23 лютого 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Каталог тварин
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
Рибництво
Шовківництво
Бджільництво
Годівля тварин
Корми та кормова база
Норми годівлі
Племінна справа
Племінні господарства
Корисна інформація
Ветеринарія
Хвороби тварин
Діагностика
База ветеринарних препаратів
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Тваринництво - Рибництво - Корисна інформація - Розвиток аквакультури в Україні: проблеми і завдання


Рибництво
Розвиток аквакультури в Україні: проблеми і завдання

«Аквакультура сьогодні – одна з найбільш швидкорослих галузей харчового виробництва в світі. На тлі стагнації обсягів світового промислу гідробіонтів за останніх 20 років середньорічний приріст виробництва продукції аквакультури становив близько 8%, а частка її продукції в загальному обсязі виробництва і видобутку риби та інших гідробіонтів досягла 39% і щороку зростає»,  - відзначив В. О.Коваленко, к.с.-г.н., доцент кафедри аквакультури Національного університету біоресурсів і природокористування України, спілкуючись зі мною (див. автора). Під час зустрічі він відповів на ряд запитань, як на наш погляд, актуальних і важливих.

 

- В процесі переходу України до ринкової економіки рибна галузь  опинилася в нелегких умовах.Що спричинило ускладнення ситуації в рибництві в Україні за останні 15 років?

 

- Протягом 90-х рр. 20 ст., в процесі переходу до багатоукладної ринкової економіки, рибна галузь, як і весь аграрний сектор, опинилася у найважчих умовах серед усіх галузей економіки України. Державне регулювання аграрного сектору застарілими соціалістичними методами на початковому етапі ринкових трансформацій мало катастрофічні наслідки. Диспаритет цін не на користь сільгоспвиробників, що виник внаслідок міжгалузевої розбалансованості, призвів до повного вимивання власних обігових коштів у підприємств, значного погіршення стану їх матеріально-технічної бази.

 

Ситуація у рибництві ускладнювалася ще й тим, що останнє, як специфічна підгалузь рибного господарства, до початку реформації економіки перебувало у стадії становлення і не набуло ще належного матеріально-технічного та фінансового добробуту. Більше того, рибництво значною мірою знаходилось на державному дотуванні за рахунок виконання державних замовлень по вирощуванню харчової риби згідно з Продовольчою програмою СРСР. В нових умовах господарювання, за відсутності державної підтримки, рибницькі підприємства були змушені докорінно змінити напрацьовані десятиліттями інтенсивні методи вирощування риби, відмовитись від використання штучних кормосумішей або звести до мінімуму витрати на придбання комбікормів та мінеральних і органічних добрив. Внаслідок цього обсяги вирощування товарної риби наприкінці 90-х порівняно із 80-ми рр., скоротились більше, ніж у 4 рази.

 
 

-Як ви прокоментуєте той факт, що в процесі приватизації в рибництві більшість підприємств залишились без ставів – основних засобів виробництва?

 

- Приватизаційні процеси у рибництві проходили в умовах, вкрай несприятливих для виробничників. Знекровлені фінансово, затиснуті в рамки законодавчих обмежень на приватизацію окремих об’єктів державного майна, переважна більшість рибницьких підприємств залишились без основних засобів виробництва – ставів з комплексом гідроспоруд, будучи змушеними орендувати останні у держави, що не стимулювало у них прояву господарських рис по відношенню до орендованого майна, значна частка якого потребувала капітальних ремонтів і реконструкції.

 

Погіршення технічного стану або повна втрата робочих функцій  гідроспоруд рибницьких ставів, підсилені у ряді випадків фінансовою неспроможністю підприємств-користувачів державного майна нести тягар експлуатаційних витрат, і в першу чергу - на водозабезпечення ставів,  призвели до скорочення площі зариблюваних ставів майже на 35% порівняно з їх фактичною наявністю.

 
 

- Чи можете Ви назвати фактори стримування інтенсифікації технологічного процесу та розвитку підприємств?

 

- Наміри виробничників щодо інтенсифікації технологічного процесу та розвитку підприємств стримує неможливість отримання кредитів рибницькими підприємствами для формування обігових коштів в умовах сезонного виробництва, спричинена як високими кредитними ставками комерційних банків, так і відсутністю заставного майна, яке б зацікавило кредиторів.

 

Погіршення технологічної культури рибництва у більшості рибницьких підприємств було пов’язане, переважно, з масованим відтоком кваліфікованих кадрів рибоводів через відсутність у них мотивації до продуктивної праці в складних умовах перехідного періоду ринкових трансформацій.

 
 

- Україна є споживачем риби і морепродуктів імпортного виробництва. Що можна сказати про ринкові умови в Україні для вітчизняного рибника?

 

- Ринкові умови в Україні для вітчизняного виробника рибницької продукції, в цілому, є несприятливими внаслідок засилля імпортної риби і морепродуктів, частка яких лише за офіційними даними становить понад 65% від загального обсягу продукції рибного ринку. Потрапляння на ринки контрафактної рибної продукції, криміналізація більшості великих ринків, за якої встановлюються зовсім не ринкові „правила гри”, ще більш ускладнюють умови продажу вирощуваної в Україні риби на вітчизняних ринках.

 
 

- Ваше бачення розвитку аквакультури в Україні. Якою має бути державна політика  на етапі відродження вітчизняного рибництва?

 

- Неефективне державне управління рибною галуззю гальмує розвиток вітчизняної аквакультури. Відсутність концепції розвитку аквакультури в Україні, низький рівень законодавчого забезпечення і державної фінансової підтримки виробничої діяльності рибницьких підприємств, ускладнений порядок отримання водних об’єктів у рибогосподарське використання, майже щорічні кадрові зміни у керівному апараті рибної галузі протягом останніх 6-ти років – ось далеко не повний перелік ознак недалекозорої державної політики щодо аквакультури.

 

При розробленні системи заходів щодо розвитку аквакультури в Україні нашим державним мужам не треба «винаходити велосипеду». Достатньо добре вивчити і уміло використати в умовах України досвід тих країн, де аквакультура сьогодні розвивається бурхливими темпами: Китаю, В’єтнаму, Чилі, Індії. У нашого близького сусіда, Республіки Білорусь, виробництво продукції рибництва за останніх 5 років виросло у 3 рази, а в Україні за цей час зменшилось на 13%. Аналіз причин і розроблення системних заходів для сприяння розвиткові вітчизняної аквакультури – головні завдання для чиновників від рибної галузі на етапі відродження вітчизняного рибництва.  

 

- Як було зазначено вище, відбулося значне скорочення обсягів виробництва  продукції  рибництва. Якою ж є рибопродуктивність ставів за останні роки?

 

- Так, за даними галузевої статистичної звітності у 2009 р., в ставових рибницьких господарствах України було виловлено 19,3 тис. т товарної риби, що є найменшим за 5 останніх років показником виробництва продукції рибництва у внутрішніх водоймах і у 5 разів менше, ніж середньорічний обсяг вирощування ставової риби наприкінці 80-х років 20 ст.

 

Рибопродуктивність нагульних ставів у 2009 р. склала 498 кг/га, що на 110 кг/га / 18,1% менше, ніж у попередньому році, і є найнижчим показником за останнє п’ятиріччя.

 

Враховуючи вище сказане, сучасний стан рибництва в Україні оцінюється мною, загалом, як кризовий.

 

- І одне з наболілих питань сьогодення – браконьєрство. Кількість правопорушень, їх зухвалість у всіх регіонах України стає нестерпною. Як з ними боротись?

 

- Значних збитків рибницьким підприємствам наносять крадії вироблюваної рибної продукції, що є власністю виробників, а не загальнодержавною. Саме крадії, а не браконьєри, як їх інколи помилково називають навіть у керівних ешелонах рибної галузі. На жаль, правоохоронні органи і судова система в Україні у більшості випадків поблажливо відносяться до таких правопорушників, навіть якщо останніх вдається упіймати „на гарячому”, що саме по собі є дуже непростим завданням. Слід застосовувати більш жорстку міру покарання до крадіїв риби, широко інформувати громадськість про притягнення до кримінальної відповідальності таких осіб, наполегливо виховувати у населення повагу до права приватної власності.

 

- І все ж, реально оцінюючи існуючі проблеми галузі, які умови, на вашу думку, сприятимуть зростанню обсягів випуску рибницької продукції?

 

- Для розв’язання існуючих проблем на шляху відродження вітчизняної аквакультури конче необхідно розробити і прийняти Закон України „Про аквакультуру”, а в його рамках затвердити державну галузеву програму „Аквакультура України на період 2011-2020 рр.”. В програмі викласти стратегію, цілі і завдання з розвитку вітчизняної аквакультури, розробити механізм поетапного виконання поставлених завдань за допомогою законодавчого, фінансового, матеріально-технічного, наукового і кадрового забезпечення. 

 

Лише за цих умов можливе значне, у рази, зростання обсягів випуску рибницької продукції, більш повне постачання населення України цінними продуктами харчування власного виробництва, а переробних галузей економіки –  сировиною, створення нових робочих місць, збільшення надходжень до державного бюджету і, в цілому, сприяння забезпеченню продовольчої безпеки держави.  

 

Спілкувалася Тетяна Шкурко.

 

Відомості про автора.

 

Коваленко Василь Олександрович, 1958 р.н. Доцент кафедри аквакультури Національного університету біоресурсів і природокористування України (скорочено - НУБіП України), кандидат сільськогосподарських наук.

 

В 1980 г. закінчив Херсонський сільськогосподарський інститут, одержав диплом зооінженера зі спеціалізацією «рибництво». З 1980 по 2002 рр. працював у Донецькому обласному ордена Трудового Червоного Прапора дослідно-показовому виробничому рибокомбінаті. Пройшов трудовий шлях від майстра ставової рибдільниці до головного рибовода комбінату.

 

З 2002 р. на викладацькій роботі в Національному аграрному університеті України (у 2008 р. перейменований в НУБіП України).

 

Науковою діяльністю в аквакультурі займається з 1985 р. Автор більше 40 наукових і методичних праць, в тому числі 3-х технологічних інструкцій з рибництва й 1 авторського свідоцтва на винахід.

 

Наукова діяльність присвячена питанням удосконалення технологій  риборозведення.

 

Нагороджений галузевими відзнаками «Ветеран рибної галузі України» (2007) і «Почесний працівник рибної галузі України» (2008).

Корисна інформація | дивіться також:
Свіжі обговорення на агро-форумі: Поддается ли дрессировке морская свинка? Масла к комбайнам Какой комбайн выгоднее - немецкий или отечественный? Где выгоднее покупать запчасти? Клиновые ремни
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.