17 листопада 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Каталог тварин
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
Рибництво
Шовківництво
Бджільництво
Годівля тварин
Корми та кормова база
Норми годівлі
Племінна справа
Племінні господарства
Корисна інформація
Ветеринарія
Хвороби тварин
Діагностика
База ветеринарних препаратів
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Тваринництво - Ветеринарія - Хвороби - Незаразні / Внутрішні (терапія) - Перикардит


Пищевая непереносимость гистамина

Перикардит

Pericarditis
Загальна інформація

Характеризується запаленням вісце­рального і парієтального листків перикарда, нагромадженням у сер­цевій сумці серозного, серозно-фібринозного, геморагічного, гнійного чи гнильного ексудату з наступним порушенням скоротливої функції міокарда, кровотоку, застоєм крові, розвитком набряків та порушен­ням функціонального стану інших органів. За етіологією перикардит буває первинним і вторинним, нетравматичним та травматичним; за характером ексудату — серозним, серозно-фібринозним, фібриноз­ним, геморагічним, гнійним і гнильним; за перебігом — гострим та хронічним. Захворювання зустрічається у великої рогатої худоби (особливо травматичного походження), рідше — у собак, коней, сви­ней і птиці.

Етіологія

Нетравматичний перикардит — здебільшого вторинного походження. Він виникає як ускладнення інфекційних хвороб тварин (ящур — у великої рогатої худоби, пастерельоз, полі-серозит, бешиха — у свиней, контагіозна плевропневмонія — у коней, чума, лептоспіроз — у собак), буває при септичних процесах, зумовле­них стафіло- і стрептококами, розвивається внаслідок переходу запа­лення із сусідніх органів — міокарда, легень та плеври. Первинно виникає внаслідок простуди при зниженні резистентності. Травматичний перикардит (Pericarditis traumatica) про­являється розвитком у серцевій сумці гнійно-гнильних процесів, зу­мовлених травмою перикарда стороннім тілом, яке проникає ззовні або з боку стравоходу (у собак і коней) чи сітки (у рогатої худоби). При зовнішніх травмах (первинний перикардит) причиною захворювання можуть бути проникаючі уламки металу, дерева або непроникні рани грудної стінки (при переломах ребер). Проте частіше травматичний перикардит буває вторинним і спри­чиняється у великої рогатої худоби проникненням із сітки (через діа­фрагму) в перикард гострих металевих предметів: цвяхів, шматків дроту тощо. До цього призводять, по-перше, порушення обміну речо­вин у корів, викликані нестачею кальцію, фосфору, кобальту, міді, кухонної солі, вітаміну D, внаслідок чого у тварин розвивається лизуха і вони проковтують сторонні предмети; по-друге, фізіологічні особли­вості споживання корму у великої рогатої худоби, а також низька чутливість сосочків спинки язика та особливості моторної функції сітки. Гострі предмети пошкоджують стінку сітки (травматичний ю/літ), можуть проходити через неї й спричиняти запалення очеіни (травматичний ретикулоперитоніт), потрапляти в печінку. Але сторонні предмети частіше направляються у бік серця, яке відокремлене від сітки лише діафрагмою. При скороченнях сітки, сильних потугах і тенезмах тварин стороннє тіло проходить через діафрагму (травматичний ретикулофреніт) і проникає в перикард (травматичний ретикулоперикардит).

Патогенез

У розвитку перикардиту розрізняють дві стадії. Спо­чатку розвивається фібринозний перикардит. На вісцеральному і парієтальному листках перикарда відкладається фібрин, який робить їхню поверхню шершавою, що утруднює роботу серця, спричиняє больову реакцію та рефлекторне посилення частоти пульсу. Нашару­вання фібрину можуть досягати 1—1,5 см завтовшки, утворюючи спайки між листками перикарда або ворсинчасті розростання сполучної тканини. Випітний перикардит характеризується нагромаджен­ням на початку хвороби в порожнині серцевої сорочки серозно-фіб­ринозного ексудату, який тисне на серце й утруднює його діастолічне розширення. При травматичному перикардиті сторонній предмет, що потрапляє із сітки чи стравоходу, заносить у порожнину перикарда мікрофлору, яка спричиняє спочатку розвиток серозно-фібринозного, а в подаль­шому — гнійно-гнильного запалення. Гострий предмет може зачепити лише серцеву сумку або одночасно і міокард, а у випадках проникнен­ня через стінку серця — навіть ендокард, інколи він проникає до перегородки між шлуночками. У порожнині перикарда скупчується значна кількість ексудату (10—20 л), що утруднює діастолічне розширення серця ("тампонада" серця), а це призводить до зменшення скоротливої сили міокарда і систолічного об'єму серця, різко порушує гемодинаміку, зумовлює венозний застій у різних органах та частинах тіла. Швидкість течії крові сповільнюється, максимальний артеріальний тиск знижується, а венозний підвищується до 600 мм водяного стовпа (у здорових тварин 80—120), внаслідок чого з'являються серцеві (застійні) набряки. Яремні вени збільшуються в об'ємі й стають напруженими.

Симптоми

При нетравматичному перикардиті загальний стан за­лежить від перебігу основного захворювання. Температура тіла під­вищена. Виявляють ціаноз видимих слизових оболонок, тахікардію, болючість при пальпації ділянки серця, аускультацією при фібриноз­ному перикардиті — шуми тертя перикарда. При інших формах ексу­дативного перикардиту серцевий поштовх і тони серця послаблені, прослухуються шуми плескоту. В тяжких випадках набрякають вени, збільшується печінка, розвиваються асцит та гідроторакс. Травматичний перикардит у великої рогатої худоби, як правило, є продовженням травматичного ретикулоперитоніту. Біль у ділянці серця супроводжується пригніченням, послабленням рефлексів і обме­женням рухів. При ляганні, вставанні та дефекації тварини стогнуть, уникають різких рухів, часто стоять із широко розставленими грудни. ми кінцівками, намагаються поставити їх вище, неохоче спускаються з гори. Травматичний перикардит розвивається в дві стадії. Перша стадія — стадія фібринозного перикардиту. Характе­ризується пропасницею, пригніченням, погіршенням апетиту. Рухи обережні, нерідко спостерігають кіфоз. Серцевий поштовх посилений, пальпація і особливо перкусія ділянки серця спричиняють больову реакцію тварини, тони серця посилені й супроводжуються перикардіальними шумами тертя, пульс прискорений.

Друга стадія характеризується нагромадженням серозно-фіб­ринозного, а пізніше гнійно-гнильного ексудату. Температура тіла підвищена, пригнічення посилюється, тварини стоять із витягнутою вперед шиєю і опущеною головою, часто стогнуть, уникають різких рухів, поворотів, обережно лягають, а при вставанні намагаються під­нятися на грудні кінцівки. У міжщелепному просторі та ділянці під­груддя з'являються холодні, безболісні, розлиті, тістоподібної консис­тенції набряки. Серцевий поштовх послаблений, дифузний. Пульс 100—120. Тони послаблені, приглушені, в деяких випадках, коли на­громаджується багато газів, можуть бути посиленими. Прослухуються шуми плескоту. "Тампонада" серця ексудатом спричиняє переповнен­ня яремних вен. Розвивається вторинна гіпотонія передшлунків, сечо­виділення і дефекація стають болісними.

Патологічні зміни
У порожнині серцевої сорочки виявляють ексудат, пухкі, значної товщини нашарування фібрину на листках перикарда, а при травматичному перикардиті в порожнині перикарда, у перикарді або міокарді — гострі металеві предмети, по ходу яких розміщені фіброзні тяжі, абсцеси з гнійно-іхорозним вмістом. Інколи сторонній предмет виявити не вдається. Ексудат брудно-жовтого або бурого кольору з гнильним запахом. Якщо травматичний перикардит перебігає хронічно, то ексудат набуває вигля­ду сирнистої маси. В перикардіальній стінці утворюються сполучнотканинні потовщення, зростаються серозні листки епікарда і перикарда, перикард зрос­тається з діафрагмою. Іноді спостерігаються метастази у легенях, печінці та інших органах.
Діагноз
Діагноз ставлять за клінічними симптомами. Фібринозний пери­кардит слід диференціювати від фібринозного плевриту і гострого міокардиту. При плевриті шуми тертя плеври збігаються в часі з фазами дихання. Гострий міокардит характеризується стукаючим серцевим поштовхом, вираженою екстрасистолією й відсутністю шумів. При пороках серця ендокардіальні шуми відрізняються від перикардіальних захарактером звуку, вислухуються під час систоли чи діастоли і мають точки найкращого прослухування.
Лікування
При вторинному нетравматичному перикардиті най­більше уваги приділяють усуненню основної хвороби. Одночасно за­стосовують спочатку холод на ділянку серця, потім — сечогінні засоби, кофеїн, глюкозу, сульфаніламіди та антибіотики. При травматичному перикардиті лікування неефективне, тому тварин здають на вимуше­ний забій, але у разі потреби деякий час підтримують, застосовуючи глюкозу, кордіамін, кокарбоксилазу.
Ветсанекспертиза

 ветеринарно санітарна експертиза продуктів забою тварин при перекардиті. Легені. При усіх видах пневмонії, плевритах, абсцесах, пухлинах, забійній аспірації кров'ю, водою або вмістом шлунка (передшлунків) їх утилізують.

 

Серце. При перикардитах, епікардитах, міокардитах, ендокардитах, ураженнях пухлинами його утилізують.

 

Печінка. При поодиноких абсцесах їх зачищають, а неуражену частину, як і печінку при слабко вираженій капілярній ектазії, випускають без обмежень.

 

При множинних абсцесах, дифузному гнійному запаленні, різко вираженому цирозі, усіх видах дистрофій, жовтяниці, пухлинах, сильно вираженій капілярній ектазії та інших патологоанатомічних змінах паренхіми - печінку утилізують. Печінку з ледь зміненим кольором і незначною жировою дистрофією направляють на виготовлення варених ковбасних виробів або консервів.

 

Селезінка. При всіх патологоанатомічних змінах селезінку утилізують.

 

Нирки. При усіх видах нефрозів, нефритів, інфарктах, множинних кістах, гідронефрозі, пухлинах, каменях нирки їх утилізують.

 

Шлунок (передшлунки). При усіх видах запалень, ерозіях, виразках, пухлинах та інших патологічних змінах утилізують.

 

Кишечник. При усіх видах ентеритів, колітів, ерозіях, виразках, пухлинах, а також інших патологічних змінах кишечник утилізують.

 

Вим'я. При усіх видах запалення направляють на утилізацію.

 

Головний і спинний мозок. При виявленні будь-яких видів дистрофічних, некротичних, дисциркуляторних і запальних процесів мозок утилізують.

 

Примітка. Використання туш, у кожному окремому випадку, дозволяється залежно від результатів лабораторних досліджень на наявність сальмонел та ступеня ураження.

Профілактика
Своєчасно лікують тварин із первинною хворобою, .усувають простудні фактори і підвищують природну резистентність організму. Не допускають засмічення кормів, приміщень, ферм та онів металевими предметами, не випасають тварин на засмічених сталевими предметами пасовищах, проводять ранню діагностику і філактику порушень мінерально-вітамінного обміну, які супроводтоться спотворенням смаку, вводять у сітку магнітні кільця або астки й застосовують магнітні зонди.
Групи тварин, що вражаються:
Свинарство
Скотарство
Птахівництво
   яєчні кури
   м'ясні кури
   м'ясо-яєчні кури
   індики
   гуси
   качки
Конярство
Дрібні домашні тварини
   Собаки

Свіжі обговорення на агро-форумі: https://timesnutrition.com/trim-pill-keto/ Самоходный опрыскиватель серии SP 275 Фундук "Трапезунд". ЧП "Ореховод-практик" принимает заказы вегетативных саженцев на осень 2014. Вопрос по тракторам. Какую технику выбрать? Чем лучше отмывать свинарник?
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.