25 березня 2019р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Каталог тварин
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
Рибництво
Шовківництво
Бджільництво
Годівля тварин
Корми та кормова база
Норми годівлі
Племінна справа
Племінні господарства
Корисна інформація
Ветеринарія
Хвороби тварин
Діагностика
База ветеринарних препаратів
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Тваринництво - Ветеринарія - Хвороби - Незаразні / Внутрішні (терапія) - Дистрофія печінки або гепатоз


Пищевая непереносимость гистамина

Дистрофія печінки або гепатоз

Dystrophia hepatis
Загальна інформація
Дистрофія печінки характеризується дистрофією та некрозом гепатоцитів і порушенням усіх функцій печінки. За перебігом розрізняють гостру й хронічну гепатодистрофії, а за переважаючими порушеннями обміну речовин — білкову зернисту, жирову, амілоїдну, вуглеводну і змішану дистрофії. Найчастіше зустрічається жирова дистрофія, особливо у високопро­дуктивних корів, у поросят — токсична гепатодистрофія.
Етіологія
Первинний гепатоз виникає через дві основні причини:
а) згодовування недоброякісних, зіпсованих (запліснявілих, прогнилих) кормів, особливо тих, які уражені грибами, що проду­кують мікотоксини, містять продукти гниття білків, згіркнення жирів, масляну кислоту (недоброякісні барда, жом, силос, відходи овочевих баз) та кормів, які містять надмірну кількість нітратів і нітритів, соланін, госипол, пестициди, алкалоїди, мінеральні отрути;
б) внаслідок незбалансованості раціону за поживними та біологічно активними речовинами — через нестачу в раціоні цукру, надлишок протеїну, особливо на фоні нестачі цукру і крохмалю (низьке цукро-протеїнове співвідношення 0,25—0,7:1), надлишок крохмалю у поєднанні з низь­ким вмістом клітковини як наслідок надмірної енергетичної й про­теїнової годівлі, особливо сухостійних корів, через недостатню кіль­кість метіоніну, холіну, токоферолу, селену. Вторинна гепатодистрофія виникає при кетозі, ожи­рінні, міокардозі, перикардиті, гастроентериті, зміщенні сичуга, пнев­монії, колібактеріозі, сальмонельозі, деяких паразитарних і гінеко­логічних хворобах.
У високоудійних корів жировий гепатоз частіше виявляють у перші 2—3 міс лактації, оскільки висока молочна продук­тивність потребує значно більше енергії. Різні хвороби (хірургічні, акушерсько-гінекологічні, внутрішні незаразні) спричиняють анорексію, внаслідок чого швидко розвивається жирова гепатодистрофія.
Патогенез
До виникнення жирової гепатодистрофії призводять три основні причини:
  1. підвищене надходження в печінку жирних кис­лот і нейтрального жиру;
  2. посилення синтезу тригліцеридів і зменшення синтезу фосфоліпідів та ліпопротеїдів;
  3. зниження швидкості видалення з печінки тригліцеридів, внаслідок чого розвиваються жирова інфільт­рація і жирова дистрофія печінки.
Симптоми
Гострий перебіг характеризується вираженим пригні­ченням, короткочасним підвищенням температури тіла на 0,5—1,0 °С. Відмічають тахікардію, тахіпное, гіпотонію й атонію передшлунків, гастроентерит, злегка виражену паренхіматозну жовтяницю. Пе­чінка дещо збільшена, ділянка перкусії її болюча. При хронічному перебігу гепатозу загальний стан молодняку задовільний, а корови пригнічені, мало рухаються, стоять згорблені. Іктеричність види­мих слизових оболонок, непігментованих ділянок шкіри, особливо дійок і вим'я, виникає при підвищенні концентрації загального бі­лірубіну в сироватці крові понад 35 мкмоль/л (2 мг/100 мл). Інтен­сивне жовте забарвлення є показником зростання вмісту кон'югованого білірубіну. В середньому концентрація загального білірубіну у хворих на гепатоз корів підвищується до 19—20 мкмоль/л проти 1—7 у клінічно здорових. Температура тіла в межах норми, частота пульсу дещо збільшена, систолічний тон послаблений. Апетит погіршений, смак спотворений, скорочення рубця слабкої сили. Калові маси сухуваті, інколи буває діарея. Ділянка притуплення печінки збільшена. Y молодняку печінка добре пальпується в правій голодній ямці, у 12-му міжреберному проміжку нижня межа її проходить на 4—6 см нижче від лінії маклака. У корів, хворих на жировий гепатоз, ширина зони притуплення пе­чінки в 12-му міжребір'ї збільшується до 15 см, а нижній край остан­ньої проектується на середину лопатки і навіть нижче, в 11-му — може досягати реберної дуги, а ширина печінкового поля збільшена до 30 см (у нормі — не більше 12). Жирова дистрофія печінки з некрозом її паренхіми проявляється у корів розвитком печінкової енцефалопатії та печінкової коми (анестезія, аналгезія, судоми, коматозний стан). Диспротеїнемія характеризується гіпоальбумінемією. Колоїдно-осадові проби з міді сульфатом, сулемова і формолова дають пози­тивні результати. Порушуються вітамінний обмін, холатосинтетична та холатовидільна функції печінки. При гострому перебігу токсичної гепатодистрофії поросята часто гинуть раптово. В інших випадках температура тіла підвищена (у межах 41 °С), спостерігаються гіперестезія, збудження або пригні­чення, колові рухи, судоми, парези кінцівок. Апетит послаблений або відсутній, періодично виникає блювання, блювота з домішками жовчі. У деяких хворих відмічають жовтяничність слизових оболонок, набря­ки навколо очей, гастроентерит. Перед загибеллю у поросят вини­кають задишка і ціаноз шкіри,температура тіла в межах норми. При хронічному перебігу погіршується апетит і розвиваються загальна слабкість, тремор м'язів, у деяких особин — токсикодермія, яка харак­теризується множинними (у вигляді окремих плям) ділянками змерт­віння верхнього шару шкіри.
Патологічні зміни
Патолого-анатамічні зміни залежать від виду гепатозу і ступеня його вираженості. Макроскопічно печінка збільшена, сіро-коричневого, а при жи­ровій дистрофії сіро-жовтуватого чи жовто-оранжевого кольору, в'яла (при амілоїдній дистрофії щільніша, сіро-коричневого кольору), зі згладженим або недостатньо вираженим рисунком. Для хронічного жирового гепатозу ха­рактерне збільшення печінки, краї її заокруглені, печінка має строкатий мо­заїчний рисунок: коричнево-червоні ділянки чергуються з сіро-жовтими чи жовтими. При токсичній гепатодистрофії печінка дещо збільшується в розмірах, в'яла, мозаїчна (червоно-коричневі, темно-червоні ділянки чітко відрізняють­ся від неправильної форми сіро-жовтих). Хронічний перебіг зустрічається рідко і завершується токсичним цирозом.
Діагноз
Діагноз ставлять з урахуванням якості згодовуваних кормів, струк­тури й повноцінності раціону, особливо за цукром, крохмалем, біо­логічно активними речовинами, клінічних симптомів, результатів лабораторного дослідження крові та патолого-анатомічного розти­ну трупів. Якщо перебіг жирового гепатозу хронічний, враховують результати колоїдно-осадових проб. Слід відрізняти інші хвороби печінки. Гострий гепатоз не супроводжується таким збільшенням печінки, як це буває при гнійному гепатиті. Для хронічного гепатозу у молодняку великої рогатої худоби характерне збільшення печінки, хоч і не таке, як при абсцесах, але ділянка притуплення її без­болісна, а морфологічним дослідженням крові не виявляють лейко­цитозу і нейтрофілії. У корів жирова гепатодистрофія буває частіше, ніж гепатит або цироз. Перебігає хронічно зі значно вираженою гепатомегалією.
Лікування
У раціони жуйних вводять зелені корми, лучне сіно, вівсяну.або ячмінну дерть, замішану в теплій воді, коренеплоди; м'ясоїдних і всеїдних — збиране молоко, сир, нежирне м'ясо, рибу, вівсяну, ячмінну та рисову каші. З медикаментозних засобів використовують глюкозу з аскорбіновою кислотою й інсуліном (двічі на добу), ліпотропні (холінухлорид, метіонін, вітамін U), вітамінні (тіаміну бромід, кокарбоксилазу, токоферолу ацетат, ретинолу аце­тат, холекальциферол), а пізніше, в період видужування, як і при хронічному перебігу, — жовчогінні препарати: карловарську сіль, інсулін, нікотинову кислоту або нікотинамід, магнію чи натрію сульфат, алохол, дехолін, холагол, холосас, гексаметилентетрамін, бікогепар (коровам по 20—40 мл внутрішньом'язово або внутрішньо­венно).
Профілактика
Профілактика полягає у згодовуванні доброякісних кормів, дотри­манні структури раціону, застосуванні препаратів антиоксидантної та ліпотропної дії.
Групи тварин, що вражаються:
Свинарство
Скотарство

Свіжі обговорення на агро-форумі: Контроль якості кормів: чому це важливо? Шины для сельскохозяйственной техники Жатка для уборки подсолнечника Жатка для уборки кукурузы Виноградные тракторы
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.