18 серпня 2019р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Каталог тварин
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
Рибництво
Шовківництво
Бджільництво
Годівля тварин
Корми та кормова база
Норми годівлі
Племінна справа
Племінні господарства
Корисна інформація
Ветеринарія
Хвороби тварин
Діагностика
База ветеринарних препаратів
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Тваринництво - Ветеринарія - Хвороби - Незаразні / Внутрішні (терапія) - Уроцистит


Пищевая непереносимость гистамина

Уроцистит

Загальна інформація
Запалення сечового міхура. За перебігом уроцистит буває гострим і хронічним, за локалізацією — локальним та розлитим, за характером запалення — катаральним, коли уражена лише слизова оболонка міхура, фібринозним, геморагічним, виразковим і гнійним — при ураженні підслизового й мускульного шарів. На уроцистит хворіють тварини усіх видів, частіше самки собак, хутрових звірів, кішки, із сільськогосподарських тварин — корови і кобили.
Етіологія
Запалення: переважно розвивається внаслідок проник­нення у порожнину сечового міхура кишкової палички, стафіло-, стрепто- та ентерококів, різновидів протея. Мікроорганізми прони­кають у сечовий міхур гематогенно й лімфогенно при ендометриті та перитоніті, урогенно — з боку нирок або через сечовидільний канал з інфікованої піхви при вагінітах і травмах статевих органів при родах. У зв'язку з цим на цистит частіше хворіють самки, у яких сечовидільний канал короткий і легко інфікується. Нисхідний шлях про­никнення збудників має місце при запальних Процесах у нирках (пієлонефрит, піонефроз). Факторами, що спричиняють виникнення уроциститу, є затримка діурезу, травми, порушення кровообігу в стінці сечового міхура при переохолодженні тварин, тиску на міхур плода, збільшеного рубця, затримці діурезу у тренованих коней під час спортивних виступів і у собак в нічний час, при стриктурах уретри чи інших патологічних аномаліях. Несприятливо впливають на слизову оболонку сечового міхура хімічні речовини і токсини, що виділяються з сечею. Причиною Уроцисту можуть бути травми слизової оболонки сечовими каменями, особливо часто у норок ікішок. У новонародженого молодняку уро­цистит може бути наслідком омфаліту, у собак — діоктофімозу і капіляріозу.
Патогенез
Внаслідок подразнення слизової оболонки міхура роз­вивається гіперемія, виділяється транссудат, до якого домішуються лейкоцити й злущений епітелій. Потім через посилення проникності капілярів просочується кров. Усе це змішується із сечею, яка забарв­люється в червоний колір. Ексудат зумовлює розмноження мікробів. Внаслідок подразнення слизової оболонки настають часті позиви до діурезу.
Симптоми
У разі гострого циститу у коней, собак, кішок темпера­тура тіла підвищена, загальний стан пригнічений, а при позивах до сечовиділення тварина непокоїться. Найхарактернішим симптомом уроциститу є часте і болюче сечовиділення, проте сечі виділяється мало. В останніх її порціях звичайно виявляють кров, інколи у вигляді згустків. У подальшому позиви до сечовиділення стають навіть безпе­рервними, хоча сеча не виділяється або виділяється краплями, з'яв­ляються тенезми і навіть коліки. При ректальному дослідженні сечо­вого міхура або його пальпації у дрібних тварин через черевну стінку відмічається болючість. Сечовий міхур порожній, проте при закупоренні уретри може бути переповнений. Сеча від темно-жовтого до червоного кольору, з аміачним або гнильним запахом, містить білок (до 0,5%), домішки слизу, крові. Реакція сечі у собак стає лужною. У разі гнійного запалення вона з домішками гною, при геморагічному — крові, а при виразковому розпаді слизової сечового міхура — з не­приємним трупним запахом із шматочками некротизованої тканини.
Патологічні зміни
При катаральному уроциститі відзначають гіперемію і набухання слизової оболонки міхура, вона покрита густим тягу­чим слизом, геморагічному — сеча червоного кольору, слизова оболонка набрякла і просочена геморагічним ексудатом; фібринозному — острівці жов­тих нашарувань фібрину; при гнійному — глибокі виразки або абсцеси, зрідка гнійний запальний процес охоплює всі стінки сечового міхура з утворенням абсцесів, які розриваються в порожнину міхура або у прилеглу клітковину.
Діагноз
Анамнестичні дані, результати клінічного (полакіурія, бо­лючість при сечовиділенні та пальпації сечового міхура, гематурія) та лабораторного (лейко-і еритроцитурія, епітелій сечового міхура) досліджень сечі. Уроцистит необхідно диференціювати від пієлонефри­ту, уролітіазу, уроцистоспазму.
Лікування
У разі легкого перебігу гострого циститу рекомендують застосовувати гексаметилентетрамін при кислій реакції сечі та феніл-саліцилат — при лужній. За тяжкого перебігу призначають антибіотики (байтрил, гентаміцин), сульфаніламіди (уросульфан, цистенал, бісептол, сульфацил, уробесал, ориприм, тримеразин), похідні нітро-фурану (фурадонін, фурагін). Собакам уросульфан, бісептол і натрію сульфацил дають усередину по 0,5 г тричі на добу; цистенал — по З краплі на грудочку цукру перед їдою; уробесал — по 1 таблетці тричі на добу. Якщо хвороба перебігає тяжко, ефективні нітроксолін (собаці по 0,025—0,05 г всередину три рази на добу), палін (всередину по 0,2 г два рази на добу), невіграмон (по 0,5 г три рази на добу), ноліцин (по 0,4 г два рази на добу). Для виведення продуктів запалення із сечового міхура застосо­вують сечогінні — темісал, гіпотіазид, лазикс, відвари польового хво­ща, кореня солодки, мучниці, брусниці, листя берези, ягід ялівцю, рилець кукурудзи, бруньок осики й тополі, трави фіалки триколірної,материнки, чебрецю, споришу, квіток волошки. Для зняття больових спазмів застосовують баралгін, анальгін, анестезин, амідопірин та спазмолітичні засоби (папаверину гідрохлорид, платифіліну гідротархрат, ношпу). Введення лікарських препаратів у сечовий міхур практи­кують лише при хронічному перебігу циститу. На початку звільняють його від сечі і промивають кілька разів теплим ізотонічним розчином натрію хлориду, потім у сечовий міхур вводять розчини дезінфек­ційних або в'яжучих засобів: по 300—500 мл великим тваринам і по 50—100 мл дрібним. З цією метою використовують розчини етакриди-ну лактату (0,1%), борної кислоти (3%), калію перманганату (0,05%), резорцину (3—5%), срібла азотнокислого (2—3%) з новокаїном.
Профілактика
Профілактика спрямована на своєчасне лікування ендометриту, затримання посліду, запобігання переохолодженню тварин. При штуч­ному осіменінні, лікувальних і діагностичних маніпуляціях слід дотримувати правил асептики.
Групи тварин, що вражаються:
Скотарство
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
   кролі
   лисиця
   норка
   нутрія
   песець
Дрібні домашні тварини
   Коти
   Собаки

Свіжі обговорення на агро-форумі: Легализация агробизнеса Гусеничная пара - кто что знает? Решил заняться рисом. Какая техника нужна? Розы Коптильные палочки
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.