27 травня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Каталог тварин
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
Рибництво
Шовківництво
Бджільництво
Годівля тварин
Корми та кормова база
Норми годівлі
Племінна справа
Племінні господарства
Корисна інформація
Ветеринарія
Хвороби тварин
Діагностика
База ветеринарних препаратів
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Тваринництво - Конярство - верхове - донська


Конярство
верхове
донська
Донська порода — одна з найстаріших вітчизняних порід, її історія тісно пов'язана з історією козацтва, що у XV ст. почало формуватися та розселятися у вільних степах по берегах Дніпра, Дону та далеко за Волгою. Далеким предком козацького коня був кінь південних татар-кочівників. На нього у свою чергу справили вплив коні, що належали кочовим народам тюркського походження. Офіційною датою виникнення донської верхової породи вважається 1770 p., коли був заснований перший великий кінний завод на Дону — генерала М. І. Платова. Тут місцевих тварин, у жилах яких текла кров монгольських, туркменських, карабахських, киргизьких та інших коней, схрещували з арабськими, персидськими, турецькими, частково чистокровною верховою. Слідом за Пла-товським заводом у Задонні почали виникати великі кінні господарства інших власників. Згодом у породу приливалася кров орлово-ростопчинських та стрілецьких коней. Слід зазначити, що паралельно з розвитком задонського приватного кіннозаводства ширилося й станичне козацьке. Результатом цієї копіткої праці, шо здійснювалася методом складного відтворювального схрещування, стала чудова порода кавалерійських коней. Донські коні розводилися виключно в умовах табунного утримання, поголів'я цілий рік перебувало під відкритим небом і, крім кількох зимових місяців, задовольнялося випасами. У середині XIX ст., в Області війська Донського було понад 933 тис. коней, а кількість козацького населення становила тут 530 тис. чоловік. Нині загалом налічується близько 60 тис. коней донської породи. Ядро чистопородних кобил кінних заводів півдня Росії стабілізовано на рівні 1000 голів.

При досить високому зрості та придатності до різнобічного використання коням цієї породи притаманні витривалість, невибагливість, пристосованість до цілорічного утримання на пасовищах. При своєму зрості донським коням властивий дещо видовжений добре розвинений у ширину та глибину тулуб. Кістяк добре розвинений в об'ємі. Донська порода належить до числа найбільш широкотілих верхових порід. Ця особливість будови тіла пов'язана з конституційною пристосованістю породи до умов різко континентального клімату, із здатністю добре використовувати грубі корми та створювати в організмі запаси жиру, необхідні для суворої зими та літньої посухи. Широкотілість донської породи пояснюється великою живою масою коней та визначає можливість різноманітного використання тварин на роботах під сідлом та в упряжі. Донські коні показали непогані результати у добових гонах на витривалість. У максимальному пробігу донський жеребець Кагал під вагою 73 кг за 18 годин пройшов 263,9 км. У добовому переході жеребець Зажим і той же Кагал пройшли під вершниками 283,5 км. Останні 4600 м були пройдені галопом за 8 хв.

Голова донського коня — середня, нерідко малих розмірів, з прямим профілем, широка у лобі. Шия середньої довжини. Частіше зустрічається низька холка, аніж висока. Спина здебільшого рівна, пряма та широка. Поясниця широка, у переважної частини тварин прямого профілю. Круп середнього нахилу. Грудна клітка добре розвинена у довжину, округлої форми. Живіт об'ємний, але не обвислий. Кінцівки сухі міцні з міцним копитним рогом. Добрий розвиток мускулатури відмічено у 45—55% коней породи (табл. 1). Екстер'єрними недоліками можна вважати короткувату, прямо поставлену лопатку, недостатньо розвинені зап'ястя та скаковий суглоб, короткуваті торцьові бабки. Коні породи довговічні. Кобилам характерна порівняно висока плодючість — 75—78 лошат від 100 кобил. Більшості коней донської породи властива сухі щільна конституція, спокійний, але досить енергійний темперамент. У породі переважає руда масть різних відтінків, у більшості з характерним золотистим відливом і плямами на голові та ногах. Рідше зустрічаються коні бурої, гнідої, сірої та інших мастей. Серед дончаків розрізняють кілька внутріпородних типів: східний, східно-масивний, масивний, східно-карабахський та верховий. Основна маса кобил провідних господарств Росії належить до східного та східно-масивного типів, що є характерним для ліній Дневніка, Імама, Лопушка, Міража. У племінному конярстві використовуються жеребці-плідники ліній Болівара, Барвінка, Бреда, Забоя, Гульсина, Забавника, Сагіба, Челна та ін.

Коні донської породи брали участь у створенні орловського рисака, угорської та тракененської порід, а в наш час — кустанайської, новокиргизької, терської та будьоннівської.

Красота та благородство зовнішніх форм, високий зріст, своєрідна східна породність, підкреслена золотистим відливом рудої масті у поєднанні з добрим здоров'ям, невибагливістю, міцністю конституції, підтверджують доцільність утримання коней цієї породи для "малого спорту", туризму і прокату.
верхове, швидкий пошук порід:


AGROTORG — торговая система агросектора.
Покупка и продажа. Животноводство, продукция животноводства: ветпрепараты, корма, технологии.
Свіжі обговорення на агро-форумі: Генетически модифицированные организмы - ЗА или ПРОТИВ Клубника на продажу Современные гербициды безвредны? Какое оборудование потребуется для производства рассыпного кобикорма? О культиваторах
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.