Затверджена наказом Державного комітету по рибному господарству при РНГ СРСР від 11 березня 1963 р. № 45.

Коропи цієї породи займають ареал степової, лісостепової і частково поліської зон України.

На 1 січня 1996 р. племінні стада цієї породи налічували 8761 гніздо плідників і 108 тис. екземплярів ремонтного молодняку старших вікових груп.

Український рамчастий короп створений колективом авторів, до складу якого входили: О. І. Кузьома, В. Л. Рощук, В. О. Кононов, С. І. Гриневич, С. І. Яроцький, А. А. Божко та П. Я. Бишовець.

В процесі створення породи використано метод відтво-рювального схрещування малолускатого і лускатого коропів галицького походження з наступною селекцією рамчастих форм у сприятливих умовах утримання.

Український рамчастий короп є найбільш продуктивним і витривалим щодо умов існування серед усіх малолускатих форм. Він має повний ряд розгалужених променів у спинному і анальному плавцях. Луска дзеркального типу, як правило, розміщується у вигляді рамки вздовж спини, біля голови і плавців. Середня частина тіла цілком без луски або ж зустрічаються поодинокі великі лусочки біля хвоста. Лускатий покрив детермінується взаємодією двох пар аутосомних незчеплених генів (SSnn). Особливість екстер'єру цього коропа — укорочене тіло і високоспинність. У сприятливих умовах вирощування ремонтний молодняк має індекс високоспинності 2,24—2,6. Шкіра над боковою лінією темно-попеляста, а під боковою — жовта.

Короп української рамчастої породи порівняно з дзеркальним галицьким (контрольна група) ефективніше використовує штучні корми. В умовах п'ятиразової посадки вони споживають на одиницю приросту маси менше корму на 21,4%, маса їх більша на 15%, мають вищий вихід з нагулу на 11%. Рибопродук-тивність їх більша на 25% порівняно з дзеркальними галицькими коропами. Одне гніздо плідників дає 200—600 тис. три-, чотириденних личинок. Вихід цьоголіток із вирощувальних ставів досягає майже 65%. За темпом росту рамчасті коропи не поступаються українському лускатому.

Природний імунітет рамчастих коропів менш виражений порівняно з нивківським коропом. Показники бактерицидної активності сироватки крові у них нижчі на 55,9%.

Структура породи за трансфериновим локусом контролюється чотирма алелями (Z, А, В, С), найчастіше генотипи зустрічаються з трансфериновими локусами А і В. Ступінь гетерозиготності рамчастих коропів доходить до 59%.



В. Г. Томіленко, А. П. Кучеренко