25 вересня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Каталог тварин
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
Рибництво
Шовківництво
Бджільництво
Годівля тварин
Корми та кормова база
Норми годівлі
Племінна справа
Племінні господарства
Корисна інформація
Ветеринарія
Хвороби тварин
Діагностика
База ветеринарних препаратів
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Тваринництво - Свинарство - Корисна інформація - Яка ж то Україна без вітчизняного свинарства!


Свинарство
Яка ж то Україна без вітчизняного свинарства!

Автор: В.П.Рибалко, доктор сільськогосподарських наук, професор Інститут свинарства ім. О.В.Квасницького НААН України

Багаторічні життєві спостереження, які базуються на здоровому розумінні і економічних законах цивілізованого ведення сільського господарства, переконливо свідчать про те, що проблему забезпечення населення та харчової промисловості м'ясом практично неможливо вирішити без інтенсивного розвитку усіх галузей тваринництва і, зокрема, свинарства. Попри те, що свинину з релігійних та інших міркувань не споживають не тільки окремі нації, але й деякі регіони світу, в загальному виробництві м'яса на її долю припадає більше 100 млн. т., або біля 40 відсотків. Пріоритет розвитку цієї галузі надається завдяки таким виключно важливим біологічно-господарським особливостям свиней, як всеїдність, багатоплідність, економне використання кормів, придатність продукції забою для різноманітних кулінарних виробів повсякденного споживання та тривалого зберігання.

У нас, в Україні, свиня з покон віків вважалась джерелом прибутку сільської родини і майже ніколи не була збитковою у дбайливого господаря. Були часи, коли свинина в загальному виробництві м'яса дорівнювала 58,7 відсотки. При цьому ж історія фіксує періоди не тільки інтенсивного розвитку свинарства, але й його катастрофічного занепаду.

І все ж таки, не дивлячись на періодичні економічні катаклізми, цілеспрямовані дослідження по теорії і практиці ведення галузі продовжувались, а кропітка багаторічна праця вчених і практиків, як правило, завершувались новими досягненнями - наслідком союзу розуму та життєвого досліду. У підтвердження висловленого, а також для міркування нагадаю, що в Україні в 1913 році в усіх категоріях господарств нараховувалось 8,5 млн. свиней, в 1940 - 9,2; в 1944 - 2,9; в 1950 - 7,0; в 1971 - 21,4, а на початок 2010 року тільки 7135 тисяч голів. Рекордний вал виробництва свинини (1576 тис. т. в забійній масі) було зареєстровано в 1989 році, або по 30-31 кг на душу населення, що відповідало науково-обгрунтованим медичним нормам споживання цього продукту харчування. В ті часи Україна експортувала в Росію, Казахстан та інші країни близького і дальнього зарубіжжя біля 500 тис. т. м'яса.

І зараз можна навести приклади свинарських підприємств в різних регіонах країни, які на відповідному сучасному рівні рентабельно ведуть галузь свинарства. До них слід віднести: ЗАТ „Бахмутський аграрний союз" Донецької, ТОВ «Фрідом Фарм Бекон» Херсонської, ТОВ «Обрій» Дніпропетровської, ТОВ «Агропромислова компанія» Запорізької, ТОВ «Золотоніський бекон» та ТОВ «СПЗ «Золотоніський» Черкаської, СПП «Техмет-Юг» Миколаївської, ПАФ «Україна» Полтавської областей та ряд інших.

Одночасно, на превеликий жаль, слід також додати, що за останні роки в країні  майже  втричі  скоротилось  не  тільки  поголів'я  свиней  але й виробництво самої свинини. В багатьох господарствах вона стала збитковою і неконкурентноспроможною імпортній продукції, але не за якістю, а за ціною реалізації. При чому в роздуванні цін менше всього винні свині. Це зробили необґрунтовані податки, масова м'ясопереробка імпортної продукції, армія підприємств-посередників, які поставляють господарствам корми і різні матеріали. Як не прикро, але криза продовжує свою руйнівну силу. За офіційними повідомленнями в 2009 році в країні вироблено біля 550 тис. т. свинини, експорт м'яса дорівнював лише 18,7 тис. тонн при імпорті в 238 тис. тонн.

Не вдаваючись до детального аналізу причин скорочення і збитковості виробництва свинини (вони багатьом відомі), наведемо окремі міркування про наші можливості, які необхідно здійснити для призупинення спаду, а потім і подальшого відновлення галузі.

Враховуючи чисельність нашого населення та науково обґрунтовані норми харчування, нам щорічно в усіх категоріях господарств необхідно виробляти 1,2-1,3 млн. т. свинини в забійній масі, що цілком реально, так як в недалекому минулому вже вироблялось значно більше.

Що ж для цього є і на що необхідно звернути особливу увагу, щоб відродити та рентабельно вести вітчизняну галузь свинарства.

Зараз в Україні розводять, в основному, 11 вітчизняних і зарубіжних порід, з яких дві універсальні за напрямком продуктивності (велика біла і українська степова біла), три сальні (миргородська, українська степова ряба і велика чорна) та шість м'ясних (ландрас, полтавська м'ясна, українська м'ясна, дюрок, уельс і червона білопояса). За даними державної переатестації племінних свинарських господарств 98 одержали статус племзаводу і 225 -племінного репродуктора. Як бачимо держава має відповідну племінну базу.

На основі проведеного першого в історії свинарства України породовипробування було визначено, що наші вітчизняні генотипи свиней при створенні їм оптимальних умов годівлі і утримання за продуктивністю майже не поступаються зарубіжним, а за такими показниками як резистентність і пристосованість до умов виробництва, типових для більшості господарств, а також якістю свинини, навіть перевищують їх.

Але як свідчить практика навіть при наявності високопродуктивних порід свиней та нормальних умов годівлі і утримання не завжди можна отримати бажанні результати. Бо окрім бажання потрібне ще й знання питання!

Встановлено, що однією з причин зменшення та подорожчання виробленої свинини є занадто високий відхід молодняку (35-40% від народжених поросят). Це відбувається через те, що в системі відтворення в багатьох господарствах останнім часом втрачено роль свиноматки - основного засобу виробництва. Їх перестали готувати до основної функції - народжувати багато повноцінних поросят, а для ремонту стада беруть, як правило, випадкових тварин навіть з відгодівлі. Свинок для відтворення необхідно    відбирати    від    високопродуктивних    батьків, спеціально вирощувати на рівні 500-550 г середньодобового приросту з активним моціоном і спаровувати у 7-9 місяців при живій масі не менше 125 кг. Фактично ж цієї маси в середньому по господарствах свинки досягають за 18-20 міс. До цього часу вони пропускають 18-20 статевих циклів (замість 5-7), що вкрай негативно позначається на їх відтворній здатності. У зв'язку з порушенням гормональної функції репродуктивних органів такі свиноматки звичайно народжують мало, дрібних і нежиттєздатних поросят.

Для збереження якомога більше кількості приплоду необхідно знати, що через високий вміст води в організмі новонароджених поросят (до 82%), майже повну відсутність волосяного покрову і підшкірного жиру, температура тіла у них швидко знижується. Поросята при цьому переохолоджуються, у них порушується функція внутрішніх органів і систем, що призводить їх до захворювань і навіть загибелі. Найсприятливішою температурою повітря в зоні розташування новонароджених є 28-30°С з поступовим її зниженням до 20-22°С для поросят 2-місячного віку.

Природою закладено так, що кожне порося народжується з мінімальним запасом поживних речовин в організмі, яких вистачає лише на те, щоб добратися до соска матері. Як з'ясувалось, у новонароджених поросят не функціонує механізм активного імунітету і вони позбавлені захисних властивостей проти різних інфекційних та шлунково-кишкових захворювань. Захисна функція плазми крові в них у цей період забезпечується головним чином за рахунок гамаглобулінів, що потрапляють в організм з першими порціями молозива. їх кількість у молозиві матки з кожною годиною різко зменшується і вже через 5-6 годин наближається до нульового значення. У зв'язку з цим дуже важно забезпечити максимальне споживання молозива поросятами вже в перші години після народження.

Потреба сисунів у питній воді в перші дня життя задовольняється через молоко свиноматки. Однак, з віком цього стає недостатньо. Крім того у зв'язку з високою жирністю молока поросята на 4-5 добу відчувають сильну спрагу і начинають задовольняти її шляхом обсмоктування мокрої підстилки, збирання гною, а це призводить до шлунково-кишкових розладів та значного відходу. Тому на 3-5 день життя поросят необхідно забезпечити чистою водою кімнатної температури.

Поросятам з 4-5-денного віку в підгодівельному відділенні станка під лампою на чисту підлогу чи в неглибокі годівниці розсипають гранульований передстартерний комбікорм або підсмажене зерно ячменю, пшениці, кукурудзи, гороху. До початку третьої декади життя поросята повинні бути привченими до поїдання підкормки. При налагодженні системи постачання повноцінних передстартерних комбікормів їх необхідно давати з розрахунку на одне порося до двомісячного віку 10 кг, а від 2-х до 4-х місяців - 80 кг.

Як відомо продуктивність свиней і виробництво свинини на 65-70% залежить від фактора годівлі. Необхідно усвідомлювати, що по господарствах усіх категорій кількість концентрованих кормів у раціонах свиней за поживністю повинна становити не менше 85 відсотків. Для цього на рік для свиноматки з двома опоросами необхідно згодовувати приблизно 9 т. зернофуражу, з яких 2,8 т. ячменю, 2,6 т. пшениці, 1,5 т. кукурудзи та 2 т. продуктів переробки сої або інших бобових культур. Концентровані корми слід згодовувати тільки у вигляді комбікормів. Дослідами встановлено, що кожна тонна повноцінного комбікому порівняно з дертю забезпечує додаткове одержання 20-25 кг свинини.

Важливе значення має і крупність помелу зерна. Встановлено, що ціле зерно перетравлюється в організмі свині на 67, груба дерть - на 79, середня -на 82 і дрібна на 84 відсотки. Рекомендується помол зерна з розміром часток 0,9-1,2 мм.

Свині краще засвоюють густі розсипчасті мішанки вологістю 60-70% (на 1 частину корму беруть 1,5-2 частини води). При вологості 80% і більше, перетравність та засвоюваність поживних речовин корму погіршується.

В сучасних умовах виробництва в окремих господарствах при використанні різних ферментних препаратів і прискорювачів росту тварин одержують 900-1000 г і більше середньодобових приростів. За відповідними спостереженнями, бажання багатьох товаровиробників прискорити період відгодівлі свиней за рахунок різних добавок, тим паче, хімічного походження, не завжди виправдане. Любі стимулятори росту значно прискорюють фізичний приріст маси за рахунок білків саркоплазми і сарколеми, але м'язова і жирова тканини при цьому не встигають фізіологічно дозрівати. В тушах свиней порушується процес гліколізу і загальні показники якості свинини зменшуються, створюється сприятливе середовище для псування та неминучих економічних втрат при подальшій переробці свинини.

Як свідчить міжнародна практика і чисельні повідомлення конкурентоздатність свинарства у найближчому наступному буде визначатись в першу чергу якістю м'яса, від якої залежатиме попит, в тому числі і експорт на цю продукцію. Аналіз свідчить, що при середньодобових приростах в межах 600-800 г свинина завжди буде високоякісною, рентабельною і бажаною на внутрішньому та закордонному ринках. Зараз в середньому по Україні середньодобові прирости свиней на відгодівлі не перевищують 350 г, і якщо їх довести хоча б до 700 г, то навіть на існуючому поголів'ї можливо збільшити виробництво свинини майже в два рази.

Резюмуючи вищевикладене, слід відмітити, що:

-          по-перше, за рівнем споживання свинини Україна зараз відстає від ведучих країн майже у 2-3 рази;

-          по-друге, нераціональне використання власної кормової бази. Щорічний експорт більше 10 млн. тонн саме фуражного зерна є економічно менш вигідним, ніж використання його у вітчизняному свинарстві з послідуючим експортом м'ясної продукції;

-          по-третє, послаблення позицій на такому міцному і традиційному ринку збуту української свинарської продукції як Росія. Загублену українську нішу надійно зайняли країни ЄС, а також Бразилія, Аргентина і США;

-          по-четверте, характеризуючи ситуацію світових ринків тваринницької продукції, слід підкреслити, що Україна виглядає на них як країна невикористаних можливостей;

-          по-п'яте, необхідно скоротити до мінімуму імпорт зарубіжної свинини і створити більш сприятливі умови для її вітчизняного виробництва, не допускаючи перетворення України у ринок збуту свинарської продукції інших країн;

-          по-шосте, підтримати вітчизняного виробника кормів, насамперед, передстартерних, а також преміксів;

-          по-сьоме, припинення роботи контрольно-випробувальних станцій. Це не дає змоги отримувати об'єктивну оцінку продуктивності тварин, одержаної в стандартних умовах годівлі і утримання.

Наведені міркування і пропозиції спрямовані на збільшення виробництва свинини в країні. А завершити це повідомлення хотілось би поетичними словами відомого зоотехніка-виробника В.Бучковського:            

Схаменимось же на кінець

            І дійдемо до тями.

            Давайте разом все робить,

            Щоби плодилась свинська мама.

            Давайте на усіх стовпах

            Розвісим оголошення:

            «Вона, хоч правда, і свиня,

            Але теж хоче людського відношення.»

Отже, якщо ми повернимось до вітчизняного свинарства лицем, то і воно нам віддяче сповна.


Галузевий інформаційний портал  «Свинарство в Україні»
www.pig.com.ua

Корисна інформація | дивіться також:
Свіжі обговорення на агро-форумі: Кормление быков и коров экструдированной гранулой. Просим поучаствовать в опросе Чем кормить лошадь зимой? О пестицидах Чем лучше отмывать свинарник?
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.