24 серпня 2019р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Каталог тварин
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
Рибництво
Шовківництво
Бджільництво
Годівля тварин
Корми та кормова база
Норми годівлі
Племінна справа
Племінні господарства
Корисна інформація
Ветеринарія
Хвороби тварин
Діагностика
База ветеринарних препаратів
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Тваринництво - Ветеринарія - Хвороби - Незаразні / Внутрішні (терапія) - Гастрит


Пищевая непереносимость гистамина

Гастрит

Загальна інформація
Гастрит за походженням буває первинним і вторинним; за пе­ребігом — гострим та хронічним; за характером ураження — ексуда­тивним і альтеративним; за характером ексудату — серозним, ката­ральним, геморагічним, фібринозним та гнійним. Альтеративний гастрит може бути ерозійним і виразковим. За локалізацією розріз­няють гастрит дифузний (ураження всього шлунка) та локальний (ура­ження окремих ділянок шлунка), поверхневий (ураження лише слизової оболонки) і глибокий (ураження слизової оболонки та інших тканин стінки шлунка). За характером секреції соляної кислоти в шлунку гастрит може бути нормацидним (вільна соляна кислота у межах фізіологіч­них показників), гіперацидним підвищена концентрація віль­ної соляної кислоти), субацидним, або гіпоацидним (зни­жена), та анацидним (при відсутності вільної соляної кислоти в шлунковому соку). За характером морфологічних змін у тканинах шлунка гастрит буває атрофічним і гіпертрофічним. При атрофічному гастриті поряд із зменшенням секреції соку в ньому відсутні вільні соляна кислота та ферменти (ахілія). Хронічний гастрит із зниженою секрецією соляної кислоти часто супроводжується атрофічним процесом слизової оболонки шлунка, а гастрит, із підвищеною секрецією соляної кислоти — гіпертрофічним або ерозійно-виразковим процесом. Ерозійно-виразковий гастрит ви­являють у поросят віком 26—ЗО днів при відлученні від свиноматки і згодовуванні їм сухих комбікормів.
Етіологія
Основними причинами первинного гастриту є годівля зіпсованими, мерзлими чи гарячими кормами; поїдання тваринами мінеральних добрив, пестицидів та отруйних рослин; одноманітна неповноцінна годівля; порушення режиму годівлі й напування тварин; недостатнє подрібнення, пережовування грубих кормів внаслідок хво­роб зубів і рота; антисанітарні умови утримання; швидке поїдання кормів без належного пережовування при недостатньому фронті го­дівлі; вплив стрес-факторів на організм. Вторинний гастрит виникає при порушенні функцій нервової та ендокринної систем, хворобах печінки, кишечнику, нирок, легень, серця з тривалим порушенням кровообігу, багатьох інфекційних та інвазійних хворобах.
Патогенез
При гастриті з підвищеною кислотністю шлункового соку затримується евакуація вмісту шлунка в кишечник внаслідок пілороспазму. Це зумовлює схильність до запорів, розвитку гнильних процесів у шлунку і кишечнику й призводить до інтоксикації. У собак, свиней, кішок, хутрових звірів подразнення слизової оболонки шлунка рефлекторно збуджує центр блювання. При гастритах із зниженою секрецією соляної кислоти сфінктер пілоруса залишається постійно відкритим, що прискорює евакуацію вмісту шлунка в дванадцятипалу кишку і спричиняє порушення трав­лення. Через відкритий пілорус у шлунок може потрапляти жовч, яка зумовлює розвиток не тільки ексудативних, а й альтеративних про­цесів у слизовій оболонці шлунка. Внаслідок зниження концентрації вільної соляної кислоти у вмісті шлунка знижується його бактерицид­на активність, а це призводить до інтенсивного розвитку в тонкому кишечнику мікрофлори, у тому числі умовно патогенної. Усе наведене вище спричиняє розвиток дисбактеріозу в кишечнику, виникають бро­дильні та гнильні процеси з утворенням великої кількості газів і ток­синів, які подразнюють рецептори кишечнику, посилюють його перис­тальтику.
Симптоми
Якщо хвороба перебігає гостро, відмічають пригні­чений стан, погіршення апетиту, спотворення смаку, незначне підви­щення температури тіла (на 0,5—1,0 °С), ознаки неспокою тварин, особливо після годівлі, робочі коні швидко стомлюються і худнуть. Слизова оболонка рота покрита тягучою слиною, на язиці виявляють нашарування сірого кольору. Із рота відчувається неприємний запах. Склера може бути жовтушною. При нормацидних і субацидних гаст­ритах спостерігають діарею, при гіперацидному — запор. Коні часто позіхають, витягують шиї, виникає спазм підіймача верхньої губи. При гіперацидному гастриті тварини непокояться внаслідок пілоро­спазму. Якщо у свиней, собак, кішок та хутрових звірів гастрит перебігає тяжко, характерними ознаками його є відрижка газів і блювота з до­мішками в кормовій масі слини, слизу, жовчі, іноді крові, причому такі явища бувають як після годівлі чи напування, так і незалежно від них. Геморагічний гастрит характеризується більш вираженими симп­томами пригнічення, інтоксикації та серцевої недостатності. При блю­ванні в кормовій масі виявляють геморагічний ексудат. Для хронічного перебігу гастриту характерні нашарування сіро-білого кольору на спинці язика, набряк слизової оболонки верхнього піднебіння — його валики ніби звисають, досягаючи рівня корінних зубів; відмічають стале порушення травлення, розвиток бродильних і гнильних процесів із виникненням метеоризму, посилення перисталь­тики кишечнику, діарею та ознаки інтоксикації організму. При діареї кал рідкий із домішками великої кількості слизу і неперетравлених частинок корму з різким неприємним запахом. При підвищеній кис­лотності шлункового соку реєструють послаблення перистальтики ки­шок та запори.
Діагноз
Діагноз ставлять за клінічними ознаками, результатами лаборатор­них досліджень вмісту шлунка, калу, гастроскопії у свиней і собак.
Лікування
У першу добу хворим тваринам призначають голодну Дієту, повністю забезпечують їхню потребу у воді. В наступні дві доби витримують на напівголодній дієті, вилучають із раціону грубі корми. Шлунок промивають теплою водою із сорбентами (ЗО г активованого вугілля на 1 л), 1—2%-м розчином натрію гідрокарбонату, а у коней, крім того, — 0,5%-м іхтіолом. Призначають слизові відвари, рідкі каші з висівок, вівсяної або ячмінної крупи з розрахунку 1—1,5 л великим і 50—200 мл дрібним тваринам 4—5 разів на добу. Після приготування й охолодження до відварів чи каш додають білок свіжих курячих яєць (1—2 шт.) як джерело лізоциму, а також подрібнені моркву, буряки та інші соковиті корми. З третього дня до раціону коней поступово вво­дять легкозасвоювані малооб'ємисті м'які корми (свіжа трава, буряки, морква, м'яке сіно, комбікорм). Використовують також відвар насіння льону, корінь алтею, крохмаль. У подальшому дієту та лікування призначають залежно від кислот­ності шлункового вмісту. При гіперацидному гастриті коням згодо­вують свіжоскошену траву, зелене м'яке сіно (злакове або степове, лучне), слизові відвари, цукрові буряки, моркву, комбікорм, свиням — рідку кашу з ячмінної чи вівсяної крупи, подрібнені моркву й буряки. Менше дають тваринам кухонної солі, застосовують магнію карбонат усередину в дозах: коням — 10—20 г, свиням — 2—6, собакам — 0,2—1 г; кальцію карбонат: коням—10—50 г, свиням—2—5,собакам— 0,2—2 г. Ефективними є морквяний і картопляний соки, настої зві­робою, кропиви, подорожника, календули. При субацидному та гіпоацидному гастритах коням рекомендують .авати моркву, кормові буряки, лучне або вико-вівсяне сіно, киселі з вівсяного борошна, дріжджовані пшеничні висівки, пророщений овес із додаванням моркви, а свиням — рідку кашу, дріжджовані висівки, пасту з кукурудзяного силосу, подрібнені кормові буряки. При гіпо-ацидних гастритах призначають слабкі збуджувальні рослинні засоби: корінь аїру, траву золототисячника, полиню, деревію, горобину, бруньки берези, подорожник, сік капусти, чорної смородини, калини, корінь кульбаби, цибулю, часник. Для поліпшення апетиту і травлення застосовують також кухонну сіль, натуральний (35—50 мл) і штучний (50—100 мл) шлункові соки, слабкий розчин соляної кислоти, про­теолітичні ферменти та ферментні препарати бактеріального поход­ження (протосубтилін, амілосубтилін). Щодня дають карловарську сіль: коням — по 10—15, свиням — 2—5 г. При запорах призначають клізми та проносні. Застосовують також протизапальні й знеболю­вальні засоби. Для боротьби з дисбактеріозом використовують пробіотики (АБК, ПАБК та інші продукти життєдіяльності молочнокислих бактерій). При хронічному гастриті, призначають вітаміни групи В, сухі дріжджі або дріжджований корм. М'ясоїдних переводять на голодну дієту на 12—24 год із вільним доступом до води чи регідратаційних розчинів. Протягом 10 днів дають без обмежень курячий або яловичий бульйон. У миску з перева­реною водою додають настої чи відвари лікарських рослин: кореня алтею, листя шавлії, кори дуба, трави череди, деревію звичайного, ромашки аптечної, звіробою звичайного, щавлю кінського, відвар пло­дів черемхи, вільхи, чорниці. На 2—3-й день лікування згодовують сирі яйця — по одному 2—3 рази на добу до видужання. На 3—4-й день дають у невеликій кількості рідку рисову кашу або відвар із рису й вівса з додаванням яловичого фаршу (1—2 столові ложки на прийом). На 4—5-й день згодовують свіжі молочнокислі нежирні про­дукти: кефір, ряжанку, кальциноване молоко, ацидофілія. У ці дні рисову або вівсяну кашу можна готувати на молоці чи замінювати їх іншими — ячмінною, гречаною. З перших днів лікування використо­вують відвар насіння льону. На 7—9-й день до раціону вводять варені подрібнені овочі — моркву, капусту і картоплю. Починаючи з 10-го дня, тварин переводять на звичайний раціон. Лікування при гострому гіперацидному гастриті рекомендують по­чинати з промивання шлунка. Щоб припинити блювання, призна­чають церукал, анестезин, а для відновлення водно-електролітного балансу — підшкірно 30—50 мл 5%-го розчину глюкози, внутрішньо­венно 2—10 мл 10%-го натрію хлориду. Всередину дають альмагель, інтестопан та ентеросептол. При гіпоацидному гастриті бажано зробити очисну клізму 2%-м розчином натрію гідрокарбонату разом із 2%-м розчином натрію хлориду. Всередину застосовують ацидин-пепсин по 1—2 драже після годівлі три рази на добу; фестал, панзинорм-форте по 1/2—1 таблетці 2—3 рази на добу під час їди або після неї. Перед годівлею собаці дають по одній чайній ложці суміші такого складу: 5 г пепсину і 100 мл 0,5%-го розчину соляної кислоти; натуральний шлунковий сік — по 5—10 мл; абомін — по 300—500 од/кг, панкреатин — по 0,03—0,07 г/кг маси, мезим-форте — по 1—3 драже на добу перед годівлею. Можна також призначати ренін, лізосубтилін, протосубтилін, солізим та інші ферментні препарати. При хронічному гастриті особливу увагу приділяють дієті й умо­вам утримання тварин. Годівля має бути регулярною, частою, в неве­ликій кількості, легкоперетравними кормами. Для стимуляції апетиту призначають ароматичні гіркоти: відвар кореневища ?.їру, коренів кульбаби, настій трави полину. Організовують пасовищне і табірне утримання. Хворих тварин розмішують у теплих, чистих приміщен­нях. Застосовують симптоматичну, стимулюючу та замінну терапію.
Профілактика

Профілактикамає грунтуватися на біологічно повноцінній годівлі доброякісними кормами, дотриманні режиму і норм годівлі.

Групи тварин, що вражаються:
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
   кролі
Дрібні домашні тварини
   Коти
   Собаки

Свіжі обговорення на агро-форумі: Помидоры: подвязывать или нет? Коптильные палочки Болезни и вредители винограда Cильно сохнут яблони Ищу надёжную аграрную компанию
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.