19 грудня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Каталог тварин
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
Рибництво
Шовківництво
Бджільництво
Годівля тварин
Корми та кормова база
Норми годівлі
Племінна справа
Племінні господарства
Корисна інформація
Ветеринарія
Хвороби тварин
Діагностика
База ветеринарних препаратів
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Тваринництво - Ветеринарія - Хвороби - Незаразні / Внутрішні (терапія) - Диспепсія


Пищевая непереносимость гистамина

Диспепсія

dys pepsain
Загальна інформація
Це захворю­вання новонародженого молодняку, яке характеризується порушен­ням секреторної, моторної, всмоктувальної і екскреторної функцій травного каналу, розладом обміну речовин, зневодненням, дисбактеріозом та інтоксикацією організму. Виникає у новонародженого молодняку всіх видів, частіше — у телят і поросят. Телята хворіють у 2—7-денному віці, поросята — в перші-дні життя, а потім у 3-тижне­вому віці. Розрізняють аліментарну і токсичну диспепсії.
Етіологія
Аліментарна диспепсія зумовлена порушен­ням нормального розвитку ембріона і плода; несприятливим впливом навколишнього середовища на новонароджених. Неповноцінна годівля матерів негативно впливає на структуру й функції різних органів новонароджених, склад і властивості молозива (знижуються кислот­ність, вміст білка, імуноглобулінів, кальцію та вітаміну А і його здат­ність до зсідання під впливом сичужних ферментів). Причиною аліментарної диспепсії може бути згодовування моло­зива корів, хворих на субклінічний мастит, несвоєчасна годівля ново­народжених, заселення кишечнику патогенними мікроорганізмами, заковтування телятами сторонніх тіл. Токсична диспепсія зумовлена асоціаціями вірусів з умовно-патогенними мікроорганізмами. Рота-, корона- та інші віруси руйнують епітелій слизової оболонки кишечнику, чим створюють оптимальні умови для розмноження й росту умовно-патогенних і патогенних бак­терій, проникнення їх через дефекти слизової оболонки у кров'яне русло та внутрішні органи. Найчастіше причиною хвороби є ешерихії з адгезивними К-антигенами, а також представники родів, деякі види шигел. Виникненню і роз­витку токсичної диспепсії сприяють імунодефіцитний стан; безпе­рервна експлуатація родильних приміщень і профілакторіїв, що спричиняє значну мікробну забрудненість; безсистбмне використання антибіотиків для лікування; порушення системи дезінфекції примі­щень, обладнання, посуду.
Патогенез
Патогенез диспепсії характеризується порушенням: моторної і секреторно-абсорбційної функцій травного каналу; водно-електроліт­ного обміну, що спричинює дегідратацію, токсикоз, ацидоз, утруднен­ня функцій серця; а також нестачею поживних речовин в організмі та розвитком дисбактеріозу при наявності асоціацій високовірулентних мікроорганізмів.
Симптоми
Аліментарна диспепсія виникає на 2—5-му дні життя і характеризується розладом травлення без значних змін загаль­ного стану тварин. Апетит погіршений, перистальтика кишечнику по­силена, дефекація часта, кал розріджений. Температура тіла в межах норми. При токсичній диспепсії швидко настають пригнічення, залежування, виснаження. Хворі телята лежать, слабо реагують на зовнішні подразники, нерідко скрегочуть зубами, періодично з'яв­ляється тремор м'язів. Шкіра зниженої еластичності. Температура тіла здебільшого в нормі, а з наростанням ознак захворювання поступово знижується. Апетит погіршений або відсутній. Дефекація часта. Кал рідкий, жовто-сірий, інколи із зеленкуватим відтінком. Виділення сечі зменшується в 2—2,5 раза. У телят швидко розвивається дегідратація. Легкий ступінь характеризується втратою води до 5% від маси тіла, складка шкіри в ділянці шиї розправляється за 2—4 с, западання очних яблук маловиражене, фекалії кашкоподібні. Середній ступінь дегідратації від­повідає дефіциту 6—8% води і гематокритному числу 42—50%, апетит знижений, очні яблука западають в орбіти, складка шкіри розправ­ляється протягом —5 с, фекалії рідкі, виступають маклаки, лопатка, плечові суглоби, сідничні горби, розвиваються ацидоз, тахікардія, олігурія. При тяжкому перебігу хвороби втрата маси тіла становить 8—12%, гематокритне число збільшується до 55—60%, очні яблука глибоко западають в орбіти, складка шкіри розправляється за 6—20 с, температура тіла знижується, фекалії водянисті, спостерігаються анорексія, адинамія, сухість видимих слизових оболонок.
Патологічні зміни
При аліментарній диспепсії виявляють де­гідратацію тканин, енофтальм, сухість шкіри, підшкірної клітковини, брудно-сіру рідину й згустки казеїну в сичузі, локальну гіперемію та набряк слизових оболонок шлунка і тонкого відділу кишечнику, дистрофію міокарда, печінки. Селезінка зменшена (гострі краї, капсула зібрана в складки), інколи без змін. Трупи телят, що загинули від токсичної диспепсії, виснажені, з вираженими ознаками зневоднення. Слизова оболонка сичуга набрякла, гіперемійована, покрита значною кількістю слизу і часто може бутітпронизана крапчастими крововиливами. Тонкий кишечник майже на всьому протязі перебуває в стані слизового, слизово-геморагічного катару. Слизова оболонка прямої кишки інтенсивно гіперемійована. Селезінка зменшена, капсула її зморшкувата.
Діагноз
Діагноз ставлять на основі анамнезу, аналізу годівлі та умов утри­мання корів і новонародженого молодняку, симптомів хвороби, ре­зультатів патолого-анатомічного розтину, лабораторних досліджень. При диференціальній діагностиці звертають увагу на епізоотичну си­туацію в господарстві, враховують симптоми хвороби, результати па­толого-анатомічного розтину, бактеріологічного, вірусологічного та серологічного досліджень.
Лікування
Для лікування телят із симптомом діареї неінфекційної чи інфекційної етіології застосовують дієтичний режим і терапію, спрямовану на боротьбу зі зневодненням, умовно-патогенними і пато­генними мікроорганізмами, інтоксикацією, на відновлення функцій органів травлення, сечовиділення, серцево-судинної системи, підви­щення резистентності організму. При інфекційних хворобах додатково використовують специфічні засоби: гіперімунні сироватки, специ­фічні імуноглобуліни, анатоксини, фаги. У дієтичний режим входять: відміна одного (для телят до 3-денного віку) або двох (для старших) чергових напувань молозивом і викорис­тання замість нього теплих сольових розчинів з глюкозою, настоїв та відварів лікарських трав; поступовий перехід на випоювання молози­вом, починаючи з 0,5—0,75 л з додаванням до нього необхідної кіль­кості глюкозо-сольового розчину (наприклад, 0,5 л молозива і 1,0 л розчину). Тваринам вводять всередину або парентерально глюкозу (2—5 г на 1 кг маси щодоби). Забороняється використовувати розчини иукру, крохмаль, курячі яйця. У період голодної дієти та після неї необхідно застосовувати настої і відвари лікарських трав, рідше — настойки. Важливе значення, а при діареях вірусної етіології — вирішальне, має застосування засобів для ліквідації зневоднення(регідратаційна терапія). Принципи використання цих розчинів зводяться до наступ­ного: а) вводити з перших годин захворювання, не чекаючи дегідра­тації; б) на початку хвороби при збереженому апетиті розчини елек­тролітів дають всередину, при анорексії і виражених ознаках дегідратації їх вводять парентерально; в) орально дають гіпотонічні та ізотонічні розчини, підшкірно та інтраперитонеально застосовують лише ізотонічні. Внутрішньовенно можна вводити гіпертонічні розчи­ни, наприклад, 5%-й розчин натрію хлориду (0,3—0,45 г на 1 кг маси) разом з 40—60 мл 40%-го розчину глюкози на одну ін'єкцію. Через 10—15 хв після введення зазначеного розчину у хворих телят з'являється спрага і їм необхідно обов'язково (!) давати воду. За необхідності гіпертонічний розчин застосовують повторно через 24 або 48 год; г) кількість розчинів, що вводяться телятам, залежить від ступеня дегідратації: при легкому зневодненні за добу вводять 2—2,5 л розчинів, а при тяжкій стадії — 4—4,5 л. За можливості, розчини електролітів краще застосовувати у вену краплинно. І Для регідратаційної терапії застосовують наступні розчини: ізо­тонічний натрію хлориду; глюкозо-сольовий (4,5 г натрію хлориду і 25 г глюкози на 1 л води); Рінгера — Локка; натрію хлориду і натрію гідрокарбонату — по 5 г, глюкози — 20 г, води — 1л; урсоліт (5 г натрію хлориду, 5,6 натрію гідрокарбонату, 24,4 г глюкози на 1 л води); калінат (при оральному застосуванні — калію хлориду 0,25 г, натрію хлориду — 5, глюкози — 19,75 г на 1 л води; при парентераль­ному — кількість натрію хлориду збільшують до 8,5 г); натрію хлори­ду — 2,6 г, калію хлориду — 1,5, натрію гідрокарбонату — 3,8; глюко­зи — 25 г на 1 л води; розчин ВООЗ (натрію хлориду — 3,5 г, калію хлориду — 1,5, натрію цитрату—2,9, глюкози—20 г на 1 л; вводиться розчин перорально; гліксан, ветглюкосолан тощо. Етіотропна терапія спрямована на знищення збудників хвороби чи пригнічення їх росту застосуванням специфічних засобів терапії та антимікробних препаратів. Специфічна терапія передбачає викорис­тання специфічних сироваток та імуноглобулінів, сироватки з молози­ва (лактоглобулін) корів, щеплених проти колібактеріозу, яку застосо­вують всередину (200—500 мл) або вводять підшкірно по 50—100 мл один раз на добу. Антимікробні засоби використовують у таких разових дозах (на 1 кг маси тіла, кратність прийомів на добу): етазол — 20—25 мг, З—4 рази на добу; фталазол, сульгін — 20—30 мг, 2 рази; фтазин — 15—20 мг, 2 рази; сульфацил і метилсульфазин — 20—40 мг, 3 рази; хлортетрацикліну і окситетрацикліну гідрохлорид, левоміцетин — 20—25 мг, 3 рази; тетрахлорид — 15—20 мг усередину, 5—7 мг — внутрішньом'язово, 2 рази; ветакан — 0,5 г, 1—2 рази на добу; нео-міцину сульфат — 10—20 мг, 3 рази; мономіцин — 5—7 мг, 3 рази; ампіокс — 15 мг, 3 рази, можна — внутрішньом'язово; фтацин — 0,2—0,3 г, 1—2 рази; етокан — 0,5 г, 1—2 рази; канаміцину моносуль-фат — 8—10 мг, 2 рази; поліміксину-М сульфат — 30—40 тис. ОД, 2—3 рази; стрептоміцину сульфат — 10—20 тис. ОД, внутрішньо­м'язово, 3 рази; гентаміцину сульфат — 1,5 мг 3 рази внутрішньо­м'язово при колісепсисі або 3 мг всередину при ентеротоксичній фор­мі колібактеріозу, 3 рази; олететрин (тетраолеан) — 10 мг, 2—3 рази; ампіцилін — 15—25 мг, 4—5 разів; рифавет—0,2 мл, 2 рази; оксикан — 0,1 г, 2 рази; тримеразин, трибрисен — 0,25 г, 2 рази; триметосул — 0,125 г, 2 рази; діарекс — 0,2 г, 2 рази; фуроксин — 0,25 г, 2—3 рази; фуразонал — 3—5 мг, 3 рази; антиколімікс — 0,2—0,4 г, 3 рази; ветасептол — 10 мг, 1—2 рази на добу; бровасептол — 0,05—0,06 г, 2 рази; ентеросептол — ЗО—40 мг, 2 рази; мексаформ — 30—40 мг, 2 рази; коліприм — 15—20 мг всередину; ветдипасфен — 0,01 г, внут-рішньом'язово, 2 рази; егоцин — 0,1 мл, внутрішньом'язово, повторно через 4 дні; кламоксил ЛА — 0,1 мл, внутрішньом'язово або підшкірно, одна ін'єкція; апралан-200 (ін'єкційний) — 0,1 мл, внутрішньом'язово один раз на добу, три дні підряд; апралан розчин­ний — 20—40 мг один раз протягом 5 діб з водою або ізотонічним розчином натрію хлориду; енроксил (Словенія) або енробіофлокс (Польща), або енрофлокс (Іспанія) — всередину, 2,5—5 мг діюче: речовини; енрофлоксацин — 2,5—5 мг, підшкірно, один раз на доб. З—10 днів; байтрил 2,5%-й, 1 мл якого містить 25 мг діючої речовини — енрофлоксацину, вводять у дозі 1 мл на 10 кг маси телят 3—5 днів підряд; препарат не можна застосовувати разом з хлорамфеніколом, макролідами (тилозином, олеандоміцином, еритроміцином) або тетра­цикліном; байтрил 5%-й розчин для ін'єкцій — 1 мл на 20 кг маси тіла, телятам — підшкірно, свиням—внутрішньом'язово, 3—5 днів підряд, протипоказання — аналогічні байтрилу 2,5%-му; байтрил 10%-й роз­чин для ін'єкцій — 1 мл на 40 кг маси тіла, 3—5 днів підряд, в одне місце вводять не більше 5 мл, цельбар 4,5%-а суспензія — для телят масою від 16 до 20 кг — по 5 мл один раз на день, 20—35 кг — 6,5 мл, 35—40 кг — 13 мл, додають до розчинів електролітів або до 250 мл води. Інші препарати наведені в додатку А з урахуванням примітки. Після закінчення курсу етіотропної терапії застосовують пробіо-тики — АБК, ПАБК, лактобактерин, пропіацид, пропіовіт, ентеро-біфідин, БПС-44, бактерин-, споролакт та ін. Антитоксична терапія грунтується на застосуванні сорбентів (всередину, разова доза): активоване вугілля — 50—80 г, 2—3 рази на добу; ентеросорбент—0,1 г/кг, 3 рази на день за 0,5—1 год до прийому молока; фітосорбент ФСЗ — іммобілізований на сорбенті препарат звіробою і фітосорбент ФСЕ, до складу якого входить фітопрепарат ехінацеї, перший раз дають у дозі 0,15 г/кг, а в подальшому — по 0,1 г/кг у суміші з 0,5 л ізотонічного (0,85%) розчину натрію хлориду; ентерос-гель — 45 г на 1 л води, доза 250—500 мл, 2—3 рази на день до одужання; сорбекс — 3 г на теля з 0,5 л води, 2—4 рази через 12 год; неосорбеліт—5 мл/кг маси, 2—3 рази на добу; плантосил—2,5—3,0 мл на 1 кг маси 2 рази на добу до годівлі; енвет-1 — 2—4 г препарату змішують зі л води, доза 200—400 мл 2—3 рази на добу. Крім сорбентів, для дезінтоксикації можна застосовувати інші засоби: глю­козу — внутрішньовенно 10%-й розчин 80—120 мл із 0,2 г аскор­бінової кислоти; гексаметилентетрамін — 2—4 мл 40%-го розчину з 100 мл 0,85%-го розчину натрію хлориду внутрішньовенно; натрію тіосульфат — 5—10 мл 30%-го розчину внутрішньовенно; гемодез — 50—100 мл 6%-го розчину, внутрішньовенно, краплинно. Відновлення порушених функцій органів травлення досягається застосуванням засобів патогенетичної терапії: новокаїнових блокад та ферментних препаратів. Застосовують дві блокади: а) епіплевральну (за Мосіним В.В.) — 0,5%-й розчин новокаїну, вводять у дозі 0,5 мл/кг маси тіла, з обох боків, повторно ін'єкцію виконують через'4 дні; б) вісцеральну (за Геровим К.) — 1%-й розчин новокаїну ,Чі дозі 1 мл на 1 кг маси тіла у черевну порожнину. З метою відновлення процесів травлення рекомендується застосо­вувати такі ферментні препарати: натуральний шлунковий сік — 30— 50 мл, 3 рази на добу за 15—20 хв до годівлі, починаючи з третьої доби життя; штучний шлунковий сік — 50—100 мл (вимоги аналогічні); -екстракт дванадцятипалої кишки — 2—4 мл/кг 3 рази на добу; пепсиген і хімозиноген — по 50 мл за 15—20 хв до годівлі та після неї, розведені у чотирикратному об'ємі води, 3 рази на добу; абомін — 20—40 мг/кг маси 3 рази на добу; панкреатин — 10—30 мг/кг; трип­син — 0,1—0,3 мг/кг; перед їх введенням телятам дають 2%-й розчин натрію гідрокарбонату в дозі 150—300 мл, потім вводять ферментні препарати, а через 1—1,5 год випоюють молозиво чи молоко; ентеро-фар — 0,1—0,15 г/кг маси, розводять теплою перевареною водою, дають три рази на добу перед напуванням молозивом (молоком); лі­зоцим — 960 мг/л молозива першого надою, 640 мг/л — другого і третього, 320 мг/л — з молоком; ренін — 800 мг/л, з кожним випою­ванням молозива, 5—6 днів; лізосубтилін Г10х— по 20 тис. ОД/кг маси 3 рази на день із молозивом чи молоком протягом 2—5 діб.
Профілактика
Перед запуском усіх корів обов'язково перевіря­ють на наявність маститу, що перебігає у субклінічній формі. У цех сухостою корів переводять за 2, а нетелей — за 3 міс до отелення. Кількість скотомісць у цеху сухостою має становити 18% наявного поголів'я корів і нетелей. Утримання корів у цеху сухостою безпри­в'язне, групами по 25—50, або прив'язне. Рекомендується наступна груктура раціону: сіно — 30—35%, сінаж або силос доброї якості — 5—30, коренеплоди — 5—6, концентровані корми — 25—30%. На к.од. повинно припадати перетравного протеїну — ПО г, цукру — 100, кальцію — 9, фосфору — 6—7, кухонної солі — 8—10 г, ротину — 45—50 мг, вітаміну мг — 1,1—1,3 тис. МО, токоферолу — 0 мг. Усі корми для тварин мають бути якісними. Специфічну профілактику бактеріальних і вірусних інфекцій ново­народженого молодняку здійснюють шляхом активної імунізації глизкотільних корів і поросних свиноматок. Неодмінною умовою ефективності вакцинації є своєчасне випоювання молозива (не пізніше 1—1,5 год після народження). Отелення корів проводять у родильному відділенні, яке будують розрахунку 12% наявного поголів'я, а на великих фермах (більше 600 отелень на рік) обладнують два ізольовані родильні відділення, розраховані на 16% поголів'я. У кожному родильному відділенні необхідно мати передродову (20—25% усіх головомісць), родову з денниками для проведення отелень (35—40%) і післяродову (40%) секції. У передродову секцію корів і нетелей переводять за 5—7 днів до передбачуваного отелення. Родовий сектор, за можливості, об­ладнують ізольованими денниками з розрахунку 1,5—2% поголів'я корів. Телят залишають у деннику біля корови на один день. Першу годівлю проводять не пізніше, ніж через 1—1,5 год після народження. Через один день телят переміщують у профілакторій або в індивіду­льні будиночки, що розташовані поза приміщенням, а денник ретель­но очищають і дезінфікують. При ручній годівлі молозиво випоюють телятам з напувалки через соску з діаметром отвору 1,5 мм у кількості 1,2—1,5 л. Повторне напування здійснюють через 5—6 год. У перші 6 год життя теля має одержати 3 л молозива. Температура молозива — 37—39 °С. У родильному відділенні слід систематично проводити дезінфек­цію. Через 1—1,5 міс експлуатації однозальне родильне відділення звільняють від тварин, очищають і дезінфікують. Цех, що складається з двох відділень із профілакторіями, використовують у виробничому процесі почергово. Для створення оптимальних умов вирощування телят обладнують секційний профілакторій (4 секції на 14—18 місць). Кожну секцію профілакторію послідовно заповнюють телятами протягом 3—4 днів згідно з циклограмою і експлуатують за принципом "усе пусто — усе зайнято". Телят утримують у секції або в індивідуальних чи групових на трьох-чотирьох телят однакового віку клітках протягом 12—14 днів. Після кожного циклу секція залишається вільною не менше 4 днів. До 5—7-денного віку телятам випоюють материнське молозиво або моло­ко 3—4 рази на добу, а потім — збірне. З триденного віку телятам двічі на добу дають теплу переварену воду по 0,5 л через 1,5—2 год після випоювання їм молозива, а з 10-денного можна і непереварену. З 2-тижневого віку телят починають привчати до поїдання концентрова­них і грубих кормів. Ветеринарні профілактичні заходи полягають у застосуванні про-біотиків, імунокоректорів, специфічних засобів. Пробіотики застосо­вують всередину перший раз як можна швидше після народження. Ефективні: бовітокс (40—50 мл одноразово); ентеробіфідин (3—4 мл/кг маси один раз на день з молозивом 5 днів підряд); лактобактерин; бактерин і споролакт (100 млрд мікр. тіл переносять у 250 мл перевареної води, дають всередину до першого напування молозивом, але не пізніше 1—2 год після народження; повторно випоюють через 24—48 год); бактонорм (по 15 млрд мікр. тіл через 1—1,5 год після народження). Для специфічної профілактики інфекційних захворювань новона­роджених телят використовують: антиадгезивну антитоксичну сиро­ватку проти ешерихіозу молодняку; полівалентну антитоксичну сиро­<ватку проти колібактеріозу і сальмонельозу та полівалентну сироватку проти колібактеріозу — з першим молозивом по 3—4 мл/кг маси, в наступні дні — внутрішньом'язово (згідно з настановою); специфіч­ний імуноглобулін, одержаний з сироватки крові корів або молодняку, вакцинованих проти ешерихіозу — у перший день життя з молозивом 1,5—2 мл на 1 кг маси тіла, в наступні — парентерально, 0,7—-0,8 мл/кг. Опорос свиноматок проводять у родильних станках, дещо піднятих над підлогою, під якими зроблені ванни, заповнені водою. Маточники використовують за принципом "усе пусто — усе зайнято". Новона­роджених поросят оглядають, нежиттєздатних бракують, решту — обсушують під інфрачервоними лампами і після закінчення родів під­пускають до матері одночасно весь приплід. Із 3-денного віку поросят забезпечують теплою водою із розрахунку 150—250 мл/кг маси. У профілактиці хвороб поросят важливе значення має мікроклімат. Оп­тимальна температура у гнізді на перший тиждень повинна бути 28— ЗО °С при вологості повітря 65%, другий — 28—26, третій — 26—24, четвертий — 24—22 °С. З метою профілактики диспепсії застосовують: баліз-2 (2—2,5 мл/кг маси, всередину, один раз на добу); баліз В (2,5—3 мл/кг маси всере­дину, 1—2 рази на добу з першого дня життя); алогенну імунну сиро­ватку свиней (в перший день життя внутрішньом'язово по 5—7 мл/кг маси); неспецифічний гамма-глобулін (1 мл/кг). Крім цього, викорис­товують специфічні засоби: гіперімунну або антиадгезивну антиток­сичну сироватку проти колібактеріозу, полівалентну імунну сироватку, яку одержують гіперімунізацією свиноматок збудником трансмісив­ного гастроентериту свиней, ротавірусом, ешерихіями і сальмонелами. Наведені раніше пробіотики та препарати для телят застосовують та­кож і для поросят.
Групи тварин, що вражаються:
Свинарство
Скотарство

Свіжі обговорення на агро-форумі: Фундук "Трапезунд". ЧП "Ореховод-практик" принимает заказы вегетативных саженцев на осень 2014. Решил заняться рисом. Какая техника нужна? Аналоги запасных частей российского производства к импортной технике (macshio gaspardo, great plains Турбокомпрессоры для сельхозтехники Запчасти на сельхозтехнику
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.