24 лютого 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Каталог тварин
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
Рибництво
Шовківництво
Бджільництво
Годівля тварин
Корми та кормова база
Норми годівлі
Племінна справа
Племінні господарства
Корисна інформація
Ветеринарія
Хвороби тварин
Діагностика
База ветеринарних препаратів
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Тваринництво - Бджільництво - Корисна інформація - Концепція створення центрів збереження генофонду аборигенних порід бджіл України


Бджільництво
Концепція створення центрів збереження генофонду аборигенних порід бджіл України

В.Д. Броварський – доктор сільськогосподарських наук;
О.М. Лосєв – кандидат сільськогосподарських наук.
І.І. Головецький – кандидат сільськогосподарських наук;
кафедра бджільництва ім. В.А. Нестерводського (http://www.beeschool.kiev.ua/) 
Національний університет біоресурсів і природокористування України

Враховуючи історичний досвід розвитку бджільництва у нашій країні, відповідно з сучасними світовими тенденціями, поглядами і висновками видатних діячів, нині селекційна робота спрямована на чистопородне розведення аборигенних бджіл України. Концепція племінного бджільництва полягає в чистопородному розведенні української і карпатської порід, а також збереженні поліської популяції (середньоросійська порода) в окремих районах північних областей. База селекції і репродукції бджіл має розширитись до 2015 року формуванням нових племінних бджолоферм і бджолозаводів з таким розрахунком, щоб кожна область мала свій селекційно-репродуктивний центр.

Необхідною умовою розведення та збереження районованих в Україні порід бджіл є організація заказників, а також створення “банку” генофонду. З цією метою пропонували сформувати ізольовані зони чистопородного розведення порід бджіл, їх типів та ліній [4]. При організації цієї роботи необхідно враховувати особливості розмноження бджіл та технології репродукції племінного матеріалу.

Окрім цього потрібно врахувати, що нині понад 95% пасік є приватними. Отже їх власників доцільно зацікавити у необхідності чистопородного розведення бджіл в ізольованих зонах.

При організації зон чистопородного розведення бджіл слід здійснити пошук територій, які б відповідали наступним вимогам:

1. Зони повинні мати достатню кормову базу, яка спроможна забезпечити бджолині сім’ї вуглеводними і білковими кормами впродовж всього весняно-літнього періоду;

2. На територію чистопородного розведення не повинні здійснюватись кочівлі бджіл;

3. Бджолині сім’ї пасік різних форм власності, які знаходяться в ізоляційній зоні, не повинні кочувати за її межі [1].

Крім того в зоні чистопородного розведення пасічники зобов’язані використовувати для заміни маток виключно племінний матеріал, наданий репродуктором. Для здійснення цих заходів пропонується наступна схема формування та функціонування зони чистопородного розведення бджіл.

Оскільки спаровування маток з трутнями може відбуватись на відстані 20-25 км, а в гірських районах і на територіях, які обмежені водоймами – 5-10 км то потрібно здійснювати як облік, так і контроль за загальною чисельністю сімей в зоні визначеній для збереження племінного матеріалу[1, 2, 3]. В цій зоні формують три пасіки: одна має забезпечувати репродукцію племінного матеріалу, а дві інші – резервні. На репродукторі організовують виведення бджолиних маток та трутнів. Плідних маток отримують за рахунок використання штучного введення сперми або контрольованого спаровування. Одержаний племінний матеріал передають на пасіки, які знаходяться в зоні чистопородного розведення, чим забезпечують витіснення помісних бджіл за межі зони. Постачальниками племінного матеріалу до центрів збереження аборигенних порід бджіл мають бути племінні бджолозаводи, бджолорозплідники і племпасіки, які мають чистопородний матеріал. Його добір спеціалісти мають здійснювати на основі бонітування бджолиних сімей та ДНК тестування[2, 4]. Для цього необхідне поетапне виконання наступних робіт (табл.1).

1. Етапи реалізації проекту

І

II

III

- проведення бонітування бджолиних сімей у плем­бджолозаводах, племроз­плідниках і племпасіках;

- відбір племінного матеріалу з характерними ознаками породи бджіл (типу, лінії);

- вибір ізольованої зони для утримання племінного матеріалу в чистоті;

- формування племінного ядра на основі завезення чистопородного матеріалу з розплідницьких господарств.

- оцінка бджолиних сімей за комплексом біоморфоло­гічних ознак, формування племядра та забезпечення репродукції племінного матеріалу.

- розмноження та роз­повсюдження племінної продукції в зоні чистопо­родного розведення;

- розширення зони чисто­породного утримання бджолиних сімей відпо­відної породи (типу) бджіл до меж визначеного радіусу ізолятора.

Корегування програми функціонування зон чистопородного розведення бджіл має проводитись щорічно провідними науковцями та селекціонерами.

Аналізуючи галузь бджільництва в господарстві необхідно провести облік медоносних ресурсів та визначити медовий запас місцевості впродовж весняно-літнього сезону. Для того, щоб застосувати на племінній пасіці центру найбільш ефективні методи та способи, які мають використати у матковивідній справі, слід також врахувати породу бджіл, яку розводять в цій зоні, тип вуликів, стан бджолиних сімей, провести облік матеріалів та обладнання [1, 2].

Розрахункова частина повинна включати:

- визначення потреб у племінному матеріалі та обґрунтування строків початку виведення неплідних маток;

- визначення розміру пасіки для виведення запланованої кількості маток.

Для визначення загальної кількості плідних маток в розрахунках передбачають, що на пасіках ізоляційної зони щорічно необхідно заміни­ти половину маток. Крім того, 10-25% маток потрібно мати для створен­ня резервного фонду, формування відводків, нових сімей тощо [1].

Розрахунки потреб у матках для певної зони проводять за формулою:

Nm=(Nс/2)+(Nс х Rf/100),

де Nm - загальна потреба в плідних бджолиних матках для забезпечення чистопородного розведення, особин;

Nс - чисельність бджолиних сімей в зоні;

Rf - резервний фонд маток, особин.

Щоб одержати необхідну кількість маток визначають потребу в личинках (яйцях) для маточного виховання. При цьому враховують відсоток прийому личинок сім'ями-виховательками, відсоток бракування маточників і неплідних маток, відсоток відходу маток при їх підсаджуванні в нуклеуси та загибелі за шлюбних вильотів. Вважається, позитивним результатом, коли сім'я-вихователька приймає 60% і більше личинок. Оскільки, цей показник залежить від зони, періоду виведення маток, стану сім'ї-виховательки, способу її формування, породи бджіл, навичок матковода, то він обґрунтовується з врахуванням зазначених факторів. Відсоток бракування маточників та неплідних маток становить 3-5% від загальної кількості прищеплених личинок, а відхід маток у нуклеусах - 8-10% від числа підсаджених маток. Щоб вирахувати, яку кількість личинок (яєць) потрібно перенести в мисочки для передачі їх в сім'ї на маточне виховання користуються формулою:

N1=Nm+Σв,

де N1 - загальна потреба в личинках (яйцях), шт;

Nm - загальна потреба в плідних бджолиних матках, особин;

Σв - сума вибракуваних і загиблих маточників та маток, шт.

Загальну суму бракувань (Σв) вираховують за формулою:

Σв=В4+(В34)+(В234)+(В1234),

 де  В1 - кількість неприйнятих личинок, шт;

В2 - кількість вибракуваних маточників, шт;

В3 - кількість вибракуваних неплідних бджолиних маток, особин;

В4 - втрати маток при підсадці та шлюбних вильотах, особин.

Тривалість періоду одержання маток обґрунтовують виходячи із того в який період бджолиній сім’ї виховують найбільш якісний племін­ний матеріал. Якщо взяти за основу п'ятиденний цикл виведення маток, а тривалість періоду одержання маток – 60 днів, то всього буде прищеплено (60/5) 12 партій личинок (яєць), а при триденному циклі – 20 партій (60/3). Кількість стартерів обґрунтовують залежно від способу їх формуваннята строків експлуатації. В одних випадках стартер може при­йняти 25 личинок, а інших 150-180. Сім'ю-стартер використовують у мат­ковивідному процесі 15 днів, а потім замінюють на іншу. У нашому ва­ріанті за 60 днів необхідно буде формувати стартери чотири рази (60/15). Оскільки сім'я-фінішер може всього лише прийняти на довиховання 15-20 маточників, то загальне число цих сімей визначають за тією кіль­кістю личинок, які будуть прийняті стартерами. Сім’ї-фінішери формують способом неповного осиротіння.

Для того, щоб обґрунтувати розміри нуклеусного господарства важливо визначити вихід неплідних маток, який розраховується за формулою:

Vmt1b,

де Vmt - вихід неплідних бджолиних маток, у середньому по партії, особин;

Р1 - прийом личинок (яєць), у середньому по партії, шт;

Σb - сума числа вибракуваних маточників та маток, шт (особин).

Технологічний цикл нуклеуса становить у середньому 10-15 діб. Таким чином, повторно нуклеус (технологія виведення маток з 5-денним циклом) може бути задіяний через кожні 2-3 партії виведених неплідних маток (10/5; 15/5), а за триденного циклу 3-5 партій (10/3; 15/3). Щоб розрахувати загальну потребу в маткомісцях враховують не лише технологічний цикл роботи нуклеуса, його пропускну спроможність, але і відсоток зльотів бджіл, який становить, залежно від типу нуклеуса, 10% і більше. Потребу в нуклеусах розраховують за формулою:

Nn=Nnpх(Кр/Р)+(Кр-n)хNbn,

де Nn - загальне число нуклеусів;

Nnp - число нуклеусів сформованих для однієї партії маток;

Кр - кількість партій плідних маток;

Р - пропускна спроможність нуклеуса, маток;

Nbn- число нуклеусів, які формують на заміну вибракуваним;

n - число сформованих партій нуклеусів.

Щоб заселити нуклеуси необхідно на пасіці мати достатню кількість бджолиних сімей. При розрахунку необхідної кількості нуклеусів необхідно враховуватирозмір та кількість рамок. Так, якщо нуклеус на 1/4 стандартної рамки і його гніздо вміщує три стільники, то виходячи з того, що на стандартній рамці (435x300) знаходиться 250 г бджіл, для заселення одного маткомісця потрібно ((250/4) х 3 = 187,5 г) приблизно200 г або 2000 робочих бджіл [1].

Загальну чисельність бджолиних сімей необхідних для отримання бджіл щоб заселити нуклеуси визначають за формулою:

Ncn=Pb/Kb,

 де Ncn – загальна чисельність сімей;

Pb– потреба бджіл для заселення нуклеусів, кг;

Kb– кількість бджіл, яку можна отримати від однієї бджолиної сім’ї, кг.

Щоб розрахувати загальну чисельність бджолиних сімей племінної пасіки використовують формулу:

Nz=Nv+Nm+Nb+Nn+Nr,

де Nz - загальна чисельність бджолиних сімей племінної пасіки;

Nv– потреба у бджолиних сім’ях для формування сімей виховательок;

Nm– потреба у материнських сім’ях;

Nb– потреба у батьківських сім’ях;

Nn– потреба у бджолиних сім’ях для заселення нуклеусів;

Nr– резервний фонд бджолиних сімей.

Резервний фонд племінної пасіки має становити 25-30% від загальної потреби у сім’ях необхідних для репродукції маток [1].

Концепція розвитку мережі племінних центрів для збереження і підтримання репродукції чистопородного матеріалу в ареалі української породи бджіл ґрунтується на факті встановленому ще на початку ХХ ст., про існування в середині породи трьох різновидностей: 1) бджоли темносірого забарвлення; 2) сірі, на черевці яких три-чотири сегменти білуватого і світложовтого відтінків; 3) бджоли з жовтим кольором першого і частково другого сегментів. Кожну з цих популяцій потрібно зберегти, окреслити зони їх розведення та визначити базові господарства для селекції та репродукції.


Список літератури

1. Броварський В.Д., Багрій І.Г. Розведення та утримання бджіл. К.: Урожай, 1995. – 220 с.

2. Головецький І.І. Чистопорідність бджіл материнських сімей як ознака якості їх маток // Науковий вісник НАУ. – 2003. – №63. – С.145-150.

3. Лосєв О.М. Вирощування і утримання трутнів та їх репродуктивна діяльність // Тваринництво України. – 2003. – № 12. – С. 7-8.

4. Проблеми збереження генофонду тварин: Матеріали творчої дискусії / За редакцією В.П. Бурката. – Аграрна наука, 2007. – 108с.

Summary

V. Brovarskiy, I. Holovets'kiy, A. Losyev

National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine

Conception is worked out and reasonable, in relation to organization of centers of maintenance of breeds of aborigines of bees of Ukraine.

Корисна інформація | дивіться також:
Свіжі обговорення на агро-форумі: Семена многолетних и однолетних трав Розы Поддается ли дрессировке морская свинка? Масла к комбайнам Какой комбайн выгоднее - немецкий или отечественный?
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.