Ацидоз рубця

Хворо­ба, що характеризується нагромадженням у рубці молочної кислоти, зниженням рН рубцевого вмісту, порушенням травлення та ацидотичним станом організму. Дуже поширена у великої рогатої худоби, зу­стрічається також у овець і кіз. Перебігає гостро й хронічно, усклад­нюється румінітом або паракератозом.

Причиною хвороби є поїдання великої кількості бу­ряків, особливо цукрових, зернових злакових концкормів (ячмінь, жи­то та ін.), кукурудзи у стадії молочно-воскової стиглості й качанів, картоплі, меляси та інших кормів, багатих на цукор і крохмаль. Причиною хронічного захворювання є переведення тварин із звичайного на раціон для відгодівлі з високим вмістом концкормів (60—75% за по­живністю), згодовування варених кислих кормів (рН 3,5—4,5) з овоче­вих відходів, кислого жому, барди, силосу з низьким рН.

Основою патогенезу ацидозу рубця є нагромадження у його вмісті молочної кислоти, внаслідок чого величина рН знижується до 4—5. Під впливом молочнокислих бактерій руйнуються деякі амінокислоти, утворюються шкідливі протеїногенні аміни (гістамін, тирамін, кадаверин), які надходять у кров і спричиняють різні пато­логічні реакції в організмі, зокрема асептичне запалення основи шкіри копита (ламініт). У кислому середовищі змінюється епітелій рубця, тобто розвиваються румініт та паракератоз. Через пошкоджений епі­телій стінки рубця у кров проникають патогенні мікроби, що призво­дить до виникнення абсцесів печінки (синдром ацидоз—румініт— ламініт—абсцеси печінки).

Лікування гострого ацидозу рубця спрямоване на видалення його вмісту, нормалізацію рН рубцевого вмісту, відновлення життєдіяль­ності корисної та пригнічення розвитку шкідливої мікрофлори рубця, відновлення кислотно-лужної рівноваги в організмі, ліквідацію де­гідратації. Промивання рубця дає позитивні результати у перші 12—ЗО год від початку захворювання. Якщо кормові маси неможливо видалити через шлунковий зонд, застосовують румінотомію. Щоб прискорити відновлення життєдіяльності ікрофлори передшлунків, рекомендують вводити 2—3 л вмісту рубця від здорових тварин. Усе­редину застосовують натрію гідрокарбонат по 100—150 г на 0,5—1 л води 5—8 разів на день. Внутрішньовенно його ін'єктують у формі 4%-го розчину в дозі 800—900 мл. Необхідно також вводити всереди­ну лужну суміш, що складається з натрію і калію гідроокису — по 60 г, натрію двовуглекислого — 600, кальцію вуглекислого -— 1000 г, води — 15 л. Таку суміш використовують за 2—3 прийоми протягом доби до нормалізації рН рубцевого вмісту. Періодично масажують рубець. Після відновлення рН застосовують 2—3 л вмісту рубця від клінічно здорових тварин. Через гільзу троакара в різні шари вмісту рубця вводять 3 л 1%-го розчину калію перманганату; 1,2—2,5 л 8%-го розчину натрію гідрокарбонату. Процедуру повторюють через 3— 4 год. Для лікування ацидозу рубця у корів ефективним є мацеробацилін ГЗХ в добовій дозі 10—12 г протягом 2—3 днів і більше. Показані серцеві, румінаторні й проносні засоби, які використовують при атонії та гіпотонії передшлунків.

Не слід допускати поїдання великої кількості кор­мів, багатих на крохмаль і цукри. Кормових буряків потрібно згодову­вати не більше 25 кг, цукрових — 10 кг на добу за 2—3 прийоми. В раціоні тварин вміст цукру повинен становити 4,5—5 г/кг маси тіла. Для профілактики ацидозу рубця у корів запропоновано препарат мацеробацилін. Його в дозі 0,3 г на 100 кг маси тіла дають із концен­трованими або іншими кормами один раз на добу протягом 30—60 днів. Інші ферментні препарати (амілосубтилін, протосубтилін, пектофое-тидин) згодовують із кормом з розрахунку 0,3—0,5 г на 1 к. од. раціону протягом 30 днів, вівцематкам амілосубтилін ГЗХдають у дозі 0,05 г на 1 кг маси тіла.