|
|
 |
Тваринництво -
Вівчарство -
смушкове - асканійський породний тип багатоплідних каракульських овець, що створюється / асканийский породный тип многоплодных каракульских овец |
| Вівчарство |
| смушкове | | асканійський породний тип багатоплідних каракульських овець, що створюється |
| асканийский породный тип многоплодных каракульских овец |
Племінна база
Племенні господарства, репродуктори, розплідники, тощо. |
 |
Асканійський породний тип багатоплідних каракульських овець виведений у дослідному господарстві Інституту тваринництва степових районів "Асканія-Нова" методом відтворювального схрещування овець каракульської та багатоплідної романовської порід з подальшою селекцією помісей бажаного типу "в собі".
Автори: кандидат с.-г. наук І. Л. Перегон і Р. А. Глубочанська. Новий тип овець був консолідований за багатоплідністю та якістю смушка і в 1971 р. за наказом № 212 Міністерства сільського господарства СРСР затверджений як унікальний внутріпородний тип каракульської породи, що збагатив її важливою біологічною властивістю — підвищеною природною багатоплідністю.
Вівці асканійського породного типу чорного забарвлення відзначаються підвищеною багатоплідністю (167—204%), досить високими смушковими якостями, міцною конституиією великою живою масою (барани-плідники - 90-100 кг, вівцематки - 57-63 кг), доброю пристосованістю до умов півдня України і виходом смушків першого сорту 89-93%. Для смушків, одержаних від багатоплідних ягнят, характерні великі розміри (одинаків – 1748 см2, двійнят - 1623 , трійнят -1380 см2), легкість міздри і вкорочений волос, середні за шириною і довгі валькуваті завитки, шовковистий і блискучий волосяний покрив; вони відповідають вимогам стандарту на чистопородний каракуль.
За екстер'єром і конституцією багатоплідні каракульські вівці подібні до чистопородних каракульських. У них великий продовгуватий грушоподібний тулуб, видовжена, дещо горбоноса голова, вуха великі, звислі, ноги високі, міцні, тонкі, вкриті блискучою хвилястою рунною вовною. Більшість баранів мають спіралеподібні роги, трапляються комолі. Вівцематки в основному комолі. Хвіст у овець розширений б,ля кореня і являє собою широку жирову подушку у вигляді трикутника Закінчується хвіст довгим тонким відростком. Вовна груба, неоднорідна, косичної будови, що належить за стандартом до другого класу і частково - першого. Настриг немитої вовни у вівцематок - 2,5-3 кг, у баранів - 4,5-5 кг. Висока молочність маток забезпечує вирощування двох добре розвинутих ягнят до 4-місячного віку.
У 1,5-річному віці жива маса ярок становить 45-50 кг, баранів — 60-65 кг.
В племзаводі "Маркеєво" Херсонської області створено цінне стадо асканійського багатоплідного типу каракульських овець - 3200 голів, з них 1730 маток. Сформовано селекційне стадо вівцематок (1002 голови) з генетичним потенціалом багатоплідності 204% і виходом смушків першого сорту 93 8% у тому числі жакетної групи 53,9%. За рахунок добору маток' що дали за перші три ягніння переважно двійнят і трійнят, і підбору до них баранів-поліпшувачів, перевірених за якістю нащадків, консолідовано визначений бажаний генотип Це, в свою чергу, зумовило зміну генетичної структури стада у бік збільшення частоти бажаних генотипів і зменшення небажаних.
Селекційно-племінна робота спрямована на розведення багатоплідних каракульських овець з напівкруглим завитком жакетного смушкового типу, підвищення їх племінних і продуктивних якостей.
Поглиблені методи селекції й повноцінна годівля сприяють підвищенню багатоплідності, поліпшенню якості смушків. Головну роль у цьому відіграє максимальне використання ба-ранів-поліпшувачів. Основним критерієм оцінки є класність приплоду, при цьому особлива увага приділяється багатоплідності нащадків.
У селекційному стаді п'ять генеалогічних ліній баранів — №№ 144, 1185, 434, 1542 і 123.
Лінії баранів №№ 434, 144 і 123 відзначаються значною комбінаційною поєднуваністю в кросах, а матки ліній баранів №№ 1542 і 144 мають високу багатоплідність при внутріліній-ному підборі.
Вівці асканійського породного типу багатоплідного каракулю характеризуються поліморфним станом білків (Tf, H) та ферментів (AEs, Ар) крові. Tf — локус детермінується п'ятьма кодомінантними алелями, НЬ — трьома, AEs та Ар — двома. Відмітною особливістю типу є наявність в ньому алеля НЬС. Число ефективних алелей становить 3,67—1,09. Ступінь реалізації можливої мінливості — 26,7—72,7. Середня гетерозиготність за комплексом локусів — 37,8%.
Використання багатоплідних каракульських баранів асканійського породного типу на чистопородних каракульських матках підвищує багатоплідність у першому поколінні на 18,9% (з 100 до 118,9%), у другому - на 11,1% (з 118,9 - до 130%) при збереженні високих якостей смушка.
М. М. Туринський, В. М. Іовенко, Н. А. Кудрик
на фото: барани та вівцематки
|
|
|
|
