобилам не призначають). Якщо апетит у коня збережений, хворим невеликими порціями дають зелену траву, моркву, буряки, бовтанку з пшеничних висівок. Хворим на копростаз свиням усередину призначають ртуті моно-хлорид (каломель) у дозі 0,5—1,5 г із повторним введенням через 12 год. роблять очисну клізму. Собакам у легких випадках усередину застосовують касторову олію (20—150 мл) і вазелінове масло (1:10), ставлять очисну клізму, дають заспокійливі та спазмолітичні засоби: баралгін по 5 мл внут­рішньовенно, три рази на добу, спазмолітин по 0,05 г усередину після «годівлі 2—4 рази на добу, но-шпу по 0,5—1 мл внутрішньом'язово або внутрішньовенно 2—3 рази на добу, папаверину гідрохлорид по 0,01 г З—5 разів на добу. Для зняття болю призначають шлункові краплі, до Цскладу яких входять настойки валеріани, м'яти, полину, беладони; бекарбон, белалгін чи беластезин (по одній таблетці три рази на добу).
Групи тварин, що вражаються:
Конярство
Дрібні домашні тварини
   Собаки

Свіжі обговорення на агро-форумі: Жатка для уборки подсолнечника Жатка для уборки кукурузы Виноградные тракторы Вопрос по тракторам. Какую технику выбрать? Где выгоднее покупать запчасти?
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.