|
|
| Вівчарство |
| смушкове | | сокільська |
| сокольская |
Племінна база
Племенні господарства, репродуктори, розплідники, тощо. |
 |
На Полтавщині та Дніпропетровщині розводять місцеву сокільську породу овець, яка створена більш як 500 років тому методами народної селекції. Генофонд цієї породи представлений 60 тис. особин. Чисельність поголів'я з часом скорочується.
Попит на сірі смушки і висока свого часу ціна на них з давніх часів сприяли розповсюдженню серед населення овець цієї породи.
В результаті тривалої і цілеспрямованої селекції було виведено своєрідний тип смушкових овець із сірим забарвленням.
Овець цієї породи за виробничою класифікацією відносять до смушково-молочних, а за зоологічною — до довго-тонкохвостих.
Чистопородні тварини — некрупні. Жива маса вівцематок — 40—45 кг, баранів — 50—60 кг. Вівці мають циліндричну форму тулуба, голову з прямим (частіше з горбоносим) профілем, середньої величини, короткими вухами. У баранів красиво розвинуті спіралезігнуті роги, рідко зустрічаються безрогі. Матки — переважно безрогі.
Руно у сокільських овець косичної будови. Довжина косиці — 15—25 см, вовна — груба, неоднорідна. За вовново-конституціональним типом переважають (до 85%) тварини міцного типу.
Вівцематки сокільської породи характеризуються середньою плодючістю — 100—105 ягнят на 100 маток.
Специфічною особливістю сокільських овець є наявність так званих "альбіноїдів" при гомогенному підборі сірих за забарвленням батьків. Такі ягнята зустрічаються у 20—25% випадків і виявляються нежиттєздатними через виникнення в них у 3—4-місячному віці ознак хронічного тимпаніту.
В сокільській породі сформована відповідна селекційна структура через створення двох нових ліній з поліпшеною якістю смушків. Нащадки лінії 3057—3058 мають переважно середньо-сірий відтінок (83%) і відзначаються вирівняністю тону сірого забарвлення по всій площі смушка (88,4%). Кращі продовжувачі цієї лінії підвищують у нащадків вихід особин середньо-сірого відтінку до 90,2% і вирівняність тону до 95,4%. Найкращий представник лінії — баран 3592 (онук родоначальника).
Нащадки лінії 8183-8184 відзначаються підвищеним виходом найціннішого блакитного забарвлення (29,3%) і високими якостями смушків. Кращими представниками лінії є барани № 2742, 2701, 2737. Від них одержують у середньому 36—38% сірих особин з блакитним забарвленням, 82—85% елітних і першокласних ягнят.
С. І. Сухарьков
на фото:
середнє - барани
нижнє - вівцематки
|
|
|
|
